2. Конструктивний розділ

2.1 Загальна характеристика конструктивного рішення

Будівлі і їх конструктивні елементи сприймають не лише вертикальні навантаження (власна вага, вага устаткування і інше), але і значні горизонтальні навантаження (тиск вітру, а також сейсмічні сили, які діють в районах, схильних до землетрусів). Для сприйняття цих навантажень будівлі повинні мати необхідну просторову жорсткість і стійкість. Така жорсткість і стійкість забезпечується спільною роботою фундаментів, стін, колон, перекриттів, дахів і покриттів, що утворюють несучий кістяк будівлі.

У конструктивному відношенні будинок вирішено як безкаркасний з поздовжніми і поперечними несучими цегляними стінами, із монолітним залізобетонним стрічковим фундаментом, з залізобетонними панелями перекриттів, чотирьохсхилим вальмовим дахом (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 - Будівельні конструкції будівлі

Конструкція	Тип конструкції
Фундамент	монолітний залізобетонний
Стіні зовнішні цокольні	бетонні цокольні блоки
Стіні зовнішні	цегляні завтовшки 380 мм
Стіні внутрішні	збipні бетонні плоскі панелі завтовшки 140 мм
Перегородки	панелі з гіпсобетону цегляні із склоблоків і склопрофіліту
Перекриття	збірні залізобетонні
Сходи	дерев'яні
Дах	чотирьохсхилий вальмовий, з теплим горищем
Покрівля	металлочерепиця по дерев’яним латам і кроквʼяній системі

Просторова жорсткість і стійкість будівлі забезпечуються сполученням зовнішніх стін з внутрішніми, з настилами перекриттів, що спираються на ці Стійкість будівлі при дії сейсмічних навантажень забезпечуються за рахунок виконання наступних заходів:

• всі пересічення стін армуються конструктивними сітками з заведенням на ділянки прилеглих стін на 1,5-2м. Через 9 рядів кладки по висоті;

• отримання величини нормального зчеплення цегли з розчином в горизонтальних і вертикальних швах повинна бути згідно СНіПу не менше 1,2 кгс/см², для II категорії по опірності сейсмічним діям;

21

стіни і кріпляться до них за допомогою арматурних анкерів.Ділянки стін на горищі, які мають висоту більше 40 см, а також фронтони підсилюються вертикальними залізобетонними включеннями що, заанкерені в антисейсмічний пояс.

Конструкція поверхового перекриття утворює жорсткий горизонтальний диск, який підвищує просторову жорсткість будівлі [2, 91].

Так як споруда знаходиться в районі, де сейсмічність досягає 8-9 балів, то згідно СНиП 12-7-81 розроблені необхідні антисейсмічні конструктивні заходи.

Для забезпечення стійкості та жорсткості споруди :

• всі кути пересічення стін армуються заводськими сітками(за ділянки пересічень на 1.5-2.0м). Армування здійснюється через кожні 9 рядів по висоті кладки;

• величина зчеплення кладки з розчином в вертикальних горизонтальних швах 120-180КПа;

• всі вимоги ведуться в повній відповідності з вимогами 3 частини СНип про «організацію і технологію будівельного виробництва». Рекомендовано використовувати арматуру класу АІ-ІІ.

В загальному випадку слід армувати:

• довгі стіни, що піддаються бічним навантаженням (наприклад, вітер або тиск ґрунту для заглиблених стін);

• фрагменти конструкцій з підвищеним навантаженням;

• перший ряд блоків на фундаменті;

• ряд блоків під віконними отворами (на ширину віконного отвору плюс 900 мм в кожну сторону від отвору);

• зони спирання перемичок (по 900 мм від краю отворів).

Різноманітні розміри і контури будівель, фізико-технічні властивості вживаних матеріалів і конструкцій і інші місцеві умови викликають необхідність пристрою в будівлях деформаційних (осадових, температурних) швів, щоб попередити появу тріщин і руйнування конструкцій.

Деформаційний шов ‒ це важливий елемент у конструкції будівлі, який перерозподіляє навантаження на елементи конструкції. Деформаційні шви бувають різних розмірів: 20 мм, 50 мм, 85 мм. У загальному випадку деформаційні шви слід розташовувати:

• між фундаментом і стінною кладкою з використанням бітумних рулонних матеріалів; між теплою і холодною стінами;

• при зміні товщини стіни;

• у неармованих стінах завдовжки більше 6 м (подовжнє армування стін дає можливість збільшувати відстань між деформаційними швами);

• при перетині довгих несучих стін; у місцях з'єднання з колонами або конструкціями з інших матеріалів.

Деформаційні шви представляють собою наскрізні вертикальні щілини, які роблять в тих місцях, де можуть з'явитись тріщини від зміни температури або від нерівномірного осідан­ня будівлі.

Температурні шви роблять у стінах будівель великої довжини. Вони розрізають стіну від верху до фундаменту. Відстань між швами залежить від розрахункової зимової температури, матеріалу стін, температурного режиму при­міщень і може бути від 50 до 200 м. При цьому, чим нижча зимова температура і міцніша кладка, тим шви розташовані частіше і навпаки.

Осадові шви роблять в тих місцях, де може бути нерівномірне осідання різних частин будівель, наприклад:

• на кордоні ділянок з різним навантаженням на основу (з різницею у висоті більше 10 м);

• на кордоні ділянок, розташованих на основах з різними фізико-механічними властивостями;

• на кордоні ділянок з різною чер­гою будівництва, а також в місцях прилягання нових стін до існуючих.

Конструкція осадового шва повинна забезпечити вільне вертикальне переміщення однієї частини будівлі відносно другої. Тому осадові шви, на відміну від температурних, роз­різають будівлю повністю на відсіки, що можуть самостійно працювати під навантаженням. Осадові шви починаються від підошви фунда­менту, розрізають стіни, перекриття і дах. Осадові шви є одночасно і температурними, але температурні шви осадовими бути не можуть.