3.4. Напрямки та інструменти зовнішньоторговельної політики держави

Під зовнішньоторговельною політикою держави розуміють систему загальнодержавних заходів, спрямованих на оптимізацію торговельного та платіжного балансів країни, досягнення сталого економічного зростання та підвищення національної конкурентоспроможності на світовому ринку.

Її головними напрямками виступають протекціонізм та фритредерство. В умовах виникнення на національному ринку товарного дефіциту держава віддає перевагу фритредерству, що сприяє збільшенню обсягів міжнародної торгівлі. Якщо на ринку виникає загроза надвиробництва або необхідність підтримки національного товаровиробника — держава вживає протекціоністських заходів. Державна політика протекціонізму реалізується на основі застосування системи інструментів тарифного і нетарифного регулювання. До інструментів тарифного регулювання відносять митний тариф, а до інструментів нетарифного регулювання — імпортні квоти, експортні субсидії та компенсаційні пільги, експортні податки, дискримінацію імпорту у межах митного союзу, антидемпінгове регулювання тощо.

Розглянемо наслідки від впровадження митного тарифу, використовуючи базисну теорію митного тарифу.

Ця теорія була сформульована неокласиками, які довели, що впровадження митного тарифу негативно позначається на функціонуванні світового ринку — при застосуванні митного тарифу програє не лише країна, що його сплачує, але й країна, що його вводить.

На думку неокласиків, можна досягти більш позитивних результатів при застосуванні інструментів нетарифного регулювання, але у деяких випадках є доцільним використання саме митного тарифу. Наприклад, застосування митного тарифу сприяє підтримці національного товаровиробника, і як наслідок — зростанню національного виробництва та зайнятості ресурсів.

Розглянемо наслідки впровадження митного тарифу на прикладі українського ринку зерна (рис. 3. 6).

Після впровадження митного тарифу на ринку зерна України ціна 1 т зерна складатиме 550 грн. Р₂=Р₁+МТ, де Р₁ — ринкова ціна до впровадження митного тарифу, Р₂ — ринкова ціна після впровадження митного тарифу, МТ — величина митного тарифу.

Наслідки від впровадження митного тарифу для країни-імпортера визначаються сукупною зміною ренти національних споживачів, виробників та бюджетних надходжень.

Р, грн. S_u

550

МТ=50 грн.

500 е

Q, млн. т

S₁ S₂ D₂ D₁

Рис. 3.6. Наслідки впровадження митного тарифу

В умовах відсутності митного тарифу рента українських споживачів при ціні Р₁ визначалась областю m+a+b+c+d, а після введення митного тарифу і зростання ринкової ціни до рівня Р₂, вона зменшилась до області m. Таким чином, чистий програш українських споживачів від впровадження митного тарифу складає область a+b+c+d. Рента виробника у цьому ж випадку зростає з області е до області е+а. Тобто чистий виграш українських виробників зерна складає область а.

При впровадженні митного тарифу на зерно в Україні зростають і національні бюджетні надходження, приріст яких визначається областю с.

С=МТ·М₂, де С — зміна бюджетних надходжень при впровадженні митного тарифу, МТ — величина митного тарифу, М₂ — обсяг українського імпорту зерна після введення митного тарифу.

Таким чином, якщо рента українських споживачів зменшується на область a+b+c+d, а рента виробників зростає на область а, бюджетні надходження зростають на область с, то національний добробут зменшується на область b+d, що визначається перевищенням програшу національних споживачів над виграшем національних виробників та збільшенням бюджетних надходжень.

Серед інструментів нетарифного регулювання у світовій практиці господарювання застосовуються:

1. Імпортні квоти — кількісні обмеження обсягів імпортованої продукції.

Держава видає обмежену кількість ліцензій, що дозволяють ввезення і забороняють неліцензований імпорт. Якщо обсяг ліцензованого імпорту менший обсягу попиту на внутрішньому ринку, то квота не тільки зменшує обсяг імпорту, але й призводить до перевищення внутрішніх цін над світовими, за якими власники ліцензій купують товар за кордоном. У цьому випадку імпортні квоти аналогічні тарифним обмеженням.

Причинами використання імпортних квот є:

• квотування гарантує утримання від подальшого збільшення витрат на імпорт, коли іноземна конкуренція стає більш жорсткою;

• імпортна квота гарантує строго фіксований обсяг імпорту;

• імпортна квота представляє уряду більшу гнучкість і владу при здійсненні економічної політики, тоді як підвищення ставок митного тарифу регламентується міжнародними торговими угодами.

Розглянемо наслідки від впровадження імпортної квоти на прикладі імпорту велосипедів на ринку США.

На рис. 3.7 впровадження імпортної квоти призводить до зростання національного виробництва з S₀ до S₁ та граничних витрат з 200 до 220 $, виграш виробників дорівнює області а. Програш споживачів становить область (а+b+c+d+е). Якщо ліцензії на імпорт продаються державою на аукціоні, то виграш держави становить область (с+d.) Чистий національний програш від впровадження імпортної квоти дорівнює області (b+е).

Р

S_d

квота Q* S_d+Q

220 внутрішня ціна

200 a b c d е світова ціна

Q

Квота Q*

Ринок велосипедів США

Рис. 3.7. Наслідки від впровадження імпортних квот

2. Експортні субсидії та компенсаційні пільги — державні субсидії та пільги, що надаються експорторозширюючим галузям.

3. Експортний податок — податок, що впроваджується на експорт продукції.

Розглянемо застосування експортного оподаткування на прикладі експорту зерна з Канади (за умови, що її торговельна політика не впливає на рівень світових цін на зерно) (рис. 3.8). Експортний податок у розмірі $ 1 за буш. зерна робить експорт зерна менш прибутковим, і виробники повертають частину зерна на внутрішній ринок.

Це знизить рівень цін з $ 5 (рівень світових цін) до $ 4 за буш. У цих умовах виробники переміщають частину ресурсів в іншу сферу, у той же час обсяг попиту на зерно у вітчизняних споживачів зростає з до .

Через зменшення ціни, виробники зазнають збитку, що складає область a+b+c+d. Споживачі одержують виграш, який дорівнює області а.

Розмір витрат, що збираються і розподіляються державою, дорівнює області с. У цілому країна втрачає області b і d — втрати експортерів, які не компенсуються виграшем.

В основі політики оподаткування частини експорту лежить сподівання на монопольне становище країни на світовому ринку, що змушує країни переплачувати за імпортний товар.

P,$ Sc

світова ціна

a b c d

внутрішня ціна

Dс

Q, тис. буш.

D₀ D₁ S₁ S₀

Рис.3.8. Наслідки впровадження податку

4. Дискримінація імпорту у межах митного союзу — диференціація цін на продукцію країн — учасниць митного союзу та країн, що не належать до складу митного союзу. Тим самим, за рахунок більш низької ціни віддається перевага продукції країн — учасниць митного союзу;

5. Антидемпінгове регулювання — заборона реалізації продукції за цінами нижче рівня світових цін.