6. Підручник як основний дидактичний засіб навчання іноземної мови

Як засіб навчання підручник займає особливе місце у комплекті для учня, він є головним навчальним посібником. У ньому міститься методично організований мовний та мовленнєвий матеріал, вправи для оволодіння цим матеріалом у різних видах мовленнєвої діяльності (крім текстів для аудіювання, які знаходяться у книжці для вчителя), граматичний довідковий матеріал, додаток (пісні, вірші, словник тощо).

Структура підручника у певній мірі залежить від методичної концепції авторів. Традиційно підручники організовані за тематичним або ситуативно-тематичним принципом у розділи, які є відносно закінченими відрізками змісту навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання та письма. Кожний розділ, як правило, охоплює серію уроків і має поурочну структуру. В підручнику можуть бути використані різноманітні засоби наочності: схеми, таблиці, малюнки, діаграми, символіка, різні шрифти, колір тощо. Отже підручник повинен містити все, що є необхідним для досягнення цілей навчання. Серед основних вимог, що висуваються до структури та змісту підручника, виділяють такі:

а) підручник має забезпечувати послідовність подачі мовного та мовленнєвого нового матеріалу від уроку до уроку;

б) зміст підручника має бути комунікативно спрямованим;

в) кожний параграф підручника повинен мати «стрижень», навколо якого організується весь матеріал (таким «стрижнем», наприклад, може бути типова фраза, тема тощо);

г) у структурі параграфа має бути спеціальний розділ – домашнє завдання;

д) структура і зміст підручника мають забезпечувати паралельне оволодіння уміннями як усного, так і писемного спілкування.

Сучасною вимогою до підручника є можливість організації диференційованого навчання на його основі. У контексті навчання іноземної мови виділяють такі види диференціації: мотивуючу, розвиваючу, виховуючу, рівневорегулюючу, стилеформуючу. Мотивуюча диференціація передбачає врахування різнобічних інтересів учнів. Розвиваюча диференціація покликана забезпечити розвиток психічних сфер учня з урахуванням зони найближчого розвитку. Виховуючи диференціація спрямована на виховання особистісних якостей. Рівневорегулююча передбачає рівневий характер завдань за мовною складністю і когнітивним рівнем діяльності. Стилеформуюча диференціація передбачає формування індивідуальних стилів навчально-пізнавальної діяльності учнів з урахуванням особливостей сенсорної сфери, типу мислення, типу комунікативності, особливостей вищої нервової системи, профільної латералізації півкуль головного мозку.

Зміст підручника є відтворенням змісту освіти, він репрезентує учням ту суму знань, яка адекватно розкриває сучасний рівень розвитку суспільства. Підручник як засіб навчання мови і мовлення, а також формування лінгвокраїнознавчої та соціокультурної компетенції моделює систему навчання іноземної мови, прийняту авторами. Ця система включає цілі навчання, зміст навчального предмета, особливості процесу формування знань, навичок і вмінь, методи і засоби навчання. Основними засобами, які використовуються у підручнику для реалізації мети і завдань навчання іноземної мови, є вправи і завдання. Комунікативний підхід, якому зараз надається пріоритет, вимагає, щоб навчальний матеріал вивчався усвідомлено, щоб учні оволодівали ним на трьох рівнях - значення, формоутворення, використання. Тобто, учні повинні знати переклад мовної одиниці, оволодіти операціями утворення певної форми, знати ситуації застосування мовного матеріалу. З огляду на цю вимогу процесу засвоєння, у підручнику значна увага повинна надаватися вправам, спрямованим на формування мовних навичок. У змісті підручника повинні міститися різноманітні ситуації, що моделюють і стимулюють комунікативну діяльність.

Підручник повинен конструюватися на новітніх досягненнях психології, дидактики, методики і книговидання. Підручник повинен також слугувати ефективним засобом самоосвіти і надавати можливість удосконалювати знання, навички і вміння у процесі самопідготовки.

Алгоритм роботи вчителя з підручником: 1. Якщо вчитель працює за підручником вперше, він повинен ознайомитися зі змістом усього підручника. Якщо вчитель продовжує його використовувати, необхідно подбати про удосконалення його використання. 2. Необхідно спланувати адаптацію навчальних матеріалів підручника для потреб і можливостей конкретної навчальної групи учнів, переконструювати окремі тексти, збагатити чи спростити завдання вправ. 3. Необхідно спланувати увесь цикл уроків, поставити ближні і перспективні цілі і завдання. 4. Необхідно опрацювати навчальний матеріал найближчого уроку, спроектувати урок і адаптувати навчальний матеріал підручника до потреб учнів. 5. Необхідно спланувати повторення.

На сучасному етапі у процесі навчання англійської мови використовуються підручники вітчизняних і зарубіжних авторів. Зазвичай, навчання англійської мови здійснюється за підручниками В.М. Плахотника. Тематично ці підручники відповідають зарубіжним виданням, що дозволяє учителеві доповнювати основний підручник навчальними матеріалами з інших навчально-методичних комплексів.

Основною частиною підручника є система вправ. Добираючи вправи з допоміжної літератури, необхідно дотримуватися таких принципів: 1. Відповідність мовного і мовленнєвого матеріалу програмовому навчальному матеріалу. 2. Практичний характер формованих знань і вмінь. 3. Розвивальний і виховний характер завдань. 4. Відповідність віковим особливостям учнів. 5. Перспектива застосування уведеного навчального матеріалу у різних видах мовленнєвої діяльності. 6. Можливість організувати різні форми навчальної роботи з уведеним матеріалом. 7. Можливість організації диференційованого навчання.