35. Ідейно-тематичний зміст п’єси м. Старицького «За двома зайцями». Засоби сатиричного зображення у творі.

На початку 1880-х рр. українська драматургія мала на меті розширення українського репертуару. Саме з цією ціллю Михайло Старицький вирішив переробити мало сценічну п’єсу Нечуя-Левицького «На кожум’яках». Навесні 1883 року роботу було закінчено і залишилося тільки домовитися з автором оригінального твору. Сам твір вважався спільним і перша його публікація містила прізвища обох письменників.

У ній розповідає про цирульника Свирида Голохвостого, який намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і, водночас, залицяється до бідної дівчини-красуні Галі.

У п'єсі порушується проблема соціальної нерівності, висміюється життя українських русифікованих міщан Києва.

Відомо, що роль цирульника Голохвостого зіграв Панас Саксаганський, Проні — Марія Садовська, Сірка — Іван Карпенко-Карий.

Свирид Петрович Голохвастов — це гіперболізоване втілення всіх характерів юнаків-жевжиків, для яких вдале одруження стало єдиним способом реалізуватися й закріпитися в соціальному житті, покращити своє становище. Для таких людей праця не є сенсом існування, вони, наче безтурботні метелики, літають життям, не помічаючи, що руйнують при цьому людські душі. Так і Свирид Петрович прагне одружитися з негарною і дурнуватою Пронею Прокопівною, щоб жити безбідно. Дівчина, незвикла до чоловічої уваги, відразу ж тане, не розуміючи, що Голохвастов зовсім не любить її. Здається, що ситуація розвивається за планом Свирида Петровича, однак саме в цей момент жевжик зустрічає Галю — втілення краси й цноти, справжню мрію кожного чоловіка. Голохвастов закохується і розривається надвоє: він має одружитися з Пронею з розрахунку і хоче бути з Галею через кохання. Дійсно, Свирид Петрович погнався за двома зайцями, та жодного не спіймав, оскільки брехня завжди виходить на світ Божий, ніколи вона не залишається непокараною. Саме в день весілля інтриги Голохвастова, чи як називає його батько Проні "Голохвастого", розкриваються, і він з ганьбою мусить залишити Київ. Фінальна сцена фільму просто блискуча: Свирид відступає, осміяний усіма оточуючими, Проня Прокопівна плаче і лається (вона зовсім не варта жалощів, бо сама досить жорстока до своїх близьких, байдужа до них), а Галя зі своїм коханим гордо спостерігають за цим — саме вони є у фільмі втіленням позитивних рис.

Темою п’єси став повсякденний міщанський побут та «міщанська» мораль і світогляд. Саме у побуті драматурги віднайшли додаткові художньо переконливі нюанси для розкриття характерів дійових осіб. Це надало персонажам п’єси історичної та національної визначеності, конкретності, зробивши твір життєвішим. Наприклад, у сценках розваг молоді, заручин і весілля, уведених до дії п’єси, бачимо, з одного боку, виразне тло для розкриття певного індивідуального характеру, а з іншого - ритуальні народні дійства, деформовані мораллю дрібного міщанства, що прагне за будь-яку ціну наслідувати дворянство. Виникає яскравий комічно-сатиричний контраст між народною етикою українців та життєвими позиціями «новом однього» міщанства, яка всіляко відмежовується від «старого» народного побуту і звичаїв, навіть не розуміючи навіщо.

Старицький застосовує прийом попарного протиставлення персонажів для створення комічно-сатиричного та соціального контрасту. Проні та Голохвостову, які цураються усього народного, протиставляються виразні народні типи позитивних героїв - Галя та Степан. Вони є національним ідеалом людини в драмі «За двома зайцями..».

Формальним фольклорно-літературним засобом створення гумористично-сатиричного ефекту в п’єсі «За двома зайцями» стала мова персонажів. Основу словесних засобів комічного в п’єсі становить народнорозмовна мова, зокрема емоційна та експресивна лексика. Для створення гумористичного ефекту Старицький використовує емоційно забарвлені, деформовані та інші ненормативні слова: вульгарні, лайливі, згрубілі тощо. Вони надають мові персонажів яскраво вираженого комізму. Негативно-оцінні розмовно-знижені слова набувають гострого сатирично-гумористичного спрямування, допомагаючи драматургові глибше охарактеризувати типи, породжені тогочасною об’єктивною дійсністю. Подібну функцію виконують вульгарно-образливі слова, посилені характеристичними епітетами, наприклад «проста мужва», «свинота необразована» у мові Голохвостого, які він вживає щодо дійових осіб, представників українського селянства та бідного міщанства. Комічний ефект таких епітетів, їх сатирична спрямованість виникає внаслідок того, що сам Голохвостий - людина безграмотна і нікчемна, «перевертень», як його влучно називає Секлета. Густо рясніє мова Голохвостого зменшенопестливими словами сатирично-гумористичного плану (куріпочко, канахветочко, щіточко). Одним із засобів створення комічного ефекту в п’єсі «За двома зайцями..» є деформовані слова. Характерне в цьому плані мовлення «промотаного цилюрника» Голохвостого і «дурноверхої» Проні : «[Проня:] Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощів етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше лю блю пальцини, нанаси...» [3, 373]. Рясніє п’єса і зниженою лексикою, використаною в порівняннях: «Проня погана, як жаба», у Голохвостого «довгів, як блох у курнику» [3, 373]. Використовує Старицький у п’єсі народні пісні (у сцені заручин Галі і Голохвостого), прислів’я та приказки. Зокрема, прислів’я винесено у заголовок та підзаголовок п’єси.