¹ Зокрема, в юридичній літературі територіальний колектив визна­чався, як «самоврядне об'єднання громадян за місцем проживання» (Страшун Б.А. Социализм и демократия. — М., 1976. — С.24), «соціаль­но організована група людей, які відносно компактно проживають на певному просторі та об'єднані рішенням завдань за місцем мешкання» (Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права. — Уфа, 1972. — С.135), «місцеве співтовариство, самоврядна, відокремлена від державних органів співдружність громадян» (Попович С. Админи­стративное право. (Общая часть). — М., 1968. — С.372-373), «місцева (муніципальна) спільнота як сукупність постійно проживаючих на цій території мешканців, у тому числі й які не є громадянами цієї держави» (Муниципальное право Российской Федерации: Учебник / Под ред. Ю.А. Дмитриева. — М., 1999. — С.25) та ін.

2 Баймуратов м.А. Европейские стандарты локальной демократии й местное самоуправление в Украине. — X., 2000. — с.7.

Важливою особливістю місцевого самоврядування є реалізація місцевих інтересів та нестатків. У межах територіальних громад місцеві інтереси переважають над глобальними, відомчими та вузькопрофесійними. Ефект від такого об'єднання здається вище, аніж від механічного поєднання зусиль роз'єднаних індивідів, оскільки в рамках такої спільноти відбувається не тільки поєднан­ня спільних зусиль в єдине ціле, а й спеціалізація окремих її чле­нів для виконання професійних функцій, починаючи від господар­ських та завершуючи управлінськими. Інтеграція людей у терито­ріальну громаду з метою спілкування, виховання, виробництва тощо має природний характер, відбувається на добровільній, сві­домій основі, із врахуванням уявлень, побажань, мотивів, праг­нень кожної людини або більшості людей.

Важливою ознакою територіальної громади є соціально-демогра­фічна взаємодія, тобто сусідські відносини, спільні правила та нор­ми поведінки, відчуття належності та співпричетності до подій у громаді, психологічна ідентифікація інтересів людини з інтересами спільноти, єдиними морально-етичними цінностями. Лише подібне соціальне сполучення у верствах населення створює можливість зрозуміти таку соціальну кумуляцію, а звідси і соціальну спрямова­ність, зміст муніципальної діяльності територіальних громад.

І.В. Видрін у цьому контексті розглядає територіальний колек­тив як «соціальну спільність, яка складається в кордонах спільно­го мешкання громадян, має своєю основою громадсько необхідну, соціально зумовлену діяльність, яка здійснюється групою людей, об'єднаних спільними інтересами в політичній, соціально-еконо­мічній та культурно-побутовій сферах життя»¹, це «об'єднання людей за місцем проживання з багатьма формальними, безособи-стісними і неформальними, особисто .забарвленими зв'язками між ними». При цьому, оперуючи такими категоріями, він звертає ува­гу на доцільність «ціннісно-емоційної сторони правового регулю­вання, використання її, адресуючись не тільки до свідомості, а й до почуттів людей»². М.П. Орзіх розглядає територіальну громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, — «єдиний на тери­торії соціальний субстрат, який має власні інтереси»³, до складу якого входять «громадяни України, іноземці, особи без громадян­ства, що постійно мешкають або працюють на даній території, або володіють на території нерухомим майном, або сплачують місцеві податки та збори»⁴. М.О. Баймуратов пропонує розглядати терито-

¹ Выдрил И.В. Территориальный коллектив как субъект местного са­моуправления (государственно-правовые аспекты) // Правоведение. — 1992. — №4. — С.86.

² Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. — М., 1999. —С.49.

³ Орзих М. Регионализм в Украине: критический анализ современной ситуации // Юридический вестник. — 1996. — №4. — С.64.

⁴ Орзіх М. Концепція правового статусу самоврядних територій і орга­нів місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. — Вип.1-2(10-11). — К., 1995. — С.67.

ріальну громаду (місцеву спільноту) як «сукупність фізичних осіб, що постійно мешкають на відповідній території та пов'язані між собою територіально-особистими зв'язками системного характе-

ру»¹

Проаналізувавши висловлені в конституційно-правовій літера­турі точки зору відносно терміну «територіальна громада», можна запропонувати таке її визначення.

На наш погляд, територіальна громада — це первинний суб'єкт місцевого самоврядування, що складається з фізичних осіб — жителів (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців, вимушених переселенців), які постійно мешкають, працюють на території села (або добровільного об'єд­нання в спільну громаду кількох сіл), селища або міста, безпосе­редньо або через сформовані ними муніципальні структури вирі­шують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, володіють на цій території нерухомим майном, спла­чують комунальні податки та пов'язані індивідуально-терито­ріальними зв'язками системного характеру.

У цьому визначенні відображена у більшій мірі аксіологічна та соціально-політична природа муніципальної влади. Таке тракту­вання поняття територіальної громади дає змогу не лише вийти за рамки правового (нормативно-легального) підходу, що забезпечує великі можливості для розкриття та розуміння природи муніци­пальної влади, а й сформулювати основні ознаки таких соціальних спільностей. Подібна теоретико-правова деталізація містить у собі ціннісну характеристику муніципальної влади як складного, бага­тогранного соціального та правового явища, її місце та значення в громадському та конституційному механізмі, орієнтує на забезпе­чення поточної управлінської взаємодії, на регулювання зовнішніх сторін місцевого самоврядування (виділення територіальних гро­мад як первинних суб'єктів самоврядування, встановлення чітких просторових меж компетенції муніципальних органів та інших суб'єктів місцевого самоврядування, диференціацію прав колекти­вів місцевих жителів та органів місцевого самоврядування як по­хідних від них суб'єктів — правопредставників своїх громад).

Слід зазначити, що більшість авторів уникають характеристи­ки основних ознак територіальної громади. У вітчизняній літера­турі, на жаль, знаходимо лише поодинокі твори, в яких би комп­лексно висвітлювали це питання². Здебільшого ці проблеми роз­глядалися зарубіжними науковцями. Так, наводячи приклади

' Баймуратов М.А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине. — X., 2000. — С.8.