11. Засада свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів і членів сім’ї

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

Свобода особи від самовикриття та викриття близьких родичів і членів сім'ї - засада кримінального провадження, яка грунтується на конституційній нормі (ч. 1 ст. 63 Конституції України): "Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом". Своєю чергою, наведена норма-засада кореспондує ч. З ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, яка встановлює: "Кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум на такі гарантії: ... не бути приневоленим до давання свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним". Ця засада у кримінальній процесуальній доктрині та судовій практиці ще іменується привілеєм проти самовикриття та викриття близьких родичів та членів сім'ї у вчиненні кримінального правопорушення. Поняття ж справедливої процедури охоплює захист обвинуваченого від примусу з боку влади, забороняє стороні обвинувачення використовувати докази, одержані всупереч волі обвинуваченого, за допомогою примусу чи насильства.

Забороняється примушувати особу визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у його вчинені (привілей проти самовикриття) за допомогою протизаконних способів і методів. Цю заборону містять й інші засади кримінального провадження, зокрема, засада законності; засада поваги до людської гідності тощо. Аналогічно й ч. З цієї статті забороняє примушувати будь-яку особу давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення її близькими родичами чи членами сім'ї (привілей проти обвинувачення близьких родичів та членів сім'ї).

Реалізація коментованої статті-засади у кримінальному провадженні здійснюється за допомогою процесуального механізму, передбаченого КПК, який, зокрема, включає: а) визначення кола учасників провадження, на яких поширюється ця засада (ними є свідки, підозрювані, обвинувачені, потерпілі); б) наділення кожного з цих учасників кримінального провадження відповідними процесуальними правами, реалізація яких дає їм можливість захищати, як правило, свій інтерес, зокрема, правом не давати показань та не відповідати на запитання з приводу тих обставин, які можуть стати підставою для підозри або обвинувачення їх чи близьких родичів та членів сім'ї у вчиненні кримінального правопорушення; в) покладення на слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд обов'язку під час проведення допитів (на їх початку) ознайомити допитувану особу з її процесуальними правами та обов'язками і роз'яснити їх; г) обов'язково роз'яснити і процесуально зафіксувати право допитуваної особи відмовитися від давання показань, а також відповідати на запитання щодо обставин, які дають підставу підозрювати цю особу або її близьких родичів чи членів сім'ї у вчиненні кримінального правопорушення; ґ) у разі відмови підозрюваного давати показання, відповідати на запитання, особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити відразу після отримання такої заяви. Нероз'яснення допитуваній особі права на свободу від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї тягне за собою недопущення таких показань як доказу в кримінальне провадження.

Свобода від самообвинувачення охоплює не лише право особи не свідчити (не давати показань) проти себе, а й право не давати будь-яких інших відомостей, які можуть бути використані проти неї, зокрема, документів, речових доказів тощо.

Обмеження засади свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів і членів сім'ї у кримінальному провадженні шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить досудове розслідування, становить склад злочину, передбаченого ст. 373 КК України "Примушування давати показання", кваліфікуючою обставиною якого є примушування із застосуванням насильства або зі знущанням над особою.