Тема 6. Організація самостійної діяльності учнів при вивченні економічних дисциплін

1. Сутність і значення самостійної діяльності учнів. Формування у школярів потреби в самоосвіті. Діяльність учителя в організації самоосвіти учнів.

2. Основні форми організації самостійної діяльності учнів.

1. Сутність і значення самостійної роботи учнів. Формування у школярів потреби в самоосвіті

Проблема організації самостійної роботи тих, хто навчається хвилювала педагогів з давніх часів. Вона по-різному вирішувалась на різних етапах розвитку людського суспільства і органічно пов’язана із розвитком педагогічної думки взагалі. Високо оцінював самостійну роботу Гегель; він вважав, що самостійна робота — це головний спосіб виховання самостійності в набутті знань. Основні підходи вчених до проблеми самостійної роботи в навчанні зводились до того, що самостійність у здобутті знань проявляється лише завдяки власній діяльності. З появою внутрішньої потреби у знаннях, пізнавальних інтересів, захопленості. Видатний педагог Я.А.Каменський наголошував: „... Альфою та омегою нашої дидактики нехай буде пошук і відкриття способу за якого б учителі менш навчали, а учні більш б училися”. Сучасні дослідники цієї проблеми також неоднозначно трактують сутність самостійної роботи, по-різному визначають її зміст. П.І.Підкасистий розглядає самостійну роботу як засіб організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності. В такому приблизно значенні розглядають самостійну роботу В.А.Козаков та О.В.Аксьонова. остання зокрема підкреслює, що самостійну роботу учнів слід розглядати як особливий вид діяльного навчання – самостійну діяльність з учіння.

Виходячи із змісту поглядів вчених на проблему самостійної роботи та основних принципів дидактики можна визначити сутність самостійної роботи учнів як сукупності різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких вони самостійно закріплюють і поглиблюють раніше здобуті теоретичні знання, практичні навички і уміння, а також оволодівають новими. Потреба в самоосвіті не може розвиватися без участі емоційних і вольових сфер особистості, це особистісна якість людини, отже, й її розвиток відбувається індивідуально. Як вказує В.Буряк ]8, с. 56], навіть за однакових психічних особливостей двох учнів (нахилів, здібностей, темпераменту, вольових якостей) навряд чи буде однаковим зміст їхніх самостійних занять. Багато що тут визначається інтересом учня не тільки до змісту навчального матеріалу (предметна потреба), а й до процесу набуття знань (функціональна потреба). Багато залежить і від усвідомлених мотивів самоосвіти, об’єктивної і суб’єктивної значущості. Теоретичної і практичної підготовки учнів, ступеня оволодіння вміннями здійснювати самостіну роботу, фізіологічного й емоційного стану та інших факторів. Індивідуальність виявляється також у темпах розумового розвитку, у здатності до проникнення в сутність явищ, у самостійності використання набутих знань. Отже, вчитель. Який ставить перед собою завдання сформувати в учнів потребу в самоосвіті, може досягти успіху лише за умови, що він ураховує всі ці особливості, сам має відповідну психологічну та педагогічну підготовку, досконало володіє предметом, добре знає своїх учнів. багато визначається також педагогічним тактом уителя, його вмінням проникнути в задуми самоосвітньої роботи учнів, майстерністю керівництва, взаємостосунками тощо.

Практика свідчить про те, що змістовно організована самостійна робота учнів значною мірою підвищує ефективність всього навчального процесу. Невипадково сучасна педагогічна наука та шкільна практика все більше уваги приділяють обґрунтуванню методики самостійного опанування учнями теоретичних знань. Метою самостійної роботи учнів при вивченні економічних дисциплін повинно бути формування самостійності як риси особистості та важливої професійної якості учня, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати і регулювати свою діяльність без допомоги вчителя. Роль же вчителя в даному контексті полягає у тому, щоб допомогти зрозуміти своїм учням, що вчитись – означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись – це справжнє мистецтво та важлива характеристики розвинутої особистості. У процесі виконання самостійної роботи з економіки в учнів розвивається увага до соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні та за її межами, в них формуються навички самостійного аналізу цих процесів. При цьому учні намагаються досягти поставленої мети, проявляючи свої зусилля і виражаючи в різних формах результати своїх розумових дій.

Як вже зазначалось, самостійна робота учнів виконується без безпосередньої участі вчителя. Однак, результативність самостійної роботи учнів повністю залежить від того, наскільки вчитель зуміє організувати та методично забезпечити цей вид роботи. Щоб самостійна робота учнів у повному обсязі реалізувала свої освітні та виховні функції в процесі вивчення основ економіки, ця робота має бути планомірної, систематичною та змістовною. Вчитель, визначаючи завдання щодо організації самостійної роботи, повинен дотримуватись наступних правил:

- чітке і докладне визначення завдання щодо організації самостійної роботи, виходячи із змісту конкретного економічного матеріалу;

- проведення консультації із організації самостійної роботи;

- всебічне врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, їхніх здібностей, інтересів і нахилів до економіки;

- рекомендація відповідної навчально-методичної літератури.

У процесі виконання самостійної роботи пізнавальна діяльність учнів спрямована на оволодіння способами роботи, основними вміннями з точки зору підготовки до наступного застосування цих знань у практичній діяльності. Це говорить про те, що при організації самостійної роботи учнів дуже важливо врахувати єдність та взаємо обумовленість усіх компонентів структури самостійної роботи: організації, змісту та мотивації. Самостійна робота учнів, як пізнавальна діяльність повинна будуватися на зацікавленості та ентузіазмі як учнів, так і вчителя. Це – єдиний процес, що має загальну мету – забезпечення міцного засвоєння учнями програмового матеріалу з економіки, розвиток творчих здібностей та формування економічної культури учнів.

2. Основні форми організації самостійної роботи

У практиці викладання основ економіки у загальноосвітніх навчальних закладах застосовують як традиційні так і активізацій ні форми організації самостійної роботи учнів.

Щодо традиційних форм самостійної діяльності учнів виділяють: роботу з матеріалом підручника; підготовка повідомлень та рефератів; робота з конспектом-схемою, розробленим вчителем; аналіз проблемних та виробничих ситуацій; самоперевірка з програмованого контролю; розв’язання задач; складання завдань за темами; колоквіуми; участь у навчально-виробничих іграх тощо. Розглянемо детальніше деякі з названих форм.

Робота з матеріалом підручника. Під час занять необхідно учнів вчити працювати з підручником, надавати їм індивідуальну консультацію та допомогу. У процесі роботи учнів з матеріалом підручника з основ економіки відбувається сприйняття навчального матеріалу, їх розширення, закріплення та перевірка. Тому цю роботу пропонується проводити за такою схемою:

1. за конспектом уроку згадати те, що залишилося у пам’яті;

2. уважно прочитати заданий розділ підручника, підкреслити основну думку тексту, зробити висновки;

3. відтворити матеріал: переказати зміст, скласти план, відповісти на контрольні питання;

4. у разі виникнення труднощів необхідно ще раз прочитати матеріал підручника та домогтися вільного його відтворення.

Формування загальних умінь самостійної роботи з книгою починається ще з початкової школи і проходить ряд етапів. Старшокласники повинні вміти працювати з декількома джерелами інформації (наприклад: підручник з основ економіки, хрестоматія або дидактичні тексти, статистичні звіти тощо), систематизувати й узагальнювати свої знання. При роботі з різноманітними джерелами економічної інформації, учень старших класів повинен вміти: порівнювати викладення одних і тих же питань в різних джерелах, виявляти загальне, знаходити відмінності; порівнювати різні точки зору на економічні явища і процеси; самостійно робити висновки й узагальнення за декількома главами, розділами підручника; визначати й висловлювати власну позицію тощо.

Активне відтворення отриманих знань та самоконтроль у процесі роботи з підручником підвищує рівень усвідомлення учнями матеріалу, що вивчається, посилює інтерес до економічних знань.

Робота з дидактичними текстами. Уміння продуктивно працювати з текстовим матеріалом – складова самостійної роботи старшокласника. У процесі роботи над текстом розвивається мислення, активізується сприйняття через активну предметну діяльність, розвивається мотивація самостійних дій учнів, надається можливість працювати з індивідуальною швидкістю. Дидактичні тексти, котрі можна використовувати на уроках економіки, можуть бути науковими, науково-популярними, розповідними, афористичними, діловими тощо, при їх підборі потрібно враховувати вікові можливості старшокласників. Вчитель обирає навчальні тексти відповідно теми та мети уроку, продумує схему індивідуальної роботи учнів над текстами, розробляє систему завдань до них. Наведемо орієнтовні приклади завдань щодо роботи над дидактичними текстами:

1. Ознайомтесь із змістом тексту.

2. Визначте основну його ідею.

3. Виділіть змістовні частини тексту.

4. Визначте сутність основних економічних категорій, що зустрічаються в тексті.

5. З якими твердженнями ви погоджуєтесь? Обґрунтуйте свою точку зору.

6. Запропонуйте способи розв’язання основної проблеми тексту.

Як дидактичні тексти можна розглядати також матеріали з історії економіки, приклади із економічної діяльності українських підприємств, статистичні матеріали, історичні довідки про видатних економістів, запропоновані в шкільних підручниках економіки.

Підготовка рефератів – одна з найпоширеніших форм самостійної роботи. Поняття „реферат” вживається у двоякому значенні, по-перше, як короткий виклад змісту будь-якого твору; по-друге, як доповідь на задану тему на базі критичного огляду літератури з даної теми. Навички підготовки рефератів слід розвивати у дітей починаючи з 7 – 8 класу та постійно їх вдосконалювати. Реферати на економічну тематику повинні відображати різноманітні підходи до трактування економічних явищ і процесів (позиції економічних шкіл), мати посилання на першоджерела, враховувати особливості економічних процесів, що відбуваються в Україні та в світовому господарстві. При підготовці рефератів найскладнішою частиною роботи для учня є безпосередній підбір та вивчення літератури. У процесі читання та осмислення підібраної літератури уточнюються і конкретизуються питання плану реферату. Специфіка написання рефератів економічної тематики полягає у тому, що його зміст доповнюється фактами, конкретними прикладами дії та реалізації економічних законів та принципів відповідно певних економічних умов. При написанні рефератів також використовується різноманітна статистична інформація, котра повинна бути проаналізована. В заключній частині реферату робляться висновки. В них акцентується увага на нове та суттєве у змісті реферату. Цінність реферату значно підвищується, якщо в його заключній частині будуть практичні рекомендації. Завершується реферат списком використаної літератури, яка наводиться в алфавітному порядку з наскрізною нумерацією.

Ведення економічного словника. Під час вивчення основ економіки учень повинен засвоїти кількасот важливих економічних понять і категорій. Важливим засобом оволодіння ними є економічний словник, котрий учень веде самостійно. По мірі вивчення економічних термінів в рамках певних навчальних тем, всі поняття і категорії регулярно заносяться до словника. Засвоєння категоріального апарату дисципліни є важливою запорукою оволодіння основами економічної науки. Вчитель може використовувати роботу із словником при роботі на уроці для активізації мислення, використовуючи порівняння, виділення головного, аналогію, систематизацію тощо. Наприклад, операція „порівняння”. Порівняння – встановлення подібності й розходження окремих категорій через виділення якісних і кількісних ознак. Для розвитку вміння порівнювати можна використовувати таку спеціальну вправу: вкажіть подібності та відмінності.

Подібність	Економічні терміни	Відмінність
	Ціна – вартість; Гроші – капітал; Гроші – фінанси; Продукт праці – товар; Натуральне виробництво – товарне виробництво; Потреби – попит та ін.

Таким чином, ведення економічного словника буде не тільки елементом самостійної роботи, а й сходинкою формування економічного мислення.

Контрольні запитання та завдання:

1. Яка роль вчителя в організації та методичному забезпеченні самостійної роботи учнів з основ економіки?

2. Охарактеризуйте основні форми організації самостійної роботи учнів.

3. Підберіть дидактичний текст і підготуйте завдання щодо роботи над ним.

4. Розробіть основні вимоги щодо підготовки та оформлення рефератів з основ економіки.

Тема 7. Контроль і оцінювання результатів економічного навчання

1. Контроль як методична проблема

2. Види, форми і методи контролю

3. Методика оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

7.1. Контроль як методична проблема

Контроль – невід’ємний структурний компонент навчального процесу, який полягає у перевірці результативності навчально-пізнавальної діяльності. Як системне утворення контроль включає в себе: перевірку, оцінювання та облік. Кожна з названих частин контролю має свій конкретний зміст. Перевірка визначає виявлення знань, умінь і навичок учнів. Оцінювання полягає у визначенні рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, рівня розумового розвитку і розвитку індивідуальності. Облік – фіксування результатів оцінки знань і умінь у вигляді оцінки, яка виставляється у класному журналі або щоденнику.

Головною метою контролю є визначення якості засвоєння учнями програмного матеріалу, діагностування і корегування їхніх знань і умінь, виховання відповідальності за навчальну діяльність. Контроль – досить складний і тонкий процес в теоретичному і методичному аспектах, в психологічному та методичному відношеннях. Роль контролю в процесі викладання і навчання шкільного курсу економіки реалізується через такі основні функції: контролюючу, навчальну, стимулюючу, виховну, розвиваючу.

Контролююча функція полягає у виявленні стану знань і вмінь учнів, визначенні міри засвоєння прийомів пізнавальної діяльності, навичок раціональної навчальної праці. Ця функція визначає вихідний рівень для подальшого оволодіння знаннями, порівнюється те, що було заплановано з дійсними результатами.

Навчальна функція контролю виявляється у забезпеченні зворотного зв’язку між учителем й учнем як передумови підтримання дієвості і ефективності процесу навчання. Ця функція сприяє удосконаленню знань і вмінь, їх систематизації, особливо, в частині перевірки в процесі, якої учні повторюють і закріплюють вивчений матеріал і не тільки відтворюють раніше вивчене, але й застосовують знання і вміння в нових ситуаціях, використовуються нові методичні прийоми навчання. Перевірка допомагає учням виділити головне в предметі вивчення, уточнити зміст питання, яке розглядається.

Стимулююча функція контролю зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляються в бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема – навчальної. Стимулювання, схвалення навчальних успіхів учнів веде до розвитку в них позитивних мотивів навчання, сприяє вихованню волі, характеру, дисципліни, навичок систематичної самостійної роботи.

Виховна функція контролю полягає у впливі усієї системи контролю навчальної діяльності на формування в учнів ряду соціально-психологічних та економічних якостей: організованості, дисциплінованості, сумлінності, працьовитості, наполегливості та ін. Ця функція набуває особливого значення при вивченні економічних дисциплін, адже ж для ефективних дій в сфері ринкової економіки необхідний високий рівень працьовитості – вміння, бажання і готовність працювати, а також вимогливість до себе, ініціативність у досягненні мети.

Розвиваюча функція контролю полягає у стимулюванні пізнавальної активності учнів, у розвитку їх творчих сил і здібностей, розвитку психічних процесів особистості – уваги, пам’яті, мислення, інтересів, мовлення. Контроль, позитивно впливаючи на всебічний розвиток особистості учня, одночасно дає різноманітну інформацію про рівень цього розвитку.

Зазначені функції контролю визначають його практичну сутність, показуючи роль і значення контролю в навчальному процесі, визначають дієвість і ефективність цього процесу, а також оцінку якості викладання навчальної дисципліни.

Реалізація основних функцій контролю залежить від дотримання основних принципів організації контролю навчально-пізнавальної діяльності. Методика викладання економіки передбачає використання, прийнятих в педагогіці, наступних принципів контролю:

1. індивідуальності, тобто перевірка і оцінювання знань, умінь і навичок кожного учня;

2. систематичності і регулярності перевірки і оцінювання навчально-пізнавальних дій – перевірка знань органічно пов’язується з самим навчальним процесом;

3. об’єктивності – чітке дотримання вимог до контролю знань учнів, попередження випадків суб’єктивних і помилкових суджень, які не відображають дійсної успішності учнів; чітке виділення загальних і конкретних вимог до знань;

4. всебічність перевірки – охоплення широкого за змістом матеріалу; засвоєння основних ідей курсу і навчального матеріалу, знання учнями відповідних економічних понять, законів, категорій, закономірностей економічного розвитку;

5. різноманітність форм контролю – письмові самостійні і контрольні роботи, колоквіуми, тести, фронтальні опитування, заліки, екзамени тощо;

6. гласності – проведення відкритих випробувань усіх учнів за однаковими критеріями; отримані результати кожного учня у процесі перевірки відомі всім, оцінки оголошені й мотивовані;

7. етичності – доброзичливе ставлення до учнів.