- •Поняття і завдання кримінального провадження.
- •2. Процесуальна форма. Поняття і значення
- •4. Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти
- •5. Стадії кримінального процесу України
- •6. Джерела кримінального процесуального права України
- •7. Чинність кримінального процесуального закону в часі, просторі і за колом осіб
- •8. Засади верховенства права і законності в кримінальному процесі
- •9. Засада доступу до правосуддя
- •10. Засада презумпції невинуватості
- •11. Засада свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів і членів сім’ї
- •12. Засада гласності і відкритості судового провадження
- •13. Засада забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист
- •14. Засада безпосередності дослідження судом показань, речей і документів
- •15. Засада забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій і бездіяльності
- •15. Засада диспозитивності в кримінальному провадженні
- •16. Засада змагальності сторін обвинувачення і захисту
- •17. Засада державної мови кримінального провадження
- •18. Засада розумності строків кримінального провадження
- •19. Засада недоторканості житла чи іншого володіння
- •20. Засади таємниці спілкування та невтручання в приватне життя
- •21. Засада забезпечення права на свободу і особисту недоторканість
- •22. Повноваження суду в кримінальному провадженні. Законний склад суду.
- •Апеляція.
- •Касація.
- •23. Слідчий суддя, його повноваження під час досудового розслідування
- •24. Прокурор, його функції та повноваження у кримінальному процесі
- •25.Слідчий, його повноваження
- •26.Керівний органу досудового рослідування, його повноваження
- •27. Підстави для відводу судді, прокурора, слідчого і порядок його здійснення
- •28,29 Підозрюваний/обвинувачений: поняття, права та обов’язки
- •30. Потерпілий: поняття, права та обов’язки
- •31: Захисник. Його права та обов’язки.
- •Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках:
- •32 : Цивільний позивач і цивільний відповідач його права та обов’язки .
- •33: Поняття доказів та їх джерел.
- •35: Предмет доказування в крим провадженні. Особливості предмету доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.
- •36 : Процес доказування в кримінальному провадженні його елементи.
- •37 : Класифікація доказів та їх джерел.
- •Відносно обвинувачення, що становить предмет конкретного кримінального провадження:
- •За джерелом одержання відомостей про факти, характером формування джерел доказів:
- •38: Свідки та їх показання в кримінальному процесі.
- •39. Показання потерпілого, їх предмет, значення та оцінка.
- •40.Показання підозрюваного, їх предмет, значення та оцінка
- •41.Показання обвинуваченого, їх предмет, значення та оцінка
- •42. Висновок експерта, його зміст, значення та оцінка
- •44. Документи як джерела доказів
- •45. Процесуальні строки та процесуальні витрати у кримінальному провадженні
- •46. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види та загальні правила застосування
- •47. Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
- •48. Поняття та види запобіжних заходів.
- •49. Тримання під вартою як запобіжний захід. Підстави та порядок його обрання, зміни і скасування.
- •50. Строки тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою і порядок їх продовження.
- •51. Підстави та порядок обрання запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд.
- •52. Особисте зобов’язання як запобіжний захід. Підстави та порядок його обрання, зміни і скасування.
- •53. Особиста порука як запобіжний захід. Підстави то порядок її обрання, зміни і скасування.
- •54. Домашній арешт як запобіжний захід.
- •55. Застава як запобіжний захист
- •56. Відсторонення підозрюваного, обвинуваченого від посади як захід забезпечення кримінального провадження
- •57. Виклик слідчим і прокурором, судовий виклик і привід як заходи забезпечення кримінального провадження
- •58 Накладення грошового стягнення як захід забезпечення кримінального провадження
- •59. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом як захід забезпечення кримінального провадження
- •60 Тимчасовий доступ до речей і документів як захід забезпечення кримінального провадження
- •61 Тимчасове вилучення майна як заходи забезпечення кримінального провадження
- •62. Підстави та процесуальний порядок застосування арешту на майно як захід забезпечення кримінального провадження.
- •63. Приводи і підстави для початку досудового розслідування. Відомості, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань
- •64. Підслідність органів досудового розслідування: поняття, види, характеристика.
- •65. Здійснення досудового розслідування слідчою групою. Міжнародна слідча група.
- •66. Строки досудового розслідування. Порядок продовження строків досудового розслідування.
- •67. Підстави та порядок об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування.
- •68. Поняття та види слідчих (розшукових) дій. Загальні вимоги до їх проведення.
- •70. Порядок виклику і допиту свідків і потерпілих слідчим.
- •71. Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків і потерпілих
- •72. Одночасний допит кількох осіб: поняття, мета, процесуальний порядок проведення
- •73. Пред’явлення для впізнання осіб і речей
- •74. Особливості проведення допиту, впізнання в режимі відеоконференції під час досудового розслідування
- •75. Обшук. Мета, види, підстави та порядок проведення
- •76. Огляд. Мета, види, підстави та подярок проведення
- •77. Освідування. Поняття, мета, види та порядок проведення
- •78. Слідчий експеримент. Мета та порядок проведення
- •79. Підстави для проведення експертизи під час досудового розслідування. Порядок залучення експерта.
- •80. Порядок отримання зразків для експертизи. Особливості негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.
- •81. Ексгумація трупа: поняття, мета, підстави та порядок проведення.
- •82. Поняття, підстави проведення та види негласних слідчих (розшукових) дій. Порядок прийняття рішення про їх проведення
- •83. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
- •84. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні та інших цілях.
- •85. Підстави та порядок Повідомлення про підозру. Письмове повідомлення
- •86. Підставами і порядок зміни підозри
- •87. . Підстави та порядок зупинення і відновленя досудового розслідування.
- •88.Форми закінчення досудового розслідування.
- •89.Підстави та порядок закриття кримінального провадження слідчим, прокурором. Оскарження постанови про закриття кримінального провадження
- •90.Порядок закінчення досудового розслідування складанням обвинувального акту Відкриття матеріалів іншій стороні
- •91.Зміст обвинувального акта. Додатки до нього.
- •92.Оскарження дій, рішень і бездіяльності слідчого, прокурора
- •93.Оскарження ухвал слідчого судді
- •94 Питання – спеціальне досудове розслідування і судове провадження (inabsentia)
- •95 Питання. Поняття значення і види підсудності
- •96 Питання. Питання, які розглядаються суддею у порядку підготовчого провадження.
- •97 Питання. Незмінність складу суду.
- •98. Розумні строки судового розгляду
- •Критерії визначення розумності строків:
- •99 Питання. Наслідки неприбуття до суду
- •100 Питання. Неприбуття спеціалістів, експерта, перекладача, свідка
- •101. Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення і висунення додаткового обвинувачення в суді.
- •102. Відмова прокурора від публічного обвинувачення: підстави, порядок, наслідки.
- •103. Обов’язки присутніх в залі судового засідання. Заходи, які вживаються до порушників порядку в судовому засіданні.
- •104. Журнал судового засідання, його зміст і значення.. Фіксування судового процесу технічними засобами.
- •105. Підготовча частина судового засідання, її значення і зміст.
- •106. Судове слідство (з’ясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами), його значення і зміст.
- •107. Підстави та порядок залучення експерта під час судового розгляду. Допит експерта.
- •108. Порядок виклику і допиту судом свідків, потерпілих, обвинуваченого. Оголошення їх показань.
- •109. Проведення судом процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження.
- •110. Судові дебати, їх зміст і значення. Репліки учасників судових дебатів.
- •111. . Поняття, значення та види вироку суду.
- •112. Законність і обґрунтованість вироку. Зміст вироку .
- •113. Порядок ухвалення і проголошення рішення суду першої інстанції.
- •114. . Роз’яснення судового рішення судом.
- •115. Провадження в суді приcяжних.
- •116. Суб’єкти апеляційного оскарження судових рішень. Вимоги до змісту апеляційної скарги.
- •1. Апеляційну скаргу мають право подати:
- •117. Порядок і строки апеляційного та касаційного оскарження.
- •118. Порядок апеляційного розгляду. Письмове апеляційне провадження.
- •119. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали суду в апеляційному провадженні.
- •120. Ухвала, вирок суду апеляційної інстанції, їх зміст.
- •121. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
- •122. Особи, які мають право на касаційне оскарження.
- •123. Суди, які розглядають кримінальні справи в апеляційному і касаційному порядку.
- •124. Порядок касаційного розгляду.
- •125. Результати судового розгляду в апеляційній та касаційній інстанціях.
- •126. Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали суду в касаційному провадженні.
- •127. Провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
- •128. Повноваження Кримінального касаційного суду і Великої палати Верховного Суду у кримінальному провадженні.
- •129. Видача особи(екстрадиція) у кримінальному процесі України.
- •130. Підстави та порядок надання міжнародної правової допомоги при проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні.
- •131. Перейняття кримінального провадження від іноземної держави: поняття, підстави, умови та порядок здійснення.
- •132. Особливості кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості
- •133. Особливості кримінального провадження на підставі угоди про примирення.
- •134. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •135. Особливості досудового розслідування і судового розгляду щодо проступків.
- •136. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
- •137. Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх.
- •138. Особливості провадження щодо осіб, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
- •139. Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб.
- •140. Набрання судовим рішенням законної сили. Обов’язковість судового рішення..
- •141. Порядок звернення судового рішення до виконання.
- •142. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку. Процесуальний порядок їх вирішення.
10. Засада презумпції невинуватості
Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини
1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Коментована стаття-засада кримінального провадження закріплює одне з найважливіших демократичних положень, які характеризують правову державу та її кримінальне провадження - презумпцію невинуватості особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину. Ця норма-засада знайшла своє закріплення у Конституції України (ст. 62), міжнародно-правових акіах, визнаних Україною: Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 11), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (п. 2 ст. 14), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 2 ст. 6), а також у галузевому законодавстві, зокрема у кримінальному (ч. 2 ст. 2 КК України).
Формула презумпції невинуватості, яка міститься в ч. 1 коментованої статті, - це об'єктивне правове положення, констатація і вимога закону, звернена до всіх державних і громадських формувань, службових осіб, громадян, до загальної суспільної думки: підозрюваний чи обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим допоки той, хто вважає його винним на суб'єктивному рівні - слідчий, прокурор, потерпілий (у випадках, коли обвинувачення набуло приватного характеру) не доведе у встановленому КПК порядку його вину перед судом належними, допустимими і достовірними доказами. Лише якщо суд погодиться з ними і на їх основі ухвалить обвинувальний вирок щодо обвинуваченого, цей вирок набере законної сили, тільки з цього часу обвинувачений вважається винним у вчиненні кримінального правопорушення і лише тепер його можна вважати і називати злочинцем.
Засада презумпції невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення свою дію поширює не тільки на таких учасників провадження, як підозрюваний та обвинувачений. Під її захистом перебуває будь-яка особа у кримінальному судочинстві, стосовно якої ведуться дії інкримінаційного характеру. Це, зокрема, може бути свідок, якого допитують про обставини, що можуть бути використані проти нього. Дія презумпції невинуватості зберігається і щодо підозрюваного чи обвинуваченого, кримінальне провадження стосовно яких закривається судом у зв'язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності. У цьому випадку вина названих учасників провадження встановлюється слідчим та прокурором, з ними може погодитись і суд. Але вина встановлюється при цьому не для визнання особи винною вироком суду і покарання, а з метою закриття кримінального провадження. Суд не визнає особу в цьому випадку винною у вчиненні злочину своїм вироком. Він виносить ухвалу про закриття кримінального провадження, яка не замінює обвинувального вироку, а лише після його вступу в законну силу ним особа може бути офіційно визнана винною. Тому й не випадково, що в таких випадках особа визнається такою, що не має судимості (ст. 88 КК України).
Презумпція невинуватості позбавляє права офіційним (службовим) особам робити заяви, висловлювання, давати інтерв'ю тощо, в яких би вони стверджували про вчинення кримінального правопорушення конкретними особами, і що ці особи є винними у їх вчиненні до розгляду і вирішення справи судом.
Крім загального чіткого формулювання поняття (формули) презумпції невинуватості, що міститься у ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК, ця норма закріплює низку правових положень, що випливають з неї і позначаються не лише на правовому статусі особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, а й є гарантіями від безпідставного та необгрунтованого обвинувачення. До таких, зокрема, належать положення (правила): а) про обов'язок доказування вини обвинуваченого стороною обвинувачення і звільнення від обов'язку доведення невинуватості самого обвинуваченого; б) про недопустимість доказування вини доказами, що одержані незаконним шляхом, та припущеннями; в) про тлумачення розумних сумнівів щодо вини особи на її користь. Перелічені положення конкретизуються і більш детально регулюються КПК.
Закріплюючи правило, згідно з яким ніхто не зобов'язаний доводити невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 2 коментованої статті покладає обов'язок (тягар) доказування вини підозрюваного та обвинуваченого на сторону обвинувачення. При цьому доказування охоплює не лише формування у встановленому законом порядку доказів вини обвинуваченого, а й спростування доводів його невинуватості, поданих стороною захисту.
Проте, звільняючи особу від обов'язку доказування своєї невинуватості, КПК наділяє її правом брати участь у доказуванні, в тому числі і своєї невинуватості. Власне презумпція невинуватості не позбавляє обвинуваченого можливості подавати будь-які докази, але вона забороняє органам, які ведуть процес, вимагати від нього доказів його вини чи невинуватості. Тому й відмова обвинуваченого надати чи вказати, де знаходяться такі докази, не може бути розцінена як підтвердження його вини. Подавати докази будь-які - це право обвинуваченого, яке він використовує на свій власний розсуд (ч. З ст. 42 КПК). Недоведення вини обвинуваченого стороною обвинувачення поза розумним сумнівом тягне за собою його виправдання.