3. Цілі навчання іноземної мови (ім). Особливості навчання ім на початковому ступені.

Метою навчання іноземних мов є оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості учня.

Цілі навчання представлені у Державному стандарті з освітньої галузі “Іноземна мова”. В сучасній методиці навчання іноземних мов у загальноосвітній школі визначають чотири компоненти цілей навчання: практичний, виховний, розвивальний, освітній.

Практична мета є провідною Вона передбачає опанування уміннями мовлення, достатніми для здійснення спілкування у чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі у межах визначених програмою сфер спілкування.

Виховна мета реалізується через формування особистісного ставлення учня до нової культури у процесі оволодіння цією культурою. Передбачається виховання культури спілкування, прийнятої у цивілізованому світі, ціннісних орієнтацій та емоцій, доброзичливості тощо. Виховання забезпечується підбором навчальних матеріалів виховуючого змісту, а також організацією навчальної взаємодії учнів на уроці.

Освітня мета досягається шляхом освіти учнів засобами іноземної мови і передбачає оволодіння знаннями про свій власний психічний світ, особливості свого мислення, способи навчання, ціннісні орієнтації, ставлення до світу людей і неживої природи, до культурних надбань людства.

Розвивальна мета передбачає розвиток загальних навчальних і специфічних для предмету “Іноземна мова” здібностей учнів. Зокрема, перенесення знань та навичок у нові ситуації, розвиток фонетичного й інтонаційного слуху, мовної здогадки, атенційно-мнемічних і мислительних процесів, соціального інтелекту тощо.

Зміст навчання повинен забезпечити реалізацію основної мети навчання іноземної мови – навчити учнів здійснювати мовленнєве спілкування у чотирьох видах мовленнєвої діяльності у межах визначених програмою типових ситуаціях. Здатність учнів спілкуватися забезпечується формуванням у них іншомовної комунікативної компетенції, зміст якої включає мовний, мовленнєвий, соціокультурний компоненти.

Мовна компетенція включає мовні знання і навички. Мовленнєва компетенція – уміння в основних видах мовленнєвої діяльності. Соціокультурна компетенція складається із країнознавчої і лінгвокраїнознавчої компетенцій. Країнознавча – це знання про культуру, історію, географію країни, мова якої вивчається. Лінгвокраїнознавча - це володіння знаннями про особливості вербальної і невербальної поведінки автентичних мовців.

Досягнення відповідних компетенцій відбувається завдяки змісту навчання.

Зміст навчання іноземних мов складають:

а) сфери спілкування, на основі яких ведеться навчання розмовної мови і читання, і їх предметно-тематичний зміст; б) мовний (фонетичний, лексичний, граматичний) матеріал; в) навички та вміння усного мовлення, читання, письма; г) тексти як зразки усного та писемного мовлення.

Сфера спілкування – сукупність комунікативних ситуацій, яка характеризується однотипністю мовних потреб людини, відношень між співрозмовниками і обставинами (В. Л. Скалкін). Комунікативно-мовленнєва ситуація – динамічна система взаємодіючих чинників об’єктивного і суб’єктивного планів, які залучають людину до мовленнєвого спілкування. Комунікативна ситуація включає: 1) обставини дійсності, в яких відбувається комунікація; 2) стосунки між комунікантами; 3) мовленнєві наміри; 4) реалізацію самого акту спілкування, який створює нові стимули для говоріння.

Знання (в методиці навчання іноземних мов) – усвідомлення системи мови і правил користування цією системою у практичній діяльності. Мова – система фонетичних, лексичних та граматичних явищ, які слугують засобом спілкування. Мовлення – спосіб формування і формулювання думки за допомогою мови (І.А. Зимня). Мовленнєва діяльність - цілеспрямована і мотивована діяльність людини, що використовує мову в процесі взаємодії з іншими людьми для породження (говоріння, письмо) і/або сприймання (слухання, читання, аудіювання) повідомлення.

Форми організації навчальної роботи: індивідуальна, парна, групова, колективна, фронтальна. Основними формами організації навчання є класна і позакласна робота з пріоритетом класної роботи. Основною формою класної навчальної роботи є урок, який може реалізовуватися у традиційному форматі як урок формування, закріплення і застосування знань, умінь та навичок, а також у нетрадиційних форматах – урок-екскурсія, урок-конференція тощо. Основними формами позакласної роботи з іноземної мови є олімпіади, предметні декади, огляди, свята, листування, тощо.

Засоби навчання: 1) навчальний, дидактичний матеріал; 2) методи і прийоми навчання; 3) організація навчально-виховної роботи з іноземної мови (уроки і позакласні заходи). До матеріальних засобів навчання належать: а) навчальні комплекси (комплекти): підручники, навчальні посібники, збірники вправ, словники, карточки, таблиці, картини, звукозаписи, кіно- і телефільми тощо; б) апаратура, в) лінгафонні кабінети, комп’ютерні класи та кабінети іноземної мови.

Відбір мовленнєвого матеріалу. У відповідності з цільовою установкою у навчанні іноземної мови, а також вимогами державного освітнього стандарту у лексичний мінімум учнів необхідно включати слова, які відображають соціально-культурні особливості країни, мова якої вивчається.

Ефективність навчальної роботи. Під ефективністю навчання розуміється створення учителем такої моделі навчального процесу, яка забезпечує досягнення мети за рахунок оптимального вибору методів, форм, засобів навчання.