- •1. Національний зміст української літератури 70-90-х рр. Хіх ст.
- •2. Розвиток реалізму в українському мистецтві слова 70-90-х рр. Хіх ст.
- •3. Тематичні обрії української літератури 70-90-х рр. Хіх ст.
- •4. Характеристика літературного процесу в Україні 70-90-х рр. Хіх ст.
- •5. Нові тенденції в зображенні народного життя в українській літературі 70-90-х рр. Хіх ст.
- •6. Характеристика української поезії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •7. Жанрова специфіка української поезії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •8. Образ України в поезії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •9. Національний зміст української поезії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •10. Провідні концепції та мотиви української поезії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •11. Жанрово-стильова специфіка української поезії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •12. Ідейно-тематичний зміст української прози 70-90-х рр. Хіх ст.
- •13. Жанрова специфіка української прози 70-90-х рр. Хіх ст.
- •14. Ідейно-тематичний зміст української драматургії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •15. Жанрові ознаки української драматургії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •16. Піднесення і розвиток української драматургії 70-90-х рр. Хіх ст.
- •17. Піднесення і розвиток українського театру і драматургії в 70-90-х рр. Хіх ст.
- •18. Провідні мотиви поезії Івана Манжури.
- •19. Провідні мотиви поезії Якова Щоголева.
- •20. Ліричний герой поезії Павла Грабовського.
- •21. Характеристика поетичного доробку Павла Грабовського: своєрідність розробки проблеми ролі митця у житті народу, тема недолі трудівників, національний зміст творчості.
- •22. Мотиви лірики Бориса Грінченка.
- •23. Реалістичність оповідань Бориса Грінченка з народного життя. Моральна проблематика у творах письменника («Без хліба», «Украла», «Дзвоник», «Батько та дочка» та ін.).
- •24. Ідейно-тематичний та композиційний зв'язок повістей Бориса Грінченка «Серед темної ночі» та «Під тихими вербами».
- •25. Панорама пореформеного села у повісті і. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
- •26. Зображення життя селян у повісті і. Нечуя-Левицького «Микола Джеря».
- •27. Показ селянського життя, художня переконливість у розкритті трагедії людини в повісті і. Нечуя-Левицького «Бурлачка».
- •28. Аспекти життя селянства у творі і. Нечуя-Левицького «Дві московки».
- •29. Реалістичний характер творчості Панаса Мирного.
- •30. Роман Панаса Мирного «Повія» як епопея народного життя на Україні кінця хіх ст.
- •31. Композиційно-сюжетна структура та глибина дослідження соціальних процесів у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
- •32. Перша п’єса Марка Кропивницького «Дай серцеві волю, заведе в неволю»: традиції і новаторство, мелодраматичність та етнографізм. Соціальний зміст п’єси «Глитай або ж Павук».
- •33. Оригінальність п’єси м. Старицького «Талан». Психологічність зображення характеру головного персонажа.
- •34. Проблематика п’єси Михайла Старицького «Не судилось».
- •35. Ідейно-тематичний зміст п’єси м. Старицького «За двома зайцями». Засоби сатиричного зображення у творі.
- •36. Проблематика п’єси Михайла Старицького «Маруся Богуславка».
- •38. Морально-етична проблематика п’єси і. Тобілевича «Хазяїн».
- •39. П’єса і. Тобілевича «Хазяїн»: життєва основа, морально-естетична проблематика, особливості образної системи та жанрової специфіки.
- •40. Історична трагедія і. Тобілевича «Сава Чалий»: джерела твору. Співвідношення романтичного та реалістичного у п’єсі.
- •41. Характеристика поетичного доробку Івана Франка.
- •42. Основні мотиви поезії Івана Франка.
- •43. Складність культурологічного змісту збірки Івана Франка «Зів’яле листя».
- •44. Тематично-ідейний зміст збірки Івана Франка «з вершин і низин».
- •45. Філософський зміст поем Івана Франка «Мойсей», «Смерть Каїна».
- •46. Проблема сенсу людського буття у поемах Івана Франка «Іван Вишневий», «Смерть Каїна».
- •47. Характеристика прозового доробку Івана Франка.
- •48. Новаторство Івана Франка у прозі (на матеріалі прочитаних творів).
- •49. Особливості прози Івана Франка. Новаторство письменника у прозових творах.
- •50. Характеристика драматургічного доробку Івана Франка.
- •51. Майстерність Івана Франка у п’єсі «Украдене щастя»: особливості композиційної будови, морально-етична проблематика, засоби творення характерів.
- •52. Художнє вираження психологічної та міфологічної тематики у прозі Івана Франка («Сойчине крило», «Терен у нозі»).
- •53. Аналіз віршів
- •2) “Виклик” Старицький
- •4) «Народові українському» Грабовський
- •5) Франко «Як почуєш вночі»
- •6) Франко «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»
- •7)Франко. Пролог до поеми «Мойсей»
- •8) Франко. Уривок з вірша «Каменярі»
- •9) Франко. «Не пора…»
- •10) Франко. «Земле, моя всеплодющая мати»
- •11) Грінченко. Вірш із циклу «Зернятка»
- •12) Грінченко «Смутні картини»
20. Ліричний герой поезії Павла Грабовського.
Ліричним героєм його поезій стає революціонер, який, подібно до каменярів Франка, не звертає з обраного шляху. Компромісний шлях, угода з ворогом, каяття – неприйнятні для революціонера. Його шлях – боротьба до перемоги. Образ революціонера у Грабовського не має конкретно-індивідуалізованих рис. Він не виникає в якихось сюжетних деталях. В розвитку сюжетних ходів. Навпаки, поет прагне до створення узагальненого образу революціонера з суворою і невблаганною нормою поведінки, труднощами, що супроводжують його на нелегкій дорозі, використовуючи для цього вірш-заклик, вірш-роздум.
Є в поезії Павла Грабовського закуток світлої пам’яті, який можна порівняти з капличкою. В ній поет молився до образу жінки-борця, яка була йому і коханою, і подругою, і супутницею на важких невільницьких шляхах. Нею стала Надія Костянтинівна Сигида, яка стрілась поетові в пересильній московській тюрмі.
У своїй «сумній споминці» «Надія Костева Сигида» Грабовський пише, що це була «молода, світла, напрочуд гарна душа», людина «приголубливого» серця, характеру «прямого та сміливого, але при тім м’якого і ніжного». Вона стала для Грабовського розрадою, світлим променем життя, ідейно близькою людиною. Вже найпершу збірку своїх поезій під назвою «Пролісок» він присвячує їй, мужній жінці, яка загинула під ударами солдатських шпіцрутенів
У віршах циклу «До Н.К.С» звучить мука зраненого серця і благоговіння перед жінкою, яку повело на смерть прагнення полегшити народну долю.
Близько двадцяти поезій присвятив Грабовський Надії. Кілька з них було написано ще за її життя, ймовірно, вона читала або слухала їх.
…Помираючи, Павло Арсенович просив, щоб у його домовину поклали пасмо волосся, яке йому подарувала Надія, крли етапи розлучили двох політв’язнів назавжди.
Нащадкам же залишилися його поетичні рядки, осяяні тихою ніжністю і чистим почуттям.
21. Характеристика поетичного доробку Павла Грабовського: своєрідність розробки проблеми ролі митця у житті народу, тема недолі трудівників, національний зміст творчості.
Під час перебування у в'язниці Грабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. Тут була також створена поема «Текінка». Питання про призначення поета, про його роль у суспiльно-полiтичному життi завжди глибоко хвилювало письменника. Тому не дивно, що вiн часто звертається до цiєï теми, показує, кому митець повинен вiддати весь свiй поетичний талант. У своïй поезiï Грабовський правдиво розкриває хижацьку суть капiталiстичноï експлуатацiï i прославляє трудiвникiв. Поезiя Грабовського насичена високою iдейнiстю, пройнята бойовими революцiйно-демократичними iдеалами, вiрою в сили народу, в торжество правди. Вiн виступає за високоiдейне, бойове мистецтво, покликане служити народовi в боротьбi за визволення вiд пут капiталiстичного рабства. Відтак почуттями, що рухали творчу уяву Павла Грабовського, були любов і ненависть. Спогади, туга за рідним краєм, звертання до товаришів по неволі, і послання на волю, скорбота, самотність, сумніви, тяжкі спалахи ностальгії й відчаю поєднуються зі стійкістю й незламністю людського духу в справедливій боротьбі за кращу долю народу. Усі ці риси втілено в поезіях збірки «Пролісок». Образ України окреслюється в багатьох віршах збірки “Пролісок”: До України , “Україна приснилась мені”, Народові українському”, “О, яка ж ти сумна, Україно моя”, “До Русі-України”, “До галичан”. З цих поезій постає чарівна природа рідної землі, з’являються окремі подробиці українського побуту, протиставлені за принципом антитези суворій сибірській реальності. Характерною особливістю лірики Грабовського є органічне поєднання громадянського й інтимно-особистісного. У вірші “О, яка ж ти сумна, Україно моя» виливається щирий біль ліричного героя, спричинений багатовіковою недолею рідної землі, стражданнями народу, якого розпинали всі, хто був паном у краї нещасному.