Статеві рефлекси та статевий акт

Статевий акт складається з комплексу безумовних рефлексів (статевого потягу, ерекції, обнімального, парувального, еякуляції), на які нашаровується ряд умовних рефлексів, які можуть їх підсилювати чи навпаки, гальмувати.

Статевий акт (спарювання – coitus) складний комплекс умовних та безумовних рефлексів, які забезпечують виведення сперміїв та секрету придаткових статевих залоз із статевого апарату самця, та введення їх в статеві шляхи самки (осіменіння).

Рис. 3 Безумовні рефлекси самок і самців під час статевого акту

Особливості виявлення безумовних рефлексів самок.

1.______________________________________________________________

2.______________________________________________________________

3.______________________________________________________________

4.______________________________________________________________

5.______________________________________________________________

Заняття № 4

Підсумкове заняття: морфологія і фізіологія статевого апарату самок і самців (2 год.)

Мета заняття: перевірити засвоєння студентами пройденого матеріалу.

1. Які органи формують статеву систему у самиць?

2. У яких тварин матка двороздільна, дворога та подвійна?

3. Схема будови яєчника?

4. Яку функцію виконують сім’яники та придатки сім’яників?

5. Що розуміють під сперміогенезом?

6. Які придаткові статеві залози є у самців і яку роль вони виконують?

7. Поняття про статевий цикл (за проф. Студенцовим), його стадії та феномени?

8. Що розуміють під статевим актом?

9. Що таке статева та фізіологічна зрілість самиць та самців сільськогосподарських тварин.

10. Які феномени проявляються під час стадії збудження самиць? Оптимальний час осіменіння самиць сільськогосподарських тварин.

11. Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на прояв статевого циклу у тварин?

Заняття № 5

Методи і апаратура для отримання сперми від плідників (2 год.)

Мета заняття: вивчити методи одержання сперми від плідників сільськогосподарських тварин. Вивчити апаратуру, що використовується для одержання сперми від бугая, кнура, барана, жеребця і самців птиці. Освоїти техніку підготовки до використання та стерилізації штучних вагін. Внести данні в таблицю 1.

Оснащення заняття: Схеми, малюнки, таблиці, складові штучних вагін (циліндри, гумові камери, ебонітові крани, гумові кільця, утримувачі спермозбирачів, багаторазові та поліетиленові спермозбирачі, підставки для штучних вагін, кулі Річардсона, термометри, щітки, емальовані таці. 70-ти % спирт, 0,9 % - ний розчин хлористого натрію, 2-3% розчин соди, ватно-спиртові тампони, серветки, скляні лійки.

Всі методи одержання сперми від плідників розділяють на хірургічні, піхвові та уретральні.

Хірургічні методи базуються на одержанні сперміїв із придатків сім'яників після смерті або кастрації самця. Використовують також накладання фістул на канал придатка.

Піхвові методи полягають в одержанні еякуляту із піхви самки після статевого акту з плідником, в її піхву вводили піхвове дзеркало і вибирали сперму за допомогою шприца чи спеціальної ложки. На зміну піхвовому методу був запропонований (Іванов І.І.) губковий метод. У піхву самки перед статевим актом вкладали губку, яка вбирала у себе виділювану самцем сперму.

До уретральних методів відносять методи мастурбації, масажу ампул сім’япроводів, спермозбирача, електроеякуляції та штучної вагіни.

Метод мастурбації – подразнення голівки статевого члена при терті її об препуційний мішок. Використовують у собак та лисиць. Метод масажу ампул сім’япроводів – проводять 2-3 хв. через пряму кишку.

Метод штучної вагіни є основним при одержанні сперми на станціях штучного осіменіння, що дозволяє отримати від самця повноцінну сперму без сторонніх домішок. Штучна вагіна – це прилад, що імітує піхву самки певного виду тварин із відтворенням умов, необхідних для нормального проявлення рефлексу еяколяції; вона не шкідлива для здоров’я плідника і виключається можливість передачі інфекційних захворювань.

Будова штучної вагіни.

Штучна вагіна зразка 1942 року для бугая складається з тубуса виготовленого з темної пружної гуми, гумової камери, яка вставляється всередину тубуса і фіксується на його кінцях гумовими кільцями. У середній частині тубуса розташований патрубок для заповненню водою. Для нагнітання повітря в отвір патрубка вставляють кран. До одного з кінців тубуса за допомогою гумового фіксатора приєднують скляний спермоприймач.

Останнім часом користуються укороченою штучною вагіною (тубус довжиною 30 см) для бугая модифікації Д.Д.Логвинова з поліетиленовим спермоприймачем, яку автор запропонував у 1972 році.

Штучна вагіна для барана зразка 1942 р. відрізняється від вагіни для бугая меншими розмірами. Складається з тубуса, що має патрубок з ебонітовим краном та гумовою пробкою, з гумової камери і спермоприймача, який може бути двох типів – одностінний конічний або двостінний наливний.

Для одержання сперми від жеребця користуються штучною вагіною зразка 1952 р. з алюмінієвим циліндром, який з одного кінця звужений у вигляді горловини, на яку надягають спермоприймач. Збоку циліндра припаяна металева ручка. На тубусі розміщується патрубок з пробкою – для наливання води. Гумова камера фіксується на зовнішній стороні країв тубуса за допомогою притискних кілець.

Від кнура сперму отримують за допомогою двох конструкцій штучної вагіни – А.В. Квасницького та вкорочену для бугаїв.

Перша модель складається з тубуса, який має вигляд конічної трубки з патрубком, через який нагнітається повітря; гумової камери, що вставляється всередину тубуса і завертається на його краях назов­ні, та пластмасового спермоприймача у вигляді градуйованої склянки з капроновим фільтром. Крім того, для нагрівання та підтримання сталої температури штучної вагіни використовують двостінний мета­левий циліндр-обігрівач, у який через отвір заливають воду і підігрівають її вмонтованою електросвічкою. Усередину обігрівача встав­ляють штучну вагіну. Для контролю за температурою штучної вагіни використовують вмонтований контактний термометр.

При використанні для отримання сперми від кнура штучної вагіни для бугая, спочатку визначають потрібну довжину тубуса. Для цього беруть вагіну довжиною 26 см і приєднану до неї гумову муфту дов­жиною 20 см. Під час прояву парувального рефлексу в кнура, муфту стискують ззовні рукою і визначають довжину частини статевого члена, введеного в неї. До довжини тубуса додають отриманий показ­ник і виготовляють штучну вагіну потрібних індивідуальних розмірів. У якості спермоприймача використовують скляну банку ємністю 0,5-0,8 л з марлевим фільтром, яку приєднують до тубуса за допомогою гумової муфти.

Підготовка штучної вагіни до використання

Спочатку проводять зборку приладу. У тубус вагіни вставляють гумову камеру так, щоб її гладенька поверхня була спрямована всередину каналу вагіни, а жорстку - до стінки тубуса, камеру завертають почергово на кінці циліндра і закріплюють гумовими кільцями. При цьому не допускають ексцентричності каналу вагіни, а також утво­рення складок і тугого положення гумової камери. Отвір патрубка закривають ебонітовим краном або пробкою.

Миття штучної вагіни. Вагіну миють у вертикальному поло­женні 2-3 % ним розчином соди, зануривши один кінець у воду. Для миття каналу циліндра використовують корнцанг із марлевою сервет­кою. Після цього штучну вагіну ополіскують гарячою чистою водою.

Висушування та дезінфекція штучної вагіни. За допомогою корн­цанга стерильним рушником або марлевою серветкою протирають внутрішню поверхню вагіни, а потім увесь прилад.

Перед використанням штучні вагіни знезаражують автоклавуванням при температурі 105 °С (0,3-0,5атм), протягом 15-20 хв. або кип'ятінням у дистильованій воді упродовж 20 хв. Перед стерилізаці­єю автоклавуванням на обидва кінці приладу надівають ковпаки з цупкого білого паперу і закріплюють їх гумовими кільцями.

Перед отриманням еякуляту штучну вагіну повторно дезінфікують 70°-ним спиртом-ректифікатом за допомогою ватних тампонів.

Після використання прилад занурюють у розчин фурациліну (1:5000) або протирають тампонами, змоченими 70°-ним спиртом-рек­тифікатом.

Заповнення штучної вагіни водою. Воду використовують для обігрівання штучної вагіни і підтримання в ній сталої температури в межах 40-42 °С. Тому в тубус заливають воду з температурою від 50° до 70 °С - залежно від температурних умов довкілля. Воду заливають у штучну вагіну через патрубок за допомогою лійки в таких об'ємах: для бугая - 300 мл, для барана - 150-180 мл, для кнура - 300-400 мл, для жеребця - 1500-2000 мл. Нагрітий прилад можна зберігати до використання в термостаті при температурі 42-43 °С. Змащують внутрішню поверхню штучної вагіни стерильним білим вазеліном, який наносять тонким шаром за допомогою скляної, або пластмасової палички. Змащувати її можна також синтетичним середовищем для розрідження сперми.

Нагнітання повітря в штучну вагіну. Тиск у штучній вагіні має бути оптимальним для достатнього подразнення рецепторів статевого члена самця і стимуляції повноцінної еякуляції. У більшості випадків тиск створюють нагнітанням повітря за допомогою компресора або куль Річардсона. Подачу повітря проводять до стискування стінок камери. Оптимальний тиск у вагіні для барана - 35-65 мм рт. ст., для бугая - 40-50 мм рт. ст., для кнура - 15-20 мм рт. ст.

Для одержання сперми від жеребців і бугаїв у штучні вагіни за модифікацією Родіна повітря не нагнітають, а тиск створюють залитою водою.

Перед отриманням сперми обов'язково вимірюють температуру штучної вагіни.

Таблиця 1