- •Питання №1 Світогляд:історичні типи, сутність, структура, функції.
- •Питання №3 Філософія: предмет, основні проблеми і зв’язок із світоглядом.
- •Питання №6 Функції філософії. Місце філософії в системі культури та наук.
- •Питання№14 Основне філософське питання. Сторони та їх рішення.
- •Питання №19 Матеріалізм і ідеалізм – основні напрямки розвитку філософії.
- •?Питання 13 Проблема методу у філософії. Діалектика та метафізика.
- •?Питання №7 Філософія Стародавньої Індії. Основні етапи.
- •Питання №9 Філософія Стародавнього Китаю. Основні школи (даосизм, конфуціанство, легизм.
- •Питання №11 Філософія античності, її особливості і характерні риси.
- •Питання №17 Філософські школи в античному світі у досократичний період.
- •Сутність апорій
- •Сутність світоглядної концепції Анаксагора
- •Сутність теорії Демокріта
- •Сутність світоглядної концепції Сократа
- •Питання №23 Філософія стоїцизму
- •Сутність вчення Арістотеля про пізнання
- •Питання №15 Виникнення і основні етапи розвитку середньовічної схоластичної філософії
- •Питання №15 Фома Аквінський – систематизатор середньовічної схоластики.
- •Питання №17 Боротьба номіналізму та раціоналізму в середньовічній філософії.
- •Питання №36 Філософія Просвітництва. Основні напрямки.
- •Питання №40 Філософія епохи Відродження та її антропогенний характер.
- •Питання №46 Реформізм та утопічний соціалізм в філософії Відродження.
- •Питання №50 Емпірізм філософії Нового часу. Ф.Бекон, д.Локк, т.Гоббс.
- •Питання №45 Сенсуалізм і агностицизм філософії Нового часу. Берклі, Юм.
- •Питання №56 Раціоналізм Нового часу. Декарт, Спіноза.
- •Питання №59 Німецька класична філософія: основні риси та напрямки.
- •Питання №62 Філософська система і.Канта
- •?Питання №27 Німецька класична філософія – апріорізм та агностицизм Канта
- •?Питання №28 Ідеалістична діалектика Гегеля
- •Питання №60 Система абсолютної ідеї Гегеля
- •Три стадії розвитку Абсолютного духу:
- •Питання №76 Антропологізм Фейєрбаха
- •Основні філософські ідеї л. Фейєрбаха
- •Суть вчень
- •Питання №81 Філософські, соціальні та наукові передумови виникнення марксиської філософії.
- •Основні особливості субстанції-волі:
- •Питання №53 Основні періоди в розвитку української філософії
- •Питання №51 Філософія в Україні XIX-XX ст.
- •Суть філософських поглядів п. Юркевича
- •Суть філософських ідей п. Куліша
- •Основні засади світоглядної концепції Драгоманова
- •Суспільно-політичні погляди і позиції і.Я.Франка, які мають філософське осмислення
- •Питання №57 г.Сковорода – засновник класичної української філософії.
- •Основні філософські погляди г.С.Сковороди:
- •?Питання №38 Філософія науки. Основні етапи розвитку.
- •Основні питання, які осмислювалися екзистенціоналістами
- •Сутність концепції неопозитивізму
- •Питання №2 Екзистенціальна тенденція в сучасній світовій філософіі.
- •Основні питання, які осмислювалися екзистенціоналістами
- •Питання №82 Позитивістські тенденції в сучасній філософії
- •Питання №22 Сучасні релігійно-філософські вчення. Неотомізм.
- •Простір і час – форми буття матерії
- •Питання №12 Категрії матерії, рівні матерії. Філософське розуміння матерії, її світоглядне і методологічне значення.
- •?Питання №47 Зміст понять «рух». Форми руху матерії та їх взаємозв’язок.
- •Питання №21 Сутність свідомості та його структура. Свідоме і несвідоме. Функції свідомості.
- •Причини і наслідки антропосоціогенезу:
- •Питання №31 Соціально-діяльнісна сутність людини. Загальне поняття людини.
- •Питання №55 Поняття діалектики. Структура діалектики як теоретичної системи. Співвідношення діалектики, логікі та теорії пізнання.
- •Питання №52 Діалектичний прицип всезагального зв’язку і розвитку. Дві концепції розвитку.
- •?Питання №62 Вчення про джерело розвитку: протилежність, їх єдність і боротьба; суперечність як джерело розвитку; основні типи суперечності.
- •Питання №58 Вчення про характер розвитку: якість, кількість, міра. Взаємний перехід кількісних і якісних змін.
- •Питання №61 Вчення про направленість розвитку; діалектичне заперечення; зв’язок етапів розвитку; прогресс і регресс; заперечення заперечення.
- •?Питання №65 Категорія діалектики як всезагальні норми відображення світу і ступеню пізнання.
- •?Питання №66 Категорії: «необхідність» і «випадковість», «можливість», «дійсність».
- •Питання №67 Категорії «частина» і «ціле», «система», «структура», «елемент».
- •?Питання №68 Категорії «одиничне», «особливе», «загальне». Методи наукового пізнання.
- •Питання №49 Гіпотеза та теорія як форми наукового пізнання.
- •Питання №71 Методологія економічної науки.
- •Питання №84 Соціальна структура суспільства. Історичні форми спільності.
- •Питання №73 Політична структура суспільства. Держава, її ознаки.
- •?Питання №85 Людина і особистість. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність»
Сутність апорій
1) рухоме не рухається ні в тому місці, де воно є, ані в тому, де його немає;
2) рух не може закінчитися, оскільки перш ніж досягти кінцевого пункту, необхідно пройти половину шляху, але перш ніж досягти цієї половини, необхідно пройти половину половини і так без кінця. Отже, рух не може не тільки скінчитися, але й початися;
3) Органи чуття нас вводять в оману, бо приймають суще в його множині, кінцевості і русі.
Таким чином, розвинута Зеноном теорія істинно існуючого має в основі недовір’я до картини світу, яка сприймається відчуттями.
Піфагорейська школа – представлена Піфагором та його послідовниками (580-500 рр. до н.е.). На погляди філософа великий вплив мали заняття арифметикою і геометрією.
В цілому його вчення про світ пронизане міфологічними уявленнями. За його думкою, світ - це живе, вогняне кулеподібне тіло, яке вдихує із навколишнього безмежного простору порожнечу, або повітря. Проходячи у тіло світу, порожнеча розділяє і уособлює речі. В цілому Піфагор виходить не з матеріальних елементів, а із структури, форм, тобто математичних співвідношень. Для доведення того, що за допомогою математики можна пояснити природу філософом були висунуті такі аргументи:
вчення про гармонію розкриває зв’язок між математикою і таким нематеріальним феноменом, як музика;
теорема, яка встановлює співвідношення між сторонами прямокутного трикутника і яка має вид с2=а2+в2, демонструє, що математика також застосовується і до матеріальних речей;
колові рухи (які вважалися істинними) небесних тіл демонструють, що ці тіла також підпорядковуються математиці;
математичні структури і відносини лежать в основі усіх речей, тобто є субстанцією.
В цілому піфагорейці вважали математичне знання точно визначеним знанням, так як його об’єкти не змінюються, а математичні теореми доводяться логічно. Подібно Парменіду, вони відмовилися від дуалістичної точки зору на світ і вважали, що він має тільки один початок, який можна виразити формулою:
Математика = |
Визначене знання = |
Реальність = |
Вічність |
Відчуття |
Невизначені знання |
Нереальне |
Змінне |
Пізніше, в добу Відродження вчення піфагорійців відіграло видатну роль у становлення експериментального природознавства.
Матеріалістична школа представлена філософами Емпедоклом, Анаксагором, Демокрітом. Емпедокл (490-430 рр. до н.е.) оперує чотирма елементами (незмінними началами): вогнем, повітрям, водою, землею, а також двома протилежними силами: любов’ю (об’єднуюча) і ненавистю (роз’єднуюча). Сила любові поєднує різні елементи і створює об’єкти (каміння, дерева). Коли елементи відштовхуються один від одного ( сила ненависті), то об’єкти зникають. Досить цікаві думки філософа стосовно розвитку флори і фауни не Землі. Так, він вважав, що рослини виникли самі по собі ще до виникнення тварин. Існуюча в дійсний час множинність форм тварин народжувалась поступово. Спочатку виникли окремі органи майбутніх тварин, потім вони випадково поєднуючись, стали породжувати спотворених істот, як сполуки різнорідних частин, що призвело їх до загибелі. Зі збережених утворень склалися форми безстатевих тварин, які поступово стали двостатевими. Таким чином, у вченні Емпедокла звертається увага на якісні різниці речей, на мінливість і розвиток світу, а сила і речовина уособлюються і мисляться як самостійні світові потенції.
Анаксагор (500-428 рр. до н.е.) - перший вчений, який цілком присвятив себе науці. Звинувачений у безбожжі, він був засуджений на вигнання і поселився до кінця життя в Малій Азії. Приводом для звинувачень стало ствердження філософа про те, що Сонце існує у формі матеріального тіла, що суперечило релігійним поглядам афінян.
світ складається з безкінечного числа «насіння