1. Контроль на лекції може проводитись як вибіркове усне опитування студентів або із застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції (проводиться звичай у кінці першої або на початку другої години лекції). Поточні контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лек встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням Контроль на лекціях не має віднімати багато часу.

2. Контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою вияснення готовності студенті занять у таких формах:

   1. Вибіркове усне опитування перед початком занять.

   2. Фронтальне стандартизоване опитування за картками тестами протягом 5 - 10хв.

   3. Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань.

   4. Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, на лабораторному занятті.

   5. Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей тощо.

   6. Письмова (до 45 хв.) контрольна робота.

   7. Колоквіум по самостійних розділах теоретичного (темах або модулях).

3. Контроль у позанавчальний час.

1. Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.

2. Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.

3. Перевірка і оцінка рефератів з частини лекційного курсу, який самостійно вивчається.

4. Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.

5. Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета, кращого зі спеціальності, краще виконання ораторних, особливо навчально-дослідних робіт.

Контрольні заходи, що проводяться лектором на потоці і у позанавчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об'єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.

4. Консультації.

5. Заліки. З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича етика) застосовується диференційований залік з виставленням юк за 100-бальною шкалою. З лекційного курсу або окремих з частин, які не супроводжуються лабораторними або стичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання, заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються після виконання кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершенні програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань, використовуючи шкалу ЕСТS/КМСОНП.

Захист курсової роботи – це особлива форма заліку < комісії з двох-трьох викладачів. Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується як потрібно усунути усі зауваження.

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять дисциплінованість можуть бути основою для оформлення залік; без опитування за певну кількість отриманих балів.

Заліки з виробничої практики проставляються на основ поданого звіту і характеристики керівника. Залік диференційований а оцінка складається із середніх оцінок з усіх розділів практики оцінених за шкалою КМСОНП.

6. Екзамени є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліні або її частини і мають за мету перевірку знань студентів з теорії виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішені практичних завдань, а також навичок самостійної роботи навчальною і науковою літературою. Екзамен дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у ЦІЛОМ] сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити пам'яті його основний зміст.

Відомі два основних види екзаменів: без екзаменаційних білетів – вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за екзаменаційними білетами.

Останнім часом у вищій школі став широко застосовуватись стандартизований контроль знань протягом усього період вивчення навчальних курсів. У стандартизованому контролі зна­йшла широке застосування тестова методика з альтернативним вибором відповідей. Метод альтернативного вибору відповідей полягає у тому, що ставляться запитання і одночасно пропонуються варіанти відповідей, правильність яких потрібно оцінити.

14. Рейтинговий контроль знань.

Рейтинг – оцінка діяльності будь-якої особи або групі осіб у балах (очках) і їх ранжування за набраною сумою Інтерес до рейтингової системи в Україні у наш час обумовлений великим досвідом ВНЗ Заходу і перш за все США.

Рейтинг студента з успішності складається з рейтингу з окремих дисциплін, тобто з міні-рейтингів, які дають відповідну суму балів. Ця форма контролю знань забезпечує отримання певної суми балів на одному занятті, а в окремих випадках допомагає швидко ліквідувати відставання у навчанні. Суть його – в оцінці кожної відповіді, кожної навчальної ініціативи студента. По закінченні семестру підраховується сума балів конкретної групи і визначається середній бал. Складається ранжований список студентів у ранжований ряд від максимуму до мінімуму балів. Студенти, які мають суму балів вище середньої по групі, одержують зал автоматично, а близько до середнього – здають міні-залік, тобто відповідають на одне запитання або розкривають поняття, терм тощо і атестуються так би мовити автоматично.

Міні-рейтинг стимулює активність навчання, значно підвищує відвідування занять, забезпечує об'єктивність оцінки знань студентів, поліпшує їх ранжування з успішності, необхідне для обґрунтованого відбору студентів на другий етап навчання, для рекомендації їх на ярмарок фахівців, на роботу у фірмі, для продовження навчання у магістратурі.

15. Комплексна діагностика навчальних досягнень студентів.

Україна робить послідовні кроки з метою зближення національної системи вищої освіти до європейських країн і входження у 2005 р. до Болонського процесу. Міністерство освіти і науки України започаткувало Всеукраїнський педагогічний експеримент із запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, яка є українською версією Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС). Запровадження кредитно-модульної системи — це не лише виконання першочергових цілей і завдань Болонської декларації, а й пошук нових навчальних технологій та розв’язання педагогічних проблем, які б забезпечили високу якість вищої освіти. Серед таких проблем — це об’єктивна оцінка навчальних досягнень студентів та їх діагностика.

Напрямом нашого дослідження було поглиблення об’єктивності оцінювання навчальних досягнень студентів шляхом введення оцінки їх рівня інтелектуального розвитку та соціальної цінності набутих ними знань і на цій основі підвищення ефективності використання особистісно зорієнтованих технологій навчання та посилення мотиваційних можливостей європейської шкали оцінювання [1,2].

Запропонована модель діагностики навчальних досягнень студентів в своїй основі передбачає:

• оцінювання рівня знань та умінь;

• визначення рівня інтелектуального розвитку (IQ);

• оцінювання рівня соціальноособистісної цінності набутих знань.

Найкращим і найоб’єктивнішим методом оцінювання рівня знань та умінь у вищій школі є тестування як психодіагностична методика вимірювання та оцінювання досягнутого розвитку особистостей, умінь та знань [3].

Тести досягнень, на відміну від широко відомих тестів інтелекту, віддзеркалюють не стільки вплив накопиченого досвіду і загальних здібностей на поведінку та розв’язання тих чи інших задач, скільки вимірюють вплив соціальних програм навчання, професійної підготовки на ефективність навчання, формування різних спеціальних умінь.

На нашу думку, в умовах кредитно-модульної системи навчання можуть мати місце наступні форми тестових завдань [3]:

• закрита форма — запропоновані 3-5 відповідей, з яких одна є найбільш правильною;

• відкрита форма — вільно конструйовані відповіді студентів;

• множинний вибір — передбачає 3-5 відповідей на тестові запитання на перевірку уміння відтворити отримані знання;

• простий множинний вибір — передбачає відповіді „так”, „частково”, „ні” і використовується як попередній контроль підготовки до заняття або тестування;

• альтернативні тестові завдання — передбачає наявність трьох варіантів відповіді „так”, „ні”, „не знаю” при перевірці знань класифікацій. Наприклад, сполучення NaCl являє собою: а — кислоту; б — сіль; в — не знаю;

• відновлення послідовності — тестування уміння та знань правильної послідовності дій (алгоритмів). Наприклад, прийняття управлінського або педагогічного рішення;

• відновлення відповідної частини — тести встановлюють знання фактів, взаємозв’язків, термінології, позначень. Наприклад, основні одиниці системи СІ.

Вищезазначені форми тестових завдань можуть бути зведені, у загальному випадку, до тестів загального контролю, та тестів основного змісту навчальної дисципліни. Для прикладу наведемо структурні схеми тестів з курсу „Вища освіта України і Болонський процес” для магістрантів та аспірантів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.