Робота зі словником

Поняття

Зміст поняття

1. Природа людини

а) чітко репрезентована психоаналітичним підходом З. Фройда. Він вважає, що духовно-душевне життя людини не зводиться до свідомості, бо вона зумовлена такою реальністю як психіка, визначальною складовою якої є несвідомі потяги, поривання та інстинкти; вони і є субстанційним ядром, що становить сутність людини.

2. Сутність людини

б) стійкі незмінні риси, загальні задатки та здатності закладені природою і властиві Homo sapiens.

3. Соціально-субстанційна концепція

в) концепція філософської антропології; М. Шелер стверджує, що сутність людини підноситься над інтелектом і здатністю робити вибір. Сутність людини протилежна життю взагалі і не виводиться з природної еволюції життя, вона над життєва, активна сила, що становить особистісний центр людини і може бути позначена словом «дух». Це не лише мислення, але й здатність споглядати вічні сутності і виявляти вищі емоційні прояви: любов, доброту, покуту, вибір тощо.

4. Природно-субстанційна концепція

г) виражає поєднання в людині біологічних, психічних та соціальних рис. У сучасній філософії існує поліфонія поглядів на особливості такого поєднання. Згідно з субстанційним підходом, істотність людини зумовлена біологічними, психічними або ж соціальними чинниками.

5. Функціональний підхід

ґ) репрезентована підходами до людини у філософії марксизму та екзистенціалізму. Марксистська філософія вважає, що сутність людини передує існуванню і становить собою сукупність усіх суспільних взаємин, які зумовлені способом виробництва матеріальних благ. Згідно з екзистенціалізмом, людина спочатку з’являється в світ, існує, а потім формує свою сутність. Згідно з Сартром, людина є тим, ким намагається бути, бо завжди робить вибір і тим визначає своє майбутнє, проектує долю, а тому відповідальна за те, ким стає.