Морфологія статевого апарату самок (2 год.)

Мета заняття: вивчити видові та анатомо-топографічні особливості будови статевих органів самок сільськогосподарських тварин. Замалювати схематичну будову зовнішніх і внутрішніх статевих органів самки (одного виду), а також гістологічну будову яєчника, зробити позначення.

Оснащення заняття: підручники, практикуми, таблиці, гістологічні та музейні препарати, свіжі статеві органи забитих тварин, мікроскопи, анатомічні ножі, пінцет, скальпелі, ножиці, стекла предметні та накривні.

У статевому апараті самки розрізняють зовнішні і внутрішні статеві органи. До зовнішніх відносять статеві губи, присінок (переддвер'я піхви) та клітор; до внутрішніх - піхву, матку, яйцепроводи, яєчники.

На межі між зовнішніми і внутрішніми статевими органами знаходиться зовнішній отвір уретри, з боків від нього можуть відкриватися гартнерові ходи (залишки вольфових каналів) і дівоча перетинка (поперечна складка слизової оболонки) або у тварин так званий сечовий клапан, краще виражений у молодих тварин.

Статеві губи – дві валикоподібні вертикальні шкіряно-м’язові складки, що формують вульву статеву щілину. Дорсально і вентрально статеві губи утворюють спайки статевих губ, верхню та нижню. У кобил верхня спайка губ загострена, а нижня, навпаки, округла. В інших самок загостреною є вентральна комісура. Зовнішня поверхня статевих губ вкрита ніжною, безволосою шкірою, внутрішня – слизовою оболонкою, вистеленою плоским багатошаровим епітелієм. Товща губ утворена пухкою сполучною тканиною та м’язовими волокнами, що формують стискач переддвер’я піхви та вульви. В товщі статевих губ закладені потові та сальні залози. Шкіра поступово переходить у слизову оболонку переддвер'я піхви.

Від ануса вульва відокремлюється промежиною. Це шкіра, під якою міститься пухка сполучна тканина. У сільськогосподарських тварин промежина коротка; у сук – довга. При патологічних пологах виконують її розтин — перінеотомію.

Клітор – це гомолог чоловічого статевого члена, знаходиться у нижньому куті статевої щілини. Слизова оболонка клітора формує кільцеподібну складку, яка отримала назву препуція і є продовженням слизової оболонки переддвер’я піхви. Клітор утворений двома печеристими тілами, які прикріплюються ніжками до сідничних горбів. Він має чисельні нервові закінчення, і під час статевого збудження відбувається набухання клітора внаслідок підсилення притоку артеріальної крові і ослаблення відтоку венозної при перетисненні ніжок клітора. У корів практикують масаж клітора для стимуляції статевої охоти, а також для прискорення тран­спорту сперми у статевих шляхах тварини після введення її інструментальним методом.

Присінок (переддвер'я піхви) – мускульна трубка, що розпочинається від статевих губ і продовжується краніально до з’єднання з піхвою. На межі з піхвою на нижній стінці присінку є отвір сечовипускного каналу, а з його боків відкриваються малі вестибулярні залози. Секрет цих залоз містить багато феромонів, що дозволяє самцям легко виявляти самок у стані охоти, також він має бактерицидні властивості. Крім того у слизовій оболонці присінку розташовані бартолієві (великі) вестибулярні залози. Вони виділяють секрет, багатий муцином, зволожуючи стінки і очищаючи їх від механічних часток. Стінка переддвер'я піхви складається з слизової (вистеленої багатошаровим плоским епітелієм), м'язової та серозної оболонок.

Піхва – мускульно-еластична трубка, яка розташо­вана у тазовій порожнині, краніальним кінцем охоплює шийку матки, а каудальним відкривається у статеву щілину. Бере участь у процесі парування і запліднення, а під час пологів складає частину родового каналу.

У корів піхва у каудальній частині являє собою вертикальну щіли­ну, а в краніальній — горизонтальну. Добре розвинені верхня, бокові і нижня кишені (заглибини). При цьому верхню і бокові заглибини називають склепінням або кишенею піхви. Слизова оболонка піхви вистелена багатошаровим плоским епітелієм, який ритмічно змінюється протягом статевого циклу і вагітності. Слизова оболонка піхви зібрана у чисельні поздовжні і по­перечні складки. Залози у слизовій піхви відсутні.

Піхва може змінювати свою форму, діаметр і глибину при скороченні м'язів тазу, матки і мускульних елементів її зв'язок. Піхва відіграє актив­ну роль у процесі запліднення. Уміст піхви має специфічний запах, обумовлений наявністю триметилаламіну і кис­лу реакцію, обумовлену молочною кислотою, яка виробляється із гліко­гену під дією молочнокислої палички. Молочна кислота знищує патогенні мікроорганізми і очищує від них піхву.

Матка – порожнинний орган, який забезпечує ріст і дозрівання плода у період вагітності, його виведення при родах і циклічні зміни у період еструсу. Складається з шийки, тіла і двох рогів. За своєю будовою матки поділяється на три типи: дворога (у однокопитних добре розвинене тіло і два роги), двороздільна (у корів, кіз і овець слабо розвинене тіло і має перетинку; матка свиней та м’ясоїдних наближається до двороздільної), подвійна з двома самостійними шийками (у гризунів)

Шийка матки – це товстостінний м’язовий канал, що з’єднує порожнину матки з піхвою і є своєрідним сфінктером між густонаселеною мікроорганізмами піхвою і стерильним середовищем тіла матки. У корів і кобил виступає у просвіт піхви у вигляді розетки. Між зовнішнім устям, або отвором шийки матки і внутрішнім устям знаходиться цервікальний канал. Він видоспецифічний для різних тварин і забезпечує репродуктивну ізоляцію видів.

Слизова оболонка шийки матки вкрита одним шаром циліндричного епі­телію і тому легко травмується при штучному осіменінні. Крім того, вона функціонує як залоза, що продукує слиз з високими абсорбційними, бактерицидними та бактеріостатичними властивостями; її поверхня буває вкрита густим клейким секретом, який, скупчуючись у вагітних тварин у зовнішньому її усті, виконує бар’єрну функцію. Під час статевої охоти слиз стає мало в’язким, прозорим і виділяється у великій кількості. Цей слиз складається із плазми і структурної частини (міцели, які утворюють міцелярну решітку). М'язова оболонка шийки матки складається із зовнішнього поздовжнього, внутрішнього колового і судинного шарів, закладеного між ними. Вкриває шийку матки серозна оболонка.

Канал шийки матки може перебувати у таких функціональних станах:

• закритий (у період стадії зрівноваження статевого циклу або під час вагітності);

• напіввідкритий, на 2-3 пальці (у період стадії збудження стате­вого циклу і при запаленні матки, шийки матки);

• відкритий, коли згладжується межа між піхвою і шийкою матки (при родах).

Тіло матки поступово переходить у роги матки. У корів, овець, свиней слабо розвинене, у кобили - велике і служить плодовмістищем.

Роги матки, звужуючись, без чітких меж, переходять у яйцепро­води. Матка свиней має дуже довгі роги, які утворюють петлеподібні звивини. У корів на слизовій оболонці уздовж рогів є 4 ряди маткових бородавок або карункулів. Вони розростаються у тільних корів і разом із судинною оболонкою плода утворюють – плаценту. У кожному ряді їх 10-15, а всього 80-120. У овець карункули розміщені безладно.

У свиней і кобил слизова оболонка рогів матки має дифузно роз­сіяні заглиблення, або крипти.

Розрізняють дві основні функції матки:

1. Циклічна.

2. Генеративна функція матки складається із 4-х компонентів:

– підготовка до сприйняття та імплантації ембріона;

– створення оптимальних умов для його росту і розвитку після імплантації;

– захист зиготи, ембріона і плода від передчасної скоротливої діяльності матки;

– народження плода і плаценти наприкінці вагітності.

Яйцепроводи (маткові труби) – парний трубкоподібний орган, який здійснює транспорт яйце­клітин і сперміїв, створює сприятливі умови для запліднення, розвитку зиготи і транспорту її в матку.

Розрізняють два кінці яйцепроводу:

1. Черевний – розширений лійкоподібно, має нерівні краї, частково з’єднані з яєчником.

2. Матковий – у місці з'єднання з маткою утворює утеротубальний стик.

Утеротубальний стик це найвужча ділянка яйцепроводу. Він регулює і контролює надходження сперми до місця запліднення. Працює клапаноподібно, відкриваючись тільки при певному тиску з боку матки, що забезпечує фізіологічну концентрацію сперміїв у ділянці ампули, а відтак і запліднення.

У яйцепроводі розрізняють три ділянки: перешийок – прилягає до рогу матки, ампулу – середня частина та лійку – розширена частина, що відкривається біля яєчника. Стінка яйцепроводу складається з трьох шарів – слизового, м’язового і серозного. Слизова оболонка яйцепроводу зібрана у численні поздовжні складки і вкрита циліндричним миготливим або війчастим епітелієм, війки якого, коливаючись, спрямовують течію рідини в бік матки.

Функція яйцепроводів:

– транспорт яйцеклітини в ампулу для запліднення, а також ембріонів у матку для продовження вагітності;

– транспорт сперміїв із матки до місця запліднення.

Рис. 1 Схема будови статевого апарату самки

Яєчники – парні статеві залози самки, в якій утворюються та дозрівають яйцеклітини і виробляються статеві гормони – естрогени і прогестерон. У яєчнику розрізняють брижовий та вільний краї. До брижового краю яєчника прикріплюється яєчникова брижа. У всіх ссавців яєчники знаходяться у черевній порожнині з обох боків від матки, де вони надійно захищені від пошкоджень ззовні. Величина і форма яєчників залежить від виду тварини, їх віку і фізіологічного стану. Яєчник має дві функції: – ендокринну (вироблення естрогенів і прогестерону);

– генеративну (регулярне утворення здорових ооцитів у той час, коли є максимальна можливість їх запліднення).

З поверхні яєчник покритий одним шаром покривного зародкового епітелію.

У кобил покривний епітелій локалізується тільки в одному місці – овуляційній ямці, розміщеній на малій кривизні яєчника. Цілісність цього епітелію періодично порушується у період овуляції, тому яєчник безперервно знаходиться у стані пошкодження, відновлення і регенерації. Зверху яєчники вкриті – білковою оболонкою.

На розрізі яєчника розрізняють дві зони: зовнішня – фолікулярна (коркова) і внутрішня – судинна (мозкова). У фолікулярній зоні яєчника знаходиться велика кількість фолікулів, на різних стадіях дозрівання та жовті тіла. Дозрілі фолікули випинаються над поверхнею яєчника і тому легко промацуються через пряму кишку. У фолікулах розвиваються і дозрівають яйцеклітини, які після розриву стінки яєчника виділяються у лійку яйцепроводу, де і запліднюються.

У мозковій зоні яєчника знаходиться кровоносні і лімфатичні судини, нерви і пухка сполучна тканина. Місце входження їх в яєчник називається воротами яєчника, або хілусом.

У кобил мозкова зона починається і закінчується на межі овуляційної ямки, покриває разом із серозною і міцною фіброзною оболонками всю велику кривизну яєчника і складається з одного, а в деяких місцях із двох рядів великих кровоносних судин. Фолікулярна зона знаходиться всере­дині яєчника і прилягає до овуляційної ямки у ділянці малої кривизни яєчника.

Кровопостачання статевих органів:

1. Передня маткова артерія відходить від внутрішньої сім’яної артерії і ділиться на яєчникову гілку і передню маткову артерію та живить передній край рога матки.

2. Середня маткова артерія відходить від пупкової артерії, підходить до малої кривизни рога матки і розгалужується у рогах і тілі матки

3. Задня маткова артерія відходить від сечостатевої артерії і постачає кров’ю каудальну частину матки і піхву.

Іннервація статевих органів самок здійснюється симпатичними та парасимпатичними нервами. Перші відходять від каудального брижового вузла, а парасимпатичні – від крижових нервів.

Рис. 2 Схема будови яєчника

Заняття № 2