7 Робота №2 . Список Літератури

1. Основи конструювання обчислювальної техніки: Навчальний посібник: У 2 ч. / Укл.: А.П. Федоренко, С.В. Баловсяк. – Чернівці: Рута, 2006. – Ч. 2. – 76 с. (С.5-31)

2. Ненашев А.П. Конструирование радиоэлектронных средств: Учебн. для радиотехнич. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1990. – 432 с. (C.154-184)

3. Дульнев Г.Н. Тепло- и массообмен в радиоэлектронной аппаратуре: Учебн. для вузов по спец. «Конструиров. и произв. радиоаппаратуры». – М.: Высш. шк., 1984. – 247 с.

4. Конструирование РЭС. Оценка и обеспечение тепловых режимов: Учебн. пособие / В.И. Домнич, Ю.Ф. Зиньковский. – К.: УМК ВО, 1990. – 240 с.

Робота лабораторного практикуму № 3 Механічні коливання плати

Мета: визначення частоти власних коливань плати та способів виходу із резонансної зони шляхом зміни власних параметрів плати.

1. Теоретичні та довідкові дані

При певних силових та кінематичних збудженнях електронної апаратури в ній на базі пружних елементів можуть виникати та розвиватись механічні коливання. В окремому елементі може накопичуватись значна механічна енергія, що здатна викликати не тільки недопустимо великі деформації, але навіть руйнування. Особливо небезпечне перебування в резонансній зоні, коли частота власних коливань елемента k близька до частоти вимушених коливань ω ( ).

У тих випадках, коли не можна змінити частоту вимушених коливань ω, змінюють частоту власних коливань k елемента через значення його параметрів.

Найбільш характерний і важливий випадок поперечних коли­вань пластин, який стосується коливань плат, шасі та інших плоских тіл.

Теорія дає загальну формулу визначення власної частоти попе­речних коливань прямокутної пластини постійної товщини (рис. 3.1, а) з однорідного ізотропного матеріалу. Для зручності практичного застосування теоретичну формулу зведено до простого вигляду:

, (3.1)

де f – власна частота поперечних коливань, Гц;

С – частотна стала;

h – товщина пластини, см;

а – довжина пластини, см.

Зв'язок кругової частоти власних коливань k, яка має розмірність с , із частотою власних коливань f встановлює формула:

. (3.2)

Відомо, що частота f зростає при зростанні жорсткості пластини. Згідно з (3.1), жорсткість пластини прямо пропорційна товщині h та обер­нено пропорційна добутку ab (рис. 3.1). У формулі (3.1) використано a², оскільки , а відношення враховує коефіцієнт С.

Ч

Робота № 3

астота f суттєво залежить від схеми закріплення країв пластини. Розрізняють три основні варіанти закріплення: край вільний (рис. 3.1, а), край лежить на базовій площині (рис. 3.1, б), край закріплений консольно (рис. 3.1, в).

h

а) б) в)

Рис. 3.1. Схеми закріплення країв пластини: a – довжина пластини, b – ширина

Три варіанти закріплення країв утворюють 20 схем закріплення пластин (табл. 3.1). Наприклад, схему, що зображена на рис. 3.2, треба розуміти так: край AD закріплений консольно, край BC лежить на базовій площині, краї AB і DC – вільні.

Рис. 3.2. Схема закріпленої плати

Значення частотної сталої С одержані шляхом розрахунків та експериментальних перевірок і сто­суються лише стальних пластин, модуль пружності яких , а густина .

Вибіркові значення С у залежності від схеми закріплення та значень відношення а/b зведені в табл. 3.2. Якщо значення а/b реальної схеми не збігається зі значенням а/b у таблиці 3.2, то треба скласти пропорцію. При цьому вважаємо, що між двома сусідніми значеннями а/b у таблиці значення С змінюється лінійно.

Якщо пластина виготовлена не зі сталі, а з іншого матеріалу (Е, ρ), то це враховується з допомогою коефіцієнта на матеріал :

. (3.3)

Таблиця 3.2 складена без врахування маси підвісних елементів плати. Припускаючи, що маса навісних елементів розподілена по платі рівномірно, зміну частоти власних коливань враховують за допомогою коефіцієнта:

Механічні коливання плати

, (3.4)

де – маса елементів;

– маса плати:

. (3.5)

Таблиця 3.1