2. Методика проведення дискусій

Дискусія – слово латинського походження , що означає розгляд, дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками між кількома учасниками. В науковій літературі підкреслюється багатогранність функцій дискусії в навчанні. Вона виступає як метод засвоєння знань, закріплення їх, і як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, і як метод стимулювання і мотивації учіння. Одночасно дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів в процесі навчання і формування переконань молоді. Окремі науковці вважають також дискусію різновидом ігрових форм занять. Названі функціональні призначення дискусій повною мірою відносяться до методики викладання економіки та різноманітних економічних дисциплін у школі і дають можливість використовувати дискусію при будь-якій формі навчального процесу: уроку, лекції, семінару, дидактичної гри. Дискусії бувають підготовленими і спонтанними. Ефективними є дискусії, що спонтанно виникають при обговоренні питань, їх потрібно вчителю стимулювати продуманими питаннями Підготовка до власне дискусії здійснюється у такій послідовності:

1. сприйняття предмета дискусії: роз’яснення вчителем змісту проблеми дискусії;

2. аналіз і оцінка предмета дискусії: визначення місця і ролі проблеми в шкільному курсі економіки;

3. прийняття рішення: прояв готовності учнів прийняти участь у дискусії.

Виходячи із загальних вимог дидактики, можна сформулювати наступні попередні умови успіху дискусії з економічних проблем:

• всі учасники дискусії мають бути ознайомлені з предметом дискусії;

• дискусію доцільно проводити при наявності різних поглядів на проблему;

• дискусія має бути спрямована на з’ясування проблеми, а не на словесне змагання її учасників;

• кожен учасник дискусії заздалегідь складає стислі тези свого виступу.

Плануючи проведення дискусії, вчитель чітко визначає мету та завдання дискусії. Метою дискусії є виявлення відмінності в розумінні учнями питання і в товариській суперечки прийти до спільної точки зору. Завданнями дискусії є:

1. Поглиблення знань учнів з економіки, підвищення рівня їх зацікавленості економічними проблемами, збудження розумової та пізнавальної активності учнів.

2. Розвиток в учнів вміння оперувати науковими поняттями, економічними категоріями, узагальнювати матеріал, формулювати свої думки, вміння відстоювати свою точку зору.

3. Розвиток економічного мислення.

4. Формування і розвиток економічної культури, та культури обговорення спірних питань.

Таким чином, можна констатувати, що мета дискусії – це розв’язання проблеми; засіб розв’язання – висування гіпотез і їх перевірка при обговоренні; результат дискусії – висновок, що задовольняє всіх, або більшу частину учасників. Цей висновок може бути теоретично доведений, гіпотетичний або практично ймовірний.

Результативність проведення дискусії в умовах загальноосвітньої школи значною мірою залежить від механізму її організації. Досвід використання дискусії у навчанні дозволяє сформулювати наступні педагогічні вимоги щодо їх організації. По-перше, проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного питання, яке не має однозначної відповіді та допускає різні варіанти розв’язання (вони не обов’язково повинні бути протилежними. Наприклад, про межі державного втручання в ринкову економіку, про способи розв’язання проблем безробіття, інфляції тощо. По-друге, виступи учнів повинні бути по суті питання, потрібно пам’ятати, що головне в дискусії – це аргументи, факти, логіка, доказовість. По-третє, вчитель спонукає учнів виправляти помилки, неточності, у разі необхідності сам дає вірну відповідь (але найефективніше якщо до цієї відповіді прийшли через обговорення). По-четверте, дискусія може закінчуватися як прийняттям узгодженого рішення, так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.

Хід дискусії можна поділити на такі етапи:

1. Вступна частина. Тут вчитель формулює проблему, визначає її актуальність, орієнтує учнів на жваве обговорення визначеної проблеми. У вступній частині можлива демонстрація відеофрагменту або ілюстративного матеріалу.

2. Власне дискусія: виступи учасників дискусії у логічній послідовності. Під час виступів не повинно буди образливих реплік. Питання виступаючому подаються після закінчення повідомлення, вони повинні бути чітко сформульовані та не виходити за межі змісту виступу.

3. Заключне слово вчителя містить підсумок роботи, проводиться короткий аналіз виступів учнів, зазначаються позитивні сторони та недоліки позицій з точки зору розв’язання проблеми дискусії. При цьому слід пам’ятати про те, що результативність дискусії визначається не виставленими оцінками, а рівнем знань учасників, відчуттям учнями себе значущими, впевненості в розумінні сутності важливих економічних закономірностей.