Зміст

стор.

1 .Загальні положення 4

Мета і завдання курсового проекту 4

Організація курсового проектування 4

Завдання на курсовий проект 5 2. Методичні рекомендації до виконання курсового проекту 7

Вступ 7

Огляд літератури 7

Характеристика об'єкта 7

Аналіз використання земель 12

Організація вгідь і сівозмін 15

• встановлення складу і співвідношення вгідь і 5

• трансформація угідь 18

• еколого-економічне обгрунтування організації сівозмін 19

• розміщення вгідь і сівозмін 22

Впорядкування території сівозмін 22

Еколого-економічна ефективність проекту 27

3.Оформлення, експертиза і захист курсового проекту ЗО

Оформлення пояснювальної записки ЗО

Оформлення графічної частини проекту. 31

4.Бібліографічний список 35

5. Додатки 36

Загальні положення

Мета і завдання курсового проекту

Мета курсового проекту з організації вгідь, сівозмін та впорядкування території сівозмін - поглиблене вивчення матеріалу і підготовка студента до самостійного розв'язання економічних, технічних та інженерних задач, пов'язаних з раціональним використанням і охороною продуктивних земель на основі найновіших досягнень науки і практики в даній галузі.

Завдання курсового проектування - засвоїти практичні навички прийняття проектних рішень щодо використання і охорони земель в конкретному сільськогосподарському підприємстві на основі законодавчих та нормативних актів, чинних стандартів з обмежень (обтяжень) при використанні земель, даних наукових досліджень вітчизняної та зарубіжної науки про екологію агроландшафтів, а також оволодіти технічними навичками проектування полів, робочих ділянок, інженерної інфраструктури та їх оцінки щодо ефективності просторових умов для здійснення технологічних процесів вирощування сільськогосподарських культур.

Прийняті рішення повинні бути підтверджені відповідними розрахунками і забезпечити високу еколого-економічну ефективність проекту.

Організація курсового проектування

Курсовий проект з організації вгідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін є самостійною та індивідуальною роботою кожного студента.

Курсове проектування кафедра організовує паралельно з виконанням лабораторних робіт з даної тематики. Керівником курсового проекту призначається викладач, який веде заняття з лабораторних робіт. Курсове проектування - це самостійна робота. Кафедра організовує консультації з курсового проектування, які проводять викладачі, що ведуть лабораторні заняття. Консультації з курсового проектування проводяться регулярно згідно з графіком. Виконання і контроль окремих частин проекту, подання

закінченого проекту керівникові здійснюється також за відповідним графіком, який є обов'язковим для студента. Виконання окремих частин проекту і здача проекту на перевірку враховується при атестації і підсумковій оцінці.

Завдання на курсовий проект

Основою для виконання курсового проекту на тему: "Організація угідь і сівозмін та впорядкування території" сівозмін" є завдання.

Керівник курсового проекту розробляє індивідуальне завдання для кожного студента, яке видає студенту не пізніше другого тижня від початку занять у семестрі.

У завданні вказується:

1. Тема курсового проекту.

2. Вихідні дані до проекту, які включають:

• виробничий опис об'єкта проектування;

• назву планово-картографічних матеріалів;

• спеціалізацію господарства;

• щільність умовного поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь;

• орієнтовне співвідношення тварин на перспективу;

• орієнтовне співвідношення товарних рослинницьких галузей.

3. Зміст розрахунково - пояснювальної записки:

• УДК і реферат;

• Вступ;

• основні розділи (огляд літератури, характеристика об'єкта, аналіз використання земель, організація вгідь і сівозмін, впорядкування території сівозмін, еколого-економічна ефективність проектних рішень);

• висновки і пропозиції;

• основні літературні джерела;

4. Зміст графічної частини:

- картограма агроекологічної придатності земель;

- проект землевпорядкування сільськогосподарського підприємства (два варіанти). У завданні на курсовий проект керівник вказує дату видачі завдання, дні і години консультацій, термін подання на перевірку закінченого курсового проекту.

За порушення термінів виконання курсового проекту студент несе відповідальність.

5. Зміст курсового проекту.

Курсовий проект складається з графічної частини та розрахунково-пояснювальної записки.

Графічна частина повинна бути представлена трьома рисунками на аркушах формату А 1.

Пояснювальна записка до курсового проекту виконується в обсязі 30-50 сторінок рукописного тексту, або 25-35 сторінок машинописного тексту (комп'ютерного набору):

Реферат - 1 стор.

Вступ - 1 -2 стор. 1 .

Огляд літератури - 2-3 стор.

2. Характеристика об'єкта -3-5 стор.

3. Аналіз використання земель-2-4 стор.

4.0рганізація вгідь і сівозмін - 8-14 стор.

5. Впорядкування території сівозмін - 5-8 стор.

6. Еколого - економічна ефективність - 2-4 стор.

7. Охорона природи - 1 стор.

5. Охорона праці — 1-2 стор. Висновки і пропозиції 1-2 стор. Бібліографічний список 1-2 стор.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО проекту

Вступ. Наголошуються проблеми організації вгідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін в сільськогосподарських підприємствах України. Дається короткий зміст курсового проекту та перелік графічної частини.

1. Огляд літератури

Розділ "Огляд літератури" відображає теоретичні основи організації вгідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін. Він виконується на основі глибокого вивчення спеціальної літератури (підручників, навчальних посібників, монографій, наукових статей), законодавчих та нормативних актів.

У ньому слід відобразити загальноприйняті погляди на суть, зміст та методичні шляхи вирішення поставлених задач, відобразити нові думки та досвід вітчизняних і зарубіжних учених, який має відображення в землевпорядній літературі (монографії, статті), висловити свою думку про них. Слід висвітлити зональні особливості організації вгідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін, як буде вирішуватись дане завдання в курсовому проекті.

2. Характеристика об'єкта

Даний розділ пояснювальної записки пишеться на основі вивчення виробничого опису господарства та вивчення планово-картографічних матеріалів. У підрозділі "Загальні відомості" описуються:

- місце знаходження господарства (область, район, сільська рада); агрокліматична зона, до якої належить дана місцевість, що представляє собою господарство в просторовому аспекті (форма, загальна площа, площа сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі); жителі якого населеного пункту працюють у господарстві, кількість населення, з них власники земельних часток (паїв); юридичний статус господарства, його виробничий напрям.

- природні умови: дається оцінка основних природних чинників ґрунтів і рельєфу, які безпосередньо впливають на організацію сільськогосподарського виробництва.

Для характеристики ґрунтового покриву необхідно: 1. Провести кількісну і якісну оцінку агровиробничих груп ґрунтів. Встановити доцільність використання земель в агрогрупі. Результати записати в табл. 2.1.

2. Провести оцінку сільськогосподарських угідь за змитістю грунтів (табл.2.2).

3. Обчислити середньозважений бал бонітету кожного масиву сільськогосподарських угідь (табл.2.3) за формулою:

Б_м=(Бі*Рі)/Р (2.1)

де Б_м - середньозважений бал бонітету масиву сільськогосподарського вгіддя;

Бі - бал бонітету агровиробничої групи фунтів; Рі- площа агровиробничої групи ґрунтів у масиві; Р - площа масиву сільськогосподарського вгіддя.

4. Дати загальну характеристику рельєфу. На плані визначити межі схилів за градацією 0-1°, 1-3°, 3-5°, 5-7°, більше 7°. Обчислити їх площу, визначити відсоткове співвідношення (табл.2.4).

5.Скласти картограму агроекологічної придатності земель господарства.

На основі попередніх розрахунків визначити придатність земель господарства для сільськогосподарського виробництва, а саме:

а) землі інтенсивного використання, у тому числі придатні під цукрові буряки (льон, картоплю);

б) землі обмеженого використання;

в) землі, що підлягають залуженню;

г) землі, що підлягають вилученню із сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 2.1 Кількісна і якісна оцінка агровиробничих груп ґрунтів, пропозиції щодо їх використання

Шифр1 агро групи	Назва агрогрупи грунтів	Площа		Загальна оцінка	Часткова оцінка				Пропозиції щодо використання
		га	%		зернові	цукрові буряки.	картопля	льон

Таблиця 2.2

Оцінка сільськогосподарських угідь за змитістю грунтів

Угіддя	Площа всього, га	В тому числі
		незмиті		слабозмиті		середньозмиті		сильнозмиті
		га	о/ /0	га	%	га	%	га	%
Рілля
Багаторічні насадження
Сінокоси
Пасовища
Всього с.г. угідь

Таблиця 2.3. Розрахунок середньозваженого балу бонітету масивів сільськогосподарських угідь

№ масиву	Площа	Шифр агрогрупи	Площа агрогруп	Бал бонітету	РіБі	Середньозв ажений бал

Таблиця 2.4 Розрахунок площі земель, виділених за крутизною схилів в розрізі земельних масивів сільськогосподарських угідь

№ масиву

Площа,

у тому числі

0-1°

1-3°

3-5"

5-7°

>7°

га

%

га

%

га

%

га

%

га

%

га

%

Разом

6. Економічні умови.

Описується комплекс чинників і ресурсів, які впливають на ефективність землекористування. (Розміщення відносно районного, обласного центру, залізничної станції, стан транспортних зв'язків, наявність основних виробничих фондів).

З.Аналіз використання земель

Сучасний рівень використання земель оцінюються за такими показниками:

1. Екологічно-збалансована структура угідь.

2. Екологічна стійкість землекористування.

3. Насиченість у структурі площ просапних культур. Баланс гумусу.

4. Продуктивність земель.

Для виконання цього розділу необхідно:

1. Провести оцінку використання земель на території сільської ради за складом угідь, у тому числі сільськогосподарських. Порівняти структуру угідь на території сільської ради з екологічно оптимізованою структурою земельного фонду України (Лісостепової зони). Зробити висновки.

Розрахунки помістити в табл.3.1.

Таблиця 3.1.

Оцінка структури угідь

№ п/п	Угіддя	Площа		в т.ч. площа с-г. угідь		Екологічно збалансована структура
		га	%	га	%	га	%
1	Оброблювальні землі						70-60
2	Луки і пасовища						30-40
	Всього с.-г. угідь				100		100
3	Інші вгіддя					X	X
	Всього вгідь					X	X

3. Визначити коефіцієнт екологічної стійкості землекористування за наступною формулою:

_{формула}

(3.1)

де К_ес - коефіцієнт екологічної стійкості;

Рі - площа угіддя, га;

Кі - коефіцієнт екологічної стійкості угідь;

Р - загальна площа землекористування, га.

Чим більший коефіцієнт, тим вища екологічна стійкість землекористування.

Результати розрахунку занести в табл.3.2.

Таблиця 3.2.

Розрахунок коефіцієнта екологічної стійкості

№ п/п	Угідь	Рі	Кі	РіКі
	Всього Н	Ні=	X	РіКі=

3. Дати оцінку існуючої структури посівних площ (табл.3.3). Потрібно врахувати, що під цукровими буряками не ефективно займати більше 20% бурякосійної площі.

Таблиця 3.3 Структура посівних площ

№ п/п	Сільськогосподарська культура	Площа
		га	%
			100

4. Розрахувати баланс гумусу (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 Розрахунок балансу гумусу

Сільськогосподар ські культури і вгіддя	Площа га	Урожай ність ц/га	Втрати, накопичення гумусу (+) (-)		Всього ц (+);(-)
			на 1т	на 1 га
Всього		X	X	X
У т.ч. на 1 га	1	X	X	X

5. Розрахувати продуктивність сільськогосподарських культур та кормових угідь (табл.3.5).

Таблиця 3.5 Продуктивність сільськогосподарських культур і вгідь

Сільсько госпо­дарські культури і вгіддя	Пло ща, га	Урожайність, ц/га		Вихід продукції, ц.к.од./ц		Вихід продукції, ц.к.од.Уга			На всю площу ц.к.од.
		основ­на	побіч­на	основ­на	побіч­на	Основ -на	Побіч­на	всьо го
Всього	X	X	X	X	X	X	X	X
В т.ч. на 1 га	1	X	X	X	X	X	X	X

4.0рганізація вгідь і сівозмін

При виконанні даного розділу курсового проекту розв'язують такі задачі:

• встановлення складу і співвідношення вгідь;

• трансформація і поліпшення вгідь;

• еколого-економічне обгрунтування організації сівозмін;

• розміщення вгідь і сівозмін.

При встановленні складу і співвідношення вгідь необхідно забезпечити екологічну стабільність землекористування та економічну ефективність виробництва.

Для забезпечення екологічної стабільності площа кормових угідь у господарстві має становити не менше 30% від загальної площі сільськогосподарських угідь.

Тваринництво має забезпечуватись кормами власного виробництва. Рентабельність виробництва товарної продукції повинна досягти не менше 60%.

Склад сільськогосподарських угідь визначається, з одного боку, природними умовами (наявність змитих земель та земель, розташованих на схилах більше 5°, що підлягають консервації (залуженню), і земель на схилах більше 7°, що підлягають вилученню із сільськогосподарського виробництва), з іншого - розрахунком площі кормових угідь, необхідної для забезпечення тваринництва зеленими і грубими кормами. Приймається більша площа.

При встановленні складу угідь враховуються потреби земель для внутрішньогосподарських і технологічних доріг та інших елементів інженерної інфраструктури, забезпечення обмежень і обтяжень у землекористуванні господарства, а також для забезпечення природоохоронних заходів.

Склад і співвідношення угідь обчислюється за даними картограми агроекологічної придатності земель, дані заносяться в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 Експлікація продуктивних земель господарства за видами використання

№ п/п	Вгіддя	Площа, га		У тому числі
			інтенсив. викор.	обмеженого викор.	залуже­ння	залісне­ння
1	Рілля
2	Сади
3	Сінокоси
4	Пасовища
	Всього га
	%	100

Для обчислення потреби площі під кормові культури відповідно до завдання на проектування розраховується структура тваринництва в господарстві за формулою

К = 0,01 РУ, (4.1)

де К - кількість умовних голів( ВРХ);

Р - площа сільськогосподарських угідь у господарстві, га; У - кількість умовних голів на 100 га угідь. Розраховану кількість умовних голів ВРХ в господарстві належить порівняти з кількістю умовних голів ВРХ на 100 га сільськогосподарських угідь, що передбачено завданням на проектування.

Структуру ВРХ у фізичних головах розрахувати залежно від заданої спеціалізації у тваринництві (дод. Ж).

За формулою (4.1) розрахувати кількість коней у господарстві з урахуванням 4-5 коней на 100 га сільськогосподарських угідь.

Розрахувати площу сільськогосподарських угідь і культур для забезпечення ВРХ і коней кормами.

Для цього необхідно розрахувати потребу кормів для ВРХ і коней (дод. 3) (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 Розрахунок потреб кормів для тваринництва

Види кормів	Корови гол.		Мол. до 1р. гол.		Мол. ст. 1 , гол.		Коні гол.		Всьо го кор.-мів, ц
	ц/га	всьо го, ц	ц/ га	всьо­го, ц	ц/га	всьо­го, ц	ц/ га	всьо го, ц
Концентровані всього
в т.ч. зерно­бобові
Соковиті -всього в т. ч. кукурудза на силос
Од.трави силос
Кормові коренеплоди
Зелені-всього
в т.ч. одн. трави
баг. трави
кукур.з.м.
пасовище
Грубі - всього
в т.ч. багат. тр
сінокоси

На основі потреби в кормах і перспективної урожайності обчислити площу під кормові культури (табл. 4.3).

Таблиця 4.3.

Розрахунок площі під кормові культури

Культура	Потреба кормів, ц	Урожайність, ц/га	Площа, га
Зернові - всього
Зернобобові
Кукурудза на зерно
Однорічні трави на силос
Кормові коренеплоди
Однорічні трави
Багаторічні трави
Кукурудза на силос
Пасовища
Багаторічні трави сіно
Сінокоси
Всього	X	X

Провести трансформацію угідь.

Склад сільськогосподарських угідь визначити на основі табл. 4.1 і 4.3. Врахувати природоохоронні заходи, обмеження та обтяження. При трансформації врахувати потребу площ для розвитку господарської інфраструктури. Трансформацію вгідь провести з врахуванням їх розміщення на проектному плані.

Результати трансформації помістити в табл. 4.4.

Таблиця

4.4 Трансформація угідь

№ п/п	Вгіддя	Площа, га	Передбачено проектом
			Рілля	Б. насад.	Сіно­коси	Пасо­вища	Всього с.г. угідь	Під лісонасад- еннями
1	Рілля
2	Б. насад­ження
3	Сінокоси
4	Пасовища
	Всього с.-г. угідь
5	Під лісонасад­женнями
6	Всього земель у господарстві

Еколого-економічне обгрунтування організації сівозмін у господарстві випливає з таких чотирьох чинників, які зумовлюють необхідність сівозміни: хімічні, фізичні, біологічні та економічні. Перші три можна об'єднати в екологічний чинник. Таким чином, система сівозмін, яка запроваджується в господарстві, має бути екологічно й економічно обгрунтована. З екологічної точки зору, сівозміни в господарстві повинні забезпечити позитивний баланс гумусу в грунті, поліпшувати структуру Грунту, вести природну боротьбу з бур'янами, хворобами і шкідниками рослин. З економічної точки зору, сівозміни мають забезпечити ефективність виробництва сільськогосподарських культур, створити повноцінну кормову

базу для тваринництва та прибуткову рослинницьку галузь. Для цього необхідно розробити збалансовану щодо органічної речовини (гумусу) структуру посівних площ. Чергування культур у сівозміні повинно бути науково обгрунтованим.

Українським інститутом землеробства розроблена для кожної агрокліматичної зони України спеціальна таблиця, в якій відображені попередники для сільськогосподарських культур (добрий, допустимий і недопустимий) та строки повернення культури на попереднє поле.

Сівозміни поділяються на типи і види. Тип визначає виробниче призначення сівозміни (польові, кормові, спеціальні). Вид визначає групи культур, які розміщуються в сівозмінах: зерно-просапні, зерно-трав'яні, травопільні, сидеральні.

Типи, види сівозмін та їх кількість залежать від:

• структури посівних площ;

• природних умов (рельєфу, грунтів);

• наявності й розміщення меліорованих земель;

• розміщення виробничих центрів.

На землях інтенсивного використання розміщують польові сівозміни (зерно - просапні, просапні), кормові сівозміни, в т. ч. прифермські та спеціальні, за винятком ґрунтозахисних. Ґрунтозахисні сівозміни проектують на землях обмеженого використання.

Для організації сівозмін та їх еколого-економічного обгрунтування необхідно:

1 .Розрахувати структуру посівних площ та перспективну урожайність сільськогосподарських культур.

При розрахунку структури посівних площ необхідно враховувати виробничий напрям господарства на перспективу та потребу площ для кормовиробництва.

Урожайність сільськогосподарських культур залежно від досягнутого рівня слід планувати в межах 130-150% від існуючої урожайності (дод. Л)

Результати помістити в табл.4.5 і 4.6.

Таблиця 4.5

Перспективна структура посівних площ

Сільськогоспо­дарські культури	Площа, га		Всього
	під фуражними культурами	під товарними культурами	га	%

Таблиця 4.6

Перспективна урожайність сільськогосподарських культур

Сільськогоспо­дарські культури	Урожайність, ц/га	Приріст урожайності, %	Перспективна урожайність ц/га

2. Перевірити екологічний стан грунту за проектом організації угідь і сівозмін, тобто визначити баланс органічної речовини (гумусу) в Грунті за проектним складом сільськогосподарських угідь та структурою посівних площ (табл. 4.7)

Таблиця 4.7

Баланс гумусу в грунті

Сільськогосподарські вгіддя, культур	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Винесення,- накопич.,+ на 1 ц	Всього, +

Зробити висновок з табл. 4.7. Якщо баланс від'ємний, необхідно внести поправку в структуру посівних площ. Скласти нову таблицю структури посівних площ.

3. Провести організацію сівозмін у господарстві. Визначити типи і види сівозмін, що випливають із природних умов господарства (ґрунти, рельєф, умови зволоження) та структури посівних площ. Скласти схеми чергування культур у сівозмінах (дод. К).

4. Скласти таблицю розміщення сільськогосподарських культур у сівозмінах (табл. 4.8). Результати порівняти із прийнятою структурою посівних площ. Відхилення не повинно бути більше 5%.

Таблиця 4.8

Розміщення сільськогосподарських культур у сівозмінах

С.-г. культура	Проектна площа, га	у т.ч. в сівозмінах			Всього в сівозмінах	Відхилення + ,-
		польова	ґрунтоза­хисна	при-ферм.

Розміщення вгідь і сівозмін.

Обґрунтувати розміщення сівозмін сінокосів і пасовищ на території господарства від природних (ґрунти, рельєф, умови зволоження) та антропогенних чинників.

5. Впорядкування території сівозмін

При впорядкуванні території сівозміни необхідно вирішити такі питання:

• проектування полів сівозмін та робочих ділянок;

• розміщення польових доріг;

• розміщення полезахисних (водорегулювальних) лісосмуг

• розміщення польових станів і джерел польового водопостачання.

Поля сівозмін, робочі ділянки, польові дороги та лісосмуги є безпосередніми елементами впорядкування території сівозмін, які

проектують незалежно від умов території. Інші ж елементи залежать від умов зони та конкретного господарства.

Упорядкування території сівозмін повинно сприяти:

• створенню умов для застосування диференційованої агротехніки, системному підвищенню родючості грунту, запобіганню ерозії та ліквідації наслідків ерозії;

• створенню територіальних умов для високопродуктивного використання сільськогосподарської техніки і транспортних засобів;

- зниженню капітальних затрат, пов'язаних з обладнанням території. Основними характеристиками поля с: площа, форма, розмір і

співвідношення сторін, розміщення щодо рельєфу місцевості, однорідного фунтового покриву, умов зволоження тощо.

Поля, як основний елемент впорядкування території сівозмін, повинні проектуватися у формі прямокутників або прямокутних трапецій зі співвідношенням сторін 1 : 2 (як оптимальне), що забезпечить можливість виконання механізованих польових робіт при високій продуктивності машинно-тракторних агрегатів (МТА), правильній організації праці та мінімальних транспортних витратах.

При виконанні польових робіт найбільша продуктивність забезпечується в полях з паралельними довгими сторонами, а в полях з непаралельними сторонами залишаються клини, на обробіток яких витрачається багато часу. Непродуктивні затрати часу будуть і в полях з криволінійними межами. Тому запроектовані поля слід оцінити, вимірюючи натуральні величини (довжину та ширину) або розрахувати їх за формулами:

формули

де Бо — умовна ширина, м; L₀ - умовна довжина, м; h - висота фігури, м; с,d- скошені сторони, м; Р - площа поля, м 2.

Якщо поля мають складну форму, то їх ділять на прості геометричні фігури.

Рельєф місцевості впливає на повітряно-водний та тепловий режим грунту, його механічний склад, а також на агротехнічні властивості та родючість грунтів. Від рельєфу залежить кількість стоку поверхневих вод тощо. Тому на схилових землях в умовах нормального та достатнього зволоження бажаним буде розміщення довгих сторін полів впоперек схилу (паралельно до горизонталей). Це зменшить небезпеку ерозії.

У випадку, коли в умовах складного рельєфу (хвилястого чи розчленованого) запроектувати поле однорідним немає можливості, то проектують внутрішньо польові робочі ділянки.

Розміщення полів з урахуванням грунтів полягає в тому, що поля сівозміни повинні бути якомога однорідними за складом і якістю грунтів, умовами зволоження та витратами вологи, а також однієї експозиції і, якщо можливо, крутизни. Це забезпечить проведення всіх польових робіт в найкращі агротехнічні терміни й одночасно на всій площі.

Тому агротехнічно однорідні масиви виділяють до початку проектування сівозмін та полів, а вже з них формують поля сівозміни.

Важливе значення при розміщенні полів має врахування елементів існуючої організації території - доріг, меліоративних каналів, лісосмуг, різних споруд та господарських об'єктів. Межі полів суміщаються з існуючими елементами інфраструктури з обов'язковим аналізом розміщення останніх, щоб не спричинити ерозійних процесів тощо.

Питання розміщення основних польових доріг, які забезпечуватимуть транспортні зв'язки сівозмін і масивів угідь з господарськими центрами, та

інші види сільськогосподарських робіт вирішуються в комплексі з формуванням всієї мережі внутрішньогосподарських доріг. їх проектують шириною 5 - 6 м.

Допоміжні польові дороги, які забезпечують вивезення врожаю, доставку органічних та мінеральних добрив проектують шириною 3 - 4 м.

Лінії обслуговування, які використовуються для проїзду машинно-тракторних агрегатів, проектують шириною 4 - 5 м.

Розміщення лісосмуг залежить від ґрунтів і рельєфу. На рівнинних землях відстань між основними лісосмугами на супіщаних ґрунтах 350-400 м, на суглинкових ґрунтах - 550 - 650 м. В умовах складного рельєфу проектують водорегулювальні прибалкові, прияружні лісосмуги. Відстань між водорегулювальними лісосмугами залежить від крутизни схилу і механічного складу ґрунту. На схилах 2-3° вона становить 200 - 300 м, більше 3° - 150 - 200 м. Прибалкові лісосмуги проектують на межі ґрунтозахисної сівозміни. Лісосмуги проектують навколо водоймищ і господарських дворів. Ширина полезахисних лісосмуг - 7,5 - 12,5 м, водорегулювальних- 12,5 - 15 м, прибалкових- 12,5-15 м.

Рівновеликість полів забезпечує постійність посівних площ сільськогосподарських культур, а також рівномірне завантаження робочої сили, сільськогосподарської техніки і транспортних засобів за роками ротації сівозмін. Відхилення від середнього розміру поля допускається 10%, а в умовах великого розчленування території - 15%.

Розміщення полів сівозмін з врахуванням таких чинників:

• форма поля, його довжина й ширина (табл. 5.1);

• розмір поля (табл. 5.2);

• розміщення полів відносно ґрунтів (табл.. 5. 3) та рельєфу (табл.. 5.4);

• розміщення полів стосовно інших елементів організації території (магістральних доріг, виробничих центрів та іншої інфраструктури).

• Таблиця 5.1 Характеристика розміщення полів сівозмін за формою

№ поля	Площа поля, га	№ ділянки	Площа ділянки, га	Форма поля (ділянки)	Умовна довжина поля, Lо, м	Умовна ширина В0, м
		Польова сівозміна (і т.д.)

Таблиця 5.2

Характеристика полів за рівновеликістю

• № поля	Площа поля, га	Середній розмір поля, га	Відхилення (+),(-)
  			га	%
  		Польова сівозміна (і т.д.)

• Таблиця 5.3 Характеристика розміщення полів сівозмін стосовно ґрунтів та рельєфу

• № поля	Площа поля, га	№ ділянки	Площа ділянок, га	В т.ч. за шифрами агрогруп

Таблиця 5.4 Характеристика полів і робочих ділянок за ухилом у робочому напрямі та ухилом місцевості

№	Площа,	Кількість	Довжина	Ухил у	Довжина	Ухил
поля	га	закладень	ліній	робочому	горизонталей	.місцевості
(діля-		А	палетки	напрямі	у межах поля
нки)			Д		С