2. Поетапність економічної освіти учнівської молоді. Навчально-методичне забезпечення економічних дисциплін

Особливе значення в навчальному процесі цілеспрямованого формування індивіда, в єдності цілей і змісту економічного навчання має відомий в педагогіці дидактичний принцип неперервності навчання. Під неперервністю навчання розуміється цілеспрямований науково обґрунтований процес розвитку особистості учня як активного творчого суб’єкта економічного життя України. Результативність неперервності економічної освіти забезпечується її поетапністю. Адже пізнавальний інтерес учнів, протягом усього періоду навчання в школі на кожному віковому відрізку має свої особливості, врахування яких забезпечує поступове нарощування та поглиблення знань з економіки. Вивчення проблеми наступності економічної освіти показує, що в Україні накопичений певний досвід із організації економічної освіти учнівської молоді. Згідно з ним схема неперервної економічної освіти передбачає три етапи шкільної економічної освіти.

Перший етап, початковий, передбачає здобуття елементарних економічних знань учнями початкової школи (1 – 4 класи). Змістом економічної освіти цього етапу є пробудження пізнавального інтересу до розуміння економічних понять, з котрими діти зустрічаються в сім’ї, школі, у спілкуванні з товаришами. Обсяг матеріалу для ознайомлення та вивчення повинен відповідати психологічним особливостям цієї вікової групи із урахуванням зростання рівня практичного та логічного мислення школярів. У початковій школі еконо­мічні знання мають інтегрувати­ся у зміст інших предметів, оск­ільки молодший шкільний вік — це період набуття базових жит­тєвих знань, навичок і форму­вання процесів розуміння, усві­домлення власного життєвого досвіду та оточення. На цьому етапі діти засвоюють такі елементарні економічні поняття, як „потреби”, „ресурси”, „бюджет”, „товари і послуги”, „гроші”, „ціна”. Практика показує, що учні 3 – 4 класів здатні усвідомлювати й на посильному рівні засвоювати зміст важливіших економічних явищ і процесів. Тому, для цієї вікової групи в багатьох країнах світу уведений спеціальний навчальний курс „Економічна азбука”, вивчення якого доповнюється читанням спеціальної дитячої літератури, проведенням імітаційних ігор, екскурсіями тощо. Будь-яке ознайомлення з економічними явищами доцільно проводити у формі гри або за допомогою алегоричної розповіді, казок, прикладів з повсякденного життя. Важливим є навчання через дію. В цьому допоможуть різні завдання, домашня робота, ігри з друзями. В молодшому віці діти люблять робити щось власноруч, тому це необхідно використовувати для стимулювання навчально-пізнавальної діяльності, доручати дітям малювати, клеїти, розробляти певні моделі.

Навчально-методичне забезпечення:

1. Основи економіки. Програма для 2-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авт.Т.П.Власенко та ін.). Програма побудована за модульним принципом, що передбачає вив­чення подібних тематичних блоків на кожному рівні із залученням дедалі більшого кола економічних категорій і понять. У програмі визначені чо­тири рівні з такою орієнтовною кількістю годин: І рівень (2-4 класи) -100 год.; II рівень (5-7 класи) - 112 год.; ІІІ рівень (8 клас) - 68 год.; IV рівень (9-11 класи) - 169 год.

На другому етапі продовжується економічна освіта учнів основній школі (5 – 9 кла­си). З точки зору психолого-педагогічної характеристики на цьому етапі відбувається перехід учнів від індуктивно-практичного до усвідомленого словесно-економічного мислення. На базі отриманих раніше початкових економічних знань учні 5 – 7 класів зосереджують увагу на зовнішні атрибути ринкових відносин; у них з’являється проблема кишенькових грошей та пошуку можливостей самостійного заробітку. Етап ранньої юності (8 – 9 класи) – це період переходу підлітків із дитинства до соціальної та фізичної зрілості. Відомо, що у 15 років у психології людини з’являється відчуття дорослості. Хлопчики і дівчата стають експансивнішими, енергійнішими, багато часу віддають спілкуванню поміж собою та за межами своєї групи. Їм притаманне підвищене почуття впевненості в собі. Одночасно 15 – 16-річні усвідомлюють, що їхнім прагненням не вистачає знань. Звідси – бажання набути знання про „проблеми життя” які б звільнили підлітків від опіки дорослих. Як показали дослідження, серед так званих „проблем життя” переважають проблеми економічного характеру. При цьому, в цей віковий період пробуджується і „професійна самостійність”. Розширення сфери спілкування з однолітками та старшими за себе поза школою, бесіди з членами сім’ї про матеріальне становище, ринкові ціни, економічні реформи тощо об’єктивно розширюють економічний світогляд учнів; у них з’являється власна думка про характер економічної системи, конкуренцію, безробіття, інфляцію та ін. Однак, це ще буденна свідомість, емпіричний шар економічного мислення. Завдання економічної освіти полягає у тому, щоб розуміння підлітками економічної дійсності ґрунтувалося на науковому пізнанні багатогранності економічного життя. В основній школі (5 – 9 кла­си) економічні знання інтегру­ються в зміст географії, історії, математики, правознавства. При поглибленому вивченні еконо­міки у 5—6 класах може викла­датися курс „Подорож у світ еко­номіки”, у 7—8 класах — „Підприємництво у дії”, у 8 – 9 класах – „Міжнародний ринок” або „Ділова активність”.

Навчально-методичне забезпечення:

1. Подорож у світ еко­номіки. Програма для 5-6 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авт.Т.Г.Гільберг та ін.). Програма розрахована на 68 год. на весь курс навчання. Курс ознайом­лює учнів з азами економічної грамотності, сприяє формуванню в них економічного мислення, цивілізованого та поміркованого підходу до явищ повсякденного життя, здатності орієнтуватись у ньому та приймати об­ґрунтовані рішення. Підручник: Т. Г. Гільберг. Подорож у світ економіки..– Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003.

2. Підприємництво у дії. Програма для 7-8 класів „Джуніор Ечівмент Україна” /За ре­дакцією І. Ф. Радіонової. Програма розрахована на 68 год. Курс дозволяє учням ознайомитись із основними характеристиками ринко­вої економіки, місцем підприємництва в економічній системі країни. Учні опановують організаційні форми підприємницької діяльності, етапи організації бізнесу, виробництва продукту, основи маркетингової діяльності, вивчають соціальну відповідальність бізнесу. Навчальний посібник: Підприємництво у дії: Посібник для вчителів. – „Джуніор Ечівмент Україна”. - К.: Видавничий дім „Альтернатива”, 2003.

3. Міжнародний ринок. Програма для 8-9 класів „Джуніор Ечівмент Україна” / За редакцією І.Ф.Радіонової. Курс надає учням поняття про важливість природних, людських і капітальних ресурсів для різних країн, їхній вплив на культуру та економіку в цілому. Розглядається система міжнародної торгівлі та інші важливі питання міжнародної економіки. Навчальний посібник: Міжнародний ринок: Посібник для вчителів – „Джуніор Ечівмент Україна”. - К.: Видавничий дім «Альтер­натива», 2003.

4. Ділова активність. Програма для 8-9 класів загально­освітніх навчальних закладів. Програма розрахована на 35 год. (рівень А) або на 70 год. (рівень В). Курс сприяє економічному розвитку особистості, сприяє формуванню таких якостей як активність, гнучкість у прий­нятті рішень, підприємливість, відповідальність. Навчально-методичний посібник: Ділова активність: Методичний посібник з дидактичним на­повненням для вчителів економіки та ос­нов підприємницької діяльності. - Львів: ТОВ „Аз-Арт”, 2001.

5. Основи споживчих знань. Програма для 8-10 класів (авт. І.В. Шебулдаєва). Програма розрахована на 35 год. (рівень А) або на 70 год. (рівень В) на один навчальний рік. Курс має загальноосвітній характер, тому може вивчатися як в основній, так і в старшій школі. Закладаючи правові осно­ви знань споживачів, він сприяє розвитку навичок розумної споживчої поведінки. Підручник: І.В.Шебулдаєва. Основи споживчих знань. – Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002.

Третій етап шкільної економічної освіти охоплює учнів випускних класів, які становлять юнацький вік. Це період завершення фізичної, психологічної зрілості. Він характеризується не просто збільшенням обсягу знань, але й значним розширенням розумового кругозору старшокласників появою у них теоретичних інтересів та потреби звести різноманітність конкретних фактів до деяких загальних регулятивних принципів. Враховуючи це, на завершальному етапі економічної освіти важливо здійснити перехід від загальних уявлень про економіку до опанування фундаментальних проблем економіки на основі конкретизації знань і спеціалізації у певній сфері. Тому змістом економічної освіти випускників шкіл повинні бути знання, які забезпечують формування в учнів якостей, притаманних учасникам сучасних ринкових відносин: діловитість, організованість, підприємливість. З цією метою у старшій школі (10 – 11 класи) економіка як базова дисципліна вивчаєть­ся у 10 класах філологічного, фізико-математичного, природничого, технологічного, спортивного, художньо-естетичного, універсального профілів (одна година на тиждень). Саме в цьо­му віці учні вже мають певний багаж знань, а деякі вже й влас­ний досвід роботи, частина з них визначилася з майбутньою про­фесією, тому вони свідомо спри­ймають запропоновані знання та краще орієнтовані на здобуття економічної освіти. Крім того, психологічні особливості в цьо­му віці дають можливість не тільки зрозуміти окремі еконо­мічні факти, а й робити аналі­тичні узагальнення. З урахуван­ням профільного навчання у старшій школі є можливість застосовувати різні підходи до економічної освіти старшоклас­ників. У школах, ліцеях, класах з поглибленим вивченням еко­номіки, крім обов'язкового кур­су, запроваджуються курси за вибором з конкретних напрямів економіки.

У класах суспільно-гумані­тарного профілю економіка вив­чається протягом двох років: у 10 класі вивчається курс „Основи еконо­міки”. У цьому курсі вивчаються економічні потреби, виробничі ресурси та проблема їх обмеженості; економічна система та основні типи економічних систем; обмін і формування ринку; роль грошей; механізм функціонування ринку; підприємництво та діяльність підприємств; основні макроекономічні показники; циклічність економічного розвитку; безробіття; інфляція; основи світового господарства. У 11 класі вивчається аналітична економіка, де розг­лядаються загальні поняття мікро- і макроекономіки: систе­ма національних рахунків; теорія економічного зростання; тео­рія ділових циклів; гроші й кап­італ; грошовий обіг; банки, їх функції; цінні папери, їх види; роль держави в умовах ринко­вої економіки; світова економі­ка та економічні системи.

Економіка входить до інваріативної частини базо­вого навчального плану. Вивчення основ економіки у 2008 – 2009 н. р. здійснюється за та­кими збірниками програм:

• Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи економіки. Основи підприємницької діяльності. —К.: Шкільний світ, 2001. (Див. додаток № 3)

• Програми для профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Програми спецкурсів і факультативів. —Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003.

Зазначені програми позбавлені жорст­кого поурочного поділу. Вчитель має право довільно визначати кількість годин на вивчення тем (але без вилучення одних на ко­ристь інших).

Навчально-методичне забезпечення курсу „Основи економіки”

Назва програми	Навчально-методичне забезпечення	Примітки
1. Економіка. 10 клас (авт. Г. 0. Ко­вальчук, В.Я.Боб-ров, В.Г.Мельничук, В.О.Огнев'юк, 0.В.Час-нікова, Ю.В.Ніколенко); 2. Основи економіки /За ред. 1. Ф. Радіонової: Програма для 10 або 10-11 класів загальноосвіт-ніх навчальних закладів загальноосв­ітнього, природничо-математич­ного та технологічного напрямів навчання; 3. Основи економіки, 10-11 кла­си / За ред. Л.П.Крупської: Програ-ма для класів суспільно-гума­нітарного та загальноосвітнього профілів; 4. Основи економіки, 10-11 кла­си / За ред. С.В.Степаненка: Програма для загальноосвітніх на­вчальних закладів.	1. Економіка: Підручник для 10 класу загальноосвітніх на­вчальних закладів (авт. Г.0.Ковальчук, В.Г.Мельничук, В.0.Огнев'юк) - К.: Навчальна книга, 2003. 2. Загальна економіка: Підручник для 10-11 класів загаль­ноосвітніх навчальних закладів (за ред. І.Ф.Радіонової) - Вид. 3-є, перероб. і доп. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003. 3. Моя економіка. Підручник для учнів 8-9 класів загально­освітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням еко­номіки та для учнів 10 класів загальноосвітнього та гумані­тарного профілів (за ред. Л.П.Крупської) - К.: А.П.Н., 2001. 4.Економіка: Посібник для учнів10-11 класів (За ред. С. В.Степаненка) - К.: КНЕУ, 2000. 5. Економіка: Посібник. 10-11 класів (За ред. 3. Г. Ватаманюка.) - К.: Либідь, 2000. 6. Основи економічних знань: Посібник для учнів 10-11 класів (За ред. А.С.Гальчинського) - К.: Вища школа, 2002. 7. Збірник задач з економіки: Навчальний посібник для учнів 10-11 класів з поглибленим вивченням економіки (авт. Г. 0. Горленко, І. М. Пархоменко) - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001. 8. Збірник різнорівневих завдань для державної підсумкової атестації з основ економіки (За ред. І. Є. Тимченка) -Вид. 2-е, перероб. і доп. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003. 9. Практикум з економіки: робочий зошит для 10-11 класів (авт. Г. 0. Горленко) - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. 10. Збірник задач з економіки: для 10-11 класів (упор. Г. 0. Горленко) - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002.	Варіанти навчальних програм залежать від концепції економічної освіти в конкретному ЗНЗ та кількості годин, визначеної для ви­вчення економіки. Так, для вивчення еконо­міки лише в 10 класі (в 11 класі економ­іка не вивчається) можна застосовувати два підходи: Перший (70 годин на рік) - навчальні про­грами: • за ред. Г. 0. Ковальчук; • за ред. І. Ф. Радіонової; • за ред. Л. П. Крупської; • за ред. С. В. Степаненко. Другий (35 годин на рік) - навчальні про­грами • за ред. Г. 0. Ковальчук; • за ред. Л.П.Крупської Вивчати економіку в 10 - 11 класах можна таким чином: у 10 класі • за ред. Г. 0. Ковальчук; • за ред. І. Ф. Радіонової - вивчаються І, II, III розділи; • за ред. Л. П. Крупської - вивчаються І, II, III, IV розділи, в 11 класі продовжується навчання за про­грамами: • за ред. Г. 0. Ковальчук; • за ред. І. Ф. Радіонової - вивчаються IV, V, VI розділи; • за ред. Л. П. Крупської - вивчаються V, VI, VII, VIII розділи.

Для поглиблення й розши­рення змісту профільних пред­метів або забезпечення про­фільної прикладної й початко­вої професійної спеціалізації на­вчання пропонуються курси за вибором, які викладаються за рахунок варіативного (шкільно­го та регіонального) компонента змісту освіти. До варіативної частини про­фільної школи віднесено такі економічні курси: „Основи підприємницької діяльності”, „Власна справа”, „Основи ме­неджменту”, „Основи інтелекту­альної власності”, „Основи сімей­ного господарювання” тощо. При цьому курс „Основи економіки” може вивчатися в 10 класі, а години в 11 класі мож­на присвятити вивченню інших дисциплін економічного спря­мування. Поглиблене ви­вчення здійснюється за спе­ціальними програмами або за модульним принципом: програ­ма „Основи економіки” допов­нюється курсами за вибором пев­ного спрямування. Кожна з про­грам може вивчатися за різними рівнями складності та обсягом. З метою більш повного врахуван­ня й розвитку навчально-пізна­вальних інтересів учнів, їхніх нахилів і здібностей, вчителю надається право змінювати до 30 % змісту обраної навчальної програми.

Пропонуємо неповний перелік навчально-методичного забезпечення, який допоможе зорієнтуватися в тематиці курсів за ви­бором, рекомендованих Міні­стерством освіти і науки Украї­ни.

1. Основи підприєм­ницької діяльності. Програма для 10-11 класів (авт. З. С. Варналій, В. І. Сизоненко)

Програма розрахована на: рівень А - 35 год., рівень В - 70 год. Програ­ма передбачає вивчення основ теорії та практики підприємництва, як про­відної форми господарювання за умов соціально-орієнтованої ринкової економіки. Програма побудована таким чином, щоб вивчаючи матеріал, була можливість використовувати та розглядати як навчальні завдання, так і конкретні ситуації з практики підприємницької діяльності. Практичні роботи виконуються за вибором учителя. Підручники для 10-11 класів загально­освітніх навчальних закладів, ліцеїв та гімназій: Варналій 3. С, Сизоненко В. І. Основи підприємницької діяльності . - К.: Знання України, 2003; Варналій З.С.Основи підприємництва: Навчальний по­сібник. - К.: Знання Прес, 2002.

2. Основи менеджмен­ту. Програма для 10 (11) класу загально­освітніх навчальних закладів (авт. Г.0. Горленко). Програма розрахована на 35 год. 3 них 17 год. – теоретична частина (ознайомлення з основами теорії менеджменту) та 18 год. – практична частина (виконання учнями аналізу ситуацій, моделюючих вправ з пла­нування та організації діяльності віртуального підприємства). Основна мета курсу за вибором – надання системного і послідовного уявлення про зміст управлінської діяльності й формування в учнів розуміння необхідності наукового підходу до управління „організаціями” для забезпе­чення ефективності їх діяльності.

3. Власна справа (ос­нови малого бізнесу). Програма для 10-11 класів (авт. Г. 0. Горленко). Програма розрахована на 70 год. (рівень А) або на 105 год. (рівень В). Го­ловна мета програми – через практичну ігрову діяльність (моделюючи впра­ви) ознайомити учнів з технологією заснування власної справи і дати по­чаткові знання про управління бізнесом. Програма дає змогу учням по­слідовно засвоїти всі необхідні кроки для здійснення підприємницької діяль­ності від прийняття рішення про започаткування власного бізнесу до ліквідації власної справи, коли її місія вже виконана. Навчальний посібник: Гор­ленко Г. 0. Власна справа (Основи малого бізнесу).. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003.

4. Основи інтелекту­альної власності. Про­грама для 10-11класів загальноосвітніх навчальних закладів (авт. П. М.Цибульов та ін.). Програма розрахована на 35 год. (рівень А) або на 70 год. (рівень В). Основна мета курсу полягає в забезпеченні інтелектуального й соці­ального розвитку особистості шляхом навчання основам правових та еко­номічних аспектів інтелектуальної власності. На­вчальний посібник: Цибульов П. М Основи інтелектуальної власності. –- К.: „Інститут інтелектуально влас­ності і права”, 2003.

Для викладання шкільного курсу економіки дуже важливе значення має правильний вибір підручників, у яких запроваджено діяльнісний підхід до навчальних завдань. Основні вимоги до підручників, які пропонуються учням, зводяться до наступного:

1. Текст повинен бути подано так, щоб складні економічні категорії та поняття сприймалися досить легко.

2. Добір матеріалу і спосіб його викладання повинен забезпечити засвоєння того реального мінімуму знань, який відображає цілісне, а не фрагментарне сприйняття економіки як науки.

3. Складні теоретичні положення повинні підкріплятися конкретними прикладами з повсякденного життя.

4. Статистично-інформаційні матеріали повинні наводитися за офіційними даними урядових досліджень та щорічних звітів міжнародних організацій.

5. Наприкінці кожної теми повинні бути подані завдання для самоперевірки та самоконтролю: вправи, завдання аналітичного характеру, запитання, тести тощо.

На сучасному етапі в навчальний процес впроваджуються електронні підручники. Електронний підручник – це комп’ютерний педагогічний програмний засіб, призначений для надання інформації, а також для перевірки знань та вмінь учнів. Електронний підручник містить текстову та графічну інформацію, звукові та відео фрагменти. Цей вид підручника надає можливість індивідуалізувати процес навчання, за рахунок того, що може надаватися інформацію за запитами учня. Нині є дуже мало електронних підручників з економіки й більшість з них розроблена за допомогою технології HTML (Hyper Text Markup Language), тобто матеріал підручників розроблений у вигляді структурованих документів, що мають перехресні посилання. Існуючи електронні підручники, можна поділити на два види: закриті та відкриті (Інтернет-підручники). Перший вид використовується в локальних комп’ютерних мережах або на персональних комп’ютерах і відповідно, поширюються на дисках. Інтернет-підручники розміщуються на серверах глобальної комп’ютерної мережі та мають посилання на зовнішні джерела. Зараз у Фінансовому ліцеї м. Києва розробляється електронний підручник для учнів 10 -11 класів за програмою І.Радіонової, яка рекомендована Міністерством освіти і науки України (див. тему 1). Особливістю цього підручника є те, що він створений за допомогою презентаційної програми PowerPoint, яка має більші можливості ніж HTML – технології. Наведемо назви та електронні адреси деяких підручників з економіки.

№	Назва електронного підручника	Електронна адреса
1.	Основи економіки для учнів 10 -11 класів	www.school.edu.kiev.ua./finlyc
2.	Экономика для школьников	www.ipx.ru/economic
3.	Основы экономики	www.basic.economicus.ru
4.	Галерея экономистов	www.gallery.economicus.ru

Звичайно, використання електронного підручника є доцільним лише в комплекті з друкованими виданнями та іншими засобами навчання.

Контрольні запитання та завдання:

1. Охарактеризуйте вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

2. Наведіть приклади реалізації принципу системності й послідовності при вивченні шкільного курсу економіки.

3. Проаналізуйте практичну функцію економічної освіти. Чи можна досягти її реалізації на рівні культурно-функціонального підходу викладання основ економіки.

4. Визначте особливості методики навчання основ економіки для учнів різних вікових груп.

5. Як можна активізувати модальність сприйняття економічних знань у старшокласників?

Тема 2. Методика навчання економіки як наука

2.1. Поняття про методику навчання

2. Предмет методики навчання економіки

3. Зв’язок методики навчання економіки з іншими науками

4. Реалізація завдань економічної освіти в методиці викладання економіки

1. Поняття про методику навчання

Навчання – це значна частина багатогранного духовного життя дитини. Воно є природною властивістю особистості привласнювати життєвий досвід у процесі самонавчання за рахунок активної особистісної взаємодії з об’єктами оточуючого світу. А процес навчання здійснюється в школі в умовах організованої і керованої діяльності за чітко заданими метою і програмами. У процесі навчальної діяльності (навчання) вчитель організовує процеси викладання, учіння й пізнання. Розглянемо як трактуються ці поняття в сучасній дидактиці та в якому співвідношенні вони знаходяться. Наведемо визначення даних понять, запропоноване В.Бондарем в авторському підручнику „Дидактика” [6, с. 64 – 65]. Викладання – діяльність вчителя в процесі навчання. Воно полягає в постановці перед учнями мети спільної діяльності, повідомленні нових знань, організації всіх процесів, пов’язаних із засвоєнням, закріпленням, застосуванням знань та перевірці й оцінюванні результатів навчання. Учіння – необхідний компонент будь-якої діяльності; його результатом є не лише предметні знання, уміння і навички, а й способи діяльності індивіда; здатність не лише до активної взаємодії з учителем у процесі навчання, а й готовність до самонавчання, до самопізнання. Пізнання – вища форма відображення об’єктивного світу у свідомості учнів, яке виходить за межі наявного стану речей і здатне відображати не тільки сучасне, а й майбутнє.

Ефективність викладання залежить від психолого-педагогічної і соціально-комунікативної готовності вчителя до залучення дітей у активну взаємодію з економічними явищами і процесами на високому рівні ініціативності й самостійності. Діяльність учнів на цьому рівні є учінням. Тобто, викладання й учіння – процес взаємодії двох суб’єктів навчання: учителя та учня, їхня синхронна діяльність. Цілісність процесу навчання залежить від спільності мети викладання й учіння. У ході цього процесу функціонують два взаємопов’язані види діяльності: навчально-пізнавальна і соціально-комунікативна. Які суттєво впливають на мотивацію учіння, формування позитивного ставлення як до навчання в цілому, так і до основ економіки зокрема, на створення морально-психологічних умов для активного учіння. У процесі учіння здійснюється пізнання, яке протікає за власними психологічними закономірностями.

Одним із засобів засвоєння багатогранного змісту економічної науки є методологічне обґрунтування навчання основ економіки. Багатогранність економічних явищ і процесів вимагає адекватних методів їх викладання. Поняття „метод” походить від грецького metodos – шлях до чого-небудь, спосіб пізнання. У педагогіці метод – упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв’язання навчально-виховних завдань. Сукупність методів навчання того чи іншого предмету складає методику навчання. В методиці навчання кожного предмета відбивається його специфіка. Методика навчання економіки має специфіку, що відрізняють її від інших навчальних дисциплін. Загальновизнано, що економічна наука не може скористатися тими методами пізнання дійсності, які використовують природничі науки. При вивченні економічних явищ і процесів не можна скористатися ні мікроскопом, ні хімічними реактивами, те й інше повинна замінити сила абстракції. Метод абстракції полягає у очищені наших уявлень про економічні процеси від випадкового, одиничного, не типового та виділенні стійкого, типового та повторювального. У процесі викладання економіки використовуються й інші методи. Так при вивченні економічного явища за його складовими частинами застосовується позитивний і нормативний аналіз тощо.

Водночас специфіка викладання економіки не відхиляє, а навпаки передбачає використання прийнятих в педагогічній науці загальних методів і засобів навчання. Отже, методику викладання економіки можна розглядати як сукупність різноманітних засобів, прийомів, наукового інструментарію, що використовує вчитель для виконання керівної функції – навчання, допомоги учням засвоїти програмний матеріал, сприяння активізації навчального процесу. При цьому процес передачі економічних знань ускладнюється ще й тим, що в методиці викладання економіки світоглядний аспект повинен бути домінуючим, тому, що сама методика викладання більш світоглядна дисципліна, ніж технологічна.

У визначенні сутності методики навчання виділяють декілька аспектів. По-перше, методика розглядається як спільна творчість вчителя й учнів, що має єдину мету – передача і засвоєння учнями відповідних знань. По-друге, методика – це технологія організації пізнавальної діяльності учнів. По-третє, методика – це сама пізнавальна діяльність, що створює умови для розуміння сутності певного явища, чи процесу (наприклад, розкриття сутності ринкової економіки). По-четверте, методика – це сукупність знань, вмінь і навичок вчителя, що забезпечуються доступністю і дохідливістю викладання.

Як вже зазначалось, методика викладання (навчання) – це багато якісне і багатовимірне педагогічне явище, що проявляється в найрізноманітніших відносинах і аспектах. Існують різні підходи до класифікації методів викладання матеріалу:

1. За джерелами передачі і характером сприйняття викладеного: словесні, наочні та практичні.

2. Залежно від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування здобутих знань, закріплення і перевірка знань.

Відповідно характеру пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню матеріалу виділяють такі методи: пояснювально-ілюстративні. Репродуктивні, проблемного викладу тощо.

Багатогранність, складність та неоднозначність викладання навчальних дисциплін, у тому числі й економіки. Викликає потребу формування у вчителя вмінь вибору навчання. Щодо викладання економіки у загальноосвітній школі цей вибір визначається, насамперед, двома чинниками: а) критерієм ефективності того, чи іншого методу; б) умовами практичного застосування метода. Основними критеріями вибору методів викладання економіки є: сприяння розвитку розумових здібностей та творчого мислення учнів; формування економічних знань, практичних умінь і навичок; утвердження загальнолюдських цінностей та патріотизму; розвиток творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря. Умови практичного застосування методу передбачають: рівень економічних знань вчителя, відповідне економічне мислення; зміст програмного матеріалу; вікові можливості учнів; поетапність викладання економічних дисциплін. Добір методів навчання не може бути жорстко регламентованим, потрібна варіативність методів навчання залежно від конкретних умов.