ЛЕКЦІЯ 1

Основні поняття і характеристики дисципліни

“Вступ до перекладознавства”

План

1. Переклад як різновид людської діяльності

2. Мета і соціокультурна роль перекладу

3. Роль перекладача як посередника в акті міжмовної комунікації

4. Місце курсу “Вступ до перекладознавства” серед філологічних і загально гуманітарних наук

Переклад – дуже давній вид людської діяльності. Упродовж віків племена і народи спілкувалися між собою завдяки діяльності, що в наш час дістала назву міжмовного посередництва. Історія свідчить, що кожний чи майже кожний етнос продукував індивідів, здатних здійснювати таке міжмовне посередництво. За останні півстоліття масштаби перекладацької діяльності надзвичайно збільшилися. Причин до цього – немало. Розширилися міжнародні зв’язки, через розпад колоніальної системи та тоталітарних імперій на мапі світу з’явилося чимало незалежних держав. Нестримний розвиток науки і техніки спричинив невситиму потребу в активному обміні інформацією. Повсякчас у світі відбувається багато міжнародних зустрічей, конференцій, форумів. Розширилися культурні зв’язки між народами, масового характеру набрав туризм. Вказані зміни в житті планети викликали величезну порівняно з минулим потребу в перекладах та перекладачах. За лічені десятиліття у багатьох країнах з’явилася велика кількість інформаційних агенцій, бюро перекладів, різноманітних видань, які виходять одночасно кількома мовами. Перекладацьку діяльність провадять тисячі фахівців різного профілю, референтів, секретарів.

Щороку в світі оприлюднюється астрономічна кількість різних типів перекладних матеріалів. Для підготовки цих публікацій працюють армії перекладачів, до роботи яких ставляться високі вимоги. У грудні 1954 року відбувся установчий конгрес Міжнародної федерації перекладачів (ФІТ), котра об’єднала письмових перекладачів багатьох країн світу. Синхронні перекладачі створили самостійну організацію – Міжнародну асоціацію синхронних перекладачів (АПК).

Саме слово “переклад” має не одне значення. По-перше, це може бути перекладений іншою мовою будь-який текстовий матеріал – стаття, брошура, книга тощо. По-друге, переклад можна розглядати як певний вид мовленнєвої діяльності, скерований на передачу інформації з однієї мови на іншу. І по-третє, перекладом теж можна назвати навчальний курс, дисципліну, метою якої є підготовка фахового перекладача.

Кожна дисципліна набуває самостійності коли вона має власний об’єкт, предмет і термінологію. Більшість перекладознавців вважає, що наука про переклад має вивчати процес перекладу. Під процесом перекладу, звичайно, розуміють міжмовні перетворення, тобто, передачу тексту, написаного однією мовою, в текст, презентований іншою мовою. Для адекватної передачі тексту виконавець вимушений вдаватися до певних трансформацій, аби зберегти автентичність змісту і стилю викладу первинного тексту. Втім, будь-який переклад є засобом досягнення цілі комунікації між двома (трьома і більше) учасниками задля повного розуміння передаваної інформації. Переклад може здійснюватися письмово й усно, в останньому разі, послідовно та синхронно, що на високому рівні сервісу здійснюється за допомогою технічних засобів і вимагає високого рівня підготовки виконавців.

Мета перекладу як процесу полягає у тому, щоб ознайомити читача (слухача), що не володіє іноземною мовою на потрібному рівні, з даним текстом чи усним мовленням. Перекласти – означає висловити правильно і в повному обсязі засобами іншої мови те, що вже висловлене засобами одної мови. Уточнимо, переклад може здійснюватися: з однієї на іншу мову, яка може бути спорідненою до першої або неспорідненою, близькою або неблизькою; з діалекту на нормативну мову (рідше навпаки); з діалекту однієї мови на нормативний варіант іншої; з мови давнього періоду на сучасну мову (ту ж саму або іноземну). Роль мови в перекладі така ж як саме життя у суспільстві; щоразу переклад виступає одним з найпотужніших засобів людського спілкування.

Соціокультурна роль перекладу полягає в тому, що з самого початку свого існування він виконує одну з найважливіших суспільних функцій – уможливлює міжмовне та між культурне спілкування людей. Поширення письмових перекладів допомагало передачі знань та культурних досягнень від одного етносу до іншого, від однієї культурної спільноти до іншої, сприяло взаємному збагаченню мов та літератур різних народів. Завдяки перекладацькій діяльності мільйони людей змогли познайомитися з геніальними творами Гомера, Данте, Бокачо, Шекспіра, Ґете, Шевченка та Достоєвського.

Перекладачі відіграли значну роль у становленні та розвитку багатьох національних мов та літератур. Лінгвісти з легкістю простежують дещо видозмінені латинські граматичні конструкції в англійській та інших мовах; літературознавці віднаходять у сучасних національних, здебільшого, європейських літературах численні літературні засоби, створені античними поетами і прозаїками. Завдяки перекладам з інших мов (грецька, латина, польська, німецька, французька) отримала чималі здобутки й українська мова, яка починаючи з княжої доби безугавно вбирала все хороше, цікаве й необхідне з вищевказаних мов та відповідних літератур.

Але успішне здійснення такої соціокультурної ролі стає можливим лише за умови наявності перекладачів, які б посідали глибокі знання іноземних мов, тобто, мов, з яких здійснюється переклад (у перекладознавстві вони позначаються терміном МД – мова джерела), а також – рідної мови, на яку робиться переклад (у галузі – МП – мова перекладу). Відтак, роль перекладача набула великого значення і відповідальність його піднялася на незрівнянно високий щабель. Фаховий перекладач крім знання мов та притаманні їм стилістичних засобів має володіти обширними фоновими знаннями з загальної історії, світової літератури, міфології, релігієзнавства, культури та звичаїв народів тощо.

Розглядаючи переклад як акт міжмовної комунікації, відразу ж слід вказати, що в ньому беруть участь не менше трьох комунікантів: 1) відправник мовленнєвого повідомлення мовою джерела, 2) отримувач кінцевого повідомлення, кому воно, власне, й адресується і 3) перекладач-посередник, який уможливлює взаємне розуміння відправника й отримувача. Роль останнього тут істотна. Він отримує інформацію однією мовою, зрозумівши зміст повідомлення, здійснює переклад, тобто, висловлює отриману та сприйняту первинну інформацію без зміни змісту іншою мовою. Сам процес заміни мови повідомлення можна розглядати як такий, що протікає за тією чи іншою моделлю: ситуативною (денотативною), семантичною, трансформаційною, комунікативною чи інформативною. Дані моделі детально розглянуто в курсі загальної теорії перекладу, яка є логічним продовженням і подальшим розвитком курсу “Вступу до перекладознавства”.

Сама дисципліна “Вступ до перекладознавства” є початковою у циклі перекладознавчих наук, за якою послідовно постають курси загальної теорії перекладу, історії перекладу, практики перекладу, перекладознавчий аналіз тексту, аспектний переклад, актуальні проблеми перекладу, термінологія перекладу, редагування перекладу, основи професійної діяльності перекладача та ряд інших.

Як цілісність перекладознавчий цикл наук має своє місце серед багатьох дисциплін, з якими межує і має деякі спільні точки дотику. Почнемо з лінгвістики. Перекладознавство має найтісніші зв’язки з лінгвістичними науками, оскільки його найсуттєвіший фундамент складають лінгвістичні напрямки. Конкретніше, сучасний рівень науки про переклад просто неможливий без таких розділів як фонетика, граматика, лексикологія, стилістика, семантика, семіотика, прагматика, соціолінгвістика, когнітивна лінгвістика, порівняльна лінгвістика, дискурс-аналіз тощо.

Другим за значенням підмурівком для перекладознавства виступає літературознавство, Саме літературознавчі універсалії, якщо прийняті виважено до уваги, створюють міцний ґрунт для фахового підходу до практичної роботи. І тут слід назвати наступне: історію світової літератури, літературну критику, поетику, риторику, наратологію, порівняльне літературознавство.

На сучасному зрізі стану гуманітарних наук міцно посіла законне місце культурологія. Без знання культур народів світу на разі неможливо здійснити переклад будь-якої серйозної наукової праці. Знання історії та релігій народів світу, сучасних ідеологій, що панують у світі, великою мірою допомагають у творчому пошуку перекладача-гуманітарія.

Не можна не зважати також на загальнотехнічний прогрес, що за останні десятиліття набуває досі нечуваних масштабів. Особливо бурхливо розвиваються новітні інформаційні технології. Переважна кількість замовників вимагає готову продукцію перекладача в електронному вигляді, тож активний перекладач не може уникнути роботи з ПК; все частіше залучаються комп’ютерні перекладацькі програми, які стають частиною складних схем змішаних людино-машинних моделей перекладу. Тут вже зайняли своє місце такі науки як лінгвістична інженерія, мульти-медія, терміносистеми і все нові розділи.

Наприкінці не можна не згадати про уславлену впродовж віків науку наук: філософію. Окрім традиційного загальногуманітарного значення такі її відгалуження як герменевтика, постструктуралізм, деконструкція, ґендерні студії, екстеріорність тощо слугують надійним опертям при перекладі текстів, присвячених модерним та надмодерним напрямкам у науці.

ЛЕКЦІЯ 2