7.3. Методика оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Слово „оцінка” означає характеристику цінності, рівня чи значення будь-яких об’єктів або процесів. Оцінити – означає встановити рівень чи якість чогось. В методиці викладання – це рівень, ступінь засвоєння учнями знань, умінь і навичок відповідно з вимогами, що пред’являється до них навчальними програмами. Процес оцінювання має два аспекти. По-перше, це одна із найважливіших форм контролю за навчальною діяльністю учнів. По-друге, це оцінка педагогічної діяльності вчителя. Отже, об’єктом оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності виступає і учень, і вчитель. Щодо вчителя, то його функція в системі оцінювання полягає у встановленні оцінки, яка має бути повною, охоплювати всі аспекти навчально-пізнавальної діяльності та бути об’єктивною, обґрунтованою і справедливою. Основними вимогами щодо оцінки успішності учнів є: індивідуальний характер, систематичність, достатня кількість даних для оцінки, тематична спрямованість, об’єктивність, умотивованість оцінок, оптимальність, однаковість вимог учителя, гуманність. Оцінювання рівня знань учнів з основ економіки повинно визначатися основними цілями шкільної економічної освіти на сучасному етапі, а саме:

• формування в учнів економічного мислення;

• розвиток вмінь і навичок приймати обґрунтоване рішення;

• проведення соціальної адаптації до змін, що відбуваються у суспільстві на сучасному етапі;

• проведення професійної орієнтації та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Критерії оцінювання знань визначаються:

• обсягом володіння економічними поняттями, категоріями, економічними теоріями, законами і закономірностями розвитку економки;

• якістю засвоєння учнями методологічних і теоретичних основ економічної науки: аргументованість, послідовність, впевненість і самостійність викладу своїх знань;

• дієвістю знань – вміння учня використовувати знання відповідно із конкретними соціально-економічними умовами розвитку суспільства.

Таким чином, знання повинні бути глибокими, міцними та усвідомленими. При цьому рівень знань, як критерій оцінки може бути репродуктивний (знання учнів виступають як усвідомлена, сприйнята, зафіксована в пам’яті і відтворювана об’єктивна інформація про економіку); реконструктивний (знання учнів виявляються у готовності і вміння застосовувати їх в різних умовах); творчий (продуктивне застосування учнями знань у нетипових, нестандартних ситуаціях).

Відповідно цілей економічної освіти оцінюванню підлягають теоретичні знання учнів з економіки і вміння використовувати ці знання у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих економічних ситуацій і прийняття оптимального вибору; розв’язання практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім’ї, громади, держави, проведення порівняльного аналізу економічних явищ тощо.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з економіки

Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, перехід від традиційних випускних екзаменів до державної атестації, запровадження тематичного обліку знань та вмінь потребують розробки нових форм і методів контролю та сучасної системи оцінювання навчальних досягнень учнів. Контроль здійснюється для виявлення рівня засвоєння теоретичного матеріалу та сформованості умінь і навичок їх застосування до розв’язання завдань теоретичного і практичного спрямування. З 2000/2001 навчального року у загальноосвітніх навчальних закладах України введена 12-ти бальна система оцінювання рівня навчальних досягнень учнів, замість 5-бальної.

На відміну від попередньої системи, усі оцінки 12-бальної шкали є позитивними, тобто перевідними і випускними, що в свою чергу, посилює мотивацію навчання, створює психологічний комфорт для учнів, а також дає можливість забезпечити під час тематичного обліку і атестації повну самостійність школярів.

Шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі основні цілі:

• ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо);

• формування в учнів економічного мислення;

• формування вмінь і навичок приймати обгрунтовані рішення;

• проведення соціальної адаптації до змін, що відбувається у сучасному суспільстві у зв’язку з переходом до ринкових відносин;

• проведення професійної орієнтації у галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Відповідно до цілей економічної освіти, оцінюванню підлягають теоретичні знання учнів з основ теорії і вміння використовувати ці знання у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийняття оптимального вибору; розв’язання практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім’ї, громади, держави; проведення порівняльного аналізу економічних явищ тощо.

Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер.

На І рівні – початковому (рецептивному) – учень здійснює пізнавальну діяльність лише під керівництвом учителя. Відтворення навчального матеріалу має фрагментарний вигляд. Результатом вивчення навчального матеріалу є впізнання учнем економічних явищ, формул, понять і однослівна відповідь на запитання. На цьому рівні учень ще не здатний розв’язувати задачі, будувати і читати графіки економічного змісту, описувати з економічної точки зору свій вибір або дії.

На ІІ рівні – середньому (репродуктивному) відбувається буквальне, реконструктивне відтворення навчального матеріалу. Учень з допомогою вчителя:

• відтворює інформацію, засвоєну ним у процесі навчання (знання і вміння є копіями);

• намагається співвіднести показані або описані раніше економічні явища з їх характеристиками, формулами, графіками тощо, тобто може встановити, не пояснюючи причин, відповідні зв’язки;

• намагається застосовувати окремі прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок);

• намагається розв’язати економічні вправи на одну дію, загальна методика, послідовність, формула яких йому знайомі;

• намагається використати отримані знання для пояснення власних рішень або дій.

ІІІ рівень – достатній (конструктивний). Учень вміє виконувати операції, загальна методика і послідовність (алгоритм) яких йому знайомі, але зміст та умови завдання змінені.

Учень здійснює пізнавальну діяльність самостійно, інколи звертається за консультацією до вчителя. Він:

• розуміє і свідомо відтворює основний навчальний матеріал;

• застосовує у типових ситуаціях прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок);

• самостійно розв’язує типові економічні вправи;

• вміє використовувати отримані знання у типових ситуаціях, самостійно доводить своє твердження, але з деякими неточностями;

• вміє користуватися додатковими (крім розповіді вчителя і підручника) джерелами інформації;

• вміє спостерігати за економічною інформацією у засобах масової інформації і робити деякі висновки.

ІV рівень – високий (творчий, дослідницький). Учень здатний самостійно орієнтуватися в нових для нього ситуаціях, складати план дій і виконати його, пропонувати нові, невідомі йому раніше розв’язки.

Розрізняють два основні види творчої діяльності:

1. розв’язання заданої проблеми, що потребує нестандартного підходу;

2. постановка проблеми та її розв’язання, тобто складання нових завдань, їх аналізу співставлення, пошук найбільш раціональних способів розв’язування.

На IV рівні учень:

• вільно володіє змістом теми, глибоко розуміє економічні закони і категорії; забезпечує конкретизацію знань власними прикладами;

• вміє відтворити всю тему або її частину, вказуючи на причини, взаємозв’язки, наслідки, обгрунтовуючи свою точку зору;

• розв’язує економічні вправи, загальна методика і послідовність (алгоритм) яких йому знайомі, проте зміст охоплює декілька тем (комбіновані завдання);

• розв’язує нові завдання: складає план розв’язку нового завдання, пропонує оригінальні способи розв’язку, обгрунтовує результат, вносить у свою діяльність елементи творчості;

• учень грамотно і творчо використовує матеріали преси, телебачення, нормативні документи; виявляє особисту позицію щодо економічних процесів, які відбуваються в суспільстві.

Оцінка навчальних досягнень учнів складається з оцінювання теоретичних знань (у письмовій або усній формі) і практичних умінь учнів.

Таблиця 7.1.

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
		Теоретичні знання	Уміння
І. Початковий Рівень		Учень з допомогою вчителя впізнає економічні явища побутового рівня, однослівно відповідає на конкретні питання “так” чи “ні”.	Учень бере участь в активній діяльності на уроках, однак потребує постійної консультації і контролю з боку вчителя.
		Учень з допомогою вчителя: розпізнає одне із кількох запропонованих явищ, символів, понять побутового рівня, формул, виділивши їх серед інших, однослівно їх називає; відтворює деякі факти побутового рівня;	Учень з допомогою вчителя вміє використати знання з математики для розв’язку найпростіших побутових розрахункових завдань.
	3	Учень з допомогою вчителя: однослівно відповідає на питання, відтворює незначну частку теми в тому вигляді і в тій послідовності, в якій вона була представлена на попередньому уроці; з помилками характеризує окремі економічні поняття і явища.	Учень вміє: при постійному контролі і допомозі вчителя виконати розрахункові в одну дію задачі побутового рівня; в тестових завданнях співвіднести категорії, явища та їх властивості.
ІІ. Середній рівень	4	Учень з допомогою вчителя : відтворює словами, близькими до тексту підручника, означення економічних термінів, правил, законів; частково відтворює текст підручника, у процесі відповіді припускає окремі видозміни навчальної інформації, ілюструючи відповідь прикладами, що наводив вчитель.	Учень з допомогою вчителя і інструкцією вміє: виконати задачу в одну дію за відомою формулою і усно її пояснити; правильно обрати і використати необхідні математичні формули.
	5	Учень з допомогою вчителя: дає правильне визначення окремих економічних понять, правил, законів; словесно описує економічні явища, вказує на деякі їх властивості; відтворює всю тему або її основну частку, ілюструючи відповідь власними прикладами.	Учень вміє: правильно виконати завдання в одну дію, оформлюючи її без висновків; за інструкцією і з допомогою вчителя намагається розв’язати обчислювальні або графічні задачі у дві дії за з обгрунтуванням результату, в якому є помилки.
	6	Учень з допомогою вчителя : свідомо відтворює тему, ілюструючи її власними прикладами; розкриває суть економічних понять, формул, законів, припускаючи у відповідях незначні неточності; намагається співвіднести економічні явища з їх характеристиками; намагається застосувати окремі прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок).	Учень вміє: правильно розв’язати задачу у дві дії, при потребі звертаючись за консультацією до вчителя, робить правильні обгрунтовані висновки; з допомогою вчителя зробити частковий аналіз і порівняння економічних явищ побутового рівня, зробити висновки; прийняти рішення щодо власних економічних інтересів і обгрунтувати його.
ІІІ. Достатній рівень	7	Учень: без помилок відтворює зміст теми, наводячи власні приклади; правильно розкриває суть економічних понять, формул, законів;	Учень вміє: самостійно розв’язати типові економічні графічні і розрахункові задачі в одну – дві дії; розв’язати якісні економічні завдання: робить аналіз, порівняння, висновки, при потребі звертаючись до вчителя; користуватися математичними знаннями для розв’язання економічних задач.
	8	Учень: володіє навчальною інформацією, яку вміє зіставляти, узагальнювати і систематизувати; аргументовано відповідає на поставлені питання і намагається відстояти свою точку зору.	Учень вміє: користуватися економічними законами для розв’язання задач; будувати і читати графіки економічних процесів; відбирати необхідну додаткову інформацію для розв’язання типових завдань; аргументовано, посилаючись на закони, правила, формули, пояснювати деякі економічні процеси, що відбуваються в особистому житті та житті родини.
	9	Учень: вільно володіє навчальним матеріалом, наводить аргументи на підтвердження своїх думок, використовуючи матеріали засобів масової інформації; може з допомогою вчителя відповідати на питання, що потребують знання кількох тем.	Учень вміє: самостійно розв’язувати типові завдання, виправляти допущені помилки; з допомогою вчителя може розв’язувати завдання, що потребують знання декількох тем; використовувати різні джерела інформації, користуватися статистичним матеріалом; знаходити і висвітлювати практичне значення економічних знань для окремої особи, родини.
ІV. Високий рівень	10	Учень: вільно володіє темою, має ґрунтовні економічні знання; вільно відповідає на питання, що потребують знання кількох тем; оцінює окремі нові факти, явища, ідеї, судження його логічні і достатньо обгрунтовані; узагальнює і систематизує матеріал в межах навчальної теми; самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності.	Учень вміє: працювати із спеціальною літературою (статистичні збірники, наукові журнали тощо); свою відповідь ілюструвати схемами, графіками, прикладами з життя; проводити самоперевірку виконаної роботи; може з не зовсім повним обгрунтуванням пояснити розв’язування завдань підвищеного (комбінованого) рівня.
	11	Учень: має системні знання з економіки; має первинні знання в галузі підприємництва, менеджменту, маркетингу;	Учень вміє: керуватися економічними законами, які впливають на прийняття рішень, прогнозувати соціальні наслідки прийнятих рішень; прогнозувати поведінку окремих людей, груп населення в різних типах економічних систем; знаходити оригінальні (нестандартні) підходи до розв’язання економічних проблем і завдань; порівнювати економічні умови в різних країнах, регіонах; пояснювати розв’язок завдання підвищеного або комбінованого рівня.
	12	Учень: глибоко розуміє економічні закони і категорії; подає ідеї згідно вивченого матеріалу, робить творчо обґрунтовані висновки; вміє аналізувати і систематизувати матеріали засобів інформації; визначає порядок особистої навчальної діяльності, самостійно оцінює її результати.	Учень вміє: сформулювати економічну проблему і визначити шляхи її вирішення; вести дискусію з конкретного питання; розв’язувати і пояснювати розв’язки задач високої складності; аналізувати економічні і соціальні явища, користуючись відповідними документами (законами, постановами, указами тощо).

Контрольні запитання та завдання:

1. Охарактеризуйте поняття „контроль” як складовий елемент навчальної дії. Які основні функції контролю?

2. Визначте основні педагогічні вимоги до контролю? Виділіть умови ефективного контролю знань.

3. Що таке педагогічна вимогливість? У чому різниця між продуктивною і непродуктивною вимогливістю вчителя?

4. оцініть переваги 12-ти бальної системи оцінювання знань учнів перед 5-ти бальною.

Словник основних термінів

Актуалізація – дії, прийоми у вилученні засвоєного матеріалу з пам’яті з метою його подальшого використання при розпізнаванні, пригадуванні або при безпосередньому відтворенні.

Аналіз конкретних ситуацій – один з методів активного навчання, який передбачає розгляд виробничих, управлінських та інших ситуацій, конфліктних випадків, проблемних ситуацій у процесі вивчення навчального матеріалу.

База знань навчального предмета (теми) – максимально необхідна і можлива для засвоєння в межах відведеного часу з врахуванням освітньо-вікових можливостей учнів кількість понять, відношень, алгоритмів, теорій тощо, яка репрезентує надбання певної галузі знань і є достатньою для подальшої самоосвіти.

Викладання – управління вчителем процесами передачі та засвоєння знань, формування в учнів навичок, умінь, прагнень самостійно здобувати нові знання.

Дія – зв’язок між суб’єктом та предметом діяльності, який змінює його стан відповідно мети, внаслідок чого отримується результат.

Діяльність – активна взаємодія людини із середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо визначеної мети.

Дидактична гра – метод імітації(наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками.

Дискусія – колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Засоби – усі матеріалізовані знаряддя, що сприяють організованій взаємодії учасників процесу навчання, за допомогою яких реалізуються прийоми, дії, методи, технології навчання і які забезпечують продуктивність навчального процесу.

Збірник інформаційно-методичних матеріалів – сукупність джерел інформації ,вказівок та документів, що забезпечує оптимальні умови для активної пізнавальної діяльності учня.

Зміст навчання – певним чином упорядкована сукупність елементів

( суб’єкти навчання, прийоми),які утворюють навчання як діяльність.

Знання – система понять про предмети і явища, що засвоєні в результаті сприйняття, аналітико-синтетичного мислення, запам’ятовування і практичної діяльності..

Економічне мислення – процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною економічних явищ і процесів в їх взаємозв’язках і відношеннях.

Метаплан – спосіб дискусії, що містить елементи мозкової атаки, аналізу випадків (ситуацій),грн. У процесі дискусії розробляється плакат, який має назву “мета план “, котрий містить пропозиції щодо розв’язання проблемної ситуації.

Міні-лекція – один із словесних методів навчання, передбачає усний виклад навчального матеріалу за короткий проміжок часу й характеризується значною ємністю, складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень.

Методика викладання – оптимальне поєднання загально дидактичних методів, прийомів і засобів навчання.

Методична система – теоретично обґрунтована та практично опробувана сукупність взаємообумовлених методів, дій, прийомів предметної діяльності вчителя і учня для оволодіння системою знань та способів їх застосування.

Метод навчання – система послідовних усвідомлених дій, спрямованих на досягнення результату, відповідного меті навчання.

Модель засвоєння бази знань навчальної теми – перелік елементів бази знань з визначенням рівня засвоєння кожного елемента.

Мозкова атака – метод розв’язання невідкладних завдань за обмежений час . Суть методу полягає в тому ,що необхідно висловити якнайбільшу кількість ідей за невеликий проміжок часу, обговорити й здійснити їх відбір.

Мотиви – внутрішні психічні новоутворення, що спонукають суб’єкт до виконання тієї чи іншої дії.

Навички – як властивість особистості - здатність індивіда виконувати дії автоматично, без спеціально спрямованої уваги, із відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю.

Навчальний процес – частина освітнього процесу, дії суб’єктів якого спрямована на здобуття та застосування предметних знань, формування певних навичок та умінь.

Навчання – система способів передачі суб’єкту, навчається, суспільно-історичного досвіду, знань, умінь, навичок, видів і способів діяльності.

Наочність в навчанні – спеціально організоване в ході навчальної роботи і підпорядковане її завданням застосування реальних об’єктів, явищ дійсності чи їх зображень.

Опорно-інформаційна система(ОІС) – схематичне зображення системи наукових понять, їх властивостей, фактичних відомостей і взаємозв’язків.

Організаційні форми навчання – тип взаємодії викладача та учнів у навчальному процесі, що характеризується певним порядком і режимом.

Освітній процес – сукупність всіх дій суб’єктів і засобів навчання, які необхідні в конкретному закладі освіти для досягнення освітніх цілей.

Педагогічна система – взаємозв’язок в освітньому процесі певних форм, методів та засобів, необхідних для створення організованого, цілеспрямованого, поперед заданого впливу для формування особистості з високим рівнем знань і загальнолюдськими якостями.

Педагогічний тест – система завдань специфічної форми, визначеного змісту, зростаючої трудності, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, вмінь і навичок.

Прийом – невід’ємна частина дії, що характеризується застосуванням постійних засобів елементів поведінки (жестів, міміки, інтонації, слів тощо), підвищенню її ефективності.

Проблемна ситуація – усвідомлена людиною ситуація існування протиріччя між поставленою метою і можливістю її досягнення.

Продукт діяльності – а) те, що необхідно отримати як наслідок реалізації дій над предметом діяльності (конспект , вирішена задача, власна думка тощо).Психологічний результат діяльності розглядається як новоутворення в структурі власного досвіду (нові уміння, навички, знання), що виникли внаслідок інтеріоризації реалізованих дій.

б) перетворений діями предмет; може бути матеріальним або ідеальним (доповідь, реферат, звіт тощо).

Самостійна робота учня – вид діяльності учіння, головною метою якого є формування самостійності як особистісно,- соціально,- професійно-значущої риси суб’єкта навчання , що опосередковано через зміст і методи всіх видів навчальних знань сприяє засвоєнню предметних знань, навичок ,умінь.

Самостійність – здібність людини систематизувати, планувати , регулювати свою діяльність без постійного безпосереднього керівництва і практичної допомоги з боку вчителя.

Симуляція – представлення вибраного фрагмента конкретної ситуації у спрощеному вигляді та розігрування учнями в ролях функцій (посадових обов’язків ) її учасників.

Система – комплекс вибірково залучених компонентів, у якому взаємодія і взаємовідношення набувають спільної дії компонентів, спрямованої на одержання корисного результату .

Система знань – результат засвоєння знань з їх відношенням і внутрішніми взаємозв’язками , які розміщено у відповідності з логікою навчального предмета у визначеній послідовності .

Спосіб – психологічний елемент структури діяльності ,що визначається підготовленістю суб’єкта до тих чи інших дій .

Структурно-логічна схема (СЛС) – графічне зображення систем логіко-дидактичних зв’язків між елементами навчального матеріалу.

Технологія навчання – науково обґрунтована, організаційно оформлена, комплексна програма взаємодії вчителя та учнів у навчальному процесі, в основі якої є методична система, що визначається метою навчання і гарантує досягнення запланованих результатів навчальної діяльності ( система логічно впорядкованих етапів навчального процесу, що забезпечують досягнення певного, наперед спроектованого, стандарту знань з навчального предмета).

Уміння – здібність людини продуктивно і з належною якістю у відповідний час виконує роботу.

Умови діяльності – середовище, засоби, в якому і за допомогою яких реалізується ті чи інші дії.

Управлінські ігри – (організаційно-діяльнісні ) – метод активного навчання, який використовується для формування або вдосконалення умінь прийняття рішень за відносно короткий час і в умовах конкуренції між командами гравців, які мають різні рольові цілі.

Учіння – самостійна діяльність учня , як активного суб’єкта навчального процесу, для засвоєння знань, формування навичок, умінь.