1 Про зміцнення економічних основ самоврядування міст України: Указ Президента України від 12 березня 1994 року (Указ втратив чинність на підставі Указу Президента №70/99 від 27.01.99).

розвитку місцевого самоврядування в Україні¹, про Концепцію державної регіональної політики², «Про Національну Раду з узго­дження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування»³, «Про Національну раду з питань дер­жавного будівництва, місцевого самоврядування і регіонального розвитку»⁴ та інші укази глави держави, які свідчать про його ак­тивну діяльність у сфері місцевого самоврядування.

Деякі з них, наприклад, прямо чи опосередковано сприяють реалізації в Україні міжнародно-правових стандартів місцевого самоврядування, у тому числі Європейської хартії місцевого само­врядування. Зокрема, це Указ «Про затвердження Стратегії інте­грації України до Європейського Союзу»⁵. У Стратегії як один із напрямів інтеграційних процесів визначається регіональна інте­грація України. Визнається, що практичне здійснення інтеграцій­ного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвро­пейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглиб­ленням галузевого співробітництва України і ЄС. Основою регіо­нальної інтеграції є Європейська Хартія місцевого самоврядуван­ня, інші відповідні правові акти Європейського Союзу та Ради Європи. Регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиб­лення прямих контактів між окремими регіонами України та дер­жавами — членами і кандидатами у члени ЄС, їх розвиток у визна­чених у цій Стратегії напрямах для поступового перенесення осно­вної ваги інтеграційного процесу з центральних органів виконав­чої влади на регіони, до органів місцевого самоврядування, тери­торіальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.

¹ Програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні, Затверджена Указом Президента України від ЗО серпня 2001 р. №749 // Управління сучасним містом. — 2001. — №¡7-9(3). — С.148-153.

² Концепція державної регіональної політики. Затверджена Указом Президента України від 25 травня 2001 р. №»341 // Управління сучасним містом. — 2001. — №7-9(3). — С.153-162.

³ Про Національну Раду з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування: Указ Президента України від 13 грудня 2000 р. №»1331.

⁴ Про Національну раду з питань державного будівництва, місцевого самоврядування і регіонального розвитку: Указ Президента України від 26 квітня 2005 р. // Урядовий кур'єр. — 2005. — 29 квітня.

⁵ Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Со­юзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 р. №»615.

⁶ Про забезпечення керованості місцевими органами влади у місті Ялті та нормалізації життєдіяльності міста: Указ Президента України від 30.11998 р.

Заради справедливості варто згадати й ряд указів, які доволі не­гативно віддзеркалилися на процесах становлення місцевого само­врядування та міжнародному іміджі української держави⁶. Зокре­ма, Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення кон­ституційних прав громадян та нормалізації життєдіяльності міста Мукачевого Закарпатської області» став прикладом антиконсти-туційного втручання глави держави у справи місцевого самовря­дування.

Варто проаналізувати й акти уряду, які також можуть бути джерелом муніципального права. Так, одними із перших норма­тивних актів Кабінету Міністрів України в галузі місцевого само­врядування є постанови «Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власніс­тю»¹, «Про розмежування державного майна України між загаль­нодержавною власністю та власністю Республіки Крим»², розпо­рядження «Про заходи щодо реалізації Концепції державної регіо­нальної політики»³, «Про заходи щодо виконання Програми дер­жавної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні»⁴, Концепція Програми законодавчого забезпечення розвитку місце­вого самоврядування⁵ тощо.

// Голос України. — 1998.— 3 лютого; Про забезпечення керованості процеса­ми життєдіяльності міста Василькова Київської області: Указ Президента України від 23.11 2000 р. // Урядовий кур'єр. — 2000. — 26 лютого; Про за­ходи щодо забезпечення конституційних прав громадян та нормалізації жит­тєдіяльності міста Мукачевого Закарпатської області: Указ Президента Укра­їни від 25.ХІІ 2003 р. // Воля. — 2004. — січень. — №1-2.

¹ Про розмежування державного майна між загальнодержавною (рес­публіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю: Постанова Кабінету Міністрів Украї­ни від 5 листопада 1991 р. №2311.

² Про розмежування державного майна України між загальнодержав­ною власністю та власністю Республіки Крим: Постанова Кабінету Міні­стрів України від 14 квітня 1994 р. №а238.

³ Про заходи щодо реалізації Концепції державної регіональної політи­ки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №>123-р.

⁴ Про заходи щодо виконання Програми державної підтримки розвит­ку місцевого самоврядування в Україні: Розпорядження Кабінету Міні­стрів України від 13 березня 2002 р. №123-р.

⁵ Концепція Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування: Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. №°416-р.

Зокрема, у розпорядженні «Про заходи щодо реалізації Концеп­ції державної регіональної політики» закладені деякі механізми практичної реалізації основних напрямів державної регіональної політики. Ця політика спрямована, насамперед, на вдосконалення механізмів стратегії економіки та стратегічного регіонального пла­нування регіонального розвитку, системи загальнодержавного і ре­гіонального прогнозування та планування соціально-економічного розвитку; на стимулювання внутрішніх ресурсів регіонального розвитку; на підвищення ефективності системи управління на ре­гіональному та місцевому рівнях; на забезпечення гарантованого державою соціального захисту населення в усіх регіонах країни. У розпорядженні «Про заходи щодо виконання Програми держав­ної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні» та­кож визначено комплекс заходів, які повинні здійснити централь­ні органи виконавчої влади спільно із Фондом сприяння місцево­му самоврядуванню та у співпраці з асоціаціями та іншими об'єд­наннями органів місцевого самоврядування, для виконання за­значеної Програми.

Можна згадати й нормотворчу діяльність Кабінету Міністрів України у сфері організації служби в органах місцевого самовря­дування. Так, урядом прийнято низку підзаконних актів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типо­вого порядку формування кадрового резерву в органах місцевого самоврядування», «Про затвердження Типового положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування», «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відпо­відних категорій посад» тощо.

Підвищення престижу державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, активізація у молодіжному середови­щі просвітницької діяльності з питань державного будівництва, державного управління, державної служби, підготовка високопро-фесійних державних службовців та посадових осіб місцевого са­моврядування; удосконалення системи добору талановитої молоді до вищих навчальних закладів, які готують фахівців для служби в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, і зарахування їх до кадрового резерву; сприяння професійному зро­станню молодих державних службовців та посадових осіб місцево­го самоврядування тощо, є одним з основних завдань, які визначе­но Програмою підготовки та залучення молоді до державної служ­би та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р.

Поступово визнається і утверджується таке джерело муніци­пального права та нормативно-правова основа місцевого самовря­дування, як акти Конституційного Суду України. Слід констатува­ти, що теоретичний аналіз діяльності Конституційного Суду Укра­їни у сфері місцевого самоврядування майже не знайшов свого системного дослідження. Можна виділити лише деякі статті, нау­ково-практичні коментарі та аналітичні нотатки, присвячені цій проблемі¹. Здається, досвід подібного дослідження є корисним як ¹ Батанов A.B. Проблемы защиты прав местного самоуправления и тер­риториальных громад в Конституционном Суде Украины // Конститу­ционный контроль на рубеже веков: актуальные проблемы и перспективы для осмислення сучасних підходів до джерел муніципального пра­ва, форм і методів гарантування прав місцевого самоврядування засобами конституційної юстиції, так і має певну цінність для ро­зуміння державної муніципальної політики та нормативно-право­вих основ місцевого самоврядування.

развития. Научно-практическое издание. — Тирасполь, 2004. — С.186-197; Борденюк В. Конституційний Суд України і сфера місцевого само­врядування // Вісник Конституційного Суду України. — 2005. — №3. — С.63-79; Борденюк В. Добровільне об'єднання територіальних громад в конституційноправовому вимірі // Вісник Конституційного. Суду Украї­ни. — 2003. — №4. — С.58-66; Корнієнко М.І. Проблеми місцевого само­врядування в юрисдикції Конституційного Суду України // Вісник Кон­ституційного Суду України. — 2000. — №4. — С.7-10; Корнієнко М. За принципом розподілу влад // Воля. — 2004. — №1-2. — січень; Круіс К. Проблеми місцевого самоврядування в судочинстві Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — №°4. — С.11-17; Мартиненко П. Децентралізація у здійсненні державної влади як конституційний принцип в Україні // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — №°6. — С.38-56; Павлик В. Назад дороги нема. Кон­ституційний Суд поставив жирний хрест на гарантіях діяльності депута­тів місцевих рад // Воля. — 2003. — №2(2) — березень; Рубановський К. Виконуючий обов'язки Мукачівського міського голови — дія неправомір­на // Воля. — 2004. —- №»4. — лютий; Судовий захист прав та інтересів місцевого самоврядування в Україні. Навчально-практичний посібник / Ю.Р. Вавринюк, М.М. Клепацький, В.В. Кравченко, Н.В. Кравченко, М.В. Пітцик, Л.Є. Подобед. — К., 2002. — С. 27-32 та ін.

¹ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення тер­мінів «район» та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п'ятій статті 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в частині п'ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Зако­ну України «Про столицю України — місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) від 13 липня 2001 року;

За період свого існування та функціонування Конституційний Суд України прийняв більше 40 рішень, які різною мірою сто­суються проблем місцевого самоврядування, у тому числі близько 10 — безпосередньо. Зокрема, це справи стосовно особливостей проведення виборів у Києві і Севастополі, статусу депутатів місце­вих рад, суміщення посад народного депутата України та міського голови, адміністративно-територіального устрою, трудових прав депутатів місцевих рад, права на об'єднання територіальних гро­мад, виборів депутатів місцевих рад і сільських, селищних, місь­ких голів, особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві тощо¹.

Та найбільш розгалуженим джерелом муніципального права є нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самовряду­вання. Це статути територіальних громад, рішення, прийняті на місцевих референдумах, регламенти місцевих рад, рішення рад, розпорядження сільських, селищних, міських голів, рішення ви­конавчих комітетів місцевих рад, договори про розмежування предметів відання місцевих рад та органів місцевої державної ви­конавчої влади тощо. Всі ці акти перебувають між собою у певному зв'язку, причому не тільки у змістовному плані. Пріоритет нале­жить актам, які приймаються самим населенням. Безпосереднє волевиявлення громадян служить найбільш демократичним дже­релом правотворчості. Особисті та соціальні інтереси тут органічно поєднані. Причому в інституціональному відношенні такі рішення можна називати актами місцевого самоврядування, оскільки збли­жується та навіть зливається коло осіб, які приймають рішення, та коло осіб, які виконують ці рішення. За своїм характером, озна­ками, суб'єктами, змістом та сферами регулювання ці акти не­однакові.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним по­данням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення по­ложень частини першої статті 140 Конституції України (справа про об'­єднання територіальних громад) від 18 червня 2002 року; Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України і виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо офіційного тлумачення положень статей 38, 78 Конституції України, статей 1, 10, 12, частини другої статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про сумісництво посад народ­ного депутата України і міського голови) від 6 липня 1999 року; Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України та конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої, третьої, четвертої статті 118, частини третьої статті 133, частин першої, другої, третьої статті 140, частини другої статті 141 Конституції України, статті 23, пункту 3 частини першої статті ЗО Закону України «Про дер­жавну службу», статей 12, 79 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні», статей 10, 13, 16, пункту 2 розділу VII «Прикінцеві по­ложення» Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ», статей 8, 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого само­врядування у місті Києві) від 25 грудня 2003 року.

Питання про правові акти місцевого самоврядування набуває особливої актуальності, тому що мова йде про формування дійсно демократичної системи правотворчості. Акти місцевого самовря­дування, поряд із Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, указами Президента Украї­ни та постановами Кабінету Міністрів, актами місцевих органів виконавчої влади, виступають важливим джерелом муніципаль­ного права і необхідним елементом нормативно-правового меха­нізму реалізації муніципальної влади.

Важливою нормативною умовою функціонування муніципаль­ної влади має стати статут територіальної громади як необхідний елемент правової основи муніципальної демократії. Саме орієнта­ція на прийняття власних «комунальних конституцій» найбільш оптимально відповідає ідеї розмаїття й свободи вибору напрямів і видів локальної діяльності населення за місцем проживання. Оці­нюючи роль хартій самоврядування, слід відзначити, що вони да­ють територіальним громадам можливість самостійно обрати структуру свого управління, забезпечуючи «плюралізм форм міс­цевої демократії»¹. Статути «відтворюють та адаптують до місце­вих умов численні законоположення, впорядковують їх у логічно­му викладенні, супроводжують необхідними коментарями, сприя­ють виникненню у населення правильних та достатньо повних уявлень про структуру та роботу механізму місцевого самовряду­вання»², створюють легальні умови для формування і впроваджен­ня додаткових прав та свобод членів територіальних громад, ви­ходячи з того, що конституційні права не є вичерпними.