- •Передумови англійської буржуазної революції
- •Розстановка сил в таборі англійської революції (пресвітеріани, індепенденти, левелери). Їх політична платформа
- •Підстави винесення смертного вироку Карлу і
- •Республіка в Англії в 1649-1653 рр.
- •Протекторат Кромвеля 1653-1659 р.
- •Реставрація монархії в Англії. Оцінка умов Бредської деклерації 1660 р.
- •8. Хабеас Корпус Акт 1679 р. Та його роль в справі розвитку англійського права.
- •9. "Славна революція" 1688-1689 рр. Білль про права 1689 р.
- •10. Причини незавершеного характеру англійської буржуазної революції, її головні підсумки
- •11. Декларація незалежності сша 1776 р.
- •12. Конституція 1781 р. В сша та причини її заміни Конституцією 1787 р.
- •13. Основні ідеї Конституції сша 1787 р.
- •14. Принцип розподілу і взаємного контролю властей в Конституції сша 1787р.
- •15. Принцип розподілу повноважень федерального центру та окремих суб'єктів (штатів) у Конституції сща 1787 р.
- •16. Перший цикл поправок (1-10) до Конституції сша (1789 р.).
- •17. Великий ордонанс 1791 р. Та процедура утворення нових штатів у сша. Територіальне розширення сша.
- •18. Причини військового конфлікту Півночі і Півдня та громадянської війни 1861-1865 рр. В сша.
- •19. Підсумки громадянської війни в сша. XIII поправка до Конституції.
- •20. "Чорні кодекси" та Реконструкція Півдня - завдання та їх виконання.
- •21. Другий цикл поправок до Конституції сша (хіп-ху).
- •22. Провідні сили Великої Французької революції (фейяни, жирондисти, якобінці): політична платформа та тактика боротьби.
- •23. Основні ідеї Декларації прав людини і громадянина 1789 р.
- •24. Основні ідеї Конституції Франції 1791 р.
- •26. Органи державного управління якобінської диктатури.
- •27. Соціальна політика якобінської диктатури.
- •29. Конституція 1795 р. Режим Директорії у Франції.
- •30. Організації державного управління Франції періоду Консульства (1799-1804 рр.) та імперії (1804-1814 рр.).
- •31. Спільне і відмінне у правових системах станово-кастових суспільств.
- •32. Основні відмінності буржуазного права від правових систем попередніх суспільних формацій.
- •33. Еволюція буржуазного конституційного та виборчого права (хуш-хх ст.) - причини і наслідки.
- •34. Еволюція буржуазного кримінального права та пенітенціарної системи (хуііі-хх ст.) - причини і наслідки.
- •35. Значення Трирічного Акту 1694 р. Для утвердження принципів парламентської монархії в, Англії.
- •36. Акт про престолонаслідурання 1701 р. В Англії і його значення.
- •37. Поява відповідального уряду в Англії.
- •38. Виборча система в Англії на поч. XIX ст. - архаїчність та нелогічність. Вимоги її реформування.
- •40. Формування основ двопартійної системи в Англії. Утворення лейбористської партії.
- •41. Політичний устрій Англії на поч. XX ст.
- •42. Принципи організації та управління Британською колоніальною імперією (XIX - поч. XX ст.).
- •43. Реставрація монархії Бурбонів у Франції. Хартія 1814 р.
- •44. Революція 1848 р. У Франції. Друга Республіка.
- •45. Друга імперія у Франції. Внутрішня та зовнішня політика бонапартистського режиму.
- •46. Організація самоуправління Паризької комуни. Претензії Комуни на роль керівного центру Франції.
- •47. Історичний досвід Паризької комуни - сучасне переосмислення.
- •48. Організація системи державного управління Третьої Республіки у Франції (1875-1940 рр.).
- •49. Проблема німецького об'єднання на поч. XIX ст., її адепти та антагоністи.
- •51. Утворення Північнонімецького союзу (1867 р.). Роль Прусії.
- •52. Конституція Німецької імперії 1871 р. - характеристика основних інститутів та їх оцінка
- •53. Становлення єдиного загальнонімецького права (кін. XIX - поч. XX ст.).
- •54. Суть австро-угорського, компромісу 1867 р. Органи управління дуалістичної монархії.
- •55. Галичина в складі Австрії та Австро-Угорщини - засади державного
- •56. Політика "воєнного комунізму" в Росії (1918-1921 рр.).
- •57. Відмінність "радянської" форми держави від буржуазно-демократичних моделей.
- •59. Політика "царського курсу" президента Рузвельта і створення основ соціальної держави.
- •60. "Делеговане законодавство" у міжвоєнній Англії та його оцінка.
- •61. Еволюція двопартійної системи у міжвоєнній Великобританії.
- •62. Вестмінстерський акт 1931 р. І реформування британської колоніальної імперії у Британську Співдружність.
- •63. Народний фронт (1936-1939 рр.) у Франції - причини успіхів і невдач.
- •64. Суть фашистської політичної доктрини. Націонал-соціалізм
- •65. Державний апарат фашистської Італії.
- •66. Карально-репресивні органи нацистської Німеччини. Расові закони.
- •67. Історична приреченість фашизму та націонал-соціалізму.
- •68. Історична практика "розділеного правління" у післявоєнних сша.
- •69. Велика негритянська революція 1950-60-х рр. У сша та її наслідки.
- •70. Уотергейтська справа 1972-74 рр. Та відставка президента р. Ніксона.
- •71. Політика лейбористської націоналізації промисловості в Англії (40-50-ті рр. XX ст. ), її наслідки. Діяльність кабінетів м. Тетчер та Дж. Мейджора.
- •72. Четверта Республіка у Франції. Конституція 1946 р. Та її оцінка.
- •73. Причини падіння Четвертої Республіки у Франції (1958 р.) та встановлення режиму п'ятої республіки.
- •74. Зовнішня і внутрішня політика президента де Голля. Теорія "третього
- •75. Країни "народної демократії (40-ві - кін. 80-х рр. XX ст.) Східної Європи. Відмінність їх режимів від радянського "зразка".
- •76. "Оксамитові революції" рубежу 80-90-х рр. XX ст. Еволюція держави і права країн Східної Європи (на прикладі Угорщини).
- •77. Політика "трьох червоних знамен" та "культурної революції"" в кнр.
- •78. Смерть Мао Дзедуна та прихід до влади "прагматиків". Реформи 70-90-х рр. XX ст. В Китаї.
- •79. Шведська модель соціалізму як форма соціальної держави.
- •80. Складності проблеми "скандинавського соціалізму". Еволюція др. Пол. 90-х рр. XX ст.
42. Принципи організації та управління Британською колоніальною імперією (XIX - поч. XX ст.).
Буржуазна революція серед. XVII ст. вивела Англію на арену боротьби за колоніальний поділ світу. У трьох кривавих англо-гол-ландських війнах 1652-1654, 1665-1667 та 1672-1674 pp. було зломлено опір одного з найважливіших конкурентів. Поступово занепала колись могутня Іспанія, чий флот відкривав Америку та морські шляхи до далекої Індії.
У XIX ст. англійська колоніальна експансія поширюється на найвіддаленіші куточки світу. У 1914 р. Великобританії належали 57 відсотків території колоній та 71 відсоток залежного населення світу. Іншими словами, колоніальні володіння цієї країни перевищували заморські надбання Франції, Іспанії, Португалії, Голландії та усіх інших колоніальних країн, разом узятих.
Англійські колонії в др. пол. XIX ст. можна умовно поділити на 2 типи. Перший - це т. зв. переселенські, утворені переважно вихідцями з самої Англії. Вони перебували у відносно сприятливому становищі. Населення отримувало режим адміністративної, а далі і політичної автономії. Першою самоврядування одержала Канада. У 1854 р. канадським властям було надано право розпоряджатися місцевим земельним фондом, а у 1859 р. знову ж таки з ініціативи британського уряду, було скасовано торговельну монополію Компанії Гудзонової Затоки на зовнішню торгівлю цієї поки що британської колонії зі Старим Світом. Це дозволило подолати наростаючу опозицію місцевих сепаратистів та прихильників возз'єднання з США.
Правовий статус домініонів тривалий час регулювався Актом 1865 р. «Про дійсність колоніальних законів». Згідно з цим документом, закони, що приймаються в домініонах (і колоніях узагалі), не повинні суперечити тим імперським законам, що прямо стосуються даної території. Здавалось би, це мало провокувати постійні конфлікти метрополії і домініонів. Разом з тим втрата 13 північноамериканських колоній у 1776— 1783 pp. диктувала імперському уряду досить помірковану лінію поведінки щодо колоній першого типу. Розширення їхніх прав відбувалося еволюційним шляхом, без гострої боротьби та військового протистояння. Так, після затвердження британським урядом у 1900 p., наступного, 1901 p., вступила у дію Конституція Австралійської Співдружності.
До другого типу колоній належали володіння, населені переважно місцевим населенням, чисельність якого у сотні раз перевищувала колоніальну адміністрацію. Прикладом може служити Індія, де тривалий час вдавалося блискуче застосовувати формулу «Divide et impera», тобто «Поділяй і владарюй».
43. Реставрація монархії Бурбонів у Франції. Хартія 1814 р.
Разом з Бурбонами повертаються емігранти, які вимагають свої володіння, майно, землю. Але відновити минуле після якобінців було вже неможливо. Умови повернення Бурбонів були сформульовані в Хартії 1814 року, підписаній Людовиком XVIII після вступу на престол. Хартія визнавала встановлену революцією громадянську рівність (ст. 1), скасування станових привілеїв дворянства і духовенства, дію Цивільного кодексу Франції 1804 року, збереження нової судово-адміністративної системи. Вона гарантувала законно набуту земельну власність. Як було сказано в статті 9, «усі види власності недоторканні, не виключаючи так званої національної». Державна організація прийняла форму легітимної (законної) монархії. Король, особа якого вважалася недоторканною і священною, проголошувався верховним главою держави і командувачем усіма збройними силами. Він мав право оголошувати війну, укладати міжнародні договори, видавати розпорядження і укази. Відповідно до Хартії виконавча влада належала винятково королю, а законодавча влада здійснювалася спільно королем, палатою перів і палатою депутатів. Законодавчий орган був двопалатним. Палата перів призначалася королем. Палата депутатів обиралася на п'ять років. Виборчі права мали французи старші тридцяти років, що сплачували прямий податок у розмірі трьохсот франків. Депутат повинен був досягти сорокалітнього віку і сплачувати прямий податок у розмірі тисячі франків. Король мав право призначати на всі посади у сфері державного управління, формувати Раду міністрів. Відповідальність уряду перед законодавчим органом не була передбачена Хартією. Бурбони провадили реакційну внутрішню політику: роздавали пенсії, посади, ордени колишнім емігрантам, повертали землі, які не були ще продані, колишнім власникам звільняли офіцерів із армії.