20. Ліричний герой поезії Павла Грабовського.

Ліричним героєм його поезій стає революціонер, який, подібно до каменярів Франка, не звертає з обраного шляху. Компромісний шлях, угода з ворогом, каяття – неприйнятні для революціонера. Його шлях – боротьба до перемоги. Образ революціонера у Грабовського не має конкретно-індивідуалізованих рис. Він не виникає в якихось сюжетних деталях. В розвитку сюжетних ходів. Навпаки, поет прагне до створення узагальненого образу революціонера з суворою і невблаганною нормою поведінки, труднощами, що супроводжують його на нелегкій дорозі, використовуючи для цього вірш-заклик, вірш-роздум.

Є в поезії Павла Грабовського закуток світлої пам’яті, який можна порівняти з капличкою. В ній поет молився до образу жінки-борця, яка була йому і коханою, і подру­гою, і супутницею на важких невільницьких шляхах. Нею стала Надія Костянтинівна Сигида, яка стрілась поетові в пересильній московській тюрмі.

У своїй «сумній споминці» «Надія Костева Сигида» Грабовський пише, що це була «молода, світла, напрочуд гарна душа», людина «приголубливого» серця, характеру «прямого та сміливого, але при тім м’якого і ніжного». Вона стала для Грабовського розрадою, світлим променем жит­тя, ідейно близькою людиною. Вже найпершу збірку своїх поезій під назвою «Пролісок» він присвячує їй, мужній жінці, яка загинула під ударами солдатських шпіцрутенів

У віршах циклу «До Н.К.С» звучить мука зраненого серця і благоговіння перед жінкою, яку повело на смерть прагнення полегшити народну долю.

Близько двадцяти поезій присвятив Грабовський Надії. Кілька з них було написано ще за її життя, ймовірно, вона читала або слухала їх.

…Помираючи, Павло Арсенович просив, щоб у його домовину поклали пасмо волосся, яке йому подарувала Надія, крли етапи розлучили двох політв’язнів назавжди.

Нащадкам же залишилися його поетичні рядки, осяяні тихою ніжністю і чистим почуттям.

21. Характеристика поетичного доробку Павла Грабовського: своєрідність розробки проблеми ролі митця у житті народу, тема недолі трудівників, національний зміст творчості.

Під час перебування у в'язниці Грабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. Тут була також створена поема «Текінка». Питання про призначення поета, про його роль у суспiльно-полiтичному життi завжди глибоко хвилювало письменника. Тому не дивно, що вiн часто звертається до цiєï теми, показує, кому митець повинен вiддати весь свiй поетичний талант. У своïй поезiï Грабовський правдиво розкриває хижацьку суть капiталiстичноï експлуатацiï i прославляє трудiвникiв. Поезiя Грабовського насичена високою iдейнiстю, пройнята бойовими революцiйно-демократичними iдеалами, вiрою в сили народу, в торжество правди. Вiн виступає за високоiдейне, бойове мистецтво, покликане служити народовi в боротьбi за визволення вiд пут капiталiстичного рабства. Відтак почуттями, що рухали творчу уяву Павла Грабовського, були любов і ненависть. Спогади, туга за рідним краєм, звертання до товаришів по неволі, і послання на волю, скорбота, самотність, сумніви, тяжкі спалахи ностальгії й відчаю поєднуються зі стійкістю й незламністю людського духу в справедливій боротьбі за кращу долю народу. Усі ці риси втілено в поезіях збірки «Пролісок». Образ України окреслюється в багатьох віршах збірки “Пролісок”: До України , “Україна приснилась мені”, Народові українському”, “О, яка ж ти сумна, Україно моя”, “До Русі-України”, “До галичан”. З цих поезій постає чарівна природа рідної землі, з’являються окремі подробиці українського побуту, протиставлені за принципом антитези суворій сибірській реальності. Характерною особливістю лірики Грабовського є органічне поєднання громадянського й інтимно-особистісного. У вірші “О, яка ж ти сумна, Україно моя» виливається щирий біль ліричного героя, спричинений багатовіковою недолею рідної землі, стражданнями народу, якого розпинали всі, хто був паном у краї нещасному.