Три стадії розвитку Абсолютного духу:

1. суб`єктивний дух – індивідуальна свідомість, воля, інтереси і потреби людини (сукупність біологічного і соціального);

2. об`єктивний дух – суспільна свідомість, суспільні відносини і соціальні інститути;

3. абсолютний дух – поєднання об`єктивного і суб`єктивного, самоусвідомлення себе.

Гегель характеризує відмінність філософії від мистецтва, релігії та науки і вважає, що:

-мистецтво і релігія – не можуть відволікатися від образів і алегорій в розмові про основу світу;

-наука – оволодіває поняттями, застряваючи на аналізі природних явищ, тобто не проникає в дійсну причину світостворення;

-філософія – розкриває істину картину існуючого, тобто те, що основу світу складає лише мислення.

В своїх працях Г. Гегель визначив категорії кількості, якості, міри, явища, сутності, дійсності, причини і формує закони діалектичної суперечності і переходу якості в кількість. З усіх категорій Гегель виділив категорію буття, як найбільш абстрактну, тому що про буття ми можемо тільки сказати, що воно є.

Суть вчення про буття

1. все знаходиться в процесі; не існує ніяких безумовних меж між формами буття, немає нічого окремого і не пов`язано з усім;

2. неможливо зрозуміти явище, не осягнувши всього шляху, яке воно здійснювало в своєму розвитку;

3. розвиток проходить не по замкненому колу, а поступово, від нижчих форм до вищих; виникає перехід кількісних змін у якісні;

4. джерелом розвитку є протиріччя, які рухають світ і є корінням всякого руху;

5. уся історія є історією думки, саморозвитку розуму, тобто це є логічний процес.

Головні форми природного буття

1. механіка – простір, час, матерія, рух;

2. фізика – небесні тіла, світло, теплота і зв`язок між ними;

3. органіка – геологія, ботаніка, зоологія.

Таким чином, Гегель заклав шляхи загальної класифікації природничих наук. Філософ вказував на нерозривність матерії та духу, а формами існування матерії вважав час і простір. Велику роль філософ відводив історії, вважаючи що в її основі лежать світовий дух як суб`єкт, який усвідомлюється окремими індивідами, тобто в своїй діяльності вони виходять не з поняття (розуміння) світового духу, а із своїх приватних індивідуальних інтересів. З цього витікає, що дух діє підсвідомо і реалізує себе через діяльність окремих індивідів. Це він називає “хитрістю розуму”, тобто люди не підозрюють того, що своєю діяльністю здійснюють світову історію. Носієм світового духу кожен раз є дух одного конкретного народу. В той час, як одні народи вже пройшли етап свого найвищого розвитку, вичерпали свої можливості і схиляються до занепаду, інші – тільки народжуються, знаходячись в “дитячому віці”. Наприклад, можна виділити такі етапи:

1. східний світ (Індія, Китай) – 3-4 тис. до н.е.

2. Єгипет, Вавілон, Сирія – 3-2 тис. до н.е.

3. Давня Греція – 1 тис. до н.е.

4. Давній Рим – поч. 1 тис. н.е. і т.д.

Виходячи з цього, кожен народ отримує право зробити свій внесок у процес сходження самопізнання світового духу.

В цілому, філософія Гегеля базується на таких принципах як:

• історизм;

• об`єктивність (закономірність);

• монізм (визнання лише одного природної першооснови).