Основні особливості субстанції-волі:

1. воля проявляє свою сутність за допомогою взаємодії різних об’єктів;

2. воля об’єктивується ступенями, на основі яких можна побудувати грандіозну систему світогляду, вивести з неї відповіді на безліч питань і прийти до досить спірної тези про досконалість людини, як вищої ступені об’єктивації волі;

3. найнижча ступінь об’єктивації – це сили природи, що діють скрізь і завжди (магнетизм, електрика, гравітація, хімічні сили тощо), але ми не можемо описати ані чим вони викликані, ані яка їхня кінцева мета, вони нам доступні тільки через їхній вплив на матерію;

4. більш висока ступінь об’єктивації може існувати, тільки підкоряючи собі більш низькі ступені (магнетизм може придушувати силу ваги, хімічні сили, здатні перемогти магнетизм та ін.).

Погляди А. Шопенгауера на життя досить песимістичні, він вважає його нікчемним, бо в ньому переважають страждання. Спираючись на канони буддизму, він стверджує, що бажання породжують страждання, бо люди прагнучи до мети, не досягають її, а значить, не задовольняють бажання. Якщо людина задовольняє бажання, то настає нудьга, а для простого народу – злидні. Щастя – це позбавлення від страждань, відмова від бажань і аскетизм. Філософ вважає, що основа всіх страждань людини має космічний характер, і ніякі суспільно-політичні перетворення не можуть щось змінити в житті людини. Тому держава повинна бути сильною і придушувати будь-які виступи народу проти існуючого суспільного ладу.

Ф.Ніцше (1844-1900) – німецький мислитель, основою життя поставив волю.

Життя, за думкою філософа, є проявом волі, але не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а конкретної, визначеної волі – воля до влади, яка ґрунтується на силі і могутності. Вона є критерієм значимості явищ.

За думкою філософа, добре - це все те, що укріплює свідомість влади, жагу до влади і саму владу людини. Поганим є все, що витікає із слабкості. Він вважав, що європейська культура занепадає і рухається до катастрофи. Причинами кризи він називає послаблення духовного життя, поширення песимізму, захоплення декадентськими ідеями, втрата віри у духовні цінності. В основі його вчення лежить скептицизм і волюнтаризм.

За думкою Ніцше, інтелект не пізнає, а схематизує світ до тої міри, до якої це необхідно для практичних потреб. Причина, послідовність, відносність, число, закон, свобода та інші – це суб’єктивні категорії. Не існує ніяких об’єктивних фактів, є лише інтерпретації. Свій нігілізм Ніцше вкладає у вислів: «Я вже в ні що не вірю». Таким чином, центральним поняттям його філософії є життя.

Життя – це інстинкт зростання, влади, накопичення сил, зміцнення існування. Якщо відсутня воля до влади, то людина деградує. Людина - це ірраціональна істота, котра живе інстинктами, несвідомими спонуканнями. «Воля до влади» виходить за межі життя, це постійний першопочаток, основа і рушійна сила світового прогресу.

Ф.Ніцше філософські обґрунтовує культ надлюдини в праці «Так говорив Заратустра», в основі якої лежать такі ідеї:

1) цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається з рівнем «волі до влади»;

2) існує природна нерівність людей, обумовлена відмінністю їхніх життєвих сил та «волі до влади»;

3) сильна людина – природжений аристократ, вона є абсолютно вільною і не зв’язує себе ніякими морально-правовими нормами.

Ф.Ніцше відкидає християнство, яке пропагує рівність людей перед богом і приводить до самознищення, вбиває в людині «волю до влади». Релігійну міфологію він підміняє міфами «про смерть бога» і про «вічне обертання», яке замінює безсмертя душі. Ніцше вимагає переоцінки всіх цінностей шляхом відмови від ліберальних переконань, демократичних традицій, моральних норм, релігійних вірувань. Він вимагає відновлення ієрархічного устрою суспільства, виховання касти надлюдей, зміцнення їх волі до влади. Великі надії Ф. Ніцше покладає на посилення мілітаризму, прогнозує, що наступне століття принесе із собою боротьбу за панування над землею, війн, яких ще не було на землі.