1 Погорілко в.Ф., Федоренко в.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність: Моногр. — к., 2000. — с.165.

2 Батанов о.В. Конституційно-праповий статус територіальних громад в Україні: Монографія. — к., 2003. — с.205.

Так, відповідно до ст. 4 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» предметом місцевого референдуму може бути: прий­няття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законо­давством України до відання місцевого самоврядування відповід­них адміністративно-територіальних одиниць; прийняття актів, які визначають зміст рішень рад, їхніх виконавчих органів, а та­кож сільських, селищних і міських голів. Водночас чинне законо­давство України не містить конкретного переліку питань місцевих референдумів в Україні. Це є однією із причин невитребуваності потенціалу місцевих референдумів для вирішення найважливі­ших питань місцевого значення. За всі роки незалежності в Украї­ні було проведено близько 70 місцевих референдумів, тоді як у ба­гатьох країнах світу місцеві референдуми з різних питань прово­дилися досить часто, а їх предмет був досить різноманітним.

На місцевих референдумах у зарубіжних країнах традиційно ви­рішуються конституційні (конституції суб'єкт федерації), законо­давчі (законопроекти суб'єктів федерації), адміністративно-терито­ріальні, інституційні та інші питання місцевого самоврядування. Мова йде про практикування у зарубіжних країнах референдумів із морально-етичних, екологічних та інших проблем. Так, референду­ми з моральних питань часто проводяться в США. З 1912 по 1976 роки у 26 штатах країни відбулося 155 таких референдумів. Іноді на розсуд електорату виносяться нетрадиційні питання. Так, у 1994 р. у штаті Орегон на референдумі було прийнято закон, який дозволяє застосовувати евтаназію до безнадійно хворих людей.

Іноді на місцеві референдуми виносяться й питання щодо місце­вих бюджетів і місцевих податків. Так, у 1972 р. в штаті Колорадо більшість голосуючих (2/3) висловилися проти самоінвестування за рахунок введення додаткового податку зимових Олімпійських ігор в столиці штату — м. Денвері. У штаті Массачусетс на референ­думі 1982 р. виборці проголосували за відновлення смертної кари. Цього ж року переважна більшість громадян штату Каліфорнія висловилася проти обов'язкової реєстрації вогнепальної зброї.

Здається справедливою думка В.Ф. Погорілка та В.Л. Федорен-ка, які вважають, що в подальшому необхідно нормативно визна­чити конкретні предмети місцевих референдумів і розширити коло питань, що можуть на них виноситися¹.

Місцеві референдуми ґрунтуються на принципах загальності, рівності, прямого характеру участі громадян у цих референдумах і таємності голосування. Зокрема, принцип загальності означає, що у місцевих референдумах мають право брати участь громадяни Ук­раїни, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років і по­стійно проживають на території області, району, міста, району в місті, селища, села (ст. 7 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»). Будь-яке пряме чи не пряме обмеження прав гро­мадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняється.

1 Погорілко в.Ф., Федоренко в.Л. Референдне право України: Навч. Посібник. — к.: Ліра-к, 2006. — с. 183-184.

Громадяни беруть участь у референдумах на рівних засадах. Кожний громадянин має один голос. Голосування на референдумах є прямим. Громадяни беруть участь у референдумах безпосередньо.

Голосування під час референдуму є таємним: контроль за воле­виявленням громадян не допускається.

Місцеві референдуми мають проводитися в умовах гласності і відкритості, за участю засобів масової інформації і широкої гро­мадськості. Усі рішення, які стосуються місцевого референдуму, а також питань, які виносяться на референдум, доводяться до відо­ма жителів, у тому числі шляхом опублікування означених рішень місцевими засобами масової інформації.

Законодавство гарантує членам територіальних громад, відпо­відним радам, сільським, селищним і міським головам, місцевим осередкам політичних партій, громадським організаціям та орга­нам самоорганізації населення право вільної агітації «за» чи «про­ти» проведення місцевих референдумів.

Стадії проведення місцевих референдумів здебільшого анало­гічні стадіям проведення всеукраїнського референдуму та виборів. Зокрема, виділяються такі стадії: 1) призначення місцевого рефе­рендуму; 2) утворення територіальних одиниць з проведення міс­цевого референдуму; 3) утворення органів (комісій) з місцевого референдуму; 4) складання списків громадян, які мають право брати участь у місцевому референдумі; 5) агітація за прийняття рішень, що виносяться на референдум; 6) голосування; 7) визна­чення результатів місцевого референдуму.

Виходячи із зазначеного, місцевий референдум як форма діяль­ності територіальної громади та форма безпосередньої демократії є комплексним правовим інститутом, який потребує ретельного правового регулювання всіх етапів і стадій його здійснення. Також аналіз наведених вище ознак, сутнісних та змістовних характе­ристик місцевих референдумів дає змогу зробити висновок щодо їх визначення як важливих інститутів сучасного конституційного права та конституціоналізму в Україні. Місцевий референдум — це одна з пріоритетних форм прямого народовладдя у системі міс­цевого самоврядування, суть якої полягає у прийнятті громадяна­ми — членами відповідних територіальних громад, наділеними правом голосу, шляхом голосування, як правило, імперативних рішень місцевого значення в межах повноважень, визначених Конституцією України.