Дніпропетровський університет економіки та права
Кафедра міжнародної економіки та економічної теорії
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Навчальний посібник
Дніпропетровськ – 2005
Міжнародна економіка: навчальний посібник / За ред. В.М. Тарасевича. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2005. - 121 с.
Відповідальний за випуск завідувач кафедри міжнародної економіки та економічної теорії, д-р екон. наук , професор А.О. Задоя
Зміст
Вступ ……………………………………………………………………. 3
Тема 1. Міжнародна економіка: середовище, еволюція, зміст …… 4
Тема 2. Основи руху міжнародної економіки ……………………….19
Тема 3. Міжнародна торгівля …………………………………………29
Тема 4. Міжнародна міграція робочої сили ………………………….49
Тема 5. Міжнародна міграція капіталу ……………………………….64
Тема 6. Міжнародні валютно-фінансові відносини …………………91
Тема 7. Глобалізація економіки та економічна інтеграція ………..109
Вступ
Міжнародна економіка — це галузь фундаментальної економічної науки, що вивчає світове господарство як ціле, його основні складові (регіональні об’єднання країн, світові ринки, міжнародні економічні організації тощо), а також міжнародні економічні процеси та явища. Предметом міжнародної економіки є міжнародні економічні відносини, закони, закономірності, фактори, результати функціонування світового господарства та його головних складових частин в контексті еволюції людського суспільства в цілому.
Міжнародні економічні відносини виникають у зв’язку з виходом економічної діяльності за кордони держав і утворюються в процесі взаємодії економічних суб’єктів різних країн з приводу привласнення засобів і результатів виробництва, а також організації міжнародних відтворювальних процесів. Історично міжнародні економічні відносини вторинні щодо національних, але в сучасних умовах вони мають власну логіку розвитку і нерідко домінують над національними. В структурі міжнародних економічних відносин присутні міжнародні соціально-економічні відносини і міжнародні організаційно-економічні відносини.
До головних форм міжнародних економічних відносин належать: міжнародна торгівля та науково-технічний обмін, міжнародний рух робочої сили, міжнародний рух капіталу, міжнародні валютно-фінансові відносини. Міжнародна економіка інтегрує у собі мікрорівень і макрорівень господарчої діяльності, як окремі елементи та підсистеми єдиного глобального господарчого процесу.
Відокремившись від економічної теорії дещо пізніше, ніж мікроекономіка і макроекономіка, міжнародна економіка запозичила і ефективно використовує їх методичний потенціал та інструментарій. З економічної теорії запозичені діалектичний та метафізичний методи, причинно-наслідковий та функціональний аналіз, принцип єдності історичного та логічного тощо. До вирішення проблем міжнародної економіки адаптовані такі мікроекономічні методи, як рівноважний аналіз, суб’єктивістський підхід, граничний аналіз та ін. Використовуються також запозичені з макроекономіки методи агрегування, факторного та кількісного аналізу. Разом з тим, відбувається становлення власних методів міжнародної економіки, притаманних тільки їй. Такими є, наприклад, глобальний та компаративний підходи.
Перебуваючи у системі фундаментальних економічних наук, міжнародна економіка має різноманітні зв’язки з іншими її складовими, володіючи чи не найширшим когнітивним простором, що вбирає в себе весь спектр наукових доробок економічної науки.
Тема 1. Міжнародна економіка: середовище, еволюція, зміст План
1.1 .Сучасний світ і середовище міжнародної економіки.
1.2. Еволюція світового ринку та міжнародної економіки. Зміст міжнародної економіки.
1.3. Структура міжнародної економіки.
Література
Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. — Ч. l. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. — М.: Международные отношения, 1997. — С. 28—33.
Кpyгмaн П., Обстфельд М. Международная экономика. Теория и политика. — М.: Экон. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997. — С. 753—762.
Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студентів економічних вузів /А.С. Фiліпенко, С.Я. Боринець, Б.А. Bepryн та ін. — К: Либiдь, 1992. — С. 14—27.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання—Прес, 2002. — С. 418—430, 440—445.
Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шниров та ін. — 2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. — С. 14—30.
Семенов К.А. Международные экономические отношения: Курс лекций. — М.: Гардарика, 1998.— С. 10—72; 118—142.
Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. — М: ИНСАН, 1994. — С. 6—53.
1.1. Сучасний світ і середовище міжнародної економіки
Характерними ознаками сучасного світу є різноманітність і суперечливість його складових частин, з одного боку, та зростаюча єдність, взаємозалежність цих складових — з другого (рис. 1.1).
Різноманітність сучасного світу виражається у багатоманітності народів, незалежних держав, регіонів, об’єднань країн i громадян, що розрізняються за національними, географічними, політичними, ідеологічними, соціальними, економічними та іншими ознаками. Зростаюча різноманітність світу визначається тенденцією до диференціації форм, видів та проявів суспільного життя. Одна з важливих рис різноманітності світу — це виникнення нових незалежних держав i національних економік.
Наступна риса, яка характеризує сучасній світ — суперечливість, яка визначається не тільки існуванням i взаємодією двох "полюсних" ознак (різноманітність i цілісність) та протилежних тенденцій (диференціації, з одного боку, інтеграції та глобалізації — з другого), але й системою протиріч. Ці протиріччя виникають між державами, між угрупованнями держав, між національними економіками, між національною та міжнародною економікою, в міжнародних економічних відносинах та між сферами сучасного світу.
Для сучасного світового розвитку характерними є дві тенденції: 1) до глобалізації економіки та 2) до поглиблення розвитку національних господарств в умовах глобального середовища, перш за все нових незалежних держав. Звідси й основні суперечності в сучасному світі, в розвитку міжнародної економіки: економічні, соціальні, політичні, культурно-цивілізаційні. Специфічним їх проявом в умовах домінування в міжнародній економіці розвинутих країн і особливо за обставин монополярності сучасного світу стало таке специфічне явище, як міжнародний тероризм.
Інша характерна риса сучасного світу — цілісність, яка проявляється у взаємозалежності та єдності різноманітних складових, рис та ознак сучасного світу. Ця цілісність обумовлена тенденціями інтеграції форм і видів суспільного життя, яка проявляється у взаємопроникненні національних економік, розмиванні меж між різними соціальними прошарками населення, зближенні рівнів політичної культури, функціонуванні зростаючої кількості міждержавних та міжнародних економічних, політичних, соціальних та інших утворень.
Рис. 1.1. Стійкі зв’язки між ознаками та тенденціями сучасного світу
Для сучасного цілісного світу характерною є тенденція глобалізації ноосферних процесів, яка виражається у коеволюцii суспільства та природи, екологічних імперативах i межах соціально-економічного розвитку людства, нагромадженні глобальних проблем сучасності та становленні глобальної економіки та глобальної політики.
Якщо різноманітність світу породжує безліч інтересів, на основі яких і розгортаються суперечності, то взаємозв’язок його складових частин призводить до появи загального інтересу, який слугує єдності, що зростає, та пошуку шляхів подолання суперечностей сучасного світу. У свою чергу, розв’язання одних суперечностей зі зміцненням цілісності сучасного світу веде до появи нових і т.д.
Особливостями розвитку сучасного світу є кардинальні соціально-економічні зміни, прискорений розвиток продуктивних сил суспільства та зростаюча взаємозалежність держав світового співтовариства. Суспільний прогрес потребує налагодження конструктивної, творчої взаємодії держав і народів у масштабах усієї планети і створює для цього необхідні передумови. Забезпечення миру і соціального прогресу як загальнолюдського інтересу стає домінантою сучасної епохи.
Отже сучасний світ є глобальною системою, що складається з економічної, політичної, соціальної та духовної сфер, які підпорядковуються певним внутрішнім і зовнішнім закономірностям.
Економічна сфера сучасного світу виражає існування у світовому господарстві різноманітних груп країн: країн розвинутої ринкової економіки, країн, що розвиваються, і країн з перехідними до ринку економіками. Міжнародні економічні відносини пов’язують ці господарства у цілісну систему і створюють середовище функціонування та розвитку міжнародної економіки. (рис. 1.2.)
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) мають яскраво виражений системний характер та виступають як система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання, які вийшли за межі національних кордонів. Ця система характеризується виходом за межі національних господарств фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій; має визначені форми та різні рівні глибини існування, функціонування, здійснення.
Рис. 1.2. Середовище функціонування та розвитку міжнародної економіки
Міжнародні економічні відносини втілюються в життя на мега-, макро-, мезо- та мікрорівні. Мегарівень є адекватним МЕВ як суперечливій єдності. Макрорівень виявляється у міждержавних економічних відносинах, які визначають і забезпечують загальні умови розвитку МЕВ. Мезорівень охоплює економічні зв’язки між регіонами, галузями та міжгалузевими комплексами окремих країн. Мікрорівень являє собою зовнішньоекономічну діяльність фізичних осіб, підприємств, фірм. Важливим суб’єктом сучасних міжнародних економічних відносин стали транснаціональні корпорації (ТНК), які поєднують у своїй діяльності завдяки їхній організаційно-економічній структурі усі рівні міжнародних економічних відносин.
Рівні міжнародних економічних відносин розглядають і за ступенем розвитку стосунків між суб’єктами міжнародних економічних відносин.
За цією ознакою виділяють наступні 4 рівні:
1) Міжнародні економічні контакти, які виступають як найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більш притаманні юридичним і фізичним особам.
2) Міжнародна економічна взаємодія. Це добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами міжнародної економіки, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на тривалий період.
3) Міжнародне економічне співробітництво — міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які у своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів міжнародних економічних відносин.
4) Міжнародна економічна інтеграція виступає як вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.
Кожний вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить у собі більшість ознак нижчого.
Наступна складова функціонування та розвитку міжнародної економіки — політична сфера сучасного світу. До неї належать незалежні держави з притаманними їм формами правління (монархія, республіка), політичними режимами (демократія, авторитаризм, тоталітаризм) та відповідними формами устрою (унітарна держава, федерація, конфедерація); різноманітні міждержавні та наддержавні утворення (наприклад, ООН, ЄС, СНД); політичні партії і міждержавні партійні утворення (наприклад, Соціалістичний Інтернаціонал); а також сучасний політичній процес, який включає політичну залученість (вибори, референдум, переговори і т.д.); політичне функціонування (лобі, опозиція і т.д.); міжнародну політику та міжнародне право.
Із-за політичних причин кожна країна по відношенню до інших може застосовувати преференції, режими найбільшого сприяння, інтегруватися з ними. З іншого боку, можливі тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, бойкот, блокада. Розвиток міжнародної економіки багато в чому залежить від взаємної адаптивності політичних устроїв, зокрема, демократичних та недемократичних. Тому адекватна реалізація принципів міжнародної економіки можлива лише в стабільному політичному середовищі.
Соціальне середовище міжнародної економіки характеризується багатоманітністю взаємопов’язаних людських станів, прошарків і угруповань (інститутів громадянського суспільства) за демографічними, расовими, національними, професійними, релігійними та іншими ознаками.
Узагальнено соціальну сферу можна звести до факторів, що випливають з поведінки людини, як біосоціальної істоти. Людська поведінка формується саме під впливом фізіологічних і соціальних засад.
Фізіологічна поведінка людини визначається природними, нейрофізіологічними особливостями людини. Основу такої поведінки складають відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру, світла і його відтінків, спектру кольорів, дотику, холоду чи тепла. Переваги тих чи інших чуттєвих особливостей у великих групах людей (населення регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних потреб цих людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому випадку відбивається на їх зовнішньоекономічних відносинах.
Соціальна поведінка людини зумовлена її характером, що склався під впливом її соціального статусу протягом певного проміжку часу. Соціальна поведінка людини залежить від таких соціальних засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, національність (задані характеристики); професія, ідеологія, релігія (набуті характеристики). Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соціальних статусів людей і їх запитів.
Духовне середовище міжнародної економіки є складною системою форм суспільної свідомості, а саме: наукової, естетичної, етичної, моральної, релігійної; а також типів культур, традицій, генотипів різних народів та інститутів, що їх обслуговують.