- •Розділ і. Теоретичні засади регіональної економіки
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •Визначення предмету курсу
- •1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •1.4. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- •1.5. Завдання і структура курсу "Регіональна економіка"
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів. План викладу матеріалу
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- •2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- •2.4. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- •2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- •2.6. Основні напрями формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. План викладу матеріалу
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- •Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- •3.3. Принципи економічного районування
- •Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- •3.4. Економічне районування і його практичне значення
- •Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- •3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці План викладу матеріалу
- •4.1.Територіальний поділ праці – основа формування
- •Економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Об’єкти і суб’єкти державної регіональної політики
- •5.3. Основні цілі державної регіональної економічної політики
- •5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- •6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Цiльова організаційно-правова база реалізації регіональної економічної полiтики
- •6.3. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •Розділ II. Економіка україни як цілісна соціально-економічна система
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План викладу матеріалу
- •7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- •7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України План викладу матеріалу
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- •8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)
- •8.4. Населення і трудовий потенціал України
- •8.4.1. Чисельність, склад і структура населення України.
- •8.4.2. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •8.4.3. Міграційні процеси та їх види
- •8.4.4. Особливості формування та розселення сільського та міського населення
- •8.4.5. Зайнятість населення та державна політика зайнятості
- •Тема 9. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку План викладу матеріалу
- •9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- •9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •Тема 10. Економіка України як регіональна система та її розвиток у ринкових умовах План викладу матеріалу
- •10.1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- •10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •Тема 11. Особливості розвитку продуктивних сил регіонів України (на прикладі Донецького регіону) План викладу матеріалу
- •Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.
- •Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План викладу матеріалу
- •12.1. Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків
- •12.1.2. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування
- •Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі
- •12.4. Економічні зв'язки України з країнами снд
- •12.5. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
- •12.6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему
- •12.7. Гармонізація законодавства України з законодавством єс
- •Розділ іv. Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
- •Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування. План викладу матеріалу
- •14.1. Еволюція економічних принципів природокористування
- •14.2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- •14.3. Напрями раціонального природокористування в галузях народного господарства
- •Тема 15. Економічний моніторинг та система екологічної інформації План викладу матеріалу
- •15.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- •15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища План викладу матеріалу
- •16.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •16.2. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Економічний механізм природокористування.
- •Тема 17. Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності.
- •17.2. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- •17.3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- •17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •Література
12.6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему
Євроатлантична інтеграція України. Нині створюється нова архітектура міжнародної безпеки, головним імперативом якої є партнерство і співробітництво. Останні події у світі свідчать, що для гарантування безпеки країнам потрібно об'єднувати свої сили для протидії міжнародному тероризму. Тому розширення (НАТО) та Європейського Союзу (ЄС) як ключових міжнародних структур безпеки в Європі має велике значення. Основним завданням НАТО є трансформація з військово-політичної організації, яка виникла у відповідь на загрозу «холодної війни», у структуру політично-військового характеру. Нині йдеться щодо утвердження НАТО-центричної системи європейської безпеки, що характеризується розширенням Альянсу на Схід та активізацією програми «Партнерство заради миру».
У листопаді 2002 р. відбувся саміт у Празі, результатом якого стало прийняття комплексу заходів, спрямованих на посилення можливостей НАТО протистояти головним сучасним загрозам безпеці: тероризму та поширенню зброї масового ураження і засобів її поставлення.
Наша держава також не стоїть осторонь розв'язання питань загальноєвропейської та євразійської системи безпеки. Україна знаходиться на перетині сфер впливу двох структур безпеки — НАТО та Організації договору про колективну безпеку СНД (ОДКБ). Для СНД сьогодні актуальне формування механізмів регіональної стабільності, спрямованих на створення сприятливих умов для співпраці не тільки окремих держав- учасниць СНД, а й регіональних утворень, зокрема таких, як ЄврАзЕС і ГУУАМ.
Так, Законом «Про основні засади зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 р., Концепцією національної безпеки та іншими нормативними актами Президента України та Уряду закладено курс на євроатлантичну інтеграцію. У липні 1997 р. у м. Мадриді укладена Хартія про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО), якою закладено основу співробітництва у вигляді таких механізмів, як Комісія Україна - НАТО та консультації з комітетом НАТО у форматі «19+1», спільні робочі групи, візити високого рівня та обмін експертами, кризовий консультативний механізм для випадків, якщо Україна вбачатиме пряму загрозу територіальній цілісності, незалежності чи національній безпеці.
Інтеграція України в НАТО — довготривалий процесе, який залежить від дотримання загальних стандартів у політичній, оборонній, економічній та правовій сферах.
Членство України в НАТО сприятиме розв'язанню важливих завдань:
— підвищенню ступеня безпеки в регіоні, гарантуванню захисту національної безпеки України, приведенню української військової організації відповідно до стандартів НАТО;
— ефективному захистові своїх економічних та політичних інтересів у Європі та світі;
— створенню сприятливих умов для інтеграції в європейські економічні структури, збільшенню впливу нашої держави на формування загальноєвропейської політики;
— використанню найсучасніших освітніх та інформаційних технологій;
— сприянню позитивним структурним перебудовам українського суспільства, зокрема зміцненню демократії, утвердженню верховенства права, захистові прав людини;
— посиленню позицій нашої держави у підтриманні внутрішньої політичної та соціальної стабільності;
— зменшенню рівня загроз, що стоять перед Україною у соціально-економічній та гуманітарній сферах:
— сприянню зміцненню стабільності та безпеки у Східноєвропейському та Чорноморському регіонах.
На архітектуру безпеки Європейського континенту впливають взаємини НАТО і ЄС, які мають спільні стратегічні інтереси у сфері безпеки, оборони та врегулюванні конфліктів.
Поряд зі зміцненням провідної ролі структур НАТО в системі безпеки західного світу помітна тенденція до розширення сфери європейських стратегічних інтересів у східному та південному напрямах. У перспективі це означатиме формування орієнтованого на Європу геоекономічного простору з відповідним включенням проміжних країн до сфери стратегічних європейських інтересів. Цілком закономірно, що у межах такої моделі майбутнього Європи буде місце і для України.
Україна і СОТ. Світова організація торгівлі (СОТ) створена 1 січня 1995 р. для обслуговування і реалізації багатосторонніх торгових угод та угод з обмеженою кількістю учасників, а також як форум для організації міжнародних торгових переговорів.
СОТ займається регулюванням міжнародних правил торгових відносин між країнами та забезпеченням умов для проведення переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі.
Мета організації полягає в: узгодженні позицій різних країн, націлених на ліквідацію митних та інших бар'єрів у міжнародній торгівлі; розробці та застосуванні правил, що виключають дискримінацію; запровадженні режимів найбільшого сприяння в торгівлі.
До функцій організації відносяться: сприяння врегулюванню торгових суперечок, контроль за національною торговою політикою країн-членів, співробітництво з іншими міжнародними установами, які беруть участь у формуванні глобальної економічної політики.
Приєднання до СОТ - об'єктивний процес, обумовлений високою динамікою інтеграції країни в систему світогосподарських зв'язків, необхідністю «відкриття» західних ринків для вітчизняної продукції і підвищення її конкурентноздатності. Вступ до СОТ впливає на економіку України, на методи управління зовнішньоекономічними зв'язками і характер взаємодії зі світовою спільнотою.
Сам факт постійного членства в СОТ дозволить Україні виключити дискримінацію в усьому комплексі торгових відносин перш за все захистити інтереси своїх експортерів за кордоном. Рівноправ'я на ринку товарів посилить позиції країни на міжнародних ринках капіталів. Вступ України до СОТ дає змогу подолати значну частину торгово-політичних перешкод на шляху українського експорту. Він не тільки полегшує українським товаровиробникам доступ до зовнішніх ринків, а й дозволяє Україні краще захищати їхні інтереси. Протиріччя та суперечки, які інколи виникають між партнерами в світовій торгівлі, можуть вирішуватися за допомогою механізмів і процедур, передбачених СОТ.
Для цього Україна має дотримуватися певних торговельних стандартів, змін всередині країни: в її економіці та економічній політиці, в тому числі в правовому забезпеченні підприємницької діяльності, підтримці конкуренції, у захисті прав власності у всіх її формах і проявах. Інакше кажучи, процес вступу в СОТ - це процес реального впровадження повноцінних ринкових принципів у національну економіку і в її світогосподарські зв'язки.
За відносно короткий термін було вжито заходів щодо істотної лібералізації зовнішньоторговельного режиму України в напряму максимальної його гармонізації з вимогами СОТ. За останні роки чимало зроблено для прискорення гармонізації зовнішньоторговельного режиму з міжнародне визнаними нормами та принципами СОТ у контексті приєднання України до цієї системи.
Вступ до Світової організації торгівлі передбачає:
- збільшення іноземних інвестицій в економіку України ;
- переговори щодо створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС;
- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу, а отже, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;
- набуття режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ;
набуття можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів Світової організації торгівлі;
- запобігання загрозі торговельно-економічної ізоляції України не тільки від країн Західної та Центральної Європи, а й від країн Східної Європи та Балтії, багато з яких вже сьогодні є асоційованими членами ЄС, витіснення з ринку ЄС української продукції аналогічною продукцією країн Центральної та Східної Європи;
- збільшення надходжень до Державного бюджету України за рахунок скасування податкових та митних пільг, кількісного збільшення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва та активізації торговельного обороту.
Приєднання України до СОТ сприятиме: проведенню антидемпінгової та антисубсидійної політики для захисту національного ринку; застосуванню до українських товарів режиму найбільшого сприяння або національного режиму; розвитку справедливої конкуренції та зменшенню внутрішнього податкового пресу на національне виробництво; гармонізації національного законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність з основними принципами сучасної міжнародної торгівлі.
Україна та ЄС. Самою розвинутою формою інтеграції в світі вважається об'єднання західноєвропейських країн у Європейський Союз (ЄС), який у перспективі планується як зона формування єдиного економічного простору в Європі.
Європейський Союз свого часу визнав проголошення незалежності України, запропонував реальну підтримку шляхом передачі ноу-хау в рамках своєї програми ТАСІС для підтримки політики реорганізації та перетворень у країні й оцінив глобальність завдання економічної та соціальної перебудови.
У червні 1994 р. між ЄС та Україною підписана Угода про Партнерство і Співробітництво, яка набула чинності в березні 1998 р. Її мета — сприяння розвитку політичних, торговельних, економічних та культурних відносин. Цією самою Угодою передбачена допомога Співтовариства у справі поступового зближення валютної політики України з політикою Європейської валютної системи. Інтеграція у світові валютні системи має стати для України стратегічно важливим напрямом, оскільки для економічних та соціальних зрушень потрібні доступ до міжнародного капіталу та валютна стабільність. Однак вирішальну роль тут має відіграти ефективна координація нефінансованих стратегій держав.
Нині ЄС є другим найбільшим торговельним партнером України після Росії, в торгівлі з якою, як відомо, переважає імпорт енергоносіїв. Кінцевою стратегічною метою України є її приєднання до Європейського Союзу, тобто повна інтеграція України у світову економіку.
З огляду на економічну ситуацію, Україні варто зробити такі кроки у напрямі європейської інтеграції:
- отримати «соціальні преференції» в рамках Генералізованої системи преференцій ЄС;
- гармонізувати своє законодавство та технічні стандарти із законодавством та технічними стандартами ЄС, нормами та вимогами угод системи ГАТТ/СОТ, законодавче врегулювати проблемні питання в сфері зовнішньої торгівлі;
- розширити договірно-правову базу співробітництва з ЄС у частині укладення секторальних угод;
- стати членом міжнародних організацій та угруповувань світового і європейського рівня;
- досягти економічних критеріїв набуття членства в НАТО та ЄС. На жаль в Україні існують невирішені проблемні питання інтеграції України до ЄС, зокрема: недостатні темпи системних реформ; недостатній рівень політичної та соціальної активності громадян; порушення Україною окремих положень УПС, що стосуються торговельного співробітництва: неефективне правозастосування у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні; невідповідність режимів стандартизації, сертифікації нормам ЄС; запровадження між асоційованими членами ЄС та Україною візового режиму.
Перспективним напрямом інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об'єктами інтелектуальної власності. Досі Україна через відсталість технологічного способу виробництва, низьку конкурентноспроможність продукції, повільне входження в міжнародний поділ праці є периферією світового господарства.
Процес інтеграції України у світову економіку відбувається за умов реформування власної економіки при одночасній трансформації зовніш- ньоекономічних зв'язків, зокрема з країнами СНД.