1 Батанов о.В. Конституційно-правовий статус територіальних гро­мад в Україні: Монографія. — к.: Ін Юре, 2003. — с.230.

2 Комарова в.В. Формы непосредственной демократии в России: Учеб­ное пособие. — м., 1998. — с. 218.

Наприклад, члени територіальної громади міста Києва згідно з законодавством, Статутом територіальної громади міста Києва та рішенням Київської міської ради №439/3015 від 16.06.2005 «Про врахування громадських інтересів та захист прав громадян при проведенні містобудівної діяльності в місті Києві»¹ мають право в порядку місцевої ініціативи внести на розгляд Київради будь-яке питання містобудівної діяльності, вирішення якого належить до компетенції Київради. Місцева ініціатива, внесена на розгляд Ки­ївради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Також місцеві ініціативи можуть Мати й своєрідний протестний характер щодо дій тих чи інших органів або висловлювати свою позицію щодо тих чи інших подій, ситуацій у своїй громаді. Так, наприклад, відповідно до ст. 9, ст. 141 Земельного кодексу Украї­ни, ст. 18 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», ст. 12 Статуту територіальної громади міста Києва, розглянувши проект рішен­ня, підготовлений в порядку місцевої ініціативи членами терито­ріальної громади міста Києва, Київська міська рада своїм рішен­ням №»173/3264 від 09.03.2006 постановила скасувати рішення Київради від 15.07.2004 №»448/1858 «Про надання Міністерству закордонних справ України земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на перетині пров. Десятинного та Пейзажної алеї в Шевченківському районі м. Києва»².

Відповідно до ч. 2. ст. 9 Закону порядок внесення місцевої ініціа­тиви на розгляд ради визначається представницьким органом міс­цевого самоврядування або статутом територіальної громади. Таким чином, надаючи подібне право органам місцевого самоврядування. Закон допускає різні варіанти порядку внесення місцевої ініціативи на розгляд ради, що створює можливість найбільш оптимально вра­хувати історичні, національно-культурні, соціально-економічні та інші особливості здійснення місцевого самоврядування, але на осно­ві Конституції України та в межах цього Закону.

1 Про врахування громадських інтересів та захист прав громадян при проведенні містобудівної діяльності в місті Києві: Рішення Київської міської ради №439/3015 від 16.06.2005.

² Про скасування рішення Київради від 15.07.2004 №448/1858 «Про надання Міністерству закордонних справ України земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на пере­тині пров. Десятинного та Пейзажної алеї в Шевченківському районі м. Києва»: Рішення Київської міської ради №173/3264 від 09.03.2006.

Слід зазначити, що проголошуючи та захищаючи право членів територіальних громад на проявлення місцевої ініціативи, зако­нодавець має приділяти увагу правам тих, хто може виступати проти цієї ініціативи, гарантувати можливість заперечувати її, агітувати за інше вирішення проблеми тощо. Саме захист прав опозиції, в тому числі й муніципальної, — це неодмінна риса де­мократії. Як свідчить зарубіжний досвід, зокрема Каліфорнії (США), де досить широко застосовується право прямого законо­давства, існує правило, згідно з яким при обговоренні правотвор-чої ініціативи члени громади повинні знати аргументи не тільки за ініціативу, а й проти неї. Більше того, ці аргументи в письмово­му вигляді вручаються кожному учасникові процедури безпосе­реднього волевиявлення¹.

Також, згідно зі ст. 13. Закону України «Про місцеве самовря­дування в Україні» територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічі з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких чле­ни територіальної громади можуть заслуховувати запрошених, порушувати питання та вносити пропозиції щодо проблем місцево­го значення, які належать до відання місцевого самоврядування.

Правова природа цієї, як і більшості інших форм діяльності те­риторіальної громади, також випливає зі змісту ст. 140 Конститу­ції України, яка проголошує первинним суб'єктом місцевого само­врядування територіальну громаду як певну самоорганізацію гро­мадян, об'єднаних за територіальною ознакою з метою задоволен­ня в межах закону своїх колективних потреб і запитів та захисту своїх законних прав та інтересів. Тому в Конституції прямо йдеть­ся про підвищення ролі різноманітних форм безпосередньої участі територіальних громад — жителів сіл, селищ, міст — в управлінні місцевими справами. Конституція України не визначає самих форм участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування, вона залишає їх для врегулювання окремими законами.