74. Зовнішня і внутрішня політика президента де Голля. Теорія "третього

шляху" Франції.

21 грудня 1958 р. президентом Французької республіки було обрано Шарля де Голля, прем'єр-міністром став М. Дебре (1959-1962 рр,).

Оцінюючи створення П'ятої республіки, демократичні сили Франції вважали, що це "режим особистої влади" генерала де Голля. Прихильники генерала створили нову політичну партію "Союз на захист нової республіки" (ЮНР). ЮНР провела в парламент 188 своїх представ­ників, домігшись перемоги над іншими партіями. Головною проблемою П'ятої республіки залишалася проблема Алжиру. Де Голль бачив своє завдання у віднов­ленні величі Франції. Вона уявлялася йому могутньою державою, яка провадить незалежну політику.

Колоніалізм був перешкодою на шляху до вирішення цього завдання. 1960 р. де Голль надав незалежність 14 афри­канським колоніям. Режим П'ятої республіки вирізнявся посиленням втру­чання держави в сферу економіки і соціальних відносин. За допомогою державних законів, субсидій та інших пільг швидкими темпами розвивалися нові галузі, пов'язані з науково-технічним прогресом, — атомна і ракетна, вироб­ництво ЕОМ, радіоелектроніка. Було здійснено докорінну реконструкцію металообробної, хімічної, авіаційної про­мисловості. Зросло виробництво товарів масового спожи-вання (автомобілів, холодильників, телевізорів). Посилю­валися заходи до стабілізації фінансової системи. Було проведено девальвацію франка, внаслідок чого курс іно­земних валют відносно французької зріс на 17,55%, випу­щено акції внутрішньої позики. У 60-ті роки практично зник зовнішньоторговельний дефіцит. (внутрішня політика)

У зовнішній політиці де Голль мав на меті три основ­них завдання:

1.відродити велич Франції,

2. зміцнити її неза­лежність і самостійність,

3.послабити вплив США в Європі.

Негативно ставлячись до комуністичного режиму, він пі­шов на зближення із СРСР, щоб створити противагу США. 1966 р. президент заявив про вихід Франції з військової організації НАТО при збереженні участі в політичних структурах Північно-Атлантичного блоку. Де Голль приді­ляв першорядну увагу модернізації збройних сил, їхньому оснащенню сучасною зброєю.

75. Країни "народної демократії (40-ві - кін. 80-х рр. XX ст.) Східної Європи. Відмінність їх режимів від радянського "зразка".

Масштаби "третього сектору" в постсоціалістичних та, зокрема, пострадянських країнах значно нижчі ніж у країнах "старих демократій" Америки та Європи. Але ННО в цих країнах швидко розвиваються.

Показовим є виникнення (головним чином в 1989-1995 рр.) і розвиток новітніх громадських дослідницьких організацій - "мозкових центрів" у сусідніх постсоціалістичних країнах та країнах народної демократії в Європі. Скажімо, в Албанії в кінці ХХ ст. працювало 6 таких центрів, в Болгарії та Угорщині – близько 20, Польщі – понад 15, Румунії – 8, Словаччині – 12. Think tanks США, Польщі, Чехії та ін. країн Європи мають багато спільного, але водночас відрізняються тематикою своїх досліджень – в країнах Центральної Європи вона головним чином торкається актуальних проблем розвитку демократії і економічних реформ в цих країнах. Візьмімо для прикладу Польщу. В цій країні працює близько 10 відомих недержавних "мозкових центрів". Це – Інститут досліджень основ демократії, Інститут польської політики, Інститут приватного підприємництва і демократії, Міжнародний центр розвитку демократії, Фонд підтримки місцевої демократії, Гданський інститут ринкової економіки, Дослідницький центр ім. Адама Сміта, Фонд СASE – Центр соціальних та економічних досліджень, Інститут сталого розвитку та ін. Всі ці організації окрім Гданського інституту розташовані у Варшаві.