Державний стандарт вищої освіти

Державний стандарт вищої освіти містить складові:

• перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

• перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними

освітньо-кваліфікаційними рівнями;

• вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

• вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

Галузеві стандарти вищої освіти

Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

• освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;

• освітньо-професійні програми підготовки;

• засоби діагностики якості вищої освіти.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:

• перелік спеціалізацій за спеціальностями;

• варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;

• варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

• варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

• навчальні плани;

• програми навчальних дисциплін.

Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.

7. Рівні професійної підготовки та кваліфікації.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи зі структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає отримання кваліфікації «молодший спеціаліст»; другий - кваліфікації «бакалавр» (базова вища освіта); третій - кваліфікації «спеціаліст», «магістр» (повна вища освіта).

Законом «Про освіту» встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

8. Освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика є складовою частиною Державного стандарту освіти і використовується для:

• визначення первинних посад випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання;

• визначення об'єкта, цілей освітньої та професійної підготовки;

• розробки та коригування освітньо-професійної програми з підготовки фахівців;

• розробки засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;

• визначення змісту навчання як бази для опанування спеціальністю, кваліфікацією;

• визначення змісту навчання у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;

• атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців;

• укладання договорів або контрактів щодо підготовки фахівців;

• професійної орієнтації здобувачів фаху;

• визначення критеріїв професійного відбору;

• прогнозування потреби у фахівцях при плануванні та підготовці;

• обґрунтування переліків спеціалізації;

• визначення кваліфікації фахівців;

• розподілу та аналізу використання випускників вищих навчальних закладів.

9. Структурно-логічна схема навчання.

Структурно-логічна схема навчання – це послідовність вивчення навчальних дисциплін за їх циклами протягом терміну підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.