36 : Процес доказування в кримінальному провадженні його елементи.

Обов’язок доказування.

Кримінально-процесуальне доказування – це діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді і суду по збиранню (формуванню), перевірці й оцінці доказів, а також висуненню ними на підставі необхідної та достатньої сукупності доказів певних правових тез із відповідним обґрунтуванням у процесуальних рішеннях по кримінальному провадженню.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Цей процес формує комплекс процесуальних дій і відносин, які можна згрупувати в окремі відносно самостійні елементи, які є єдиними для всіх видів кримінальних проваджень. В окремих стадіях процесу вони відрізняються лише своєю роллю і поєднанням.

Найпоширенішою (традиційною) є позиція вчених, згідно з якою процес доказування складається з 3 елементів:

1. збирання;

2. перевірка;

3. оцінка доказів.

Обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

37 : Класифікація доказів та їх джерел.

Докази класифікуються за такими критеріями:

1. Відносно обставини, яка підлягає доказуванню: – прямі, тобто ті, які безпосередньо вказують на цю обставину або ж на її відсутність, безпосередньо встановлюють або спростовують наявність події кримінального правопорушення, винність підозрюваного у його вчиненні, ті докази, на підставі яких можна зробити однозначний висновок про наявність чи відсутність певної обставини (наприклад, показання свідка-очевидця);

– непрямі (побічні), тобто ті, які дозволяють встановити ті чи інші проміжні факти, на підставі яких встановлюються різни елементи головного факту (наприклад, показання свідка, який бачив у підозрюваного речі, викрадені у потерпілого).

1. Відносно обвинувачення, що становить предмет конкретного кримінального провадження:

– обвинувальні, тобто такі, які обґрунтовують, підтверджують підозру чи обвинувачення, встановлюють наявність кримінального правопорушення і вчинення його підозрюваним, обвинуваченим, а також обставини, які обтяжують покарання;

– виправдувальні, тобто такі, які спростовують або пом‘якшують відповідальність і покарання підозрюваного, обвинуваченого.

2. За джерелом одержання відомостей про факти, характером формування джерел доказів:

– первинні, тобто докази, отримані з першоджерел, докази, що сформувались безпосередньо внаслідок події, що досліджується (наприклад, показання свідка-очевидця);

– похідні, тобто такі, які мають опосередкований характер зв‘язку з подією, що досліджується, отримані, так би мовити ―з других рук‖ (наприклад, відбитки слідів пальців рук з місця події). 4. За способом формування:

– особисті, тобто такі, які походять від людей (наприклад, показання свідка, потерпілого тощо); – речові, тобто об‘єкти матеріального світу, що є об‘єктами злочинних дій; знаряддя злочину; предмети, які зберегли на собі сліди злочину тощо.

3. За видами джерел: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України).

Речовими доказами є матеріальні об‘єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об‘єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об‘єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 1 ст. 99 КПК України).

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді 107 на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК України).