5.4. Міжнародний ринок кредитних й інвестиційних ресурсів та його структура

Міжнародна міграція капіталу здійснюється переважно через акумулятивно-розподільчий механізм міжнародного фінансового ринку. Через його розгалужену інфраструктуру тимчасово вільні фінансові ресурси переводяться із тих секторів світового господарства, де вони є відносно надлишковими, у ті сектори, де в них є потреба.

Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів національних фінансових ринків, зміцнення зв’язків та активного розширення контактів між ними.

Розвиток процесу інтеграції національних фінансових ринків поступово призводить до їх регіоналізації та глобалізації — взяті в сукупності національні ринки розвиваються в глобальну цілісну систему, об’єдна-ну уніфікацією операцій, спільними умовами функціонування й закономірностями еволюції. В сучасних умовах цей процес відбувається під значним впливом наступних чинників:

• інтенсивного впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації;

• розширення кількості грошово-фінансових інструментів та обсягів пропозиції цінних паперів;

• лібералізації міжнародних переміщень позичкового капіталу навіть в країнах, що розвиваються;

• акціонерної форми процесів приватизації в країнах з перехідною економікою тощо.

Операції на міжнародному фінансовому ринку можуть бути згруповані за певними ознаками, зокрема залежно від термінів реалізації майнових прав — короткі (до одного року) та тривалі — розрізняють грошовий (валютний) та фондовий ринок (ринок капіталів).

На грошовому ринку індивідуальні та інституціональні суб'єкти з тимчасовими залишками коштів зустрічаються з позичальниками, що мають тимчасову нестачу коштів. Його головною функцією є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових коштів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Основними об'єктами цього ринку є короткострокові кредити (до одного року). Грошовий ринок також забезпечує ресурси для спекуля­тивних операцій з цінними паперами та споживчими товарами.

За допомогою ринку капіталів забезпечуються необхідні ресурси для довгострокових інвестицій фірм, урядів та домогосподарств. Звичайно ринок капіталів поділяється на кредит­ний ринок, де рух капіталу між країнами здійснюється на умовах терміновості, зворотності та платності відсотків, та ринок цінних паперів з диференціацією останнього щодо домінування того чи іншого фінансового інструменту (ринок акцій, облігацій тощо). Основним критерієм цього поділу є специфіка реалізації тих чи інших фінансових інструментів. Якщо їх вільна купівля — продаж неможлива, то маємо справу з кредитним ринком, якщо ж вони вільно купуються та продаються без попереднього обговорення умов цих операцій — з ринком цінних паперів.

Спрощена схема міжнародного фінансового ринку подана на рис. 5.3.

Сучасний міжнародний фінансовий ринок має роз­винуте інфраструктурне забезпечення — відповідні інформа­ційні і транспортні мережі, валютно-банківську систему, заклади по підготовці та атестації фахівців тощо. Одночасно з національними фінансовими інститутами в міжнародній кредитно-інвестиційній діяльності активну участь беруть міжнародні інвестиційні інститути (міжнародні інвестиційні фонди, компанії, промислові і фінансові ТНК). Інфраструктура міжнародного фінансування не тільки забезпечує обслуговування руху коштів від донора до ре­ципієнта, але й задає можливі схеми такого руху.

Рис. 5.3. Структура міжнародного фінансового ринку.

Для світового фінансового ринку характерна певна географічна локалізація. Мова йде про цілий ряд міжнародних фінансових центрів, що акумулюють та розподіляють по усьому світу великі обсяги капіталів.

Для нормального функціонування такого міжнародного фінансового центру необхідний ряд передумов:

• високий рівень економічного розвитку країни, де він розташований;

• наявність розвинутих національного ринку капіталів й кредитно-банківської системи;

• відносно ліберальне податкове та валютне законодавство;

• вигідне географічне становище;

• відносна політична та соціальна стабільність тощо.

Провідним фінансовим центром сучасного світу вважається Нью-Йорк, чия фондова біржа займає перше місце в світі за обсягами щоденних фінансових операцій. Головним європейським фінансовим центром є Лондон. На довгострокових позиках спеціалізуються Цюрих та Франкфурт-на-Майні, на короткострокових та середньострокових кредитних операціях — Люксембург. Вказані „столиці” міжнародного руху капіталу мають багату історію й справедливо вважаються традиційними фінансовими центрами.

90-ті роки ХХ-го сторіччя знаменувалися народженням нових фінансових центрів. Так, на світову фінансову „арену” вийшло Токіо. Потужні фондові біржі активно працюють з великими капіталами в Сінгапурі, Сян Гані, Бахрейні, Панамі, а також на Багамських та Кайманових островах.

З усього вищевикладеного логічно слідує, що міжнародна міграція капіталу в різноманітних формах її практичної реалізації є невід'ємною складовою сучасної розгалуженої системи міжнародних економічних відносин. Вона сприяє зміцненню зовнішньоекономічних та політичних зв'язків країн-учасниць ММК, посиленню їх взаємозалежності, зростанню добробуту як окремих національних економік, так і міжнародної економіки в цілому.