12. Навчання граматики у початковій школі. Ознайомлення та активізація дій учнів з новими граматичними структурами активного граматичного мінімуму.

В початкових навчальних закладах вивчають не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний мінімум, який складається з активного граматичного мінімуму та пасивного граматичного мінімуму. Для вираження своїх думок іноземною мовою учень має оволодіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення. Щоб сприймати і розуміти думки інших людей, необхідно володіти як активним, так і пасивним граматичним мінімумом.

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.

Формування граматичних навичок слід здійснювати поетапно з урахуванням функціонування граматичних структур у мовленні. Доцільно виділяти три основні етапи формування граматичної навички у продуктивному мовленні: 1) ознайомлення і первісне закріплення; 2) тренування; 3) застосування.

Метою етапу ознайомлення і первісного закріплення граматичного матеріалу є створення орієнтувальної основи граматичної дії в різних ситуаціях спілкування. На цьому етапі слід розкрити значення, формоутворення і вживання граматичної структури, забезпечити контроль її розуміння учнями і первісне закріплення.

Метою тренувального етапу є формування точності відтворення граматичного явища в типових для його функціонування мовленнєвих ситуаціях і формування гнучкості за рахунок зміни умов спілкування, що вимагає адекватного граматичного оформлення.

Метою етапу застосування граматичної навички є забезпечення переходу навички в уміння активізувати граматичне явище відповідно до мовленнєвих обставин.

Ознайомлення з новим граматичним матеріалом для продуктивного засвоєння найчастіше здійснюється в навчально­-мовленнєвих ситуаціях, які пред’являються усно або в процесі читання під керівництвом учителя.

Тренування граматичного матеріалу здійснюється на основі імітаційних, підстановчих, трансформаційних вправ. Імітаційні вправи передбачають повторення граматичної структури без змін, контрастне повторення, списування тексту або підкреслювання граматичних орієнтирів. Підстановчі вправи застосовуються для закріплення граматичного матеріалу, вироблення мовних автоматизмів в застосуванні граматичної структури в аналогічних ситуаціях. Трансформаційні вправи забезпечують формування навичок комбінування, заміни, скорочення, розширення заданих граматичних структур у мовленні.

Застосування граматичного матеріалу у мовленні слід здійснювати шляхом а) активізації нової граматичної структури у складі діалогічних і монологічних висловлювань в ситуації спілкування; б) різних видів переказу змісту почутого чи прочитаного тексту; в) застосування різних типів граматичних структур у підготовленому мовленні; г) включення у бесіду освоєного граматичного матеріалу в нових ситуаціях, що передбачають поперемінне протиставлення граматичних структур; д) бесіди за змістом прочитаного чи почутого тексту, що передбачає вільне протиставлення граматичних структур; е) організація і проведення різних видів граматично спрямованих рольових ігор.

Активний граматичний мінімум – граматичні явища, які учні повинні застосовувати в процесі говоріння і писемного мовлення.

Граматична структура – це узагальнене позначення інваріантних особливостей граматичного явища.

Мовленнєвий зразок – типове речення, що являє собою комунікативну та ситуативну реалізацію граматичної структури в мовленні.

Мовленнєва граматична навичка – автоматизована дія по вибору граматичного явища адекватного мовленнєвому завданню в певній ситуації і правильному оформленню мовленнєвого висловлювання.

Граматичні структури (ГС), що входять до активного граматичного мінімуму, вживаються в усіх видах мовленнєвої діяльності (МД) – аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Тому потрібно формувати як рецептивні, так і репродуктивні навички володіння цими структурами.

Мовлення за своєю природою ситуативне. Отже учнів слід знайомити з новими ГС у типових ситуаціях мовлення. З цією метою можна використовувати реальні та уявні ситуації, створені різними засобами – за допомогою вербального опису, ілюстративного, предметного або дійового унаочнення.

Кожна структура має функціональну та формальну сторони. За кожною ГС закріплюються певні функції (називати предмети або осіб, вказувати на наявність предмета у певному місці, виражати дію, що відбувається в момент мовлення, або минулу дію, що відбулась раніше іншої минулої дії тощо).

При ознайомленні учнів з новою ГС вчитель передусім повинен звернути їх увагу на функцію цієї ГС, а форма має засвоюватись в нерозривній єдності з функцією.

На етапі ознайомлення завдяки використанню кількох ситуації мовлення і різноманітного лексичного наповнення нової ГС починає формуватися така якість граматичної навички як гнучкість. На етапі автоматизації вона продовжує формуватися , але основна мета цього етапу – сформувати найсуттєвішу якість навички – автоматизованість. Вона формується на двох рівнях етапу автоматизації – на рівні фрази та на рівні понадфразової єдності, де, крім автоматизованості, має бути сформована ще й стійкість навички.

Змістом етапу автоматизації є умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні (на рівні фрази) та продуктивні (на рівні понадфразової єдності) типи вправ – імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на різні типи запитань, самостійне вживання засвоєної ГС.

Наприклад:

Вправа на трансформацію ЗМ (у даному випадку із стверджувальної форми у заперечну Структури «There is a book on the desk». Мовленнєве завдання – виправити (або спростувати) твердження вчителя (пізніше – твердження учнів).

Вправи, що використовуються на рівні понадфразової єдності: об’єднання ЗМ (одно структурних та різноструктурних) у понадфразову єдність; об’єднання ЗМ у діалогічні єдності (запитання – відповідь, твердження-твердження тощо).

Наприклад:

Вправа на об’єднання ЗМ у діалогічну єдність твердження-твердження (у вправі використовується прийом «рухомі шеренги»).

P in Line One: There is a rubber in my hand.

P in Line Two: There is a piece of chalk in my hand.