3.2. Ціноутворення у міжнародній торгівлі
Наочну уяву про виробництво в країні дають криві виробничих можливостей або криві трансформації. З їх допомогою для кожної країни можна показати безліч комбінацій обсягів випуску різних товарів, можливих при найбільш ефективному використанні ресурсів. А форма кривих виробничих можливостей залежить від характеру відповідних витрат заміщення, тобто витрат виробництва деякої кількості інших товарів, від виробництва яких необхідно відмовитись для того, щоб збільшити випуск іншого товару на одиницю.
Д. Рікардо припускав, що витрати заміщення залишаються постійними. На рис. 3.1 крива виробничих можливостей представлена прямою лінією, постійний кут нахилу якої вказує на незмінність встановлених пропорцій при заміщенні товарів, наприклад, зерна тканинами та навпаки.
З
МС
S S′
0 Т 0 Т
Рис. 3.1. Крива виробничих можливостей при постійних витратах заміщення
Економістами був висловлений ряд заперечень проти спрощеної передумови Д. Рікардо про постійність витрат заміщення:
1) на практиці зростання виробництва в одній галузі за рахунок інших галузей супроводжується збільшенням граничних витрат — це пояснюється тим, що виробництво різних товарів вимагає різних ресурсів;
2) для реальної структури зовнішньої торгівлі і виробництва не характерна повна спеціалізація країн. Тим самим не підтверджується висновок, що випливає із постійності витрат заміщення: кожна країна стане максимізувати виграш від зовнішньої торгівлі за умов повної спеціалізації на товарі, у виробництві якого вона має порівняльні переваги.
Під впливом цих обставин послідовники Д. Рікардо поступово стали схилятися до думки про заміну передумови про постійні витрати заміщення на більш реалістичну — про зростаючі витрати заміщення: у галузі, що розширюється за рахунок інших, виробництво кожної наступної одиниці товару пов’язане із відмовою від випуску зростаючого обсягу продукції в інших галузях. Така ситуація адекватно описується випуклою кривою виробничих можливостей (рис. 3.2).
З
MC
S
S1 2
80 P1 = 1 буш. за ярд
S0
50 Р0 = 2 буш. за ярд
0 20 40 Т 0 20 40 Т
Рис. 3.2. Крива виробничих можливостей при зростаючих витратах заміщення
Кут нахилу дотичної до кривої виробничих можливостей відповідає першій похідній відповідної функції, отже, величині витрат заміщення. Дотична в т. S1, показує, що для збільшення випуску тканини на 1 ярд треба було б втратити 1 бушель зерна, а у т. So — 2 бушелі зерна, тобто граничні витрати зростають. Отримана крива S є кривою пропозиції тканини.
В умовах зростаючих витрат обидві торгуючі країни, як і у випадку з постійними витратами заміщення, можуть мати виграш, поглиблюючи спеціалізацію у виробництві тих товарів, де вони мають порівняльні переваги. Спеціалізація буде взаємовигідною лише до моменту, поки витрати заміщення не зрівняються з ціною товару на світовому ринку.
Проблеми, що виникли внаслідок протиріч емпіричних даних теорії Хекшера-Оліна, висунули вимогу її вдосконалення або заміни. Як зазначалося, в якості альтернативної була запропонована теорія ефекту масштабу, відповідно до якої країни з однаковою забезпеченістю факторами виробництва можуть мати переваги у торгівлі одна з одною, якщо обидві будуть спеціалізуватися в галузях, що характеризуються зростаючим ефектом масштабу. Криві виробничих можливостей є опуклими по відношенню до початку координат, що відображає економію на масштабі (рис. 3.3).
У США виробництво літаків у т. C обійдеться занадто дорого, якщо врахувати не побудовані автомобілі (крива занадто полога). Але в міру наближення до т. А і зростання виробництва літаків при зменшенні виробництва автомобілів витрати на один літак у перерахуванні на автомобілі, від випуску яких доводиться відмовлятися, стають меншими. У результаті того, що в літакобудуванні виробництво ведеться в економічно ефективних масштабах, а у автомобілебудуванні — навпаки, з кожним не побудованим автомобілем вивільняється усе більша кількість ресурсів. У випадку витрат, що зменшуються, у країн з'являється стимул до повної спеціалізації.
Літаки
А МС
США
Японія
0 С Автомобілі 0 Автомобілі
Рис.3.3. Криві виробничих можливостей з убуваючими витратами заміщення
При аналізі ціноутворення на світовому ринку, крім пропозиції, що характеризується різними типами витрат заміщення, враховується і динаміка попиту.
Характеристики попиту на будь-якому ринку обумовлюються смаками і доходами споживачів. Смаки і доходи встановлюють межі зміни в обсязі попиту при зміні ціни. Для пояснення убуваючого характеру кривих попиту звичайно виходять з того, що споживачі змушені рахуватися з обмеженістю своїх доходів. У середньому обсяг попиту зростає із збільшенням доходів. При постійному доході збільшення обсягу товарів, що купуються, можливе тільки при зменшені ціни.
Якщо криві попиту, що встановлюють співвідношення між обсягом попиту і ціною, об'єднати із кривими пропозиції, то можна продемонструвати вплив міжнародної торгівлі на виробництво, споживання і ціни.
В умовах відсутності зовнішньої торгівлі рівновага на ринку тканин США встановлювалась у точці А (рис. 3.4). Після зняття перешкод для зовнішньої торгівлі зростає обсяг пропозиції тканин на ринку США і зменшується на ринку Англії. Це призводить до зменшення ціни на американському ринку до 1$ за метр. При цих умовах на ринку США виникає ринкова кон’юнктура, що характеризується надлишковим попитом (Dm).
Dm = Dus – Sus,
де Dus — попит на ринку США, Sus — пропозиція на ринку США.
Р
Sus
P
P
2
1 x
m Dus Dm
Df
20 40 60 Q, 40 Q, 40 60 80
а) ринок тканин США б) міжнародна торгівля тканинами в) ринок тканин Англії
Рис.3.4. Ціноутворення у світовій торгівлі
Надлишковий попит визначається виникненням дефіциту американських тканин на американському ринку і характеризує обсяг можливого імпорту за даною ціною.
В умовах відсутності зовнішньої торгівлі на англійському ринку ринкова рівновага встановлюється у точці А′ при ціні 2/3 $ за метр. Після встановлення вільних зовнішньоторговельних відносин ціна підвищується до рівня 1 $, виникає надвиробництво, ринкова кон’юнктура характеризується надлишковою пропозицією (рис.3.4, в).
Sx = Sf – Df,
де Sf — пропозиція на ринку Англії, Df — попит на ринку Англії.
Ринкова кон’юнктура, що характеризується надлишковою пропозицією, визначає умови можливого експорту. Таким чином, світова ціна (рис. 3.4, б) визначається точкою перетину кривих надлишкового попиту Dm (що визначається умовами США) та надлишкової пропозиції Sx (що визначається умовами Англії).