Принципова органічна єдність всіх видів перекладацької діяльності. Базова типологія

План

1. Характеристика перекладу як процесу

2. Класифікація за жанрово-стилістичними ознаками

3. Письмовий та усний переклад

а) усний послідовний переклад

б) синхронний переклад

Реальна перекладацька діяльність, здійснювана перекладачами, протікає за різних умов. Тексти, що перекладаються, охоплюють величезне розмаїття тем, мов написання, жанрів, стилів. Переклади виконуються в усній, письмовій та змішаній формах. Вимоги до перекладацької продукції розрізняються за точністю, рівнем близькості до оригіналу, повнотою відтворення тощо. Окремі види перекладацької діяльності вимагають спеціальних знань та навичок.

Однак всі перераховані відмінності, хоч би як масштабними вони виглядали, насправді не змінюють самої природи перекладацького процесу, не впливають на його мовну картину. Будь-який вид чи тип перекладацької діяльності завжди залишається вторинним видом мовленнєвої діяльності, тобто, перекладний текст за будь-яких умов буде лише відтворенням оригіналу в усіх його вимірах і характеристиках.

Незалежно від спільних властивостей, що витікають з природи єдиного лінгвістичного механізму, задіяного в процесі перекладу, окремі типи чи види перекладу можуть мати важливі специфічні риси, а саме: вони можуть модифікувати сам процес перекладу, підвищуючи вимоги до параметрів вторинного тексту, як скажімо, еквівалентність до максимального рівня, або навпаки, допускаючи певні відхилення у семантичній спільності та додаючи елементи адаптивного транскодування.

Таке розмаїття спонукає до пошуку принципів, за якими слід класифікувати основні напрямки перекладацької діяльності. У найзагальнішому плані увиразнюються два основоположних принципи класифікації: 1) – відповідно до природи текстів, над якими здійснюється переклад; 2) – відповідно до мовних актів, що виконуються у процесі перекладу.

Перший принцип пов’язаний з жанрово-стилістичними рисами вихідного тексту, тоді як другий відбиває природу мовних актів, здійснюваних у процесі перекладу як в усному, так і в писемному варіанті.

У відповідності до жанрово-стилістичної класифікації прийнято розрізняти дві основні функціональні стилістичні групи: 1) переклад художніх творів (художній переклад) і 2) переклад інформативних матеріалів.

Художній переклад охоплює переклад художніх творів: прозових, поетичних, драматургічних тощо. Твори красного письменства тут розглядаються як цілісність, виокремлюються з-поміж усіх інших текстуальних матеріалів, і критерієм віднесення тут виявляється їхня домінантна комунікативна функція, а саме: функція передачі художньо-естетичної цінності. Приоритетним завданням художніх творів є спричинити певний естетичний вплив на отримувача інформації, створити художню образність, змалювати виразного персонажа. А завдання перекладача полягає у якомога точному відтворенні вказаних рис мовою перекладу (МП). Іншими словами, художній переклад можна тлумачити як певний різновид перекладацької діяльності з метою продукції мовленнєвого твору в МП, здатного передати художній вплив, який міг би сприйняти в повному обсязі реципієнт інформації мовою перекладу.

Аналіз перекладів художніх творів свідчить, що заради адекватного відтворення естетичного ефекту, перекладач може допускати певні відхилення від високого рівня семантичної точності оригіналу.

Як приклад наведемо уривок з твору А.Кроніна:

• The mountain tops were hidden in a grey waste of sky…

• Вершини гір потопали у сірому небі...

При перекладі даного речення перекладач не випадково відмовився від точної семантики лексеми hidden, оскільки оказіональний відповідник потопали досить точно передає безмір небесного простору.

Особливості перекладу окремих видів художніх творів зумовлюються конкретикою стилістики та архітектоніки того чи того виду красного письменства, що опрацьовується перекладачем і має свій результат – кінцевий текст.

Інформативний переклад охоплює величезний масив текстів, основною функцією якого є передача конкретної інформації, що може виявитися або ж простим повідомленням, або ж спонукою до певних дій, але не засобом відтворення естетичного впливу; подібного типу тексти охоплюють матеріали наукового, науково-технічного, суспільно-політичного, економічного і тому подібного характеру. Деякі теоретики перекладознавства відносять навіть детективний жанр і подорожні нотатки до інформативного дискурсу, відкидаючи в ньому художній аспект, що може виглядати спірним моментом для решти професіоналів.

Загалом, інформативні матеріали охоплюють величезний масив текстів, що виявляє тенденцію до всебічного розширення завдяки суспільного та науково-технічного поступу суспільства.

Психолінгвістична класифікація концентрується на способі сприйняття оригінального тексту і відтворенні його в перекладі, і тут мається на увазі писемний та усний види перекладу.

Писемний переклад (translation) – то є певний вид перекладацької діяльності, за якого мовленнєві твори, що взаємодіють в акті міжмовної комунікації, існують у фіксованій формі протягом усього процесу перекладу, і перекладач, відтак, має можливість постійно переглядати результат своєї роботи, тобто, виправляти, редагувати і поліпшувати перекладний текст, порівнюючи фрагменти перекладу з вихідними , що може тривати аж до моменту подачі здійсненої роботи замовникові/редакторові. Оптимальною моделлю такого процесу буде варіант писемно-писемного перекладу, тобто, ситуація, коли перекладач сприймає текст оригіналу візуально і відтворює його у писемній формі.

Усним перекладом (interpreting) вважається вид перекладацької діяльності, коли у процесі перекладацької діяльності вихідний текст і його перекладна версія існують в реальності у незафіксованій формі, що зумовлює одноразовий (моментальний) аспект відтворення та унеможливлює подальшу корекцію чи верифікацію висловленої версії. Оптимальною моделлю усного перекладу є ситуація, за якої перекладач сприймає вихідний тест на слух і відтворює його, промовляючи кінцеву версію.

В усному перекладі відтворення перекладного тексту може здійснюватися паралельно (одночасно) зі сприйняттям вихідного тексту або після того, як відправник (промовець) закінчив промову (зробив паузу). Вказана дихотомія є суттєвою при визначенні усного послідовного і синхронного перекладу.

Усний послідовний (абзацно-фразовий переклад) – consecutive interpreting – становить метод усного перекладу, згідно з яким перекладач починає озвучувати перекладну версію тексту, після того, як промовець вихідного тексту закінчив свою промову або зробив паузу. Фрагмент тексту, запропонований таким чином до перекладу, може мати різну тривалість; від кількох слів до багатьох речень, що звучать протягом 20-30 хвилин. Цей вид перекладу вимагає значного напруження пам’яті виконавця, тобто, утримання в свідомості конкретного масиву інформації протягом визначеного періоду часу аж до моменту озвучення перекладної версії. Якщо обсяг оригінального фрагменту як окремої порції, поданої до перекладу, перевищує два –три речення, то перекладач, як правило, вдається до оперативних нотаток, де фіксуються ключові моменти промови, що слугують для змістовного відтворення почутого повідомлення.

Синхронний переклад являє собою підвид усного перекладу, за якого перекладач, одночасно зі сприйняттям (слуханням) мовлення відправника вихідного тексту, промовляє вже перекладений текст, сприйнятий (почутий) кількома секундами раніше (2–4 сек). У практичному застосуванні синхронний переклад став необхідним після І світової війни, коли ведення численних міжнародних перемовин наштовхнулося на проблему затримок для перекладу, що тягло за собою зволікання у прийнятті рішень у той час, коли ситуація вимагала надзвичайної оперативності. В кінці 20-х років та протягом 30-х провадилися інтенсивні розробки та перші спроби синхрону. Його особливістю було те, що перекладач одночасно здійснює кілька операцій – актів мовної діяльності: слухання мовлення мовця вихідного повідомлення, сприйняття (розуміння) його змісту, власне переклад та озвучення перекладеного фрагменту, тимчасом, як наступні фрагменти безупинно продовжують надходити і це вимагає негайного їх опрацювання. Синхронізація вищеописаних дій вимагає від перекладача напруженої дії пам’яті, інтенсивної уваги, миттєвого пошуку оптимального варіанту перекладного відповідника та чіткого вимовляння готової версії мовою перекладу. Крім цього досвідчений перекладач обов’язково прогнозує появу тих чи тих конкретних слів і виразів у потоці мовлення оригінального оратора, а відтак, здійснює компресію перекладної версії – ущільнення тексту з метою економії часу, що виявляється вкрай необхідним і важливим засобом – запорукою успішної роботи. Нерідко перекладач-синхроніст вдається до коригування хибно прогнозованих елементів, що має здійснюватися якомога коректніше і не знижувати загальний рівень роботи.

Письмовий та усний види перекладу відрізняються один від одного якісно іншою природою здійснюваних актів мовної комунікації між учасниками. Писемний переклад здійснюється без прямої комунікації її учасників.

У процесі усного перекладу перекладач працює в умовах безпосереднього мовленнєвого та особистісного контакту учасників комунікації, причому нерідко за наявності зворотного зв’язку з одним чи навіть з обома комунікантами. В усному перекладі, як у його послідовному підвиді, так і в синхронному довгі речення ущільнюються, скорочуються, надлишкові елементи вилучаються. То є мовна компресія. Ступінь компресії залежить від швидкості озвучення вихідного тексту. Компресія в усному перекладу – надзвичайно складне завдання. Головним моментом тут є не просте скорочення тексту, а таке опрацювання тексту з метою ущільнення, коли важливі семантичні елементи залишаються і відтворюються в тексті перекладу.

Як наслідок, ми вимушені констатувати, що в процесі усного перекладу подекуди мають місце незначні втрати інформації, порівняно з рівнем точності, притаманним писемному перекладу. Подібні відхилення включають вилучення слів, доповнення, хиби тощо.

При оцінюванні якості усного перекладу обов’язково береться до уваги специфічний характер усної форми комунікації.

Інші види перекладацької діяльності. До інших видів перекладацької діяльності, як правило, відносять письмово-усний переклад – т.зв. “переклад з аркуша”, а також усно-письмовий – створення письмової версії перекладу тексту, записаного на магнітофонну плівку.

ЛЕКЦІЯ 3