4. Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти

Крим.-процес. f - види крим.-процес. діяльності, що відрізняються безпосереднім завданням, яке досягається в результаті провадження у справі. Крим.-процес. f - напрямки діяльності S крим. процесу, обумовлені їх роллю, призначенням і завданням у провадженні.

Ознаки: 1) пов’язані між собою; 2) спрямовані на досягнення єдиного результату; 3) можуть виконуватися 1 S одночасно (прокурор – нагляд і обвинувачення); 4) обвинувачення передує захисту і правосуддю; 5) підтримання цивіл. позову не може передувати правосуддю; 6) не охоплюють всіх учасників процесу; 7) здійснюються не на всіх стадіях процесу.

Види: 1) обвинувачення, 2) захист, 3) правосуддя. Елькінд виділяє 6: 1) обвинувачення; 2) захист; 3) правосуддя; 4) попереднє розслідування; 5) побічна f (цивіл. позивач/відповідач та їх представники); 6) допоміжна f (особи, які сприяють - свідки, поняті, перекладачі, спеціалісти, експерти).

Сторони крим. провадження: а) з боку обвинувачення: 1) слідчий; 2) керівник органу досудового розслідування; 3) прокурор; 4) потерпілий; 5) представник ф законний представник потерпілого;

б) з боку захисту: 1) підозрюваний; 2) обвинувачений (підсудний); 3) засуджений/виправданий; 5) особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів мед./ виховного хар-теру або вирішувалося питання про їх застосування; 6) їх захисники та законні представники.

5. Стадії кримінального процесу України

Стадії кримінального процесу – це відносно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб’єктів процесуальної діяльності, властивою їм кримінально-процесуальною формою та підсумковими рішеннями.

Виділення певних частин кримінального провадження в стадії та відокремлення їх одна від одної ґрунтується на таких характерних ознаках:

1. Наявність завдань, властивих певній частині процесу;

2. Визначене коло суб’єктів, які здійснюють на певному етапі процесуальну діяльність;

3. Своєрідність процесуальної форми, в якій здійснюється ця діяльність;

4. Наявність підсумкового процесуального акта, в якому фіксується рішення про перехід кримінального провадження в наступну стадію процесу або про завершення провадження загалом.

Відповідно до чинного законодавства кримінальне провадження складається з певної кількості стадій, сукупність яких утворює систему стадій кримінального процесу, а саме:

1) досудове розслідування;

2) підготовче провадження;

3) судовий розгляд;

4) провадження в суді апеляційної інстанції (апеляційне провадження);

5) виконання судових рішень;

6) провадження в суді касаційної інстанції (касаційне провадження);

7) провадження у Верховному Суді України;

8) провадження за нововиявленими обставинами.

6. Джерела кримінального процесуального права України

Джерело права – засіб зовн. об’єктивізації (вираження) норм права. Джерела КПП – система засобів зовн. вираження норм КПП.

Види (за юр. силою): 1) КУ; 2) м-п акти; 3) ЗУ; 4) підзаконні акти.

КУ - Основний Закон Укр., що закріплює сусп.-політ. і держ. устрій, права, свободи та обов'язки гр-н Укр. ЗУ та ін. н-п акти приймаються на основі Конституції і мають їй відповідати. Закріплює принципи судочинства та основн моменти притягнення особи до крим. відповідальності.

М-п акти – м-п договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, є частиною нац. закон-ства. Напр., Загальна декларація прав людини; Європейська конвенція про видачу правопорушників; Конвенція про передачу засуджених осіб, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод тощо.

ЗУ – кодифіковані та не кодифіковані. Кодифіковані – КПК. Некодифіковані – ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуртуру», «Про ОРД», «Про міліцію», «Про СБУ», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тощо.

Підзаконні акти – акти КМУ; акти міністерств і відомств.