лекции прядко

Міністерство освіти і науки України

Донбаська державна академія будівництва і архітектури

Кафедра “Архітектура” Секція “Архітектура промислових та цивільних будівель”

Конспект лекцій на тему:

“АРХІТЕКТУРА ПРОМИСЛОВОГО РАЙОНУ” для спеціальності 7.092104

“Технологія виробництва будівельних конструкцій, виробів і матеріалів”.

Склав: к.т.н., доц. М.В. Прядко

Макіївка, 2000 р.

Лекція №1

“РОЗМІЩЕННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ І ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОЇ ТЕРИТОРІЇ”

Загальні положення при проектуванні виробничих будівель.

Значна частина промислових підприємств повинна будуватися у вигляді великих спеціальних комбінатів, промислових комплексів. Розповсюдження здобудуть виробничі будівлі, які розташовані нижче поверхні землі 2-3 яруси.

При розробці генеральних планів промислових підприємств вирішують нові задачі, такі, як модульність планування, типізація елементів генерального плану та технологічних компоновок, чітке зонування і блочність забудови. Застосований в першій час принцип “універерсальності” (“гнучності”) розповсюдиться в недалеку майбутньому з конструктивних рішень на архітектурно-планувальні, на планування території підприємства, промислового комплексу.

Істотний вплив на архітектурно-будівельне рішення виробничих будівель їх поверховість.

Одноповерхові виробничі будівлі будують каркасними зі збірного залізобетону, менш зі сталі в залежності від розміру і характеру кранового навантаження, основних об’ємно-планувальних параметрів та внутрішнього режиму приміщень цеху. Встановлені раціональні галузі застосування збірного залізобетону, який прийнятий основним матеріалом конструкцій виробничих будівель.

Питання пор доцільність застосування залізобетонних, металевих або інших будівельних конструкцій треба вирішити з урахуванням ефективності їх використання та наявність в районі будівництва відповідних промислових баз та матеріальних ресурсів. В теперішній час частіше застосовують збірний залізобетонний каркас. Поперечні рами такого каркасу уявляють з себе систему з колон (стояків), затиснених у фундаментах та ригилей у вигляді балок або ферм. Просторова жорсткість будівель в поперечному напрямку створюється поперечними рамами, а в повздовжньому – колонами, несучою конструкцією покриття та підкрановими балками, а також вертикальними та горизонтальними зв’язками. В одноповерхових виробничих будівлях найбільш часто застосовують сітку колон 18 х 12 та 24 х 12 м.

Багатоповерхові будівлі будують досить рідко, головним чином для розміщення підприємств, які випускають продукцію порівняно невеликої ваги. Найбільше розповсюдження вони здобули в хімічній, електронній, радіотехнічній, легкій, харчовій галузі промисловості та в інших виробництвах, технологічний процес в яких протікає по вертикалі. В багатоповерхових будівлях розміри належить призначити кратними: прогонів – 6м, кроку колон – 6м, висоту поверхів – 0,6 м. Сітку колон досить часто застосовують 6 х 6 або 6

х 9, а також 6 х 12, 6 х 18, 6 х 24м.

Спочатку ніж перейти до вивчання основних положень архітектурного проектування промислових будівель підприємств, необхідно розглянути питання організації промислових територій, розміщення промислових та промислово-сельбищних районів, вузлів та підприємств, принципи їх проектування, а також розроблення генеральних планів підприємств.

Районне планування та охорона навколишнього середовища

Районне планування виявляє з себе комплекс взаємозв’язаних заходів по раціональному розміщенню усіх видів і об’єктів будівництва в тому іншому районі країни, які забезпечують ефективне використання території, природних, трудових, матеріальних ресурсів і узгоджених з вимогами охорони навколишнього середовища. В охороні навколишнього середовища важлива роль відводиться районному плануванню. Роль районного планування по охороні навколишнього середовища полягає, як правило, в розробці заходів по охороні природних компонентів: води, атмосферного повітря, грунтоворослинного покриття, тваринного світу. Відсіль задачі планування по охороні природи органічно зв’язані задачами по функціональному зонуванню інженерно-містобудівній підготовці території району, озелененням місцевості.

Розглянемо найбільш важливі задачі районного планування в їх зв’язку з охороною навколишнього середовища.

1.Раціональне розміщення промисловості само по собі грає важливу роль у справі охорони навколишнього середовища. Сюди відносяться розміщення підприємств з навітряного боку і вниз по течії рік відносно населених місць, лісопарків, зон відпочинку. Повне очищення стоку виробничих вод та викидів може забезпечити досить надійну охорону атмосферного повітря, водних джерел.

2.Велике значення має кооперація промислових виробництв. Наприклад, в лісовій промисловості кооперація різних виробництв лісозаготівельного, деревооброблюючого, лісохімічного та інших дозволяє комплексно використовувати лісові скарби.

3.Розміщення сільського господарства, спеціалізація та підвищення продуктивності також зв’язана з охороною природи. Так, найкращі умови зростання сільськогосподарчих культур забезпечується лише в природньому середовищі, вільному руйнуючого впливу промислових шкідливостей.

4.Організація транспортних зв’язків в районі окрім своєї основної задачі повинна вдовольняти вимогам охорони природи.

5.Розсілення людей само по собі припускає створення оптимальних умов для життя людини.

6.Особливе природоохоронне значення набуває такий важливий планувальний заход, як функціональне зонування території району, тобто розподілення його території на ряд зон з особливим господарсько-виробничи та економічним режимом. Районне планування виявляється важливішим елементом і засобом в

боротьбі проти вузьковідомственного розміщення промислових підприємств, за прогресивні містобудівні рішення.

Промислові та сальбищно-промислові райони.

Промислові підприємства доцільно розміщати на окремо, а концентрувати в велику групи, які знаходяться на загальній території і ті, які утворюють промислові райони, які знають частину території міста або прилягаючої до нього території. В індустріальних містах промислові райони з розташованими в них виробничими підприємствами займають до 50-60% території ( в середньому 25-35% при мінімумі 15%), виявляючись основним місто утворюючим ядром. Промислові райони істотно впливають на розміри міст, їх планувальну структуру і умови життя жителів міста. Їх важлива особливість – кооперування основних допоміжних і обслуговуючих об’єктів в місті.

Промислові райони можуть бути розташовані і на окремих від існуючих міст територіях. Такі, наприклад, райони розташування підприємств в місцях здобичі вугілля, руди, нафти.

При виборі території для промислового району необхідно врахувати природнокліматичні і топографічні умови (рельєф та нахил місцевості, напрямок, швидкість та повторність вітрів, вологість повітря та ін.), інженерногеологічну характеристику території.

Максимальним нахилом території слід враховувати нахил 0,003 – 0,05, мінімальним – 0,003 (для забезпечення стоку атмосферних вод).

Для території промисловості району віддають перевагу ґрунтам однорідної геологічної будови з нормативним тиском на основу не менш 0,15 Мпа. Для виключення можливості затоплення поверхні промислових майданчиків паводковими водами позначки поверхні цих майданчиків повинні бути вище розрахункового горизонту паводкових вод не менш ніж на 0,5 м.

При виборі території промислового району належить враховувати, що підприємства зі значним споживанням, електроенергії доцільно розміщати поблизу джерел електропостачання або поблизу лінії електропередачі. Одночасно повинні бути враховані вимоги до якості води відповідно з характером виробництва та необхідністю скиду стічних вод.

При виборі території промислового району, крім того, необхідно враховувати вимоги, які пред’являють промисловому транспорту. Найбільш вантажовмістиві підприємства бажано розміщувати на території, яка має зв’язок водяною артерією.

Міські промислові райони з підприємствами, які виділяють виробничі шкідливості, необхідно розташувати з підвітряного боку по відношенню до най ближнього району частини міста.

Території підприємства доцільно розташовувати повздовжньою віссю паралельно напрямку домінуючих вітрів або під кутом до них не більш 450о. Домінуючий напрямок вітрів приймають по так названій розі вітрів. Для побудови рози вітрів проводять з однієї крапки прямі по напрямку шістнадцяти румбів на кожній з них відкладають стільки відрізів, скільки разів у тім

напрямку за окремий проміжок часу віяв вітер; кінці відрізків з’єднують прямими. При побудові рози вітрів по повторенню та швидкості визначають для кожного напрямку не тільки повторюваність вітра, а і його швидкість. Після цього величину повторення кожного напрямку помножують на відповідну середню швидкість. Отримані величини висловлюють в відсотках від загальної суми та відкладають в визначеному масштабі по напрямку румбів.

Промислові підприємства в залежності від виду виробництва, виділяємо шкідловостів та умов технологічного процесу розподіляють на п’ять класів: до 1 класу відносяться підприємства з особливо шкідливими виробництвами. Для підприємства 1 класу треба влаштовувати санітарно-захисні зони шириною 1000м, для підприємств 2,3, 4 та 5 класів – шириною відповідно 500, 300, 100 та 50 м. В санітарно-захисній зоні з боку сельбшуної території радять передбачити смугу зелених насаджень шириною не менш 50м, а при ширині зони до 100 м – не менш 20 м.

Планування міського промислового району повинне бути пов’язане з плануванням прилягаючих районів міста, з системою міських вулиць та інженерних мереж.

Промислові вузли

Підприємства, які розміщаються в промислових районах незалежно від їх відомственої належності необхідно з’єднувати в промислові вузли з загальними допоміжними виробництвами, інженерними спорудами та мережами. Таке об’єднання дозволяє найбільш ефективно використовувати суспільну працю, матеріальні і грошові ресурси як при будівництві, так і при експлуатації підприємств.

Підприємства, які об’єднані в промислові вузли повинні розміщуватися на як можливо близьких відстанях один від одного, з найменшою відстанню загальних для групи підприємств комунікацій. В житлових районах не дозволяється розташовувати підприємства, які вимагають влаштування залізнодорожних під’їздних шляхів або прокладання їх крізь житлові райони, а також підприємства, що мають вантажообіг з інтенсивністю руху більш 40автомобілів на добу в одному напрямку. На практиці можуть зустрічатися такі системи планування промислових вузлів: смугового типу у вигляді смуги, яка проходить паралельно житловій території; глибинного типу – такі вузли звичайно проектують в глибину від житлової території.

Територія промислових вузлів по її функціональному ви користуванню звичайно розподілена на декілька зон: майданчики підприємств, суспільні центри, загальні об’єкти допоміжних та підсобних виробництв, склади.

При розробці схем генеральних планів промислових вузлів повинен здійснюватися комплексний архітектурно-планувальний і композиційний задум, який передбачає доцільне розміщення промислових підприємств на одному або декількох суміжних майданчиках. Крім того, при розробці генеральних планів промислових вузлів треба вирішити питання обслуговування і упорядкування з ув’язкою планування міста.

Досвіт проектування показує, що промислові вузли, що зустрічаються в практиці, належить розподіляти на дві групи: підприємства різних галузей промисловості – багатогалузеві промислові вузли; заводи або фабрики головним чином однієї або декількох споріднених галузей промисловості (підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості та ін.). промислові вузли другої групи називають спеціалізованими.

При змінені складу промислового вузла належить враховувати його планувальну структуру, яка повністю повинна відповідати містобудівним умовам, особливостям рельєфу та ландшафту.

Відповідальність за своєчасне проектування, споруду і введення в

експлуатацію об’єктів, загальних для всіх підприємств, покладається на головного замовника, наприклад, виконавчий комітет міської ради.

Лекція №2

“ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ ПРОМПІДПРИЄМСТВ”

Генеральні плани промпідприємств 1. Планування та забудова промислової площадки.

Площа промислового підприємства, як правило, розділяють на зони:

-предзаводську;

-виробничу;

-складську.

Розроблюють декілька варіантів проектів забудови промпідприємства, а потім вибирають оптимальне рішення. Критеріями при цьому служать: показники ступеню компактності планування, довжина доріг та інженерних мереж, відносна площа озеленіння та інші.

При рішенні генпланів слід ураховувати можливість введення підприємств в експлуатацію чергами.

Усі підприємства складаються з груп об’єктів:

-основного виробництва;

-обслуговування виробництва;

-обслуговування трудящих.

Основне виробництво – це заготівельні, складальні, обробні цехи. Обслуговування підприємства – це цехи по ремонту обладнання, склади,

ТЕС, транспортні цехи, насосні станції та інші.

Об’єкти обслуговування трудящих складаються з групи будинків санітарно-гігієнічного, комунального, культурно-побутового призначення.

У практиці проектування прийнято цехи на майданчику підприємства з’єднувати у групи, споріднені по своєму призначенню. Наприклад: цехи основного виробництва – заготівельні, обробні, складальні; допоміжного – інструментальні, модельні, ремонтні та ін.; обслуговуючого – енергетичні, транспортні, складські та інші.

Будинки цехів, які по технологічним умовам у ту чи іншу групу, доцільно розташувати компактно в одній зоні з мінімально допустимими санітарними та протипожежними розривами між ними при найменшій протяжності доріг та інженерних мереж.

Санітарний розрив між будинками, які освітлюються крізь віконце прорізи повинен складати не менш найбільшої висоти до верху карнизу протистоячих будинків.

Протипожежні розриви між виробничими будинками установлюють в залежності від ступеню вогнестійкості протистоячих будинків по Сніп 11-2-80. зонування території дозволяє досягти найбільш раціонального рішення планування промпідприємства по умовах чіткої організації виробничого процесу.

Будинки з виробництвами підвищеної пожежонебезпечності слід розташовувати з повітряного боку; складські приміщення раціонально розміщати біля зовнішніх меж з урахування ефективного використання залізничних шляхів.

Так, наприклад, механічні цехи машинобудівних заводів групують з заготівельними цехами (ливарні, ковальні цехи). Групу заготівельних цехів машинобудівних заводів (стале – та чавуноливарні, ковальні) доцільно розташувати з повітряного боку по відношенню до механічних цехів. Ці цехи розташовують поблизу групи енергетичних споруд (ТЕС), так як вони споживають багато енергії (електрики, пара та ін.).

Групу допоміжних цехів (інструментальні, ремонтні) слід розміщати на стику зон обробних заготівельних цехів.

Угрупу будинків обслуговування входять їдальня, поліклініка, ГПТУ, прохідна та інші. Їх розташовують, як правило, по шляху проходження на роботу, у головного входу на завод.

Головний вхід на підприємство слід розташовувати з боку основного під’їзду людей. Якщо на заводі декілька входів, то їх розміщують на відстані не більш 1,5 км один від одного та не більш ніж 800 м від входу у побутові

приміщення. Перед входами передбачають майданчики для користуючихся їдальнями, прохідними, АБК з розрахунку 0,15 м2 на одну людину найбільш численної зміни.

Умісцях перехрещення пішохідних шляхів з залізничним або автомобільним транспортом при потоці пішоходів більш 300 людей в 1 годину слід передбачити пішохідні мости або тунелі. Входи у АБК не рекомендується розташовувати з боку залізничної колії.

Загальні об’єкти культурно-побутового обслуговування трудящих слід розміщати слід розміщати у складі суспільного центру промислового вузла. Особливу увагу слід приділяти густині забудови площі підприємства. Вона визначається по Сніп 11-89-80 як відношення площі забудови до площі підприємства в огорожі. Площа забудови визначається як сума площ, які зайняті будинки та споруди усіх видів (включаючи навіси, естакади, галереї, резервуари, тунелі та ін.). у площу забудови повинні бути включені резервні дільниці та площі підприємства, налічені у перспективі під забудову.

Упрактиці проектування прийняті різні системи забудови промислових площадок:

- рядова панельно-квартальна; - блочно-панельна квартальна та багато квартальна;

- периметрально - прямокутна та ін.

Рядова панельно-квартальна система планування.

Промислові будинки розташовують по прямокутній мережі вулиць. Панель

–це смуга забудови, обмежена з двох боків проїздами. Така панель забудована по ширині одним або двома будинками. Ширина панелей половинна бути однаковою та кратною 6м.

Система забудови блочно-панельна квартальна. Периметрально - прямокутна система забудови.

З досвіду проектування встановлено, що найбільш раціональна площадка у виді прямокутника з співвідношенням боків 1:2 (при вході з довгого боку). Така площадка має найменшу довжину шляху руху працюючих до цехів, так як головна магістраль розташовується посередені його довгого боку.

2. Зблокировані цехи.

Підвищенню густини забудови території підприємства у найбільшій мірі сприяє блокування цехів у великі будинки. Це дозволяє скоротити протяжність інженерних комунікацій, довжину зовнішніх огороджень, зменшити тепловтрати від будинку.

Об’єкти основного виробництва і технічного обслуговування виробництва слід з’єднувати в більш великі будинки, як що це з економічної точки зору обґрунтовано та можливо по технологічним, будівельним, санітарно-технічним та протипожежним вимогам, а також умовами безпеки.

Так трансформаторні підстанції та розподільні пункти (6-10 квт), вентустановки, насосні по перекачці негорючих рідин та газів, проміжні та витратні склади слід проектувати не віддільностоячими, а розміщати у виробничих будинках.

Блокувати цехи легше на підприємствах текстильної і машинобудівної промисловості; складніше текстильної і машинобудівної промисловості; складніше в металургії та деяких інших галузях.

Розміщення на невеликій площі декількох виробництв приводить до надмірного зосередження працюючих і перевантажує суспільний транспорт у години пік.

3. Інженерна підготовка.

Головна задача інженерної підготовки – це вертикальне планування з метою приведення природного рельєфу місцевості відповідно з вимогами будівництва та забезпечення відводу атмосферних вод промплощадки.

При проектуванні генплану планировочні відмітки території призначають з обраховуванням слідуючи вимог:

-зберегти по можливості природний рельєф, ґрунтовий покрів та зелені насадження;

-забезпечити відвід поверхневих вод;

-додержувати по можливості нульовий баланс в об’ємах виїмки та

насипу у межах плануємої площадки.

Суцільне вертикальне планування можливо примінити при густині забудови більш 25%, а також при великій насиченості площадки дорогами та інженерними мережами.

Схил поверхні площадки приймають не менш 0,003 і не більш 0,05 для глиняних ґрунтів; 0,03 – для пісчаних ґрунтів; 0,01 – для лесу та дрібних пісків; 0,03 – для вічномерзлих ґрунтів.

Рівень підлоги першого поверху будинків прийнято розташовувати вище планованої позначки землі не менш чим на 150 мм. Вздовж зовнішніх стін слід влаштовувати відмостки шириною не менш 500 мм і з схилами від будинку на

0,03 – 0,1.

У число робіт по упорядкуванню входить озеленення заводської території, влаштування сучасних доріг та тротуарів, влаштування огороджень та ін. Зелені насадження слід зосереджувати в районі побутових приміщень, їдалень, здравпунктів, заводоуправлінь та ін. Не слід надмірно озеленяти дільниці, які

прилягають до залізниці, біля відкритих заводських складів. Озеленення повинно складати не більш 15% земельної дільниці підприємств.

Відстань від будинків до насаджень приймають в залежності від висоти дерев та їх крони (5-10 м), щоб не було затемнення приміщення.

Дерева не повинні заважати добрій видимості водіїв.

Ширину тротуарів слід приймати кратній смузі руху 0,75 м. Мінімальна ширина тротуару повинна бути не менш 1,5 м. Ширина тротуару приймається в залежності від кількості працюючих у найбільш багато численній зміні із розрахунку 750 люд. на 1 смугу руху (0,75 м).

Ширина велосипедних доріжок повинна не менш 1,6 м для одно стрічкового руху і 2,5 м – двох стрічкового.

Для створення архітектурного ансамблю промпідприємств використовують різноманітні малі форми (кіоски, павільйони та ін).

4. Промисловий транспорт.

Промтранспопрт розділяють на зовнішній та внутрішньозаводський. Зовнішній транспорт (рельсовий, безрельсовий, водний) служе для зв’язку

підприємства з базою сировини та відправки готового продукту, а також вивозу відходів виробництва.

Елементами зовнішнього залізничного транспорту є станція примикання, об’їзний шлях і сортировочна станція промислового району, які розташовують за межами території заводу.

Внутрішньозаводський транспорт планують на основі розрахунку потужності вантажообігу і характеру переміщаємих вантажів.

Залізничний транспорт допустимо передбачати при загальному вантажообігу підприємства не менш 10 умовних вагонів за добу, а також при необхідності перевозу крупногабаритних вантажів. Застосовують також непреривний транспорт (конвеєрний, гідравлічний, пневматичний, монорельсовий та інш.).

На заводських територіях можуть бути застосовані наступні схеми залізничного транспорту:

-тупикові;

-кільцеві з рухом в одному напрямку;

-змішані тупиково-кільцеві схеми.

-Звичайно внутрішньозаводський залізничний транспорт займає до 10% загальної території підприємства, а іноді і більше.

Основним видом безрельсового транспорту на майданчику підприємства є автомобільний, для якого планують сіть доріг, які називаються проїздами.

5. Техніко-економічні показники генпланів:

-площа забудови території, га;

-густина забудова, %;

-площа, зайнята озелененням, га;

-площа залізничних шляхів та безрельсових доріг, га і їх протяжність, км;

-протяжність підземних та надземних інженерних мереж, км;

-протяжність огородження, км.