4.3 Вартість та облік енергії

Вартiсть енергiї залежить вiд якостi та кiлькостi процесiв її перетворення: згiдно законiв термодинамiки кожне перетворення енергії супроводжуеться втратами. Так, при виробництві електроенергії первинна енергія спалювання палива у паровому котлі перетворюється на енергію перегрітої водяної пари, яка, у свою чергу, перетвоюється на механічну енергію обертання ротору турбіни і далі остання перетворюється у електрогенераторі на електричну. При перетвореннi енергії згоряння природного палива у електричну у паросилових установках з урахуванням к.к.д. парового котла, втрати енергії становлять бiльше 80 вiдсоткiв.

Ще більш вартісною є енергія стиснутого повітря, при одержанні якої з електричної енергії у компресорній станції мають місце суттєві втрати у формі теплоти, що відводиться.

Ефективнiсть використання енергії може бути підвищена шляхом використання вторинних (ВЕР) та низкопотенцiйних (НЕР) енергоресурсiв, оптимізації енерготехнологiчних систем.

Першопочатковою одиницею виміру енергії є калорія – кількість енергії, яка потрібна для нагрівання одного граму води на один градус Цельсія. Теплова енергія промислових споживачів обліковується у гігакалоріях (за місяць, рік). 1 гігакалоря (Гкал) дорівнює 10⁹ калорій. У міжнародній системі фізичних одиниць мірою енергії є джоуль, при тому 1 калорія дорівнює 4,2 джоулям. Електроенергію прийнято вимірювати у кіловат-годинах. 1 кВт-год = 3,6 мегаджоулів або 0,857 мегакалорій (1Мкал = 10⁶ кал.). Розраховують кількість спожитої енергії як добуток споживаної потужності пристрою на час споживання (потужність – це витрата енергії обєктом за одиницю часу). Електричну потужність приладів вимірюють у ватах (кіловатах – кілоджоулях за секунду), теплову – у гігакалоріях на годину.

5 Iнформацiйна база техніко-технологічних систем.

5.1 Інформація

За визначенням ДСТУ ISO 9000-2001 “Система якості .Терміни та визначення” [2]:

інформація ­– значущі дані.

Пiд цiєю назвою розумiють комплекс методiв вирiшення задач (у тому рахунку i виробничих) спостерiгання, контролю та керування технологiчними та iншими процесами. У перекладi з грецького 'iнформацiя' означає надання форми, змальовування, моделювання.

Iнформацiя про будь якi явища представляється у вигляді моделі, тобто спрощеного, наближеного уявлення. Стосовно систем технологiй поширенi два основних види моделей – якiснi (узагальненi) та математичнi. При тому з точки зору наочностi i тi i iншi подiляють на символiчнi (аналiтичнi, або операцiйно - описовi) та iконографiчнi. Іконографічні мають вигляд схем (технологiчних, машино-апаратурних, структурних, операцiйних, функцiональних), графiчних зображень, кресленнь а також графiв (топологiчних схем та мереж). Операцiйно-описовi моделi - це мовний опис процесу функцiонування системи. В нiй мiститься послiдовнiсть операцiй, опис операцiй та процесiв, вiдомостi про склад, властивостi та кiлькiсть матерiалiв, параметри технологiчних режимiв тощо.

Наприклад, іконографічні моделі технологічних систем у переробних виробництвах мають форму апаратурних схем. Операцiйно-описовi моделі у складальних виробництвах мають вид технологiчних карт (маршрутних, операційних та інших). Технологічна інформація міститься також у рiзних видах описової проектно-конструкторської документацiї, інструкціях, керівництвах тощо.

Iнформацiйна база технологiчних систем містить вiдомості про тi чи iншi способи дiяльностi, моделi систем, алгоритми та програми реалiзацiї процесiв, їх контролю, керування тощо. Таким чином інформацiйна база технологiчних систем є комплексом баз даних, що так чи iнакше стосуються певної технологiї, виробництва. З появою комп'ютерної технiки, мiкропроцесорних систем, зокрема, наприклад, гнучких автоматизованих виробництв, систем автоматичного керування тощо iнформацiю визнано як повноправний матерiальний компонент нашого життя, зокрема виробничої дiяльностi.

Матеріальним уособленням інформації є документація.