Національна економіка

Рис. 1.3. Структура міжнародної економіки за рівнем економічного

розвитку країн

Більшість країн, що розвиваються, утворилися завдяки національному визвольному руху і розпаду колоніальної системи в середині ХХ ст. За роки незалежності вони здійснили складні соціально-економічні перетворення, досягли певних успіхів у створенні основ національної економіки. Проте переважній більшості з них не вдалося істотно скоротити відставання від розвинутих країн.

Спільні риси країн, що розвиваються:

1. багатоукладність економіки: економічні системи цих країн представлені строкатим набором форм виробництва: від патріархально-общин-ної і дрібнотоварної до монополістичної й кооперативної. Багатоукладність економіки передбачає різний соціально-економічний зміст відносин у межах окремих секторів, що існують як відносно автономні структури зі складним механізмом їх внутрішніх і зовнішніх зв’язків;

2. слаборозвиненість, яка виражається в якісній неоднорідності і системній невпорядкованості суспільства, що складається з різних економічних та неекономічних інститутів традиційного і сучасного типів, а також проміжних, перехідних структур;

3. економіка цих країн характеризується низьким рівнем розвитку продуктивних сил і ринкових відносин;

4. залежність країн, що розвиваються, від країн-лідерів, що проявляється у відносинах домінування й підкорення, які в останні десятиріччя реалізуються економічними методами. Залежність впливає на політику, ідеологію, культуру цих країн;

5. соціальні організми цих країн включають у себе різні утворення: класові, етнічні, релігійні, кастові та інші, зв’язки між якими є неоптимізованими та негармонізованими. Не подолано общинний тип соціальності, який бере початок від родового укладу і визначається зв’язками, заснованими на родинних відносинах і сусідстві.

6. в цілому ряді цих країн не сформувалось розгалужене й стійке громадянське суспільство як соціально організована структура.

У багатьох дискусіях про причини повільного економічного зростання переважної більшості країн, що розвиваються, на одне з перших місць висувається фактор ментальності, спосіб економічного мислення, які охоплюють систему освіти й культури, соціальну сферу. Стратегія економічного зростання країн, що розвиваються, базується на таких основних принципах:

• всебічна трансформація економіки і всього суспільства;

• ринкова стратегія як основа економічних перетворень;

• експортна орієнтація національної економіки;

• імпорт капіталу й технології з розвинутих країн;

• поліпшення умов для міжнародної торгівлі, доступу на світові фінансові ринки;

• регулювання демографічних процесів.

Підкреслимо, що вирішальна роль у створенні необхідної критичної маси певних соціально-економічних зрушень у країнах, що розвиваються, належить людському капіталу, його бажанню, вмінню та здатності здійснювати модернізацію економіки і суспільства.

Про країни з перехідною економікою йтиметься в розділі V.

2. Наступний критерій структуризації міжнародної економіки — форми міжнародних економічних відносин і їх регулювання.

Ускладнення міжнародного економічного життя закономірно зумовлює об’єктивну необхідність регулювання міжнародних економічних відносин. Головним суб’єктом такого регулювання є держава (табл. 1.2.). Пов’язані з цим проблеми та шляхи їх вирішення більш докладно розглядатимуться в наступних темах.

3. Певна структуризація міжнародної економіки можлива за критерієм належності країн до регіональних інтеграційних угруповань.

Інтеграційні процеси в сучасній міжнародній економіці можна поділити на три головних потоки, які охоплюють відповідно три групи країн: з розвинутою ринковою економікою, з перехідною економікою і країни, що розвиваються. Важливими передумовами всебічного зближення, інтеграції країн є спільність економічних інтересів, єдність національних господарчих механізмів, рівень і характер соціально-економічного та індустріального розвитку, а також територіально-географічна спільність. З огляду на зазначене найбільш сталими та впливовими є наступні регіональні інтеграційні угруповання: а) європейські — ЄС, ЕАВТ, Бенілюкс; б) євразійське — СНД; в) північно-американське — НАФТА; г) південно-східно-азіатські — АСЕАН, АТЕС;

Таблиця 1.2. Форми регулювання міжнародних економічних відносин

Міжнародне регулювання та нагляд	Економічні			Фінансові
	Міжнародні організації
Форми МЕВ	Міжнародна торгівля	Міжнародний рух факторів виробництва			Міжнародні валютно-фінансові відносини
Державне регулювання	Регулювання зовнішньої торгівлі	Регулювання руху факторів виробництва			Валютне, банківське та фіскальне регулювання
	Мікроекономічна політика		Макроекономічна політика
Базові поняття	Світове господарство
	Світовий ринок
	Міжнародний поділ праці

Джерело: Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х частях. Ч.1. Уч. пособие.— М.: Международные отношения, 1997. — С. 40.