7)Франко. Пролог до поеми «Мойсей»

У пролозі автор звертається до свого «замученого, розбитого» народу, який стоїть на роздоріжжі й не знає, куди йти. Саме його майбутнім і тривожиться поет. Він не вірить, що судилося йому «в сусідів бути гноєм», що його долею буде «укрита злість, облудлива покірність».Пролог було написано пізніше за поему: під час друкування книжки перші кілька сторінок залишилися чистими, тому видавець запропонував Франкові написати вступне слово, щоб заповнити місце. Наступного дня письменник приніс не передмову, а геніальний поетичний пролог, своєрідний ключ до розуміння ідейно-естетичної концепції твору, що втілює символічний, український вимір поеми, формулює задум твору, його ідею. У ньому І. Франко окреслив національно-духовний код народу в його історичному поступі. Пролог можна поділити на дві частини, співвідносні як теза й антитеза. У пролозі І.Франко звертається не до ізраїльського, а до українського народу. За характером вислову пролог поділяється на дві частини: у першій переважають риторичні запитання, які викликають сумніви в державотворчих задатках українського народу, у його гідності та честі. У другій частині сумнів долається, а замість нього з’являється віра і спроможність народу віднайти себе

«Невже ж задарма стільки серць горіло… найсвятішою любов’ю», невже «задарма край твій весь политий кров’ю твоїх борців?» — звертається він до українців. І сам собі упевнено відповідає: Не самі сльози і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання.

8) Франко. Уривок з вірша «Каменярі»

Тема — реалістичне зображення героїчної боротьби револю ціонерів (трудящих) проти експлуататорського ладу. Ідея — схвалення благородної справи борців революціонерів, оспівування їх мужності і безкорисливості, тверда віра автора в перемогу над злом, заклик до всіх трудящих: наслідувати бо ротьбу і цим наблизити день волі. Особливістю вірша є те, що він написаний, як говорить І. Франко, «довгими тринадцяти складовими віршами, т. зв. олександріанами, і стропами, з яких кожна зложена з п’яти віршів, римованих а б а а б, причім має женські, а б має мужеські рими». 

Франко писав: «Поемка «Каменярі» — є алегоричний об раз громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги». Скала ця — алегоричний образ вірша, в якому ми впізнаємо самодержавство. Таємничий голос — це голос сумління каменярів. Каменяр з молотом у руці — революціонер, який розбиває гранітну скелю — капіталістичний лад.

Вона написана у вигляді сну. Це дозволило Франку змалювати картину, якої в дійсності не буде (штурм скелі в реалістичному плані — безглуздя), таємні містичні образи («голос сильний нам з гори, як грім, гримить» тощо.

9) Франко. «Не пора…»

Жанр – громадянська лірика. Тема – вияв громадянської позиції поета, небажання служити москалеві, звернення до народу. Ідея-заклик до боротьби проти російської окупації. Ліричний герой звертається до українців із закликами до боротьби. У вірші чітко видно, як він переймається долею України, в його словах закладене послання до нашого народу, яке він так прагнув здійснити. Художні засоби:  – епітети: (кривда)стара; рідна(хата), прокляття(мара);(пора) великая; завзята, важна(боротьба); рідний(краю). – метафори: в рідну хату вносити роздор; незгоди проклята мара. Римування – перехресне. Віршовий розмір – трьохстопний анапест. Рима чоловіча. І. Франко написав вірш «Не пора, не пора, не пора…» у складний для себе період арештів і переслідувань і включив його до циклу «Україна».