4. Методика проведення лекцій з економіки

Лекція (від лат. lection) означає читання. Вони з’явилися, коли книга була рідкісною, читання з коментарями (і диспути) були важливим джерелом знань.

В вузах лекція - основна форма навчання. Останнім часом лекції широко використовуються і в школах, особливо при вивченні предметів соціально-економічного циклу. Чому лекції мають таке значення. Тому що в умовах коли учень чи студент набуває знання в творчому пошуку, обираючи самостійно форму роботи з літературою, лекція допомагає йому обрати вірний і найраціональніший шлях цієї роботи. З цього визначаються такі функції лекції:

1. Інформаційна. Лекція інформує учня чи студента про досягнення науки, про основні положення навчальної дисципліни, розкриває особливості кожної конкретної теми або знайомить з якоюсь конкретною проблемою. Лектор не тільки доводить інформацію, а й.......

2. Орієнтуюча. Лекція орієнтує слухачів в науковій літературі з показом розвитку теорії: коли і якими вченими вони були розроблені, якими потребами вони були обумовлені, і де про це можна прочитати.

3. Пояснююча. Ця функція, перш за все, реалізується через засвоєння основних понять, що становлять основу теорії чи гіпотези, що вивчається.

4. Переконуюча. Вона реалізується доказовістю тверджень викладача. (Слухають, беруть на віру і звідси випливає ще не означає, що переконуються). Щоб переконати потрібно довести, що саме так діє, наприклад, цей механізм. Доказовість може бути забезпечена як реальними фактами, так і силою логіки. (Факти потрібно взаємопов’язувати).

5. Заохочуючи. Лекція крім надання важливої інформації повинна захопити ідеями, зацікавити, стимулювати слухачів на подальший самостійний творчий пошук. Разом із тим існує серед викладачів думка, що наукова лекція не повинна бути цікавою. Головне – об’єктивний зміст. Крім того, багато хто вважає, що існують теми і проблеми, котрі неможливо викласти цікаво. Але я вважаю, що справа не в темах, а в людях, які їх викладають (в цьому плані все можливо виправити, тому що лекторську майстерність можна постійно вдосконалювати.

Завдання: знайти матеріал, яким психологічним умовам повинна відповідати лекція, щоб зацікавити.

Таким чином зрозуміло, що кожна окрема функція не розв’язує завдань навчання, але всі вони спрямовують учня, студента на самостійну роботу з економічною літературою.

• Лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

• Живе слово, інтонація, міміка, жести викладача справляють емоційний вплив на слухача.

• Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

• Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

• Лекція дає можливість економити час.

• Лекція має професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Ясна річ позитивні якості лекції не забезпечуються автоматично.

Що спільне і що відмінне між уроком і лекцією?

Спільне те, що і урок і лекція – це форми організації навчання і форми передачі навчальної інформації.

За структурою уроки і лекції поділяються на вступні, тематичні, заключні, оглядові, установчі.

Урок і лекція дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення сіх видів і форм навчання і встановлює їхній взаємозв’язок.

Якість лекції і уроку залежать від теоретичного рівня, методики подання базових тематичних положень і закономірностей, що лежать в їх основі, чіткого уявлення про співвідношення необхідної та надлишкової інформації, вивільнення навчального часу на проблемний теоретичний аналіз провідних ідей у поєднанні з аналізом реальних ситуацій...

Отже, основне призначення як лекції, так і уроку – це гнучке спрямування пізнавальної діяльності учнів, що сприяє становленню їхньої особистості.

Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається.

Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовуються активні, „урочні” засоби – закріплення, опитування, тощо, а уроки часто об’єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

На думку багатьох викладачів, для викладання економіки в старших класах більше придатні уроки-лекції та уроки-семінари (що можуть іти один за одним), оскільки урок – більш гармонійна й цілісна форма навчального процесу, лекція. На сучасному етапі

Лекції інформативного характеру втратили своє виняткове значення. На сучасному етапі перевага надається концептуально-аналітичним, проблемним, оглядовим та настановчим лекціям. Широко використовуються такі типи лекцій, як: лекції-бесіди (діалог з аудиторією), лекції з елементами колективного дослідження, лекції з аналізом конкретних ситуацій та ін. Застосування прийомів активізації навчальної діяльності учнів дозволяє виявити наявний рівень їхніх знань і досвіду і підвищити ефективність сприйняття навчального матеріалу, забезпечити розвиток аналітичного мислення. Досить поширеною лекційною формо є міні-лекція. Міні-лекція – один із словесних методів навчання, передбачає усний виклад навчального матеріалу за короткий проміжок часу й характеризується ємністю, логічною побудовою доказів та узагальнень.

Міні-лекція, як частина заняття-дослідження, рекомендується: - при вивченні нового матеріалу, мало пов'язаного або зовсім не пов'язаного з попереднім;

• при узагальненні різних розділів навчального матеріалу (в кінці вивчення кожної теми);

• при ознайомленні слухачів з відомостями про практичне застосування вивчених матеріалів;

• при вивченні тем, що характеризуються особливо широкими між предметними зв’язками;

• при проведенні занять проблемного характеру.

Мета проведення міні-лекції – виклад навчальної інформації, встановлення прямого зв’язку між викладачем і слухачем, визначення напрямів само­стійної роботи практичного значення. Основними завданнями міні-лекції, що стоять перед вчителем є:

1. Виділення й розкриття основних питаннь теми, мотивування необхідності засвоєння матеріалу.

2. Використовуючи всі переваги усного викладу (в т. ч. невеликі відступи з творів публіцистики, економічної теорії тощо), зробити акценти на основних положеннях теми, наголосити на основних питаннях.

3. Викладач має порадити слухачам, як правильно скористатися теоретичними положеннями (законодавчими актами), на що необхідно звернути увагу, які положення слід засвоїти, що необхідно вивчити в процесі, самостійної роботи.

Методичні рекомендації щодо підготовки, подання матеріалу та орієнтовної структури міні-лекції.

Під час підготовки вчителю необхідно:

1. Підібрати й опрацювати теоретичний, фактичний та ілюстративний матеріал, виходячи із завдань заняття, а також враховуючи вікові особли­вості слухачів та їхню готовність до сприйняття цього навчального матеріалу.

2. Детально продумати логіку викладу теоретичного матеріалу і послідовність включення у нього фактичних даних. Уявити структуру лекції в цілому і розподіліть час, необхідний на різні етапи заняття.

3. Для зручності використання матеріали до теми заняття можна записати на картках з цупкого паперу відповідно до питань, що розглядаються. Зберігати їх можна в окремих ящиках або тематичних папках.

4. Виділити головне в змісті міні-лекції, що має бути засвоєне старшокласниками на занятті, підготувати методичні засоби для забезпечення цього.

5. Структурувати матеріал лекції, розробити структурно-логічну схему або конспект-схему всієї теми та окремих питань.

Вимоги до подання матеріалу в міні-лекції:

1. Дотримання раціонального співвідношення теоретичної, фактичної та методичної інформації (наголос рекомендується роботи відповідно до поставленої мети завдання).

2. Виклад матеріалу має здійснюватися у такій послідовності:

постановка проблеми  створення проблемної ситуації  вирішення лекційної проблеми.

3. Основні положення теми лекції мають знайти своє відображення у запитаннях по темі. Бажано, щоб вони мали проблемно-пошуковий характер.

4. Широке використання засобів візуалізації дозволить значно збільшити обсяг інформації і полегшити її засвоєння. Крім того, це посилює й зосереджує увагу школярів, адже у більшості людей переважає зорова пам’ять, 90% інформації людини отримує за допомогою зору.

5. Використання опорно-інформаційної схеми, плану-конспекту, плану-схеми дасть змогу розкрити структуру та послідовність викладу матеріалу, що є важливим для його засвоєння та відтворення.

Орієнтовна структура міні-лекції.

1-й етап – організаційна частина, або підготовка до заняття. Повідомте тему заняття, розкрийте її значення. План можете заздалегідь написати на дошці. Визначте ключові питання проблемного характеру. Їх доцільно розглянути після висвітлення навчального матеріалу. Використайте конкретну ситуацію, яка сприятиме мотивації інтересу учнів, активізації їх досвіду.

2-й етап — лекційний виклад навчального матеріалу відповідно до складеного плану. План лекції допомагає запам'ятати структуру змісту навчаль­ного матеріалу. До плану включіть 2—3 вузлові питання, які будуть розгля­датися в лекції. Число нових понять і термінів у лекції не повинно переви­щувати 5—9.

Якщо вам потрібно використати значний цифровий матеріал, бажано поділити його на дві частини. До першої включіть не більш як 5—9 даних, які можуть бути засвоєні у ході лекції, решту відведіть для самостійного опрацювання довідкового матеріалу.

Зміст міні-лекції відповідно до запитань плану розподіліть на смислові частини, кожну з яких роз'ясніть старшокласникам. Проводьте лекцію поволі, пов­торюйте важкі місця, виділяйте головне голосом, записуйте на дошці нові терміни, поняття, цифри, факти тощо. Після пояснення кожної смислової частини лекції доцільно повертатися до плану, показуючи за ним, що в даний момент було розглянуто і яке питання наступне.

Для активізації сприйняття й осмислення учнями змісту міні-лекції використовуйте запитання, у відповідях на які вони повинні висловити власне судження, виявити своє ставлення до матеріалу, що вивчається, зіставити свою думку з іншими. До таких запитань можна віднести: "Як ви думаєте?", "У чому хибність такого висловлювання?", "Чим можна підтвердити правильність даного положення?" і т. д.

Під час лекції використовуйте фактичні, документальні, статистичні дані тощо, які можуть бути представлені у вигляді схем, таблиць, графіків, діаграм, ілюстрацій та інших різноманітних засобів візуалізації.

3-й етап — закріплення основної частини лекційного матеріалу. Повторно поясніть найскладнішу і найсуттєвішу частину викладеного. Обго­воріть питання, що розглядалися на 1-му етапі.

4-етап - заключна частина. Підведіть підсумки роботи. Визначте можливості використання розглянутих матеріалів у практичній діяльності. Запропонуйте завдання для самостійної роботи.

Контрольні запитання та завдання:

1. Складіть календарно-тематичний план роботи вчителя з основ економіки за програмою І.Ф.Радіонової на 70 годин.

2. Визначте переваги і недоліки класно-урочної системи. Які фактори, на Вашу думку, зумовили її стійкість і поширеність?

3. Охарактеризуйте основні принципи відбору навчального матеріалу на урок.

4. На конкретних прикладах покажіть взаємозв’язок між метою уроку та його типом.

5. Яка специфіка практичних робіт з економіки?

Тема 4. Методика проведення семінарських занять з економіки

1. Семінарські заняття як форма організації навчання

2. Методика проведення дискусій

3. Використання проблемних ситуацій при вивченні шкільного курсу економіки

1. Семінарські заняття як форма організації навчання

В сучасних умовах, поряд з лекціями, в шкільну практику з її традиційно класно-урочною системою, все більше впроваджуються лекції та семінари. Семінари не тільки закріплюють знання і вміння учнів, а й розвивають в них творчі здібності, вміння слухати іншого і самому аргументувати свої думки, розвивають логічне мислення й комунікативні здібності учнів. Семінар в перекладі з латинської означає розсадник. В античні часи заняття в школах проводилися у вигляді диспутів у формі повідомлень учнів та коментарів і висновків вчителя. Пізніш виникають безпосередньо семінарські заняття, змістом яких була дискусія з конкретної проблеми. Мета такої дискусії обмежувалась вивченням учнями риторики, умінню викривати хиби в повідомленні опонента. У ХУІІІ – ХІХ ст. Семінарські заняття стали широко використовуватися в процесі підготовки філологів та юристів. Трактова та застосування семінарів в сучасному розумінні з’являється наприкінці ХІХ – початку ХХ сторіччя. В сучасних умовах семінари виступають як форма організації самостійної пізнавальної діяльності учнів з метою поглибленого вивчення окремих тем і проблем. Завдання семінарів – розширити умови для розвитку інтелектуальних можливостей учнів, задовольнити їх пізнавальні інтереси і схильності. На семінарському занятті здійснюються дві функції: а) освітня, оскільки на семінарі досліджуються деякі аспекти і поглиблення навчального матеріалу; б) контрольно-перевірочна, оскільки на семінарі з’ясовується рівень засвоєння матеріалу.

Семінари мають багато різновидів. Їх вибір зумовлюється наступними чинниками: по-перше, метою заняття і змістом навчального матеріалу; по-друге, рівнем підготовки учнів; по-третє, педагогічною майстерністю вчителя. Дамо коротку характеристику основним видам семінарських занять. Семінар запитань і відповідей – вчитель ставить перед класом запитання, учні за бажанням відповідають, їхні відповіді оцінюються. Семінар-розгорнута бесіда – передбачає ґрунтовну підготовку учнів з питань, що розглядаються; у роботі приймають участь всі присутні, що значно активізує клас. Семінар обговорення рефератів – протягом уроку заслуховується 2 – 3 реферати, проводиться їх обговорення та оцінка. Семінар коментоване читання – проводиться, як правило, після вивчення перших тем навчального курсу. Семінари проводяться у старших класах загальноосвітніх шкіл. В них беруть участь усі учні класу. Учитель наперед визначає тему, мету, план семінару і рекомендує необхідну літературу; він також може розподілити завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей. В процесі підготовки до семінару учитель проводить групові та індивідуальні консультації. Підготовка учнів до семінару полягає в оформленні рефератів, тез виступів, конспектів наукової літератури, доборі статистичних матеріалів. У структурі семінарського заняття виділяють наступні елементи:

1. вступне слово вчителя, в якому він оголошує тему, визначає мету і завдання, порядок дій;

2. поступовий розгляд визначених питань у формі усних відповідей, реферативних повідомлень, доповнень учнями та вчителем;

3. підведення вчителем підсумків роботи та оцінка діяльності учнів.

Залежно від змісту теоретичного матеріалу, рівня підготовки учнів шкільні семінари поділяються на три групи: просемінари, власне семінари, між предметні семінари.

Просемінари. Головне завдання просемінарів полягає в тому, щоб виробити в учнів-старшокласників вміння виконувати різноманітні практичні роботи. На просемінарі учні під керівництвом вчителя засвоюють сутність семінарського заняття взагалі, опрацьовують технологію визначення теми та структуру заняття, засвоюють методи опрацювання літератури, підготовки рефератів, участі в обговоренні питань семінару, знайомляться з етикою поведінки учасників семінару. Отже, просемінар – це сходинка для переходу до вищої форми – власне семінару.

Найскладнішим видом семінару – є міжпредметний семінар. Він проводиться у формі конференції. Під керівництвом вчителя розробляється план конференції, за вибором учням доручається підготовка тем доповідей. Кількість доповідей визначає вчитель. Структура самої конференції складають: доповіді; виступи опонентів; запитання до доповідачів; відповіді доповідачів на запитання; висновки вчителя.