42. Основні мотиви поезії Івана Франка.

Поезія характеризується патріотичною наснаженістю, глибиною філософських роздумів, щирістю душевних переживань (деякі твори митця покладені на музику: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Червона калино, чого й в лузі гнешся?»).

Тематичні обрії творчості: — сучасне і минуле галицького села; — зображення життя людей «дна»; — навчання і виховання дітей; — життя інтелігенції, духівництва, робітників; — історичне минуле; — проблеми сучасного життя та ін.

"З вершин і низин" — так називається поетична збірка, яка поставила його ім'я поруч з іменем великого Шевченка. Бо основні настрої її — це гімн багатовіковій боротьбі українського народу за свою свободу; це уславлення "вічного революціонера", великого "каменяра" — самовідданих трударів на тяжкому, часто кривавому шляху до волі. Старий, несправедливий світ буде подолано.

По-новому відкривається для нас Франко, коли читаємо збірку "Зів'яле листя" Перед нами розгортається драма ліричного героя, викликана обставинами громадського та інтимного життя. "Зів'яле листя" — це художній образ втрачених надій, нерозділеного кохання. Особисті переживання героя автор підніс на незрівнянну височінь духовної краси. Багато віршів збірки "Зів'яле листя" написано в стилі народної пісні. 

Іншими мотивами сповнена збірка "Мій Ізмарагд". На Русі здавна "ізмарагдами" називали збірники повчальних статей, у яких викладалася християнська мораль. У Франка — це "повчання" революціонера-демократа. Поет розвінчує псевдопатріотів, викриває підлість, лицемірство, продажність. У поезії "Декадент" він засуджує занепадницьку літературу, бо вона спрямована проти народу. Свою ж поезію Франко вважає народною.

Отже, мотиви лірики Івана Яковича Франка — це своєрідна сповідь поета про своє життя і життя свого народу, філософське осмислення дійсності. Це заповіт прийдешнім поколінням бути вірними синами свого народу, відданими чесній справі, чистими і щирими у своїх почуттях.

43. Складність культурологічного змісту збірки Івана Франка «Зів’яле листя».

Франкові у збірці «Зів'яле листя» характерне було тріадичне мислення, яке за самою своєю природою є ворожим щодо раціоналізму будь-якого гатунку. Новоутворені тріади Івана Франка типу вічність -- свідомість -- пісня та інші схожі на тріадичну будову силогізмів часів ранньої патристики (вчення перших християнських теологів). Це само по собі свідчить на користь відсутності раціоналістичної домінанти у цьому творі. Однак повне творче переродження як втрата попередніх ментальних форм і набуття принципово нових у природі творчості однієї особи неможливе, тому попереднє реалістично-раціоналістичне світобачення поступається перед виром нових почуттів, але не зникає.

Збірка має кілька смислових нашарувань, пов'язаних із світовою культурою та релігією, наприклад з буддизмом. Хоча розшифровка санскриту припадає на початок XIX століття, в українській літературі піонером в освоєнні індійської культури можна вважати Івана Франка.

Незрідка в збірці «Зів'яле листя» натрапляємо на Гетевські ремінісценції. Значним виявляється вплив Гетевого «Фауста» на поетичну творчість Франка. Щодо жанрової характеристики обох творів (драма), то вони не можуть бути названі драмами в класичному розумінні. «Фауста» Іван Франко назвав «штукою в штуках» тому, що в ньому поданий цілий життєпис у драматичній формі, показаний повільний і поступовий розвиток особистості, а не одне якесь завершене дійство. Те саме ми можемо сказати й про його власну збірку, названу «ліричною драмою». Герой постає перед нами не як стала одиниця, а як особистість у процесі розвитку. Його світогляд змінюється залежно від певних етапів еволюції власної душі. Якщо перший «жмуток» -- це крик і стогін серця, кохання без надії на відповідь, то другий «жмуток» -- сум за страченим почуттям. Третій «жмуток» найбільш віддалений від попередньої групи віршів, насамперед своєю трагічною філософічністю.