1.2. Еволюція світового ринку та міжнародної економіки. Зміст міжнародної економіки

Світовий ринок пройшов у своєму становленні довгий шлях: його зародки існували ще в давнину. Економічні основи розвитку світового ринку, які закладаються у сфері обігу, починають виявлятися вже на етапі створення внутрішнього ринку. Хоча капітал і зародився у сфері обігу, проте шлях до перемоги над традиційною земельною і дрібнотоварною власністю він почав прокладати з промисловості. Формування світового ринку пов’язане зі стадіями промислового розвитку розвинутих країн: 1) підприємницька проста кооперація (від зародження підприємництва в промисловості й приблизно до середини ХVI ст.); 2) мануфактурне виробництво (XVI—XVIII ст.); 3) велике машинне виробництво (XVIII— XX ст.). У період промислового перевороту в економічно більш розвинутих країнах (починаючи від середини XVIII ст.) і розгортання електротехнічної революції (остання третина XIX — початок XX ст.) в основному завершується формування світового ринку.

Якщо перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого визначається удосконаленням засобів праці, прогресом у використанні результатів науки і техніки, запровадженні нових технологій, то умовою становлення світового ринку є також історична еволюція інститутів сім’ї, держави й власності, зцементованих розвитком товарно-грошових відносин, переходом їх функціонування зі сфери обігу у сферу виробництва. Основні етапи розвитку світового ринку та міжнародної економіки наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Етапи еволюції світового ринку та міжнародної економіки

Хронологічний період	Сутність суспільного розвитку	Зміст етапів еволюції
Стародавній світ та середньовіччя	Домінування натурального господарства та традиційного суспільства.	Відбувається формування внутрішнього ринку як форми господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари усередині країни.
Новий час. XVI—XVIII ст.	Мануфактурне виробництво. Епоха первісного накопичення капіталу.	Формування національного та міжнародного ринків, які є відповідно внутрішнім ринком, частина якого орієнтується на іноземних покупців, та частиною національних ринків, що безпосередньо пов’язана із закордонними ринками.
XIX — початок XX ст.	Промисловий переворот. Розвивається крупне машинне виробництво. Утвердження капіталістичного способу виробництва та індустріального суспільства.	Завершення формування світового ринку як сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі факторів виробництва. Початок формування світової економіки (світове господарство) як сукупності національних економік (господарств) і зв’язків між ними.
Новітній час. Початок XX ст. — рубіж 80- 90-років XX ст.	Співіснування, взаємодія та змагання двох типів світового господарства: капіталістичного і соціалістичного.	Завершення формування світової економіки та поділ суб’єктів світової економіки на розвинені країни, країни, що розвиваються, та соціалістичні країни. .
Друга половина XX ст.— початок ХХІ ст..	Науково-технічна революція (НТР), розвиток процесу глобалізації, розпад системи соціалізму. Початок постіндустріальної епохи.	Остаточне формування міжнародної економіки як складної системи взаємопов’язаних національних економік, між - та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

В результаті краху колоніальної системи та колишнього соціалістичного табору на авансцені світової економіки з’явилося декілька десятків нових економік з новим рівнем відкритості. Ця обставина дає право вченим говорити про те, що світова економіка та світове господарство здобули якість міжнародної економіки.

Міжнародна економіка — це складна система взаємопов’язаних національних економік, між — та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

Головні ознаки міжнародної економіки:

1. Розвинуті сфери міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва. Темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі та капіталізації світового фінансового ринку перевищують темпи зростання світового ВВП.

2. Швидкий розвиток міжнародного виробництва, в першу чергу в межах ТНК. За мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони набагато переважають національні або регіональні форми господарських утворень. На відміну від них, ТНК не прив’язані до тієї чи іншої території, а отже здатні з’єднати фактори виробництва різної державної належності і брати участь в освоєнні ринків у будь-якій частині світу

3. Розширення самостійної міжнародної валютно-фінансової сфери, яка не пов’язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів і факторів виробництва.

4. Розгалужена система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і наддержавних, а також громадянських утворень і механізмів регулювання економіки. Наприклад, до регіонального рівня належать такі структури регіональних економічних утворень, як ЄС, НАФТА, АСЕАН та багато інших. Глобальний рівень становлять передусім численні економічні організації та установи ООН.

5. Домінування принципів відкритої економіки в економічній політиці держав. Мова йде, перш за все, про цілісну національну економіку, інтегровану у міжнародну економіку, світовий ринок, а також розумну доступність внутрішнього ринку для імпорту іноземного капіталу, товарів, технологій, інформації, робочої сили.