Баптизм

Баптизм виник в Англії у першій половині ХVІІ ст. на основі індепендентства (конгрегаціоналізму). Перша громада баптистів була утворена в 1612 р.

Немає даних, які говорили б про пряму залежність англійського баптизму ХVІІ ст. від німецького анабаптизму ХVІ ст., хоча заперечення Хрещення дітей є спільним для обох віросповідань. У баптизмі настирливо підкреслюється спасіння особистою вірою, без Церкви. Виникнення баптизму в Англії зв’язане з іменами Томаса Хелвіса і Джона Сміта.

Внаслідок переслідування Єпископальною Церквою і пресвітеріанами баптисти невдовзі емігрували в Північну Америку і почали поширювати там своє віровчення. Перша американська баптистська громада виникла вже в 1639 р. В Америці баптизм набув найбільшого поширення і розбився на ряд течій і сект.

У Німеччину баптизм проник в першій половині ХІХ ст.

В Україну баптизм занесений в першій половині ХІХ ст. німецькими колоністами.

У 1905 р. був організований Всесвітній союз баптистів, перейменований у 1957 р. у Всесвітній союз євангельських християн-баптистів.

Реформація в Англії набрала своєрідної, порівняно з лютеранською та реформатською, форми. Вона мала подвійний характер, відбувалася в двох різних напрямках. Одна реформація виходила з корони та вищої аристократії і містила в собі сильні римо-католицькі елементи. Поряд з нею розвивалась інша реформація, яка спиралася на пробудженій з Німеччині та Швейцарії потребі народу. Народна реформація з’явилася з часів Генріха VІІІ, зазнавала за нього переслідувань і за Єлизавети була відкинута як партія нонконформістів. Істотне значення тут мала сильна королівська влада Генріха VІІІ, прихильник католицизму спочатку боровся проти поширення реформаційного руху жорстоко розправляючись з лоллардами, котрі виявляли невдоволення панівною системою релігії і пробуджували в нижчих класах народу прагнення до реформації. Якщо лоллардизм був засобом поширення реформації серед нижчих класів, то подібним засобом був гуманізм для вищих класів.

Гуманізм принесли з собою Еразм Роттердамський і Томас Мор. Однак король був на боці римо-католицької церкви. Поширенню реформації сприяв англійський переклад Біблії, – спочатку його зробив Уїкліф (за Вульгатою), а потім Уїльям Тіндаль. Однак згодом у справи реформації втрутилися державні чиновники. Палата громад склала постанову з метою обмеження влади духовенства. В раду короля увійшли особи, які співчували перетворенню в церкві і державі, а саме Томас Болейн, Томас Кранмер. Останній став згодом архиєпископом кентерберійським і приматом англійської церкви. В цьому становищі він відтепер, хоч і часто лавіруючи, часто в багато чому підтакуючи деспотичному королю, загалом успішно діяв на користь реформації. Було досягнуто розриву шлюбу Єлизавети з королем і король вирішив підпорядкувати собі місцеве духовенство. 1. Духовенству загрожували звинуваченням (1531 р.) у тому, що воно намагається висунути зазіхання папи проти королівської влади за що покладалася конфіскація майна. Внаслідок цього духовенство було змушене відкупитися від цього звинувачення за 100 тис. фунтів і визнало короля єдиним господарем і верховним головою церкви, наскільки це допускає закон Христа. Генріх же не ждав рішення папи і таємно одружився на Анні Болейн (1532). Були заборонені усілякі апеляції в Рим під страхом конфіскацій. Папа спочатку хотів негайно відлучити Генріха від церкви, але на перший час стримався. Проте спонуканий кардиналами, він підписав (23 березня 1534 р.) буллу, за якою від короля, під загрозою відлучення, вимагалося знову викликати до двору свою відкинуту дружину.

В Англії, однак королівська влада була розширена цілим рядом нових законів, особливо законом від 30 березня 1534 року згідно з яким оголошувався державним зрадником кожен, хто став би нападати на другий шлюб короля. В листопаді 1534 року парламент прийняв акт про верховенство, за яким король визнавався земним главою церкви. Таким чином англійська церква була проголошена незалежною від Риму і поставлена під королівське зверхництво. Відтак почалися розправи з прихильниками римо-католицької церкви. Зокрема, була відітнута голова Томасу Мору, оскільки він не схвалював другого шлюбу Генріху. Другий удар був спрямований проти монастирів: скрізь відбувалася конфіскація майна, а самих монахів і монахинь виганяли. Кранмер прихильно ставився до таких заходів з метою знищити центри марновір’я і знайти засоби для заснування церков, шкіл та шпиталів.

Тим часом на офіційному зібранні духовенства, на так званій конвакації була закладена основа для нового віровизнання, складена Кранмером та іншими боголсовами в десяти членах. Воно було відображенням тих різних поглядів і прагнень, які панували у вищих колах. Основою віри в них ставилося Святе Письмо у зв’язку з трьома вселенськими символами, але в той же час в одному з членів містилося учення про перетворення, в іншому допускалися молитви і меси за померлих. Ця реформація була вкрай недостатньою сама по собі, оскільки Кранмер і його прибічники мали проти себе сильну римо-католицьку партію на чолі з герцогом Говардом та єпископом Гардинером. Згодом римо-католицькій партії вдалося досягнути великого впливу. У 1539 році були складені шість членів, названі кривавими, де головними пунктами були визнані вчення про перетворення, непотрібність причастя під обома видами, безшлюбність священників після освячення тощо. Починаючи з 1543 року римо-католицька партія добилася заборони усіляких релігійних творів.

Запитання до теми:

Чим була викликана Реформація в Англії?

Яка роль тут короля Генріха У111? Архиєпископа Кентерберійського Фоми Кранмера?

В якому дусі архиєпископ Кентерберійський продовжував Реформацію після смерті короля Генріха У111?

Що лежить в основі 42 членів віровизнання англіканської Церкви?

Як розвивалася Реформація в Англії після смерті Едуарда У1?

В яких положеннях 39 членів віровизнання англіканської Церкви існує подібність з поглядами Православної Церекви, католицизму та лютеранства?

Які течії протестантизму існують в Англії? Що лежить в основі їхньої діяльності?

Список літератури до теми:

Д.П. Огицкий. Православие и западное христианство.

Митрофан Зноско-Боровский. Православие, римо-католичество,протестантизм и сектанство (сравнительное богословие)