§ 6. Інші форми безпосередньої участі жителів у здійсненні місцевого самоврядування

1 Муниципальное право Российской Федерации: Учебник / Под ред. Ю.А. Дмитриева. — м., 1999. — с. 271.

2 Про проведення мирного зібрання громадян на майдані Незалежності та вул. Грушевського 1 грудня 2005 року: Розпорядження Київської мі­ської державної адміністрації №2193 від 29.11.2005.

Принципово новою для вітчизняної муніципальної практики формою безпосередньої демократії, яка не була передбачена ні по­переднім законодавством про місцеві ради, ні законами про місце­ве самоврядування, є місцеві ініціативи. Право територіальної громади, її членів на місцеві ініціативи закріплено у ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно зі ст. 140 Конституції Україні місцеве самоврядування здійснюється тери­торіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцево­го самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконав­чі органи. Розвиваючи це положення, ст. 9 означеного Закону за­кріплює право членів територіальної громади ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесе­ного до відання місцевого самоврядування.

Слід зауважити, що місцева ініціатива — це не пряма нормо-творчість громадян, яка практикується у Швейцарії, ряді штатів США та деяких інших країнах і означає прийняття правових актів голосуванням членів місцевої спільноти. У цих країнах пряма нор-мотворчість практикується чимало років та має свої традиції. Вод­ночас вона в жодному разі не замінює представницьких форм пра-вотворчості та нормотворчості, фактично є доповненням до них, іноді вступаючи в конфлікти з представницькими органами, які відстоюють іншу позицію, аніж певна частина місцевої спільноти, або відіграючи пасивну роль у розв'язанні назрілої проблеми муні­ципального життя¹.

Особливістю вітчизняної моделі місцевого самоврядування є те, що вона поки не знає практики прямої правотворчості. В Україні закріплена місцева ініціатива, що суттєво відрізняється від безпо­середньої нормотворчості та є формою волевиявлення членів тери­торіальної громади шляхом ініціювання розгляду відповідною ра­дою будь-якого питання місцевого значення. Змістом конститу­ційно-правового інституту місцевої (громадської) ініціативи є су­купність конституційно-правових норм, які регулюють порядок здійснення у вигляді обов'язкової для розгляду у встановленому законом порядку громадської ініціативи, спрямованої на прийнят­тя представницьким органом місцевого самоврядування в межах встановленої компетенції нормативно-правового акта відповідно до Конституції та законів або на вирішення ним в іншій формі гро­мадського значущого питання, яке міститься в пропозиціях гро­мадян². Це можуть бути питання, пов'язані з: управлінням май­ном, що є в комунальній власності; затвердженням програм соці­ально-економічного та культурного розвитку та контролем за їх виконанням; встановленням місцевих податків і зборів відповідно до закону; забезпеченням проведення місцевих референдумів та реалізацією їх результатів; утворенням, реорганізацією та лікві­дацією комунальних підприємств, організацій і установ, а також здійсненням контролю за їхньою діяльністю та ін.