- •Розділ і. Теоретичні засади регіональної економіки
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •Визначення предмету курсу
- •1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •1.4. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- •1.5. Завдання і структура курсу "Регіональна економіка"
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів. План викладу матеріалу
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- •2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- •2.4. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- •2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- •2.6. Основні напрями формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. План викладу матеріалу
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- •Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- •3.3. Принципи економічного районування
- •Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- •3.4. Економічне районування і його практичне значення
- •Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- •3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці План викладу матеріалу
- •4.1.Територіальний поділ праці – основа формування
- •Економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Об’єкти і суб’єкти державної регіональної політики
- •5.3. Основні цілі державної регіональної економічної політики
- •5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- •6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Цiльова організаційно-правова база реалізації регіональної економічної полiтики
- •6.3. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •Розділ II. Економіка україни як цілісна соціально-економічна система
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План викладу матеріалу
- •7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- •7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України План викладу матеріалу
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- •8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)
- •8.4. Населення і трудовий потенціал України
- •8.4.1. Чисельність, склад і структура населення України.
- •8.4.2. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •8.4.3. Міграційні процеси та їх види
- •8.4.4. Особливості формування та розселення сільського та міського населення
- •8.4.5. Зайнятість населення та державна політика зайнятості
- •Тема 9. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку План викладу матеріалу
- •9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- •9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •Тема 10. Економіка України як регіональна система та її розвиток у ринкових умовах План викладу матеріалу
- •10.1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- •10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •Тема 11. Особливості розвитку продуктивних сил регіонів України (на прикладі Донецького регіону) План викладу матеріалу
- •Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.
- •Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План викладу матеріалу
- •12.1. Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків
- •12.1.2. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування
- •Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі
- •12.4. Економічні зв'язки України з країнами снд
- •12.5. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
- •12.6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему
- •12.7. Гармонізація законодавства України з законодавством єс
- •Розділ іv. Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
- •Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування. План викладу матеріалу
- •14.1. Еволюція економічних принципів природокористування
- •14.2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- •14.3. Напрями раціонального природокористування в галузях народного господарства
- •Тема 15. Економічний моніторинг та система екологічної інформації План викладу матеріалу
- •15.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- •15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища План викладу матеріалу
- •16.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •16.2. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Економічний механізм природокористування.
- •Тема 17. Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності.
- •17.2. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- •17.3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- •17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •Література
Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
Донецький регіон має свої специфічні особливості щодо клімату і рельєфу. В цілому вони сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння.
Рельєфні і кліматичні умови Донбасу зумовили формування специфічного ґрунтового покриву району. Більшу частину займають середньо гумусні чорноземи. Переважна більшість ґрунтів має високу родючість, однак значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість. Крім цього, значні площі зайняті відвалами від видобутку корисних копалин.
Мінерально-сировинні ресурси. Донецький район практично не має аналогів за потужністю і різноманітністю мінеральної бази. Донецька мінеральна полікомпонентна зона характеризується найвищим рівнем зосередження ресурсів - перш за все високоякісним кам'яним вугіллям - від високо-калорійних антрацитів до дуже дефіцитних коксівних (малосірнистих і низькопопільних). Є тут перспективні розвідані родовища нафти, природного газу та конденсату.
Рудні корисні копалини регіону представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівківське родовище). Є розвідні запаси залізних руд, а останнім часом виявлені запаси мідних, алюмінієвих і поліметалічних руд, які мають перспективу розвитку.
У Донецькому економічному регіоні є потужні поклади нерудних корисних копалин. Вони представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструктивних матеріалів. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном. У Донбасі зосереджені основні запаси і видобуток вогнетривких глин (Часово-Ярське родовище) України. Присутні також флюсові вапняки, доломіти, кварцити і формувальний пісок. Хімічна сировина представлена родовищами крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. Кам'яна сіль розташована поблизу Артемівська і Слов'янська, за обсягами запасів ці родовища є одними з найбільших у світі.
На Донеччині є великі родовища мергелю - цементної сировини в Амвросієвському родовищі. У районі є значні поклади піску, будівельного каменю, керамзитової, черепичної та скляної сировини. Ефективне використання мінерально-сировинних ресурсів лімітує: виведення з експлуатації родючих ґрунтів, збільшення площ відвалів, утворення антропогенних, ерозійнонебезпечних форм рельєфу.
Земельні ресурси. Площа сільськогосподарських угідь у районі становить 2755,0 тис. га, 80,7 % ріллі, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасовищ — близько 20 % сільськогосподарських угідь.
Проблемою землекористування в регіоні є деградація земельного фонду, пов'язана з водною та вітровою ерозією грунтів, старінням зрошувальних систем і високою собівартістю їх обслуговування; з подальшим вилученням сільськогосподарських угідь під промислові відвали та під забудову.
Для підвищення ефективності використання земельних ресурсів регіону треба йти шляхом інтенсифікації їх використання, створювати за допомогою інтенсивних технологій умови для підвищення продуктивності земель. Для зменшення екологічного навантаження на земельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекультивації земель, зайнятих промисловими відвалами. Ці та інші заходи сприятимуть підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, збалансованого землекористування у регіоні.
Водні ресурси. Економіка регіону належить до вододефіцитних територій. Основою водних ресурсів регіону є річковий стік, який зарегульований численними ставками і водосховищами, його пік переважно відбувається весною. Головна водна артерія - Сіверський Донець. Річки регіону належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість річок - невеликі, влітку часто пересихають. Кількість річкової мережі регіону більш як у три рази нижча ніж у середньому по Україні і становить 0,2-0,3 км/км2. Загальний обсяг поверхневого стоку з території Донбасу становить 2,0 тис км3 за рік. Забезпеченість місцевими водними ресурсами - в межах 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у басейні Міуса. Дефіцит водопостачання в регіоні становить 4 млрд. м3 на рік.
З метою покращення водогосподарського балансу в регіоні споруджено великі водосховища, два канали Дніпро-Донбас і Сіверський Донець-Донбас. Обмежене водопостачання регіону, особливо питною водою, зумовлене забрудненням вод шахтами (1 км3 щороку) та господарсько-побутовими стоками. Надзвичайно велика кількість води використовується у важкій промисловості (металургії, хімічній промисловості, аграрно-промисловому секторі тощо) і недостатньо використовується оборотне водопостачання.
Лісові ресурси. Як уже було сказано, лісовий фонд економічного району становить близько 4 % від його території або майже в 4 рази нижчий ніж в середньому по Україні. Він представлений лісами 1-ї групи, тобто зеленими зонами, полезахисними смугами, які не мають промислово-експлуатаційного значення. З 1960-х по 90-ті роки площа лісових насаджень регіону скоротилася майже вдвічі. Ліси економічного району представлені трьома лісостеповими видами - байрачними, заплавними і водороздільними.
У видовому складі лісів переважають листяні породи - дуб, липа, ліщина, калина, трапляються і хвойні - сосна, ялина. Найбільш різноманітними за видовим складом є ліси долини Сіверського Дінця. На південь від Донецька знаходиться штучний Великоанадорський ліс, який називають «зеленою перлиною» Донбасу. Отже, проблема лісових ресурсів залишається невирішеною і на майбутнє, хоча нею необхідно стабільно займатися і щорічно висаджувати кілька тисяч га, з часом затрати себе окуплять.
Рекреаційні ресурси. Для Донецького економічного регіону з високою густотою населення питання його оздоровлення мають винятково важливе значення. Не дивлячись на значне антропогенне навантаження на території регіону, компоненти навколишнього середовища гармонійно поєднуються, що зумовлюють певні рекреаційні можливості економічного району. Розвиткові рекреації сприяють наявні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку і оздоровлення. Рекреаційним можливостям сприяють помірно-континентальний клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридні, столові). Найбільша концентрація мінеральних вод спостерігається у Волноваському, Попаснянсь-кому, Старобільському районах. Значні природно-рекреаційні ресурси економічного району зосереджені в основному в басейні Сіверського Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ.
Перспективи подальшого розвитку рекреації в регіоні обмежені через значне промислове і сільськогосподарське освоєння території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря. Проте можливі лісонасадження у значних масштабах у майбутньому дадуть можливість розширити рекреаційні ресурси Донецького економічного регіону.
Демографічний потенціал. Сучасна демографічна ситуація значною мірою зумовлюється природним і механічним рухом населення, наслідками соціально-економічної кризи, в першу чергу в паливно-енергетичному комплексі, а також надзвичайно високою урбанізацією території. Але починаючи з 1996 р. процес урбанізації-зростання міського населення - призупинився. У 2000 р. кількість міських жителів Донбасу становила 88,2%: у Донецькій обл. - 90,1%, у Луганській - 86,4 %. Ця ж тенденція спостерігається і сьогодні. Однак загальна кількість населення в регіоні, починаючи з 1995 р., скорочується. За останні п'ять років населення Донбасу скоротилося майже на 500 тис. чол (6,1%). Причиною, перш за все, стало зниження народжуваності та зростання смертності, яке викликане негативною дією соціально-економічних чинників: падінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, підвищенням частки людей похилого віку. Показники народжуваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньо українських. Дитяча смертність в Донбасі становить 13,5% і є вищою ніж у середньому в Україні на 1,6%. Питома вага населення старше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 21,1% у 1990 до 24,6% у 2000 р., тобто відбувається старіння населення. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 %.
Розселення населення. Донецький економічний район найбільш урбанізований в Україні. Тут розташовано 88 міст (19,8% міст України), з них 42 (30,7 %) обласного підпорядкування, 242 (26,6%) селищ міського типу, 455 сільських рад в 36 адміністративних районах. У Донецьку проживає близько мільйону жителів, а в Маріуполі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.
У Донецькому регіоні система розселення має свої особливості. Вони характеризуються відносно високим рівнем розвитку виробничих, наукових, культурних зв'язків, які визначають взаємопов'я-заність розвитку в першу чергу міських мереж у системі розселення. Характерною особливістю розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. В економічному регіоні розташовані одні з найбільших промислових агломерацій держави: Донецько - Макіївська, Горлівсько - Єнакієвська та Сіверодонецько-Лисичансько - Рубіжанська. В розселенні Донбасу явно виділяються диспропорції господарських структур, передусім міських поселень. Спостерігається їх внутрішня недосконалість і незбалансованість території (територія від Рубіжного до Донецька більш як 150 км є майже суцільним містом), низький ступінь інтеграції міських і сільських поселень.
З метою збалансування системи розселення району на перспективу необхідно розробити і затвердити схему розселення, де передбачити формування цілісних розселенських структур, зменшення промислового навантаження і вдосконалення соціальної інфраструктури, особливо у невеликих міських поселеннях.
У сільських населених пунктах істотного покращення вимагають виробнича база і соціальна сфера для подальшого удосконалення системи розселення та поліпшення демографічної ситуації в економічному регіоні.
Трудовий потенціал. У Донецькому економічному регіоні зайнятість населення складає 41,6 % від загальної чисельності. Це один ч регіонів в державі, де найбільша питома вага зайнятості у сфері матеріального виробництва і, зокрема, в промисловості.
Одночасно район є одним з таких, де найнижча у державі частка зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Цей показник дещо вищий в Луганській області, що пояснюється нижчим рівнем розвитку промисловості в регіоні.
За останній період кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності регіону значно скоротилася - 16,5 %. Зменшення чисельності населення, зайнятого у матеріальному виробництві, відбувається під впливом структурних змін у економіці. Причини: зменшення попиту на робочу силу, зростання безробіття як прихованого, так і у відкритій формі. Як показали дослідження, у 2000 р. пропозиція робочої сили у районі в сім разів перевищувала попит і це в той час, коли питома вага Донецького економічного району в загальноукраїнській потребі робочої сили становила 31,7 %. Особливою проблемою є значне вивільнення робітників із об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що викликане закриттям значної кількості нерентабельних шахт і зниженням виробництва електроенергії. Це дуже негативно впливає на соціально-економічні проблеми в шахтарських поселеннях, де іншого шляху працевлаштування практично немає.
Сьогодні кількість працюючих, зайнятих в усіх сферах економіки регіону, становить близько 3,07 млн. чол., що більш як на 23 % менше за відповідний показник у 1990 р.
У регіоні зростає кількість зареєстрованих безробітних, яка сьогодні становить близько 150 тис. чол. ( 13,0 % від кількості безробітних в Україні). Середній рівень зареєстрованого безробіття коливається в межах 3,5-3,7 %.
Науково-технічний потенціал. Донецький економічний регіон має потужну науково-технічну базу. Цьому сприяє наявність в регіоні багатогалузевого суспільно-господарського комплексу, великої кількості технологічно складних виробництв, важкої індустрії, машинобудування, видобувної та хімічної промисловості.
У розпорядженні району є науково-дослідні інститути, установи галузевого і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади II-IV рівня акредитації. У 15-ти наукових установах досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної галузі. Головною ланкою науково-технічного комплексу регіону є Донецький науковий центр НАН України, до складу якого входять 5 науково-дослідних інститутів Донецька, а також філії академічних установ у Луганську, Макіївці, Горлівці. Дослідною базою наукових установ Донбасу є 91 дослідне виробництво. Обсяги фінансування науково-дослідних робіт у Донецькому економічному районі становлять понад 8% від загальнодержавного показника. Установи регіону виконують дуже важливу науково-дослідну роботу, яка становить близько 17 % всіх виконаних НДР у країні.
Виробничий потенціал. Визначається особливостями природно-ресурсного потенціалу району і, на цій основі, спеціалізацією господарства економічного регіону.
Станом на 1 січня 2001р. первісна вартість основних фондів регіону становила 143,2 млрд. грн, що дорівнює 17,3 % вартості основних фондів України. У структурі основних фондів району найбільшу питому вагу має промисловість - 51,3 %, на транспорт і зв'язок припадає 11,1 %, сільське господарство - 4,5 %, будівництво - 1,5 %, оптову і роздрібну торгівлю - 2,0 %, освіту - 2,9 %, охорону здоров'я та соціальну допомогу -1,0 %. Як показують наведені дані, для Донбасу характерними є надмірна концентрація фондів промислово-виробничого потенціалу і недостатнє фондозабезпечення соціально-культурної сфери.
Сьогоднішня галузева структура основних фондів практично не відрізняється від структури, що склалась до 1991 р. У той час вона була недосконалою і в перспективі з реструктуризацією економіки вимагала відповідних змін у посиленні розвитку соціальної сфери.