3. Територіальна і галузева структура господарства регіону

Донецький економічний район спеціалізується на промисловому виробництві і є індустріально-аграрним регіоном. Структура терито­ріального господарського комплексу Донбасу порівняно з Україною в цілому характеризується значно вищою часткою промисловості у валовій додатковій вартості (ВДВ). Питома вага усіх інших галузей матеріального виробництва ВДВ району нижча від середніх показ­ників по країні, при цьому частка сільгосппродукції ВДВ району вдвічі нижча, ніж у цілому по Україні.

Промисловість. Як уже зазначалось, економіка Донецького ре­гіону вирізняється розвинутим промисловим виробництвом, особливо галузей важкої промисловості, яке сформувалося під впливом спе­цифічного природно-ресурсного потенціалу району. Частка паливної промисловості і чорної металургії району в галузевій струк­турі виробництва промислової продукції перевищує майже у 2 рази середні показники по країні.

У галузевій структурі промисловості найбільшу питому вагу в До­нецькій обл. має чорна металургія - 52,3 %, а в Луганській обл. - паливна промисловість - 30,7 %. Питома вага всіх інших галузей про­мислового виробництва в його структурі нижча ніж в середньому по Україні. Крім згаданих галузей, Донецька область вирізняється роз­кинутими машинобудуванням і металообробкою, електроенергети­кою та потужним хімічним комплексом, а Луганська - машинобудуванням і металообробкою та харчовою промисловістю

Для удосконалення структури промислового виробництва Донбасу необхідно вирішувати питання зростання в напрямку легкої, нафтохі­мічної, харчової галузей та промисловості будівельних матеріалів.

Економіка Донецького регіону і її промисловий комплекс спеціалізуються на випуску продукції важкої промисловості, зокрема паливної промисловості - 46,3 % від її виробництва в Україні, чорної металургії- 42,3 %. У цілому Донбас виробляє близь­ко чверті промислової продукції країни. Крім названих вище, еконо­мічний район спеціалізується на різнопрофільному важкому матеріа­ломісткому машинобудуванні та металообробці (15 %), які представ­лені виробництвом гірничошахтного устаткування, а також на станко - і приладобудуванні, виробництві обладнання для переробних га­лузей АПК і легкої промисловості, галузі будівельних матеріалів. Ча­стка хімічної і нафтохімічної галузі у промисловості регіону нижча ніж в середньому по Україні (5,0 % порівняно з 5,8 %). Найбільш розвиненим є коксохімічне і нафтохімічне виробництво, випуск міне­ральних добрив та іншої продукції неорганічної хімії, гумотехнічна промисловість.

Недостатній розвиток у регіоні мають переробна галузь АПК хар­чова - 7,7 % від виробництва у країні, а також кольорова металургія -13,7 %, деревообробна та целюлозно-паперова - 7,7 %, легка про­мисловість - 6,2 %. У кам'яновугільній галузі функціонує понад 200 підприємств з видобутку (в основному підземним способом) та близь­ко 60 підприємств зі збагачення вугілля.

На території економічного району знаходиться і працює близько 30 % електростанцій України. Енергетика працює на місцевому вугіллі, привізному мазуті і газі. Тут створене найбільше в країні енергооб'єднання «Донбас».

На місцевому коксівному вугіллі та рудній сировині Придніпров'я в економічному Донецькому регіоні розвивається чорна металургія, де виробляється майже половина (46 %) металургійної продукції Ук­раїни. Кольорова металургія представлена Артемівським заводом з обробки кольорових металів, Стахановським заводом феросплавів, ВАТ «Укрцинк» (м.Константинівка), Донецьким заводом алюмінієвих профілів «Донецьквторцвєтмет» тощо.

Машинобудування посідає третє місце в структурі промисловості після вугільної металургії (тут виробляється близько 15 % товарної продукції цієї галузі країни). Переважає важке, металомістке машинобудування, обладнання для вугільної, металургійної, чорнорудної і харчової промисловостей, розвинуте суднобудування, сільськогоспо­дарське машинобудування. Також функціонують підприємства з ви­робництва обчислювальної техніки, електротехніки, приладобудуван­ня тощо. Є численні центри галузі, які розміщені у більшості міст регіону.

До провідних галузей промисловості регіону належать коксохімія і хімія. Коксохімія працює на відходах чорної металургії і дає понад 50 % продукції коксівної галузі України. Хімія включає гірничо-хімічну промисловість, яка працює на місцевій сировині, - камінній солі, газовому вугіллі, вапні тощо. Тут добре розвинуте виробництво соди, мінеральних добрив і кислот, хімічних реактивів, лакофарбова промисловість. У регіоні також є виробництво капролактану, пласт­мас, синтетичних смол, гумотехнічних виробів тощо.

Основні центри хімічної промисловості: Лисичанськ (АТ «Лисичанськ нафтооргсинтез», ВАТ «Лисичанська сода»), Сєвєродонецьк (ВАТ «Сєвєродонецкий Оргхім»), Донецьк (ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів», АЗТ «Донецький хімічний завод»), Маріуполь (ВАТ «Маркохім») .

У регіоні достатньо розвинута промисловість будматеріалів і будін-дустрія. Міжрегіональне значення має виробництво віконного скла, цементу, облицювальних плиток. На місцевий ринок працює, в основ­ному, виробництво залізобетонних виробів, стінових і покрівельних матеріалів, бетонних стінових блоків тощо. Ці підприємства об'єднані у ВАТ «Донецькбудматеріали», ВАТ «Луганськбудматеріали», ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» та ін.

Легка промисловість включає текстильну трикотажну, швейну, шкіряно-взуттєву Основні її центри у великих містах: Донецьку, Лу­ганську, Маріуполі, Макіївці, Артемівську та ін.

Агропромисловий комплекс. Донецький економічний район не забезпечує власні потреби в продовольчій продукції. Однак він має високоінтенсивний агропромисловий комплекс, у структурі якого ви­різняються сільське господарство, харчова промисловість і виробни­чо-соціальна інфраструктура АПК.

Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зер­нових (озима і яра пшениця, кукурудза на зерно), технічних (соняш­ник) культур та на овочівництві, виноградарстві і садівництві, особ­ливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством, птахівництвом.

Сільськогосподарські угіддя становлять 75,5 % від території регіо­ну - це на 3,3 % більше ніж в середньому по країні. У структурі по­сівних площ основне місце займають зернові культури (майже 50 % посівів регіону). Як видно із таблиці, регіон не забезпечує власних потреб у виробництві зерна, картоплі, овочів, м'яса, молока, тим більше враховуючи те, що порівняно з 1990 р. виробництво сільськогосподарської продукції ско­ротилось майже у два рази. Основними причинами такого різкого спа­ду виробництва стали значне скорочення поголів'я худоби, диспропор­ція цін на сільськогосподарську продукцію порівняно з промисловою, збитковість виробництва.

Харчова і переробна промисловість регіону включає в себе 16 підгалузей, основними серед яких є м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарна, кондитерська, рибна, солевидобувна, олійно-жирова. Значна частина продовольчої сировини на переробку посту­пає із інших регіонів.

Відродження аграрного виробництва в економіці регіону можли­ве лише в умовах поліпшення загальної ситуації соціально-економі­чного розвитку країни. В Донецькому економічному регіоні необхід­но працювати над програмою збільшення трудових ресурсів в аграр­ному секторі - за рахунок скорочення їх у вугільній галузі і створен­ня для них відповідних соціально-культурних умов і рівня життя в сільських населених пунктах. Для цього має бути відповідна програ­ма поетапного впровадження її в цю важливу галузь.

Транспортний комплекс. Для економічного регіону є харак­терним інтенсивний розвиток основних видів транспорту: залізнич­ного, автомобільного, трубопровідного, авіаційного, морського.

Регіон має одну з найгустіших мереж залізниць в Україні. їх дов­жина становить 2832 км, густота - 53 км на 1000 км². Загальна дов­жина автомобільних шляхів становить 13600 км, густота - 255,6 км на 1000 км². По території регіону проходять магістральні газопрово­ди «Союз», Ставрополь-Москва, нафтопроводи Самара-Слов'янськ і Грозний-Лисичанськ. Великим підприємством морського транспор­ту є АП «Азовське морське пароплавство», яке здійснює перевезення вантажів власним і орендованим флотом між портами України та інших держав. Головним морським портом на Азовському морі є Ма­ріуполь - великий транспортний вузол і база для суден Азовського морського пароплавства. Обсяг вантажопереробки становить 12 млн. т, щорічно обробляється понад 2000 суден.

Провідну роль у транспортному обслуговуванні відіграє автомо­більний транспорт. Щорічно ним перевозиться в середньому до 150 млн. т вантажів і близько 300 млн. пасажирів.

Повітряний транспорт представлений двома авіапідприємствами в Донецьку і Луганську, а аеропорти Донецька, Лисичанська, Лугансь­ка і Сєвєродонецька мають міжнародний статус.

Головні напрями розвитку транспортної галузі регіону:

- оновлення і раціоналізація рухомого складу з урахуванням змін вантажо- та пасажиропотоків;

- поступове переведення значної частини автомобільного пар­ку на газове і дизельне паливо;

- реконструкція залізничних і автомобільних шляхів міжнарод­ного значення для збільшення їх пропускної спроможності;

- ефективне забезпечення транспортних засобів матеріало-технічними ресурсами.

Інвестування економіки регіону. Динаміка капітальних вкла­день з усіх джерел фінансування економіки Донецького регіону за ос­танні роки постійно скорочувалась. Вона скоротилась навіть по відно­шенню до динаміки середніх капіталовкладень по Україні . Однак загальний обсяг капіталовкладень по Донецькій області в два рази вищий ніж у Луганській.

Основні проблеми, які необхідно вирішувати за допомогою капіталовкладень:

- здійснити диверсифікацію виробництва з метою зниження частки гірничодобувної галузі у народногосподарському комплексі;

- нарощувати частку наукоємної продукції;

- впроваджувати безвідходні технології, що є носіями техніч­ного прогресу, зниження забруднення навколишнього середовища, особливо в промислових районах;

- посилити розвиток сільського господарства з метою підви­щення його ефективності та більш повного забезпечення продукта­ми харчування власних потреб;

- нарощувати обсяги житлового будівництва, залучати в цю га­лузь вклади недержавних інвесторів;

- збільшити виділення коштів на розвиток комунальної сфери з метою створення відповідних соціально-культурних і духовних умов та сфери послуг для поліпшення рівня життя населення, яке є голов­ною продуктивною силою розвитку народного господарства;

- покращити матеріально-технічну базу системи освіти, охо­рони здоров 'я, культури та рекреаційних закладів, що є важливим фактором посилення інтелектуального розвитку людини.

Зовнішньоекономічна діяльність. Економічний район має сприятливі умови для розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні в регіоні експортні операції здійснюють майже 1,5 тис. підприємств. Обсяги експорту становлять близько 3,7 млрд. дол. США, імпорту - трохи більше 1,09 млрд. дол США, що відповідно становить 25 %, 8 % від загальноукраїнських показників.

У цілому економічний регіон має активний зовнішньотериторіальний баланс, позитивне сальдо і за обсягом експорту продукції займає друге місце в державі після Придніпровського економічного регіону.

Структура як експорту, так і імпорту має виражену сировинну орієнтацію. До основних видів експортної продукції належать чорні ме­тали та вироби з них. Найбільшу частину в імпорті становлять енер­гоносії, природний газ, нафта, нафтопродукти. Експортні операції здійснюються з багатьма країнами світу: Китаєм, США, Тайванем, Туреччиною, але головним зовнішньоторговельним партнером регі­ону традиційно є Російська Федерація, частка якої у зовнішньому обо­роті становить 30 %.

Екологічна ситуація. В сучасних умовах господарювання еко­логічна проблема є однією з найбільш актуальних. Особливо вона стосується Донецького економічного регіону. Тут, як ніде в Україні, питання екологічної безпеки стоять особливо гостро. Потужний ком­плекс, що представлений в основному галузями чорної металургії, енергетики, хімічної промисловості, є найбільшим забруднювачем навколишнього середовища. До основних видів забруднення належать викиди в атмосферу пилу, шкідливих газів, скидання у водні об'єкти неочищеної відпрацьованої води, нагромадження великої кількості промислових, часто дуже токсичних відходів.

Регіон споживає майже 17 % свіжої води в Україні. Скидання заб­рудненої неочищеної води у водосховища становить понад 20 %.

Найбільший вплив на атмосферне повітря здійснюють підприєм­ства чорної металургії та коксохімії. Регіон має найвищу загазованість повітряного басейну не тільки в Україні,а й вЄвропі. Викиди шкідли­вих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами заб­руднення становлять в середньому за рік понад 1,5 млн. т. Це близько 40 % викидів від загальної кількості викидів по Україні.

Зважаючи на складну екологічну ситуацію, що склалася в Донець­кому економічному регіоні, подальший розвиток його продуктивних сил має здійснюватися паралельно з проведенням виваженої, науко­во обґрунтованої екологічної політики. Важливого значення набуває проблема вдосконалення економічного механізму застосування при­родоохоронних заходів, визначення джерел фінансування, стимулю­вання ведення екологоощадливого природокористування.