- •Передумови англійської буржуазної революції
- •Розстановка сил в таборі англійської революції (пресвітеріани, індепенденти, левелери). Їх політична платформа
- •Підстави винесення смертного вироку Карлу і
- •Республіка в Англії в 1649-1653 рр.
- •Протекторат Кромвеля 1653-1659 р.
- •Реставрація монархії в Англії. Оцінка умов Бредської деклерації 1660 р.
- •8. Хабеас Корпус Акт 1679 р. Та його роль в справі розвитку англійського права.
- •9. "Славна революція" 1688-1689 рр. Білль про права 1689 р.
- •10. Причини незавершеного характеру англійської буржуазної революції, її головні підсумки
- •11. Декларація незалежності сша 1776 р.
- •12. Конституція 1781 р. В сша та причини її заміни Конституцією 1787 р.
- •13. Основні ідеї Конституції сша 1787 р.
- •14. Принцип розподілу і взаємного контролю властей в Конституції сша 1787р.
- •15. Принцип розподілу повноважень федерального центру та окремих суб'єктів (штатів) у Конституції сща 1787 р.
- •16. Перший цикл поправок (1-10) до Конституції сша (1789 р.).
- •17. Великий ордонанс 1791 р. Та процедура утворення нових штатів у сша. Територіальне розширення сша.
- •18. Причини військового конфлікту Півночі і Півдня та громадянської війни 1861-1865 рр. В сша.
- •19. Підсумки громадянської війни в сша. XIII поправка до Конституції.
- •20. "Чорні кодекси" та Реконструкція Півдня - завдання та їх виконання.
- •21. Другий цикл поправок до Конституції сша (хіп-ху).
- •22. Провідні сили Великої Французької революції (фейяни, жирондисти, якобінці): політична платформа та тактика боротьби.
- •23. Основні ідеї Декларації прав людини і громадянина 1789 р.
- •24. Основні ідеї Конституції Франції 1791 р.
- •26. Органи державного управління якобінської диктатури.
- •27. Соціальна політика якобінської диктатури.
- •29. Конституція 1795 р. Режим Директорії у Франції.
- •30. Організації державного управління Франції періоду Консульства (1799-1804 рр.) та імперії (1804-1814 рр.).
- •31. Спільне і відмінне у правових системах станово-кастових суспільств.
- •32. Основні відмінності буржуазного права від правових систем попередніх суспільних формацій.
- •33. Еволюція буржуазного конституційного та виборчого права (хуш-хх ст.) - причини і наслідки.
- •34. Еволюція буржуазного кримінального права та пенітенціарної системи (хуііі-хх ст.) - причини і наслідки.
- •35. Значення Трирічного Акту 1694 р. Для утвердження принципів парламентської монархії в, Англії.
- •36. Акт про престолонаслідурання 1701 р. В Англії і його значення.
- •37. Поява відповідального уряду в Англії.
- •38. Виборча система в Англії на поч. XIX ст. - архаїчність та нелогічність. Вимоги її реформування.
- •40. Формування основ двопартійної системи в Англії. Утворення лейбористської партії.
- •41. Політичний устрій Англії на поч. XX ст.
- •42. Принципи організації та управління Британською колоніальною імперією (XIX - поч. XX ст.).
- •43. Реставрація монархії Бурбонів у Франції. Хартія 1814 р.
- •44. Революція 1848 р. У Франції. Друга Республіка.
- •45. Друга імперія у Франції. Внутрішня та зовнішня політика бонапартистського режиму.
- •46. Організація самоуправління Паризької комуни. Претензії Комуни на роль керівного центру Франції.
- •47. Історичний досвід Паризької комуни - сучасне переосмислення.
- •48. Організація системи державного управління Третьої Республіки у Франції (1875-1940 рр.).
- •49. Проблема німецького об'єднання на поч. XIX ст., її адепти та антагоністи.
- •51. Утворення Північнонімецького союзу (1867 р.). Роль Прусії.
- •52. Конституція Німецької імперії 1871 р. - характеристика основних інститутів та їх оцінка
- •53. Становлення єдиного загальнонімецького права (кін. XIX - поч. XX ст.).
- •54. Суть австро-угорського, компромісу 1867 р. Органи управління дуалістичної монархії.
- •55. Галичина в складі Австрії та Австро-Угорщини - засади державного
- •56. Політика "воєнного комунізму" в Росії (1918-1921 рр.).
- •57. Відмінність "радянської" форми держави від буржуазно-демократичних моделей.
- •59. Політика "царського курсу" президента Рузвельта і створення основ соціальної держави.
- •60. "Делеговане законодавство" у міжвоєнній Англії та його оцінка.
- •61. Еволюція двопартійної системи у міжвоєнній Великобританії.
- •62. Вестмінстерський акт 1931 р. І реформування британської колоніальної імперії у Британську Співдружність.
- •63. Народний фронт (1936-1939 рр.) у Франції - причини успіхів і невдач.
- •64. Суть фашистської політичної доктрини. Націонал-соціалізм
- •65. Державний апарат фашистської Італії.
- •66. Карально-репресивні органи нацистської Німеччини. Расові закони.
- •67. Історична приреченість фашизму та націонал-соціалізму.
- •68. Історична практика "розділеного правління" у післявоєнних сша.
- •69. Велика негритянська революція 1950-60-х рр. У сша та її наслідки.
- •70. Уотергейтська справа 1972-74 рр. Та відставка президента р. Ніксона.
- •71. Політика лейбористської націоналізації промисловості в Англії (40-50-ті рр. XX ст. ), її наслідки. Діяльність кабінетів м. Тетчер та Дж. Мейджора.
- •72. Четверта Республіка у Франції. Конституція 1946 р. Та її оцінка.
- •73. Причини падіння Четвертої Республіки у Франції (1958 р.) та встановлення режиму п'ятої республіки.
- •74. Зовнішня і внутрішня політика президента де Голля. Теорія "третього
- •75. Країни "народної демократії (40-ві - кін. 80-х рр. XX ст.) Східної Європи. Відмінність їх режимів від радянського "зразка".
- •76. "Оксамитові революції" рубежу 80-90-х рр. XX ст. Еволюція держави і права країн Східної Європи (на прикладі Угорщини).
- •77. Політика "трьох червоних знамен" та "культурної революції"" в кнр.
- •78. Смерть Мао Дзедуна та прихід до влади "прагматиків". Реформи 70-90-х рр. XX ст. В Китаї.
- •79. Шведська модель соціалізму як форма соціальної держави.
- •80. Складності проблеми "скандинавського соціалізму". Еволюція др. Пол. 90-х рр. XX ст.
35. Значення Трирічного Акту 1694 р. Для утвердження принципів парламентської монархії в, Англії.
Зміни в економіці вели до змін у політиці. Економічне посилення промислової буржуазії та ослаблення старої феодальної аристократії на цьому фоні стимулювали становлення режиму парламентської монархії. Прийнятий 22 грудня 1694 р. Трирічний акт установлював, що парламент має скликатися не рідше одного разу на три роки, а термін його повноважень не може тривати більше трьох літ. Значення даного акту полягає в тому, що він стабілізував економічну та фінансову сферу держави.
36. Акт про престолонаслідурання 1701 р. В Англії і його значення.
У 1701 р. був прийнятий Акт про престолонаслідування (відомий також як Акт про облаштування). Крім питання про «протестантське престолонаслідування» (за допомогою якого з числа престолонаслідників усувався син Якова II Яків-Едуард), цей документ містив й інші важливі положення. Зокрема, вводилося принципове нововведення - контрасигнатура. На кожному державному акті, крім підпису монарха, мав бути проставлений ще й підпис того члена Таємної ради, який відповідав за законопроект. Контрасигнатура знімала з короля відповідальність за затвердження законів («король не може помилятися»), але переносила цю відповідальність на королівських міністрів. Акт 1701 р. проголошував незмінюваність суддів та недійсність королівського помилування політичних злочинців, справу яких порушувала палата громад. Тим самим: а) король мусив обов'язково сповідувати протестантську віру, що потенційно позбавляло його підтримки папського престолу та католицьких країн; б) у випадку спроби узурпації влади королем чи навіть простого конфлікту з парламентом можливості монарха були обмеженими - його міністри ризикували опинитися під судом парламенту без надії на королівську підтримку чи помилування, а без підпису міністрів жодне розпорядження короля вважалося недійсним. Цим же актом встановлювалося, що особа, яка посідає будь-яку платну посаду на службі короні або отримує від неї пенсію, не може бути обрана членом парламенту. Тим самим блокувалося створення сильної роялістської партії (на зразок «пенсіонерського» чи «кавалерського» парламенту Карла II) в законодавчому корпусі країни.
37. Поява відповідального уряду в Англії.
У XVIII ст. у гілці виконавчої влади утверджується принцип «відповідального уряду». З Таємної ради виокремлюється кабінет міністрів - орган, який формально не існує ні в законі, ні навіть у теорії. Його засідання проходять таємно, не було навіть постійного місця проведення цих засідань. Спочатку до його складу входила відносно вузька група вищих сановників: прем'єр, лорд-канцлер, лорд-охоронець печатки, лорд-голова Таємної ради, держсекретар, скарбник. Далі додаються перший лорд Адміралтейства і військовий міністр (він же міністр у справах колоній). Це був уже не механічний набір людей із власними симпатіями і концепціями, а згуртована група однодумців з числа представників партії парламентської більшості. Король не міг відправити у відставку свого «королівського міністра», оскільки це б означало бурхливий конфлікт з парламентом. Разом з тим, жодний уряд не міг проводити свою політику без мовчазної згоди палати общин чи, принаймні, її більшості.
Георг III (1760-1820) на початку свого правління спробував диктувати власну волю парламенту. У 1761 р. молодий (22 роки) король створив «міністерство королівських друзів» з числа фаворитів-придворних, без попереднього схвалення міністерських кандидатур у парламенті. Утримуватися при владі цьому міністерству (прем'єри Б'ют у 1761-1763 pp.та Гренвілль у 1763-1764 pp.) вдавалося з допомогою хабарів депутатам та політичного терору (справа депутата Уілкса). Проте уже кабінет Норта (1770-1782 pp.) був скинений з нечуваним скандалом, викликаним поразкою у війні з північноамериканськими колоніями.
У 1783 р. прем'єр-міністром Англії стає 25-річний Уїльям Пітт Молодший (по 1801 p., а потім і в 1804-1806 pp.). Політичне довголіття цього непересічного політика було пов'язане з війною, яку Англія в союзі з іншими монархами Європи вела проти революційної Франції. Поруч з удосконаленнями системи «вільної торгівлі», поліпшенням управління колоніями тощо, Уїльям Пітт Молодший урегулював відносини уряду з парламентом. Ставши де-факто незалежним від королівської влади, кабінет міністрів перебував у прямій залежності від парламенту. Розкол парламентської більшості призводив до кризи кабінету і його відставки, що не завжди було доцільно з огляду на ті чи інші причини, зокрема, на міжнародну обстановку. Новий прем'єр поступово утвердив порядок, за яким уряд може розпустити парламент у разі конфлікту законодавчої і виконавчої влади. Якщо ж і наступний склад депутатського корпусу, обраного на нових виборах, виступає за розпуск уряду, кабінет міністрів повинен піти у відставку.