Perneta_modul_2

Лекція 16 Особливості вертикального планування територій зелених насаджень, Планувальні роботи повинні бути пов’язані лише з прокладенням транспортних та пішохідних шляхів, вирівнюванням невеликих майданчиків під паркові будинки та споруди, згладженням або терасуванням схилів, які піддаються активним фізико-геологічним процесам (пливуни, яруги та інше). На першому етапі розробляють схему висотного вирішення: визначають ухили і відстані між переломними точками на осях транспортних проїздів, пішохідних алей та доріжок. Для максимального збереження рослинного шару, відкоси, які спряжують сплановану поверхню проїзду зі схилами, влаштовують максимальної (граничної) крутизни. Поздовжній профіль алей та пішохідних доріжок переважно співпадає з існуючою поверхнею. Поздовжні ухили можуть досягати 100‰. Пішохідні доріжки зазвичай влаштовують трохи пониженими відносно навколишніх територій, і в залежності від поперечного профілю вони можуть мати один або два водовідвідних лотки. Широкі алеї можуть мати двохухильний випуклий профіль з поперечними ухилами 20…30‰ в залежності від типу покриття. Доріжки вогнутого профілю влаштовують на другорядних напрямках при незначному стоку по її лотку в умовах малих поздовжніх ухилів, коли неможливо виконати спряження двохухильної поверхні доріжки на примиканні з лотком проїзду. Мережа нешироких пішохідних доріжок в висотному вирішенні переважно не проробляється разом з ділянкою зелені, по якій вона прокладена. Планувальні відмітки прогулково-дорожньої мережі є основним при проектуванні окремих майданчиків під паркові споруди (павільйони, будинки, відкриті театри, спортивні і ігрові майданчики та інше). Дані прийоми найчастіше використовуються для створення видових майданчиків. Пішохідним алеям, які прокладені по крутому косогору, надають одноухильний профіль в бік косогору, де розташовують підвідкосний водовідвідний лоток. Проектування поверхні промислового майданчика переважно починають із встановлення відміток транспортних проїздів. Якщо відмітки по контуру майданчика встановлюють по узагальнених висотах рішеннях попередніх стадій проектування, то висотне положення внутрімайданчикових проїздів визначається на основі проектування поздовжніх профілів. При введені на територію залізнодорожніх колій відмітки останніх мають вирішальний вплив на висотне вирішення всієї ділянки. Важливу роль в виборі висотного рішення території промислового майданчика відіграють також профілі, які побудовані в поздовжньому та поперечному напрямках по головних планувальних осях. Проектні відмітки, перенесені з профілів на план являються опорними для рішення поверхні окремих ділянок. Якщо залізнодорожні колії проходять наскрізь виробничу споруду, їх відмітка на вході є відміткою підлоги і приймається як опорна. Необхідність виконання суцільного вертикального планування промислового майданчика виникає при щільному розташуванні промислових споруд і складному рельєфі. При цьому створюється нова поверхня по всій території промислового підприємства. Безтерасне планування можливе при ухилах, які не перевищують 40‰. В залежності від напрямку ухилів, поверхня буває одноухильною, випуклою або вогнутою. На рівнинній місцевості можна використовувати і пилкоподібний багато ухильний профіль. Терасні схеми використовують при значних поперечних ухилах. При великій ширині виробничих споруд і малих розривах між ними в поперечному напрямку виникає необхідність терасного вирішення через неможливість створення похилої площини на вузькій смузі між спорудами.

Лекція 15 Вертикальне планування майданчиків між окремі споруди. Здійснення забудови по типових проектах і індустріальні методи зведення споруд в випадків визначають необхідність їх розташування на майданчиках з мінімальним перепадом висот по кутах споруди. Напрям природного ухилу не завжди узгоджується з планованим майданчиком під будинок, який визначається архітектурно-просторовим рішенням забудови, а також вимогами інсоляції, провітрювання або вітрозахисту. В першому випадку природна поверхня не змінюється, а перепад відміток по кутах будинку компенсується влаштуванням цокольної частини змінної висоти (при великих ухилах – навіть спеціального цокольного поверху). В другому випадку споруду розташовують на спеціально спланованому рівному майданчику, який відкосами плавно переходить в навколишню територію. Вибір способу посадки будинку переважно визначається умовами його розташування відносно границь між магістральних територій і сусідніх будинків. Спланований майданчик під споруду може виконуватися трьома основними способами:Шляхом врізки в схил; Насипу; Шляхом напівзрізки-напівнасипу. Висота відкосів вирівняного майданчика обмежується конструктивними, естетичними та санітарними вимогами. Врізаний в схил майданчик повинен мати поздовжній ухил (не менше 5‰), який забезпечує відведення води з підвідкосних лотків і для забезпечення обзору з вікон першого поверху необхідно влаштувати майданчики в виїмці більшої ширини – смуга від стін до відкосу може доходити до 6метрів. Обмежуючою обставиною при влаштуванні майданчика в виїмці є підключення будинку до каналізаційної мережі, так як відмітки колектора можуть бути вищими, ніж відмітка підлоги першого поверху, що вимагає підняття рівня майданчика. Виходячи з найбільш допустимої висоти насипу або виїмки та ухилу місцевості гранична довжина будинку вираховується за формулою: Якщо майданчик вирівнюється одночасно насипом та ви ємкою, гранична довжина будинку визначається за формулою,м : Найбільш зручним для створення місцевих майданчиків під споруду є схили з ухилами в межах 6…10‰. При цьому надійно забезпечується поверхневий сток, добрий зв'язок входів з прибудинковим проїздом, прив’язка типової забудови вирішується без переробки цокольної частини і фундаментів. Спряження майданчиків з навколишньою поверхнею може здійснюватися або влаштуванням відкосів півторачного закладення, або рахунок смуг озеленення змінного ухилу. Можливе і комбіноване вирішення, коли з боку входів в будинок влаштовується похила смуга озеленення (переважно 6м), а з протилежної сторони – відкос. Процес висотної прив’язки споруди біля червоної лінії визначається характером зміни відміток червоної лінії в порівнянні з існуючим положенням і наявністю або відсутністю відступу від червоної лінії. Будинок може розташовуватися і нижче відміток червоної лінії, але вздовж фасаду потрібно створити ухил для водовідведення до проїзду, що веде до вулиці.

Лекція 14 Вертикальне планування між вуличних територій. Принципи висотної організації поверхонь між магістральних вулиць. На територіях, які обмежені міськими вулицями і дорогами, розташовуються елементи міста, що відрізняються по своєму функціональному призначенню – міські громадські центри, житлові квартали і мікрорайони, промислові підприємства, склади, території зелених насаджень різного призначення. Незалежно від характеру використання між магістральної території, висотна організація її поверхні вирішується з дотриманням деяких загальних принципів. Найчастіше проектування вертикального планування між магістральної території виконується в умовах визначеного висотного положення обмежуючих її червоних ліній. Тому, для забезпечення стоку, необхідно щоб відмітки внутріквартальної поверхні були вищими,ніж на прилеглих до неї вулицях. Необхідність перетворення рельєфу визначається планувальним рішенням між магістральної території. При замкнутій периметральній забудові кварталу необхідно планувати поверхню всієї території; у випадку вільного розташування будинків компактної конфігурації достатньо вирівнювати тільки майданчики під будинок; при розташуванні виробничих будинків великих прольотів і довжини необхідно перетворювати набагато більші території, ніж при житловій забудові. Перетворення поверхні всієї території, яка забудовується, виконується у випадку освоєння ділянок, що затоплюються; розташування забудови на площах з високим рівнем підземних вод, при розташуванні забудови в котловині нижче рівня обмежуючих магістралей. Суцільне перетворення рельєфу є доцільним також при розташуванні невеликого по площі кварталу на території з крутими схилами, коли здійснюється забудова окремих терас спряжених відкосами (деколи підпірними стінками). Залежність показників проектів вертикального планування мікрорайонів від складності рельєфу. Використання перерахованих вище вимог до вертикального планування між магістральних територій є можливим, якщо воно буде виконуватися одночасно з проектуванням горизонтального планування. При плануванні забудови мікрорайону, вертикальне планування складається з наступних етапів: 1. Виконують креслення вертикального планування на копії генерального плану, на якому показують: натурні і проектні відмітки опорних точок, місця перетинів планування осі проїздів з вказанням ухилів і відстаней; натурні і проектні відмітки входів і кутів будинків; проектні відмітки підлоги першого поверху будинків, проектні відмітки низу і верху підпірних стінок, сходів, пандусів. 2. Складають план земляних мас (картограма земляних робіт) з нанесенням: контурів основних будинків і споруд, границь ділянок; сітки квадратів з проектними, натурними і робочими відмітками в вершинах квадраті; лінії нульових робіт з виділенням площі виїмок штриховкою і вказанням площі квадратів і об’єму земляних робіт в межах кожного квадрату або іншої фігури. Вертикальне планування мікрорайонів при частковому перетворенню рельєфу. Початковою стадією розробки проекту вертикального планування території мікрорайону є аналіз його рельєфу і проекту горизонтального планування, дальше територію поділяють на ділянки, де зберігається рельєф, і ділянки, які потребують зміни рельєфу. Відмітки вуличних лотків (або відмітки червоних ліній вулиць) по осях проїздів, які виходять на них, визначають по проектах детального планування, або вираховують аналітично. Дальше визначають існуючі відмітки в характерних точках на мережі внутріквартальних проїздів і оцінюють напрям і величини ухилів окремих ділянок. Проїзди можуть мати двох ухильний випуклий, вогнутий або одноухильний профіль з ухилами 20…40‰ для двох ухильних і 10…40‰ для одноухильних профілів. Превага вогнутого профілю полягає у відсутності бортових каменів, які формують лоток і відносно простій розмотці при виході проїзду на вулицю; двох ухильний випуклий профіль рекомендується лише для головних проїздів з двохполосним рухом. Якщо ухили проїздів відрізняються від допустимих значень і їх трасування не забезпечує відведення поверхневих вод, виконується корегування горизонтального планування на окремих ділянках, для чого частково змінюють трасу проїзду стосовно рельєфу; крім того, на основі оцінки величин зрізки- насипу використовують такі проектні відмітки переломних точок проїзду, які забезпечували б бажаний ухил. На всіх інших ділянках проїздів відмітки можна приймати рівними існуючим. Земляні роботи виконують лише на вузькій полосі вздовж проїзду: невисокий відкос, або вирівняна ділянка з пологим ухилом спряжує поверхню проїзду з неруханою прилеглою територією. Якщо прийняті заходи не усунули безстокові ділянки на території мікрорайону, то вводять водостічну вітку, з’єднуючи її з вуличним дощовим колектором. Межа проїздів з їх проектними відмітками є опорною мережею (сіткою) для вирішення вертикального проектування окремих ділянок забудови, де важливо добитися не тільки мінімуму робіт, але і зрівноваження в їх межах об’ємів виїмки і насипу, що дозволило би уникнути перевезення грунту. Запропоновано графо-аналітичний метод проектування вертикального планування. Після висотної прив’язки будинків і споруд відносно проектних площин підраховують об’єми грунтів, які витісняються фундаментами, підвалами, дорожніми покриттями, підземними інженерними мережами і т.д. Ці об’єми включають у звірну відомість об’ємів всіх видів земляних робіт, яка дозволяє визначити величину зайвого або недостатнього грунту при початково запроектованій поверхні ділянки, що планується. Мал.1 Визначення висотного положення проектної площини майданчика по Н.А. Корнееву. Суть методу полягає у визначенні нових планувальних площин, які паралельно при підняті або понижені відносно прийнятих на величину поправки h0, яка забезпечує урівноваження об’ємів насипу і виїмки.

Лекція 13 Вертикальне планування перехресних вулиць. Вулиця виконує багато функцій, які забезпечують життєдіяльність всього міста або його окремої частини. Стадії проектування поверхні вулиць На стадії генерального плану міста визначаються головні опорні відмітки на осях вулиць, проектні ухили окремих ділянок вуличної мережі. В проекті детального проектування виробляються принципові положення, які використовують в якості опорних на наступних стадіях: визначають відмітки на червоних лініях, деталізують відмітки осей вулиць, уточнюють значення ухилів і відстані між переломними точками поздовжнього профілю. Поверхня вулиці повинна сприяти попаданню води до лотків проїзної частини з подальшим стоком по них до дощеприймальних колодязів (при закритій системі водовідведення) або відкритим шляхом до місць випуску за межі забудови. Такий різний підхід до висотного рішення автомобільних доріг обумовлює складності, які зустрічаються при реконструкції автомобільних доріг, які перетворюють в міські вулиці. Для видалення води з проїзної частини і утворення лотків, поверхня проїзної частини зазвичай має в профілі двох ухильний випуклий обрис дахоподібної, полігональної або параболічної форми. При виконанні робіт по влаштуванні дорожнього покриття (котками) поверхня набуває параболічну форму. Ухили збільшуються від осі і максимально збільшуються біля лотка, обмежуючи його з одного боку бортовим каменем. Цим досягається мінімальне розтікання води в лотку. Різниця у вигляді горизонталей в проекті і на топографічному плані. При наявності на вулиці роздільної полоси, трамвайних колій, бульварів розділені проїзні частини можуть представляти одноухильну поверхню з поперечним ухилом в бік бортового каменю. Проектування поздовжніх і поперечних профілів. Вертикальне планування вулиць виконують комбінованим методом – принципове рішення здійснюють за допомогою проектування поздовжнього і поперечного профілів, а окремі деталі проробляють побудовою їх поверхні методом проектних горизонталей. Поздовжній профіль проектують найчастіше по осі проїзної частини – в цьому випадку простіше врахувати інженерні умови, які задаються попередніми стадіями проектування, і полегшується ув’язка висотного рішення проектованої вулиці з вулицями, що її перетинають. Особливі умови можуть визвати необхідність проектування поздовжнього профілю по інших лініях плану – по лотках при несиметричній проїзній частині, по рельсах трамвайних колій. Поперечні профілі проектують в напрямку, перпендикулярному до осі проїзної частини, на відстанях, які відповідають стадії проектування, і в усіх місцях перетину з іншими вулицями і примикання в’їздів на внутріквартальну територію, а також в місцях, які дуже відрізняються об’ємами земляних робіт. Вихідними даними для проектування профілів в робочих кресленнях є існуючі (чорні) профілі, побудовані на основі нівелювання по винесеній в натуру трасі Поряд з цим можуть бути і фіксовані точки, через які обов’язково повинні проходити проектні лінії: 1. Ділянки, на яких зберігається дорожнє покриття. 2. Рельсові шляхи. 3. Перетини з існуючими вулицями. Для отримання картини висотного розташування вулиці необхідні профілі в поперечних напрямках. При проектуванні міських вулиць не завжди вдається досягнути балансу земляних робіт. Необхідно досягти його мінімізації, але при прокладенні проектної лінії на профілях перевага надається виїмці, а лишні об’єми грунту можна розташувати на міжмагістральній території для створення штучного мікрорельєфу або засипати окремі нерівності поверхні. Вертикальне планування перехресть. Ні поздовжній, ні поперечний профілі не можуть повністю відобразити поверхню вулиці в межах перехрестя, оскільки перетин двох дахоподібних поверхонь неможливо без перетворення хоча б однієї з них у форму, яка відмінна від типової. Проектування поверхні перехресть виконується паралельно з розробкою профілів: відмітки перетину осей вулиць, ухили підходів до перехрестя з поздовжніх профілів переносять на план перехрестя і після проектування його поверхні проектними горизонталями, в свою чергу вносять необхідні уточнення в поздовжні і поперечні профілі вулиць. При вертикальному проектуванні перехресть необхідно забезпечити виконання двох головних вимог: 1. Зручність руху транспорту і пішоходів (плавність зміни ухилів і їх збереження в допустимих межах). 2. Створення умов для відведення поверхневих вод, які підтікають до перехрестя по вуличних лотках.І. Перехресток, розташований на вершині пагорбу.

ІІ. Перехрестя вулиці, яке проходить по гребеню

Лекція 12 Вертикальне планування елементів вуличної мережі. Поздовжні та поперечні профілі. Побудова проектних горизонталей на ділянці вулиці. Горизонталі являються проекціями ліній перетину планованої поверхні з горизонтальними площинами, проведеними на певних рівнях, тому місця розташування точок з висотами, які відповідають горизонталям на лінії в плані, можна побудувати за допомогою профілю цих лінійМал.1. Побудова проектних горизонталей на ділянці вулиці. 1 – поздовжній профіль по осі проїзної частини; 2 – те саме, по лотках; 3 – те саме, по верху бортових каменів; 4 – те ж, по червоних лініях. Графічна побудова горизонталей за допомогою профілів дуже трудомістка і неоправдана. Зображені на малюнку горизонталі можна побудувати і розрахунковим шляхом по наступних формулах, які легко виводяться з розгляду профілів. Так, відстань від точки з відомою відміткою на осі до найближчої горизонталі: А1 = де, ∆Н – різниця відміток відомої точки і найближчої горизонталі,м; іпозд – поздовжній ухил. При січенні горизонталей ∆h відстань між горизонталями по осі в плані: А2 = Місце виходу горизонталі від лотка на верх бортового каменю при його висоті hб: А2 = При змінному ухилі лотка проїзної частини, що характерно для ділянок вулиць, які межують до перехрестя, простіше спочатку визначити відмітку верху бортового каменю в місцях виходу до лотка горизонталей (додавши до відмітки горизонталі висоту борту hб ), а потім інтерполяцією знаходять між суміжними відмітками місце горизонталі на бортовому камені. Зміщення горизонталі на тротуарі від бортового каменю до червоної лінії: А4 = ; де, В2 – ширина тротуару,м; іпоп – поперечний ухил тротуару. При користуванні наведеними формулами, необхідно уважно слідкувати чи не змінилися значення ухилів в межах ділянок. Наприклад, якщо ухил тротуару відрізняється від ухилу по осі проїзної частини іпозд. , то використання формул приведе до помилок. При широких вулицях, різному висотному положенні окремих елементів поперечника, їх змінних поздовжніх і поперечних ухилах, наявності відкосів різної крутизни можна дуже легко побудувати проектні горизонталі, винісши на план окремі відмітки з поперечних профілів. Цим план вулиці розбивається на окремі майданчики, в межах яких і проводять горизонталі. Не можна також користуватися даними формулами і для викреслювання проектних горизонталей на проїзній частині вулиці в межах вертикальної кривої, так як поздовжній ухил змінюється від постійного значення на прямолінійній ділянці до нуля в переломній точці Проектування спряжень планованої ділянки з існуючою поверхнею. У випадках, коли на межа планованої поверхні проектні відмітки відрізняються від існуючих, спряження поверхонь здійснюється за допомогою відкосів або підпірних стінок. Так само виконують спряження ділянок планованої поверхні, які вирішені в різних рівнях, наприклад, тераси. Для побудові відкоса на плані (мал.2) необхідно визначити різницю відміток точок А…Е на лінії стикування поверхонь різного рівня, тобто висоту відкосу. Заложення відкосу в кожній точці визначають множенням його висоти в даному місці на крутизну.Мал.2 Відрізки закладень в масштабі плану відкладають від границі планового майданчика в перпендикулярному напрямку; лінії, які з’єднують їх кінці, і є границею відкосу. Простота влаштування відкосів, їх стійкість і зовнішній вигляд роблять їх більш поширеним способом спряження поверхонь, ніж підпірні стінки. Останні влаштовують в стиснених умовах, коли на планованій нема достатнього місця, щоби вмістити закладення відкосу необхідної крутизни. Якщо спряження майданчиків здійснюється підпірною стійкою, по лінії розділу двома лініями показують її плановане рішення і виносять відмітки верху і підошви стінки в характерних точках по її

Мал.2 Відрізки закладень в масштабі плану відкладають від границі планового майданчика в перпендикулярному напрямку; лінії, які з’єднують їх кінці, і є границею відкосу. Простота влаштування відкосів, їх стійкість і зовнішній вигляд роблять їх більш поширеним способом спряження поверхонь, ніж підпірні стінки. Останні влаштовують в стиснених умовах, коли на планованій нема достатнього місця, щоби вмістити закладення відкосу необхідної крутизни. Якщо спряження майданчиків здійснюється підпірною стійкою, по лінії розділу двома лініями показують її плановане рішення і виносять відмітки верху і підошви стінки в характерних точках по її довжині. Різниця відміток визначає висоту стінки в дальній точці. На мал.2 показано спряження відкосом спланованої поверхні (внизу) з існуючим рельєфом. Планувальні і існуючі відмітки позначених на плані точок визначені інтерполяцією, між горизонталями. Так, закладення відкосу в перетині точки А дорівнює: (169,90 – 172,00) ∙ 1,5 = -3,15; в точці Е: (172,90 – 170,48) ∙ 1,5 = +3,61м. Аналогічно визначають величини закладень і в інших перерізах. Місце переходу від виїмки до насипу (т.F) знаходиться графічно. Проектні горизонталі в межах відкосів переважно не зображують, оскільки вони не мають практичного значення для виробництва робіт.

11 лекція.Елементарні задачі вертикального планування. Градуювання прямої. Знаходження проектних відміток точок на похилій прямій. Елементарні задачі, які вирішуються на плані при оцінці існуючого рельєфу, розглядалися раніше, а тепер на конкретних прикладах приведемо методи вирішення задач, які пов’язані безпосередньо з проектуванням нової поверхні. У всіх випадках проектування рельєфу виникає необхідність знаходження місцеположення точки з заданою відміткою Нс (див. мал.1) на прямій, яка проходить через точки А і В з відомими відмітками НА і НВ .

Мал.1. Знаходження місцеположення точки з заданою відміткою Різновидністю такої задачі є знаходження місць з відмітками проектних горизонталей на відрізку похилої прямої з відомими відмітками його кінців (градуювання прямої)

Мал.2. Градуювання відрізку прямої. На мал.2 а) відомі відмітки точок А і В – відповідно 35,68 та 36,84 і відстань між ними l = 96,60м. Необхідно визначити місце розташування точок, які відповідають відміткам горизонталей при їх перетині h = 0,20м.Ухил відрізка дорівнює:

Перевищення між точкою А і найближчою до неї по значенню горизонталлю з відміткою 35,80 складає: h1 = 35,80 – 35,68 = 0,12м. Знаючи перевищення та ухил, визначаємо величину закладання:

Відкладаючи на лінії АВ оптимальні значення закладень з врахуванням масштабу плану, знаходимо місця горизонталей. Також вирішується задача знаходження горизонталей на прямій заданого ухилу і відомій відмітці однієї з її точок (мал.2(б)). Місце розташування найближчої до точки А горизонталі 51,4:

Градуювання прямої – поширений прийом, яким користуються при побудові проектних горизонталей. Зображення проектними горизонталями похилої поверхні. Майданчик обмежують лінії, проведені через точки з відомими проектними відмітками, знайденими аналітичним шляхом, отриманими на основі побудови профілів або заданими виходячи з конкретних умов. (мал.3(а)). Цих достатньо для зображення проектними горизонталями поверхні майданчика. похилому майданчику по відмітках по контуру. Спочатку виконують градуювання прямих, які обмежують майданчик, тим самим знаходять місця проектних горизонталей на граничних лініях. Так, між точками з відмітками 53,05 і 52,67 проходять тільки дві горизонталі – 52,80 і 53,00, між точками з відмітками 52,46 і 53,05 – три горизонталі – 52,80; 52,60; 53,00 і т.д. Дальше проводять лінії горизонталей через точки з однаковими значеннями і надписують над ними їх висоти. Такий прийом проектування зручний при вирішенні поверхонь площ, майданчиків під окремі споруди, тобто у всіх випадках коли весь проектований простір можна розчленувати напрямами граней, лотків, розділюючими елементами плану (бортові та інше) на окремі мікромайданчики, поверхня яких підчиняється висотному рішенню обмежуючих їх ліній. Послідовно проводячи описаним способом горизонталі на всіх майданчиках, можна в результаті зобразити проектованими горизонталями всю поверхню. При побудові проектних горизонталей на майданчику, нахиленому з незмінними ухилами в поздовжньому і поперечному напрямку, можна використовувати аналітичний метод. (мал.4). Для цього достатньо виконати градуювання лише однієї з довших сторін майданчика, після чого виконати побудову тільки однієї горизонталі – 21,60. Незмінність ухилів в поздовжньому і поперечному напрямках в будь-якому перетині майданчика дозволяє провести решту горизонталей паралельно до побудованої через точки, знайдені на градуйованій стороні. При побудові першої горизонталі величина її відхилення l1 від перпендикуляра до поздовжньої сторони визначаються за формулою:

де, В – ширина майданчика,м; ; - ухили відповідно по поздовжніх і поперечних сторонах.

Лекція 10. Вертикальне планування га стадії проектної документації (проекту забудови). Методи вертикального планування. Відображення рельєфу, що створюється проектними горизонталями. В залежності від стадії проектування, матеріали проекту вертикального проектування використовують або для прийняття подальших рішень, або для безпосереднього виконання земляних робіт. В обидвох випадках по кресленнях вертикального планування повинна бути можливість визначення проектної відмітки будь-якої необхідної точки планованої поверхні. Так, на основі вертикального планування можна визначити глибину прокладання підземних інженерних мереж і вертикальні розміри споруд на них (прохідні і непрохідні колектори, камери і оглядові колодязі), побудувати профілі поверхні для проектування само точних мереж (дощестоки, фекальна каналізація), встановити опорні відмітки для проектування водовідвідних лотків, водопропускних споруд, сходів, приямків та інше. Не існує універсального методу проектування рельєфу, який повністю би задовольняв всім перерахованим вимогам; Методи, які розглядаються (профілів і проектних горизонталей) мають свої переваги і недоліки. Тому і користуються ними вибірково. Коли особливості об’єкту проектування дозволяють максимально проявити позитивні якості методу, який використовується. Метод профілів. Мал.1 Зображення проектної поверхні системою профілів. Чим більше побудовано профілів, тим більш детально показується проектований рельєф. Фактично при використанні методу профілі проектують не поверхню, а окремі її вертикальні перерізи (перетин майданчиків вертикальними площинами по лінії профілю). Системою поздовжнього (деколи – поздовжніх) і поперечних профілі зручно проектувати поверхню автомобільних шляхів, міських вулиць, дамб та інше. В цьому випадку в поздовжньому напрямку (найчастіше по осі проїзної частини або інженерної споруди) проектують поздовжній профіль, а в поперечному напрямку в залежності від стадії проектування і складності рельєфу через 20; 50 або 100м – поперечні профілі. (мал.2) Незважаючи на те, що кожний профіль окремо дає досить чітку уяву про зміну рельєфу в межах лінії, по якій він побудований, для сприйняття характеру планованої поверхні між профілями необхідно користуватися одночасно декількома кресленнями – планом і сукупністю профілів. Багато графічних матеріалів суттєво знижує наглядність цього методу. Цей недолік в деякій мірі компенсується зручністю визначення об’ємів земляних робіт, які можна вираховувати постійно в процесі їх проектування. Метод проектних горизонталей. При проектуванні рельєфу території компактної конфігурації – між магістральних територій, площ, перехресть вулиць доцільно використовувати метод проектних горизонталей. В цьому випадку проектована поверхня зображується безпосередньо на плані по тому ж принципу, що і природний рельєф: проектні горизонталі – це проекції ліній перетину проектного рельєфу горизонтальними площинами, які проведені на певних рівних відстанях по висоті одна від одної. Новий рельєф, який виражений проектними горизонталями, досить легко сприймається при користуванні проектом вертикального планування: відмітку будь-якої точки на плані легко знайти по інтерполяції між сусідніми проектними горизонталями. Особливо зручно таким методом зображувати мікрорельєф територій з часто змінюваними ухилами